Постанова

від 11.06.2015 по справі 810/333/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року (17:55 год.) м. Київ №810/333/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги від 23.01.2015

відповідача - Камінський А.М., довіреність від 06.03.2015 №683/9/10

свідка - ОСОБА_4, НОМЕР_1 виданий 13.08.2007

Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 24 жовтня 2014 року №Ф-32 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 38228,45 грн.

24 березня 2015 року через канцелярію суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог (т.2, а.с. 3-13), згідно якої позивач просив:

визнати протиправною та скасувати вимогу від 24 жовтня 2014 року №Ф-32 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 38228,45 грн.;

визнати протиправним та скасувати рішення від 7 листопада 2014 року №0041141720 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2025,92 грн. за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 листопада 2014 року №0041131720 та №0041171720 (т.3, а.с.3-13).

Протокольною ухвалою суду від 26 березня 2015 року заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду судом.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 24 жовтня 2014 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року» про завищення позивачем витрат та заниження податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що господарські операції, на підставі яких ФОП ОСОБА_1 сформував показники витрат та податкового кредиту, мали реальний характер, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, а отримані товари і послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняті за результатами розгляду акту перевірки рішення, якими позивачу збільшені грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а рішення, прийняті за результатами перевірки, є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача у перевіряємий період вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагенти позивача не мали відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт надання і подальшого використання придбаних у контрагентів товарів і послуг.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

Ухвалою суду від 11 червня 2015 року відповідача - Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області, замінено правонаступником - Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, свідка та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований 2 жовтня 2006 року Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4 (т.1, а.с. 44). Позивач взятий на податковий облік 5 жовтня 2006 року, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в Бориспільській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області за №3758-04 (т.1, а.с. 45).

У період з 29 вересня 2014 року по 10 жовтня 2014 року посадовою особою Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі статті 20, 77 та 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових документальних перевірок та згідно наказу від 18 вересня 2014 року №634, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

Результати перевірки оформлені актом від 24 жовтня 2014 року №136/17-3/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки) (т.2, а.с. 102-233).

Перевіркою поданої ФОП ОСОБА_1 декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік встановлено, що позивач включив до складу валових витрат вартість отриманих від ТОВ «Оболоніус», ТОВ «Торенія», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Телеінформ-Сістемс», ТОВ «Грюн-Вальд» ТОВ «Тенза Юніон Лайн» товарів та послуг на загальну суму 104945,00 грн.

У ході перевірки податковим органом було проаналізовано Акт ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.09.2013 № 444/26-54-22-04-38615721 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оболоніус» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.04.2013 по 31.07.2013р.»;

акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.03.2014 № 145/26-56-22-01-03/38091691 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.01.2014»;

акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 20.06.2013 №394/22-2/37422839 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Адвертайм Столиця» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Престиж Строй 2012» за весь період діяльності»;

акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 23.07.2013 №17/22-03/38275254 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з платниками податків постачальниками та покупцями за період з 01.01.2013 по 30.06.2013»;

акт ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів АР Крим від 13.09.2013р №227/22-7/34836186 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Телеінформ-Сістемс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2012 по 31.08.2013»;

акт ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів АР Крим від 13.09.2013 №226/22-7/34309813 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грюн-Вальд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.08.2012 - 31.08.2013»;

акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.11.2013 №2244/26-55-22-08/38749925 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тенза Юніон Лайн» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013 по 31.10.2013».

На підставі вказаних матеріалів відповідач дійшов висновку щодо неможливості фактичного здійснення вказаними контрагентами господарських операцій з позивачем через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю в останніх основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ «Оболоніус», ТОВ «Торенія», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс», ТОВ «Телеінформ-Сістемс», ТОВ «Грюн-Вальд», ТОВ «Тенза Юніон Лайн» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, відповідач зазначає, що надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер господарських операцій у перевіряємий період, у результаті чого позивачем у 2013 році завищено суму витрат на 104945,00 грн. (т.2, а.с. 168).

Наведені обставини стали також підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту за період з 1 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року на суму 20989,00 грн. (т.2, а.с. 229).

