Рішення

від 09.07.2015 по справі 925/922/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р. Справа № 925/922/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Паламарчук О.М. - за довіреністю, відповідача: не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус"

до фермерського господарства "ВІРА"

про стягнення 80 185 грн. 48 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 80 185 грн. 48 коп., зокрема 34 452 грн. основної заборгованості за договором поставки від 10.06.2014 № Ч 421 та видаткових накладних згідно переліку, зазначеного в позовній заяві, 24 864 грн. 63 коп. курсової різниці, 6 186 грн. 18 коп. пені, 591 грн. 81 коп. три проценти річних, 6 890 грн. 40 коп. штрафу, 7 200 грн. 46 коп. відсотків за користування товарним кредитом.

Відповідач не направив свого представника у судове засідання. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, без відзиву на позов, за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке. Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 28.05.2015, від 16.06.2015 та від 01.07.2015 надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак вказані ухвали повернуті суду без вручення з відміткою у довідці про причину повернення "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"). В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також вказано, що місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Тому надіслання судом відповідачу ухвал за адресою, вказаною у ЄДР, є належним повідомленням відповідача про час і місце розгляду справи та є підтвердженням належного надсилання відповідачу копій всіх ухвал суду.

Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов'язку суду відкладати розгляд справи у разі відсутності представника сторони чи неподання витребуваних документів. За приписом частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. В процесі розгляду даної справи суд приходить до висновку, що вона може бути розглянута за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності відзиву на позов. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

У судовому засіданні представник позивача, підтримуючи позовні вимоги, посилався на доводи і міркування, викладені у позовній заяві, на підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення процентів за товарний кредит відповідно до умови п. 5.8.3. договору послався на постанову ВГСУ від 25.09.2013 у справі № 32/5005/3471/2012 по аналогічному спору та на п. 8 Оглядового листа ВГСУ від 29.04.2013 № 01-06/767/2013, просив стягнути з відповідача кошти в заявленій позивачем сумі, прийняти рішення у даному судовому засіданні та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у повному обсязі.

У судовому засіданні 09.07.2015 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача у судовому засіданні, суд встановив таке.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОБОНУС" (Постачальник за договором, позивач у справі) та фермерським господарством "ВІРА" (Покупець за Договором, відповідач у справі) був укладений Договір поставки № Ч 421 від 10.06.2014 року (далі - Договір або Договір поставки), умовами якого передбачено, зокрема, таке:

- Постачальник зобов'язується поставити і передавати у власність Покупця насіння та/або засоби захисту рослин та/або міндобрива (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар на умовах визначених даним Договором (пункт 1.1.);

- асортимент, ціна, строк оплати, одиниця виміру, кількість вартість партії Товару визначається Сторонами в Специфікації (ях) до даного Договору або в видаткових накладних (пункт 1.2.);

- в розділі 5 Договору виписані умови оплати та визначення суми Договору та вартості Товару з урахуванням еквіваленту ціни Товару в доларах США або євро, при цьому відповідний еквівалент сторони встановлюють у Специфікації чи видатковій накладній, також в пункті 5.1. вказано, що строк оплати вказується у Специфікаціях, у разі відсутності Специфікації оплата товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати згідно рахунку-фактури, але не пізніше 10 календарних днів після поставки товару згідно видаткових накладних;

- пунктом 5.3. Договору передбачена зміна ціни товару в разі, коли курс продажу долара США згідно даних Української міжбанківської валютної біржі (далі - УМВБ) до цього курсу на дату оплати Товару вищий, ніж курс долара США до української гривні згідно даних УМВБ на дату складання специфікації (ій) або відвантаження Товару згідно видаткових накладних (в випадку відсутності Специфікації), для визначення суми, яка підлягає до сплати, Сторони використовують формулу: С2=С1*К2/К1, де: С2 - сума платежу в гривнях, що визначається на дату оплати Товару, СІ - вартість Товару в гривнях, зазначена в відповідній Специфікації або видатковій накладній (в випадку відсутності Специфікації), К1 - курс продажу долара США за даними УМВБ на дату складання Специфікацій (ій) або відвантаження Товару згідно видаткових накладних (в випадку відсутності Специфікації), К2 - курс продажу долара США за даними УМВБ на дату оплати Товару. В пункті 5.3.2. вказано, що у день здійснення платежу Покупець самостійно без пред'явлення рахунку зі сторони Постачальника проводить індексацію вартості Товару у вищевстановленому порядку та сплачує Постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу;

