Рішення

від 13.07.2015 по справі 916/251/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2015 р.Справа № 916/251/15-г

Господарський суд Одеської області у складі колегії:

Головуючий Зайцев Ю.О.

Суддя Горячук Н.О.

Суддя Рога Н.В.

При секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Корнєєва К.М. (довіреність №874 від 06.08.2014р.)

Від відповідача: Романчук Я.В. (довіреність від 05.02.2015р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Київстар" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Телекомбуд" про стягнення 7 901,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 22.01.2015р. Приватне акціонерне товариство „Київстар" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Телекомбуд" про стягнення 17 650,25 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Оборотова О.Ю.) від 23.01.2015р. порушено провадження у справі №916/251/15-г з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2015р. призначено справу №916/251/15-г до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.02.2015р. справу №916/251/15-г прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Горячук Н.О., Гут С.Ф.

06.03.2015р. за вх. ГСОО № 6064/15 до канцелярії суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просить суд відмовити ПрАТ „Київстар" в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

02.04.2015р. до канцелярії суду надійшла заява представника Приватного акціонерного товариства „Київстар" про зменшення позовних вимог, згідно з якою ПрАТ „Київстар" просить суд стягнути з відповідача 11556,41 грн.

02.06.2015р. за вх. ГСОО № 14071/15 до канцелярії суду представником позивача надано витяги з білінгової системи щодо спірних абонентів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.06.2015р. справу №916/251/15-г прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Зайцев Ю.О., судді - Горячук Н.О., Рога Н.В.

В судовому засіданні 13.07.2015р. представником Приватного акціонерного товариства „Київстар" було надано суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою ПрАТ „Київстар" просить суд стягнути з відповідача 7 901,26 грн.

У судовому засіданні 13.07.2015 р. після повернення з нарадчої кімнати в порядку статті 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

28.05.2010 року між Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем." ( надалі - оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомбуд" (надалі - дилер) був укладений дилерський договір №325/2010, згідно п.1.1. якого, дилер у порядку та на умовах, визначених цим договором від імені та в інтересах оператора здійснює діяльність, що направлена на укладання абонентських договорів між потенційними абонентами та оператором, всіляко сприяє в укладенні зазначених договорів, надає оператору допомогу в продажу телекомунікаційних послуг Київстара потенційним абонентам, просуває телекомунікаційні послуги Київстара серед потенційних абонентів на території України (надалі - послуги дилера).

На підставі рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства „Київстар Дж.Ес.Ем." від 14 березня 2011р., оформленого протоколом №53, товариство змінило назву з Закритого акціонерного товариства „Київстар Дж.Ес.Ем." на Приватне акціонерне товариство „Київстар".

19.10.2011р. між ПрАТ "Київстар" та ТОВ „Телекомбуд" був укладений договір про зміну умов співпраці №30759/325/2010, яким сторони встановили особливі умови взаємодії щодо укладеного між ними дилерського договору №325/2010 від 28.05.2010р.

До договору про зміну умов співпраці №30759/325/2010 від 19.10.2011р. сторонами було укладено низку додаткових угод, якими змінено і умови дилерського договору №325/2010 від 28.05.2010р.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 4 від 19.10.2011р. викладено п. 7.2. дилерського договору у наступній редакції: „7.2. У випадку якщо при розрахунку винагороди згідно пунктів 5 та 6 додатку 4 до дилерського договору, винагорода буде мати від'ємне значення, то дилер на вимогу оператора зобов'язаний сплатити неустойку. Розмір неустойки дорівнює тому від'ємному значенню розміру винагороди, яке може утворитися в результаті розрахунку винагороди згідно пунктів 5 та 6 додатку 4 до дилерського договору, помноженому на коефіцієнт „-1,2". Вказана санкція, крім того, застосовується також у випадку, якщо абонент відключиться від телекомунікаційної мережі після закінчення дії договору (у тому числі в наслідок його розірвання). Зазначена неустойка сплачується дилером на підставі виставленого оператором рахунку-фактури на поточний рахунок оператора у строк не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати виставлення оператором відповідного рахунку-фактури на сплату неустойки.

У листопаді та грудні 2013р. а також квітні та липні 2014р. розмір винагороди ТОВ „Телекомбуд", розрахований згідно додатку 4 до дилерського договору, мав від'ємне значення. Таким чином, загальна сума неустойки, нарахована позивачем, становить 17 650,25 грн.

На підставі вищевикладеного, позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій відповідачу в розмірі 17650,25 грн., розрахунок судом перевірено та прийнято до уваги.

Відповідно до заяв позивача про зменшення позовних вимог, ПрАТ „Київстар" просить суд стягнути з відповідача неустойку у сумі 7 901,26 грн..

Відповідач заперечував проти задоволення позову, та в обґрунтування заперечень зазначав, що відповідно до ст. 258 ЦК України, позивачем пропущено строк позовної давності в частині вимог про стягнення неустойки за листопад 2013р. і грудень 2013р.

Крім того відповідач зазначає, що розрахунки позовних вимог здійснені на підставі доданих до позову деталізацій не відповідають умовам і змісту дилерського договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного між ними дилерського договору №325/2010 від 28.05.2010р., договору про зміну умов співпраці №30759/325/2010 від 19.10.2011р. та змін та доповнень до них.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони з іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції; відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст.217 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношення до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.7.2. Дилерського договору в редакції від 19.10.2011р., у випадку якщо при розрахунку винагороди згідно пунктів 5 та 6 додатку 4 до дилерського договору, винагорода буде мати від'ємне значення, то дилер на вимогу оператора зобов'язаний сплатити неустойку. Розмір неустойки дорівнює тому від'ємному значенню розміру винагороди, яке може утворитися в результаті розрахунку винагороди згідно пунктів 5 та 6 додатку 4 до дилерського договору, помноженому на коефіцієнт „-1,2". Вказана санкція, крім того, застосовується також у випадку, якщо абонент відключиться від телекомунікаційної мережі після закінчення дії договору (у тому числі в наслідок його розірвання). Зазначена неустойка сплачується дилером на підставі виставленого оператором рахунку-фактури на поточний рахунок оператора у строк не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати виставлення оператором відповідного рахунку-фактури на сплату неустойки.

У листопаді та грудні 2013р. а також квітні та липні 2014р. розмір винагороди ТОВ „Телекомбуд", розрахований згідно додатку 4 до дилерського договору, мав від'ємне значення. Таким чином, загальна сума неустойки, нарахована позивачем, становить 17 650,25 грн.

На підставі вищевикладеного, позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій відповідачу в розмірі 17650,25 грн., розрахунок судом перевірено та прийнято до уваги.

Відповідно до заяв позивача про зменшення позовних вимог, ПрАТ „Київстар" просить суд стягнути з відповідача неустойку у сумі 7 901,26 грн.

Проаналізувавши розрахунок позовних вимог позивача, дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 7 901,26 грн. у повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1827,00 коп.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства „Київстар" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Телекомбуд" про стягнення 7 901,26 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомбуд" (67560, Одеська обл., Комінтернівський р-н., с. Іллічівка, вул. Шкільна, буд. 3; код ЄДРПОУ 26343602) на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, буд. 51; код ЄДРПОУ 21673832) неустойку в сумі 7 901 /сім тисяч дев'ятсот одна/ грн. 26 коп. та судові витрати у сумі 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2015 р.

Головуючий Зайцев Ю.О.

Суддя Горячук Н.О.

Суддя Рога Н.В.