Перевіркою правильності визначення валового доходу за 2012 рік встановлено, що з 1 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року позивачу було виплачено доходу в сумі 319078,00 грн. Водночас, згідно поданої ФОП ОСОБА_1 декларації про майновий стан і доходи, сума доходу за 2012 рік становить 312479,00 грн. Внаслідок порушення пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України позивачем було занижено суму оподатковуваного доходу на 6599,00 грн. (т.2, а.с. 114).

Крім того, податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року перевищив встановлений пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України граничний обсяг оподатковуваних операцій (300000,00 грн.), у зв'язку з чим з січня 2013 року ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний був зареєструватись платником податку на додану вартість. Фактично ФОП ОСОБА_1 зареєструвався платником податку на додану вартість 14 березня 2013 року, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ за січень-березень 2013 року на суму 10637,96 грн. (т.2, а.с. 172).

На підставі викладеного податковим органом встановлено порушення позивачем пункту 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 16731,61 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 989,85 грн., за 2013 рік на суму 15741,76 грн.;

пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1, 183.2, 183.10 статті 183, абзацу «а» пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 10637,91 грн., у тому числі за січень 2013 року на суму 6404,00 грн., за лютий 2013 року на суму 1951,86 грн., за березень 2013 року на суму 2282,10 грн.;

пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість на суму 20989,00 грн., у тому числі за квітень 2013 року на суму 650,00 грн., за травень 2013 року на суму 5317,00 грн., за червень 2013 року на суму 2500,00 грн., за липень 2013 року на суму 2873,00 грн. за серпень 2013 року на суму 5467,00 грн. за вересень 2013 року 2718,00 грн. та грудень 2013 року на суму 1464,00 грн.;

На підставі висновків акту перевірки Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято:

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24 жовтня 2014 року №Ф-32У, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 38228,45 грн. (т.1., а.с. 7).

рішення від 7 листопада 2014 року №0041141720 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2025,92 грн. (т.2, а.с. 14);

податкове повідомлення-рішення від 7 листопада 2014 року №0041131720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 20915,00 грн., у тому числі 16732,00 грн. за основним платежем та 4183,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.2, а.с. 17);

податкове повідомлення-рішення від 7 листопада 2014 року №0041171720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39534,00 грн., у тому числі 31627,00 грн. за основним платежем та 7907,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.2, а.с. 19).

За наслідками адміністративного оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24 жовтня 2014 року №Ф-32У, рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 3 грудня 2014 року №995/14/10-36-10-01-04 (т.1, а.с. 48-50) та рішенням Державної фіскальної служби України від 31 грудня 2014 року №4734/с/99-99-10-01-0745 (т.1, а.с. 25-26) оскаржувану вимогу залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Щодо господарських операцій з ТОВ «Оболоніус», ТОВ «Торенія», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Телеінформ-Сістемс», ТОВ «Грюн-Вальд» ТОВ «Тенза Юніон Лайн» на підставі яких позивачем було сформовано витрати у розмірі 104945,00 грн. та податковий кредит на загальну суму 20989,00 грн., суд зазначає наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентується положеннями статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в період, що перевірявся).

За змістом пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У силу підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту та витрат є факт придбання робіт (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту та показників витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

З огляду на викладене, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит докази підлягають оцінці у зазначеному аспекті.

Такі висновки відповідають позиції Вищого адміністративного суду України, висловленій у листі № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Надаючи правову оцінку господарським операціям позивача та ТОВ «Оболоніус», ТОВ «Торенія», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Телеінформ-Сістемс», ТОВ «Грюн-Вальд» ТОВ «Тенза Юніон Лайн» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача вчинені без мети настання реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 у перевіряємий період було здавання в оренду власного нерухомого майна. Зокрема, як вбачається з письмових пояснень позивача, ФОП ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 2522,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. З метою залучення нових орендарів позивачем у 2013 році проводився комплекс заходів, що полягали у проведенні поточного ремонту, а також у виготовленні рекламної та поліграфічної продукції.

Так, 5 квітня 2013 року ФОП ОСОБА_1 (Замовник) уклав з ПП «Адвертайм Столиця» договір на виготовлення друкованої продукції №0104, у силу якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виготовити друковану продукцію у відповідності з її описом і на умовах, які викладаються в додаткових угодах (т.3, а.с.60-64).