- відповідно до пункту 5.8. Договору в разі поставки Товару до повної оплати Покупець зобов'язується сплатити відсотки за користування товарним кредитом у такому порядку: в період до кінцевого строку оплати вартості Товару, зазначеної в відповідній Специфікації (ях) до Договору відсотки за користування товарним кредитом не нараховуються. Початком нарахування відсотків за користування товарним кредитом вважається наступний день за днем кінцевої дати сплати вартості Товару;

- пунктом 5.8.3. Договору встановлено, що плата за використання Товарного кредиту становить 0,1% від вартості поставленого та неоплаченого Товару за кожен календарний день користування, починаючи з дати, визначеної п. 5.8.2 до дня оплати Товару в повному обсязі;

- пунктом 7.4. Договору передбачено сплату Покупцем пені за порушення строків оплати, вказаних у Специфікаціях чи в Договорі, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, а в пункті 7.5. вказано про сплату штрафу в розмірі 20% від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за порушення строку оплати більше ніж на 30 календарних днів.

За доводами позивача сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 10.06.2014 (замовлення 1321 від 10.06.2014) до Договору поставки, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 22 608 грн. до 30.06.2014, за умови відстроченого платежу із строком оплати 15.10.2014, курс гривні до екв. 12,11 грн/USD; та Специфікацію № 2 від 17.06.2014 (замовлення 1384 від 17.06.2014) до Договору поставки, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 10 864 грн. 80 коп., за умови відстроченого платежу із строком оплати 15.10.2014, курс гривні до екв. 12,11 грн/USD.

Позивач передав відповідачу товар на суму 22 608 грн. по видатковій накладній № 1720 від 10.06.2014 відповідно до замовлення № 1321 від 10.06.2014 та на суму 10 864,80 грн. по видатковій накладній № 1803 від 17.06.2014 відповідно до замовлення № 1384 від 17.06.2014. Крім цього позивач передав, а представник відповідача отримав товар на суму 979,20 грн. із посиланням на договір № Ч421 від 10.06.2014 та замовлення покупця № 1398 від 18.06.2014.

Відповідач свої зобов'язання за Договором поставки не виконав, кошти позивачу не перерахував, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір № Ч 421 від 10 червня 2014 року, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою є господарським договором поставки. Вказаний Договір містить всі істотні умови для договорів даного виду.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами Договору поставки строк оплати вказується у Специфікаціях. Як вбачається, у Специфікаціях № 1 від 10.06.2014 та № 2 від 17.06.2014 вказано умову оплати відстрочений платіж та строк оплати - 15.10.2014. Факт отримання відповідачем товару на суму 22 608 грн. та 10 864,80 грн. підтверджується видатковими накладними № 1720 від 10.06.2014 та № 1803 від 17.06.2014, завірені копії яких подані у справу та оригінали яких оглянуті судом у судовому засіданні, на них проставлені підписи представників сторін та оригінальні відтиски печаток. Крім цього, позивачем подано видаткову накладну № 1817 від 18 червня 2014 року на поставку відповідачу товару на суму 979,20 грн. на підставі договору № Ч 421 від 10.06.2014 та замовлення покупця № 1398 від 18.06.2014. Строк оплати по даній накладній слід рахувати відповідно до умови пункту 5.1. Договору, а саме не пізніше 10 календарних днів після поставки товару, тобто не пізніше 28.06.2014.

В силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд приходить до висновку, що позивачем доведено і належними доказами підтверджено, що позивач поставив відповідачу, а останній прийняв відповідно до Договору поставки № Ч 421 від 10.06.2014 товар по вказаних вище видаткових накладних на загальну суму 34 452 грн. Однак відповідач кошти за отриманий товар в установлений в Договорі поставки строк позивачу не перерахував.

Оскільки відповідач підписав Договір поставки та отримав товар по вказаних видаткових накладних, він повинен сплатити за нього кошти в установленому в Договорі поставки порядку та нести відповідальність за невиконання його умов.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань за Договором поставки.

З огляду на викладене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача 34 452 грн. боргу за переданий йому товар є обґрунтованою і законною, підтвердженою належними доказами, не спростованою і не запереченою відповідачем, отже, підлягаючою задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 24 864 грн. 63 коп. підлягає задоволенню, з огляду на таке.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до припису статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає у зв'язку із знеціненням грошових коштів.