Умовами договору передбачено, що виготовлення продукції здійснюється після затвердження оригінал макета Замовником (пункт 1.3.), передача-прийняття продукції здійснюється шляхом перевірки продукції, оформлення і підписання сторонами товарної накладної чи акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 4.3.).

Додатковою угодою від 30 квітня 2013 року до договору №0104 від 5 квітня 2013 року сторони погодили опис продукції, кількість примірників продукції та її вартість (т.3, а.с. 65), додатковою угодою №2 від 30 квітня 2013 року сторони узгодили макет друкованої продукції (рекламної листівки) (т.3, а.с. 66).

Судом встановлено, що на виконання умов договору на виготовлення друкованої продукції від 5 квітня 2013 року №0104 позивачу було надано поліграфічні послуги, а саме: розроблено і виготовлено рекламних листівок у загальній кількості 8000 шт. на суму 3900,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 650,00 грн., що підтверджується:

актом надання послуг від 30 квітня 2013 року №3004 на суму 3900,00 грн., у тому числі ПДВ 650,00 грн. (т.3, а.с. 67);

податковою накладною від 30 квітня 2013 року №3004 на суму 3900,00 грн., у тому числі ПДВ 650,00 грн. (т.3, а.с. 68).

1 травня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Техно-Еліт» було укладено договір про надання послуг №01/05, відповідно до якого Виконавець зобов'язувався за завданням Замовника надати послуги на об'єкті Замовника за адресою:

АДРЕСА_1 (т.3, а.с. 69-70).

За змістом пунктів 2.1-3.2 договору, перелік, вартість та терміни надання послуг затверджується додатковими угодами та фіксується в акті виконаних робіт.

Згідно додаткової угоди №1 від 1 травня 2013 року, Виконавець зобов'язувався надати Замовнику послуги по вивезенню великогабаритного сміття в травні 2013 року з території Замовника за адресою: АДРЕСА_1 до полігону твердих побутових відходів №5 в с. Підгірці, Київська область (т.3, а.с. 71).

Згідно додаткової угоди №2 від 1 травня 2013 року Виконавець зобов'язувався в травні 2013 року надати послуги Замовнику по косметичному ремонту фасаду будівлі нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (т.3, а.с. 75).

На виконання умов договору про надання послуг від 1 травня 2013 року №01/05 ТОВ «Техно-Еліт» надало ФОП ОСОБА_1 послуги по вивезенню великогабаритного сміття, що підтверджується:

актом виконаних робіт (наданих послуг) від 31 травня 2013 року №31082 на загальну суму 7966,67 грн., у тому числі ПДВ1593,33 грн. (т.3, а.с. 73);

податковою накладною від 31 травня 2013 року №31082 на загальну суму 9560,00 грн., у тому числі ПДВ 1593,33 грн. (т.3, а.с. 74);

товарно-транспортною накладною від 10 травня 2013 року (т.3, а.с. 72);

надання послуг з косметичного ремонту підтверджується:

актом виконаних робіт (наданих послуг) від 31 травня 2013 року №31081 на загальну суму 22340,00 грн., у тому числі ПДВ 3723,33 грн. (т.3, а.с. 76);

податковою накладною від 31 травня 2013 року №31081 на загальну суму 22340,00 грн., у тому числі ПДВ 3723,33 грн. (т.3, а.с. 77).

Також, 12 серпня 2013 року ФОП ОСОБА_1 (Замовник) уклав з ТОВ «Техно-Еліт» (Виконавець) договір про надання послуг №12/08, у силу якого Виконавець зобов'язувався за завданням Замовника надати послуги на об'єкті Замовника за адресою:

АДРЕСА_1. (т.3, а.с. 90-91).

Згідно додаткової угоди №1 від 12 серпня 2013 року Виконавець зобов'язувався надати Замовнику послуги по перевезенню великогабаритного вантажу до території Замовника за адресою: АДРЕСА_1 з адреси: АДРЕСА_2. Вартість послуг складає 15680,00 грн. (т.3, а.с. 92).

На виконання умов договору від 12 серпня 2013 року №12/08 ТОВ «Техно-Еліт» надало позивачу послуги з перевезення великогабаритного вантажу з адреси: АДРЕСА_2 до адреси: АДРЕСА_1, що підтверджується:

актом надання послуг від 31 серпня 2013 року №12083 на загальну суму 15680,00 грн., у тому числі ПДВ 2613,33 грн. (т.3, а.с. 93);

товарно-транспортною накладною від 12 серпня 2013 року (т.3, а.с. 94);

податковою накладною від 12 серпня 2013 року №12083 на загальну суму 15680,00 грн., у тому числі ПДВ 2613,33 грн. (т.3, а.с. 95).

Суд зауважує, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Техно-Еліт» податковим органом у ході перевірки не досліджувались, натомість зміст акту перевірки свідчить, що завищення суми податкового кредиту на суму 5317,00 грн. за травень 2013 року та 2613,33 грн. за серпень 2013 року відбулось внаслідок господарських операцій з ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс».

Проте, наведене суперечить фактичним обставинам, встановленим судом.

Як вбачається з розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року, позивачем при декларуванні показників податкового кредиту, сформованого за рахунок ТОВ «Техно-Еліт», допущено помилку в частині зазначення індивідуального податкового номеру контрагента та замість індивідуального податкового номера ТОВ «Техно-Еліт» (ІПН №358475026548) вказано індивідуальний податковий номер ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» (ІПН №382752510136).

Аналогічну за змістом помилку позивачем допущено і при декларуванні показників податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Техно-Еліт» у декларації з ПДВ за серпень 2013 року.

У зв'язку з тим, що відповідач під час перевірки позивача первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких сформовані показники податкових декларацій за травень 2013 року та серпень 2013 року не досліджував, податковий орган дійшов помилкових висновків, що сума податкового кредиту була сформована за рахунок ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс», хоча фактично позивач будь-яких господарських взаємовідносин у перевіряємий період з останнім не мав.

Таким чином, у ході перевірки показників податкового кредиту за травень та серпень 2013 року відповідач виходив лише з інформації про контрагентів позивача, що міститься у відповідних розшифровках до податкових декларацій та не досліджував фактичних підстав формування податкового кредиту.

За таких обставин, суд, виявивши зазначену помилку у податковій звітності позивача при перевірці висновків податкового органу про заниження позивачем податкового кредиту на суму 5317 грн. за травень 2013 року та на суму 2613,13 грн. за серпень 2013 року досліджував ті господарські операції, за результатами яких позивачем фактично сформовано податковий кредит.

1 червня 2013 року ФОП ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Оболоніус» договір на вантажно-розвантажувальні роботи №11-13, у силу якого ТОВ «Оболоніус» зобов'язувалось за дорученням позивача здійснювати вантажно-розвантажувальні роботи покупцям та постачальникам ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, включаючи весь комплекс пов'язаних з ним операцій по укладанню і кріпленню вантажу, його сепаруванню, тощо; послуги з збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення, так і переупаковку, ремонт тари, сортування, нанесення маркування, тощо (т.1, а.с. 143-144).

На виконання умов договору від 1 червня 2013 року №11-13 ТОВ «Оболоніус» було надано позивачу вантажно-розвантажувальні послуги, що підтверджується:

актом виконаних робіт (наданих послуг) від 30 червня 2013 року №30061 на загальну суму 15000,00 грн., у тому числі 2500,00 грн. (т.1., а.с. 145);

податковою накладною від 30 червня 2013 року №30061 на загальну суму 15000,00 грн., у тому числі 2500,00 грн. (т.1, а.с. 146).

1 липня 2013 року ФОП ОСОБА_1 (Замовник) уклав з ТОВ «Телеінформ-Сістемс» (Виконавець) договір на проведення рекламної кампанії №01/08, предметом якого були зобов'язання Виконавця провести за дорученням та в інтересах Замовника рекламну кампанію (т.3, а.с.78-83).

Відповідно до пункту 1.2 договору адресна програма, формат, сюжет реклами, тип і розмір рекламних носіїв, відомості про їх освітлення або не освітлення, строк проведення рекламної кампанії по кожному рекламному носію, вартість та порядок оплати обумовлюється сторонами в додатках до договору, що є невід'ємною його частиною.