В укладеному сторонами Договорі поставки в пункті 5.3.2. чітко виписано порядок визначення суми, яка підлягає оплаті за отриманий товар у разі коли курс продажу долара США до української гривні згідно даних УМВБ на дату оплату Товару вищий, ніж курс долара США на дату складання Специфікації або відвантаження Товару згідно видаткових накладних.

Курсову різницю позивач розрахував, виходячи з суми простроченої заборгованості, що заявлена до стягнення окремо по кожній із Специфікацій, курсу долара США до гривні станом на день їх підписання та на період складання позовної заяви, коли офіційний курс долара був вищий, ніж на дату підписання Специфікаційї № 1 та № 2. Розрахунок курсової різниці виконаний вірно.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення курсової різниці є обґрунтовано, основаною на законі та умовах Договору, тому підлягає задоволенню у заявленій сумі.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 22 березня 2012 року у справі № 3 -14гс12 та постанові Вищого господарського суду України у постанові 16 вересня 2010 року у справі № 17/308.

Відповідно до пунктів 7.4., 7.5. Договору поставки позивач нарахував та пред'явив до стягнення 6 186 грн. 18 коп. пені за порушення строку оплати вартості отриманого Товару та 6 890 грн. 40 коп. штрафу у зв'язку з простроченням оплати вартості Товару більше 30 календарних днів. Право позивача пред'явити до стягнення з відповідача пеню та штраф ґрунтується на умовах Договору поставки та на приписах чинного законодавства.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки Договором поставки передбачено сплату відповідачем пені та штрафу за прострочення строків виконання грошових зобов'язань, якими є зобов'язання по сплаті боргу за отриманий товар по трьох видаткових накладних, та судом встановлено порушення такого зобов'язання відповідачем більше 30 днів, тому вимога позивача про стягнення 6 186 грн. 18 коп. пені та 6 890 грн. 40 коп. штрафу є обгрунтованою і законною, основаною на Договорі поставки, тому підлягає задоволенню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно статті 549 ЦК України пеня та штраф є формами загальної суми неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами загальної юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 20/246-08 та від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).

Вимога позивача про стягнення з відповідача 7 200 грн. 46 коп. відсотків за товарний кредит підлягає до задоволення. виходячи з такого.

Згідно з частиною п'ятою статті 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Право Постачальника вимагати сплати відсотків за товарний кредит передбачене пунктом 5.8. Договору поставки, в якому вказано порядок нарахування таких відсотків та їх розмір.

В пункті 8 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 вказано, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), у тому числі процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Суд звертає увагу на те, що вказаний вище пункт 5.8.3. Договору знаходиться у розділі 5 "Умови оплати та сума договору" та не відноситься до умов Договору поставки № Ч 421 від 10.096.2014 щодо відповідальності сторін. Розрахунок суми відсотків за товарний кредит та період їх нарахування позивачем вказаний вірно.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договором поставки інший розмір процентів за прострочення сплати коштів у розділі 7 про відповідальність сторін не передбачений.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 591 грн. 81 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого товару відповідно до статті 625 ЦК України.

Суд приходить до висновку, що позивачем доведено і належними доказами підтверджено факти отримання відповідачем товару та прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару по Договору поставки № Ч 421 від 10.06.2014, підтверджено обґрунтованість вимог позивача у даній справі, а відповідачем не спростовані доводи позивача та не заперечено розмір позовних вимог, незважаючи на вимоги суду в ухвалах від 28.05.2015, 16.06.2015 та від 01.07.2015.

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення у заявленій сумі 80 185 грн. 48 коп.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 827 грн.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із фермерського господарства "ВІРА" (Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Лукашівка, вул. Ювілейна, 27, ідентифікаційний код 31396107) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Крупської, 18, ідентифікаційний код 36426339) - 34 452 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві гривні) основного боргу, 24 864 грн. 63 коп. (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 63 копійки) курсової різниці, 6 186 грн. 18 коп. (шість тисяч сто вісімдесят шість гривень 18 копійок) пені, 6 890 грн. 40 коп. (шість тисяч вісімсот дев'яносто гривень 40 копійок) штрафу, 591 грн. 81 коп. (п'ятсот дев'яносто одну гривню 81 копійку) три проценти річних, 7 200 грн. 46 коп. (сім тисяч двісті гривень 46 копійок) відсотків за товарний кредит, 1 827 грн. (тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 14.07.2015.

Суддя А.Д.Пащенко