Додатковою угодою №1 від 1 липня 2013 року сторони узгодили, що сума оплати за послуги з розміщення зовнішньої реклами на бігбордах у липні 2013 року складатиме 17239,40 грн., кількість бігбордів - 6 штук (т.3, а.с. 84).

Судом встановлено, що на виконання умов договору від 1 липня 2013 року №01/08 ТОВ «Телеінформ-Сістемс» розмістило зовнішню рекламу за адресами: м. Київ, вул. Артема; м. Київ, вул. Саксаганського; м. Київ, вул. Констянтинівська; м. Київ, вул. Л. Толстого;

м. Київ, вул. Григоренка; м. Київ, просп. Бажана, що підтверджується:

актом надання послуг №8081 від 31 липня 2013 року на загальну суму 17239,40 грн., у тому числі ПДВ 2873,23 грн. (т.3, а.с. 88);

податковою накладною від 31 липня 2013 року №8081 на загальну суму 17239,40 грн., у тому числі ПДВ 2873,23 грн. (т.3, а.с. 89).

Фактичне розміщення зовнішньої реклами за вказаними адресами підтверджується фотозвітом, складеним ТОВ «Телеінформ-Сістемс» на користь позивача (т.3, а.с. 85-87).

30 серпня 2013 року ФОП ОСОБА_1 (Замовник) уклав з ТОВ «Грюн Вальд» (Виконавець) договір про надання послуг з прибирання №30/08, відповідно до якого Виконавець зобов'язувався згідно умов договору та додатків до нього виконати послуги по прибиранню об'єктів Замовника від забруднень, а Замовник зобов'язувався їх прийняти та оплати (т.3, а.с. 96-98).

Умовами договору передбачено, що ціна послуг з прибирання об'єктів Замовника складає 17120,00 грн. (пункту 2.1 договору), факт виконання договірних зобов'язань за договором підтверджується актом виконаних робіт, що складається і підписується сторонами один раз на місяць (пункт 2.4 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору від 30 серпня 2013 року №30/08 ТОВ «Грюн Вальд» надало позивачу послуги з прибирання приміщень, що підтверджується:

актом надання послуг від 31 серпня 2013 року №30088 на загальну суму 17120,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 2853,33 грн.(т.3, а.с. 101);

податковою накладною від 31 серпня 2013 року №30088 на загальну суму 17120,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 2853,33 грн.(т.3, а.с. 102).

30 вересня 2013 ФОП ОСОБА_1 (Замовник) уклав з ТОВ «Тенза Юніон Лайн» (Виконавець) договір про надання послуг №01/9, у силу якого Виконавець зобов'язувався надати якісні послуги з професійного прибирання (та догляду) за приміщеннями згідно Додатку 1 до договору (т.3, а.с. 103-105 ).

Додатком №1 до договору від 30 вересня 2013 року №01/9 сторони узгодили, що послуги з прибирання приміщень на об'єкті замовника за адресою: АДРЕСА_1 включають в себе прибирання належним Замовнику офісних приміщень, прилеглих коридорів та сходових майданчиків. Вартість послуг складає 16308,00 грн. (т.3, а.с. 106).

На виконання умов договору від 30 вересня 2013 року №01/9 ТОВ «Тенза Юніон Лайн» надало позивачу послуги з прибирання, що підтверджується:

актом надання послуг від 30 вересня 2013 року №30120 на загальну суму 16308,00 грн., у тому числі ПДВ 2718,00 грн. (т.3, а.с. 107);

податковою накладною від 30 вересня 2013 року №30120 на загальну суму 16308,00 грн., у тому числі ПДВ 2718,00 грн. (т.3, а.с. 108).

Судом встановлено, що розрахунки з вказаними контрагентами позивачем здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (т.3, а.с. 112-116).

Суми податку на додану вартість у загальному розмірі 19525,00 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, а суму в загальному розмірі 104945,00 грн., що перерахована контрагентам в якості оплати за отримані послуги, віднесена позивачем до складу витрат 2013 року.

Водночас, з приводу суми податкового кредиту за грудень 2013 року у розмірі 1464,00 грн., судом встановлено наступне.

Як вбачається з податкової декларації з ПДВ за грудень 2013 року позивачем до складу податкового кредиту грудня 2013 року віднесено суму 1464,00 грн. (ряд.17) (т.3, а.с. 225-229), що була сформована за результатами господарських операцій з ТОВ «Торенія», що підтверджується відомостями, наведеними у Додатку 5 до вказаної податкової декларації (т.3, а.с. 230-231) та даними розділу 2 Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.3, а.с. 232-235).

28 червня 2014 року позивач до податкового органу подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість до податкової декларації за грудень 2013 року (т.1, а.с. 162-167), яким зменшив суму податкового кредиту (ряд. 17) на 1464,00 грн. та збільшив значення рядка 25 «сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» на суму 1464,00 грн.

Платіжним дорученням від 25 червня 2014 року №6 позивачем сплачено суму у розмірі 6200,00 грн., у тому числі суму ПДВ за грудень 2013 року у розмірі 1464,00 грн. (т.1, а.с. 161).

Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у грудні 2013 року на суму 1464,00, є безпідставним.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що отримані від ТОВ «Оболоніус», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Телеінформ-Сістемс», ТОВ «Техно-Еліт», ТОВ «Грюн-Вальд» ТОВ «Тенза Юніон Лайн» послуги використані ФОП ОСОБА_1 у власній господарській діяльності для приведення належних позивачу нежитлових приміщень у належний стан з метою подальшої здачі їх в оренду.

Склад та місцезнаходження об'єктів нерухомого майна, на яких відбувались роботи з навантаження і розвантаження, прибирання та щодо яких позивачем отримувались послуги з реклами підтверджується долученими до матеріалів справи свідоцтвами на право власності (т.3, а.с. 24-59).

Отже, перевіривши фактичний рух товарів (послуг) в процесі здійснення господарських операцій, спрямованих на виконання зобов'язань за договорами з ТОВ «Оболоніус», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Телеінформ-Сістемс», ТОВ «Грюн-Вальд» ТОВ «Тенза Юніон Лайн», ТОВ «Техно-Еліт», суд приходить до висновку, що факт отримання позивачем товарів (послуг) підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані позивача, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції, не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаного і поставленого товару, наданих послуг, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Натомість відповідач, який стверджує про безтоварність господарських операцій позивача, належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій, не надав.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ТОВ «Оболоніус», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Телеінформ-Сістемс», ТОВ «Грюн-Вальд» ТОВ «Тенза Юніон Лайн», ТОВ «Техно-Еліт» не виконували своїх обов'язків з надання послуг, оскільки за наявною у податкового органу інформацією, контрагенти позивача мають ознаки фіктивності та у періоді, що перевірявся здійснювали діяльність, спрямовану виключно на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

В підтвердження такого висновку відповідач посилається на низку актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Із вказаних актів вбачається, що контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням та не мають достатніх адміністративно-господарських засобів для виконання взятих на себе зобов'язань, зокрема у вказаних суб'єктів господарювання відсутні основні засоби, виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби.

Разом з тим, суд зауважує, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин контрагентів-виконавців з іншими суб'єктами господарської діяльності не є належними доказами порушення позивачем податкового законодавства.

Отримання податковим органом акту перевірки, чи акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Такі висновки суду відповідають рішенню Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", з якого випливає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

Водночас відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами, а також факту суперечності відповідних правочинів фіскальним інтересам держави.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами податкової дисципліни у спірних правовідносинах (відсутній аналіз первинних документів).

Таким чином, в основу збільшення позивачу грошових зобов'язань за результатами господарських операцій з ТОВ «Оболоніус», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Телеінформ-Сістемс», ТОВ «Грюн-Вальд» ТОВ «Тенза Юніон Лайн» не можуть бути покладені висновки актів зустрічних звірок його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Крім того, відповідно до вимог статті 183 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після реєстрації особи як платника податку та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у вищезгаданому листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ та формування витрат, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Проте, відповідачем не надано суду доказів припинення ТОВ «Оболоніус», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Телеінформ-Сістемс», ТОВ «Грюн-Вальд» ТОВ «Тенза Юніон Лайн» під час взаємовідносин із позивачем.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку, що також не спростовується відповідачем.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно віднесено до складу витрат 2013 року вартість послуг, отриманих від ТОВ «Оболоніус», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Телеінформ-Сістемс», ТОВ «Грюн-Вальд» ТОВ «Тенза Юніон Лайн», ТОВ «Техно-Еліт» у розмірі 104945,00 грн. та сформовано податковий кредит на загальну суму 19525,00 грн.

Тому, податкове повідомлення рішення від 7 листопада 2014 року №0041131720 в частині донарахування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15741,76 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3935,44 грн. та податкове повідомлення-рішення від 7 листопада 2014 року №0041171720 в частині донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 20989,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 5247,25 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем доходу за 2012 рік на суму 6599,00 грн., судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року сума оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, відображена позивачем у податковій декларації про майновий стан і доходи від 24 січня 2013 року №15226 (ряд. 02), склала 312479,00 грн. (т.4, а.с.1-2).

Судом встановлено, що заниження позивачем оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності виникло внаслідок невірного відображення у декларації про майновий стан і доходи виручки від реалізації товарів ТОВ «Альфа-Ассістанс-А», ТОВ «Альфа-Асістанс», ТОВ «Спецмехбуд 21» та СПД з ідентифікаційним номером НОМЕР_3.

Так, згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб про фізичних осіб - податників річної податкової декларації у період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року позивачем отримано доходу за ознакою « 157» (дохід, виплаченій самозайнятій особі) у розмірі 319078,00 грн. (т.3, а.с. 5-6).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що під час перевірки правильності визначення доходу за 2012 рік нею було проаналізовано інформацію, що міститься у Державного реєстру фізичних осіб та встановлено розбіжності між сумою фактично виплаченого доходу за 2012 рік, та сумою оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, задекларованого позивачем у декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.

Як зазначив свідок, інформація про отримані доходи, що міститься в ДРФО, формується з даних звітів за формою 1-ДФ контрагентів фізичної особи - платника податків та відповідає даним про рух коштів на банківському рахунку позивача.

Пунктом 177.8 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

У силу підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Відповідно до пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року №1020, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за №46/18784 (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні; графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом; у графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством; у графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету.

Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку, визначено, що дохід, виплачений самозайнятій особі, відображається у податковому розрахунку за формою №1ДФ під ознакою « 157».

При цьому, якщо дохід, виплачений самозайнятій особі та/або фізичній особі-підприємцю, який не підлягає оподаткуванню податковим агентом, то в податковому розрахунку по ф. №1ДФ заповнюються графи 3 і 3а, а в графах 4 і 4а проставляється « 0».

Таким чином, контрагенти позивача при виплаті ФОП ОСОБА_1 доходів, зобов'язані відображати такі виплачені доходи в податковому розрахунку за формою №1ДФ за ознакою доходу « 157», незалежно від того, підлягають оподаткуванню дані виплати чи ні.

Беручи до уваги вищевикладене, суд погоджується з висновком відповідача про заниження позивачем оподатковуваного доходу, визначеного в податковій декларації про майновий стан і доходи від 24 січня 2013 року №15226 на суму 6599,00 грн.

Суд також враховує, що ні позовна заява, ні матеріали справи не містять жодних доказів або обґрунтувань, які б спростували викладений в акті перевірки висновок про не включення до декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік доходу на суму 6599,00 грн.

Отже, податковим органом правомірно було збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік у розмірі на суму 989,85 грн.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 7 листопада 2014 року №0041131720 в частині донарахування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 989,85 грн. та штрафних санкцій у розмірі 247,46 грн. є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Надаючи оцінку вимозі про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 24 жовтня 2014 року №Ф-32 та рішенню про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 7 листопада 2014 року №0041141720, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо не донарахування та несплати позивачем до бюджету єдиного внеску на загальну суму 38228,45 грн. ґрунтуються на заниженні позивачем задекларованого показника чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 111544,00 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 6599,00 грн., за 2013 рік на суму 104945,00 грн.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду висновки контролюючого органу про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат за господарськими операціями з ТОВ «Оболоніус», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Телеінформ-Сістемс», ТОВ «Грюн-Вальд» ТОВ «Тенза Юніон Лайн» на суму 104945,00 грн. не знайшли свого підтвердження, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24 жовтня 2014 року в частині зобов'язання позивача сплатити недоїмку з єдиного соціального внеску за 2013 рік у розмірі 38228,45,60 грн. та рішення Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 7 листопада 2014 року №0041141720 в частині застосування штрафу у розмірі 1796,93 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість за січень-березень 2013 року внаслідок несвоєчасної реєстрації позивачем платником податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 180.1, пункту 180.2 статті 180 Податкового кодексу України платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 ПК України; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

За приписами пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно із пунктом 183.2 статті 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181цього Кодексу.

У силу положень пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, обов'язок реєструватися як платник податку на додану вартість виникає у платника у випадку перевищення ним обсягу виручки від здійснення операцій з поставки товарів протягом останніх 12 календарних місяців поспіль на суму більш як 300000,00 грн. (без ПДВ).

Як встановлено судом, у період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг) ФОП ОСОБА_1 сукупно перевищила 300 тис. грн. та склала 312479,00 грн., що підтверджується податковою декларацію про майновий стан і доходи від 24 січня 2013 року №15226 (ряд. 02) (т.4, а.с.1-2).

Дане перевищення виникло в грудні 2012 року, у зв'язку з чим у позивача також виник обов'язок у строк до 10 січня 2013 року зареєструватись як платник податку на додану вартість.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, як платник податку на додану вартість позивач зареєструвався лише з 14 березня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200116883 (т.1, а.с. 46).

Суд зазначає, що у випадку коли платник податку обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг якого за останні 12 місяців перевищив 300000 грн., не подав до контролюючого органу заяву, то обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ у такого платника виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300 тис. гривень.

Судом встановлено, що за даними книги обліку доходів і витрат обсяг операцій з постачання товарів (послуг) з січня по березень 2013 року становить 53189,54 грн., у тому числі за січень 2013 року - 32020,05 грн., за лютий 2013 року - 9759,01 грн., за березень 2013 року - 11410,57 грн.

Таким чином, сума податкових зобов'язань з ПДВ, що підлягає нарахуванню у зв'язку із здійсненням таких операцій становить 10637,96 грн., у тому числі за січень 2013 року на суму 6404,00 грн., за лютий 2013 року на суму 1951,86 грн., за березень 2013 року на суму 2282,10 грн.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 7 листопада 2014 року №0041171720 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10637,96 грн. за основним платежем та 2659,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також суд зазначає, що позовна заява в цій частині позовних вимог не містить жодного обґрунтування, що підтверджує правомірність висновків податкового органу.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до матеріалів справи позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 100702,37 грн. Таким чином, повна сума судового збору становить 2014,07 грн. (100702,37х2%).

За наслідками розгляду адміністративної справи майнові вимоги позивача в частині 17053,62 грн. судом відхилені, що складає 17 % заявлених майнових вимог.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн. згідно платіжного доручення №54 від 26 січня 2015 року. Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з позивача становить 159,69 грн. (342,39- 182,70).

Судом 11 червня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 16 червня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 24 жовтня 2014 року №Ф-32У в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 35938,60 грн. (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень 60 коп.).

3.Визнати протиправним та скасувати рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 7 листопада 2014 року №0041141720 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1796,93 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто шість гривень 93 коп.).

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській віл 7 листопада 2014 року №0041131720 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15741,76 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок одна гривня 76 коп.) за основним платежем та 3935,44 грн. (три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять гривень 44 коп.) за штрафними (фінансовими) санкціями.

5.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 7 листопада 2014 року №0041171720 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20989,00 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 00 коп.) за основним платежем та 5247,25 грн. (п'ять тисяч двісті сорок сім гривень 25 коп.) за штрафними (фінансовими) санкціями.

6.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

7.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місцезнаходження: 08321, АДРЕСА_2) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі159,69 грн. (сто п'ятдесят дев'ять гривень 69 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.