Постанова

від 15.07.2015 по справі 815/3435/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3435/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства В«ВладимирВ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та cкасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства В«ВладимирВ» (Надалі - ПП «Владимир» або позивач) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (Надалі - ДПІ у Малиновському р-ні м. Одеси ГУ ДФС в Одеській обл. або відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 06 квітня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. ПП «Владимир» не погоджується із податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 06 квітня 2015 року прийнятим на підставі акту перевірки № 1566/15-52-15-02 від 20 березня 2015 року, відповідно до якого зафіксовано порушеня: у рядку 10 декларації з ПДВ за січень 2015 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним, період виписки яких - до 1 січня 2015 року. Оскільки з 1 січня 2015 року втратила чинність норма, згідно якої у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отримання податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Проте, як вважає позивач, дана норма не виключає наявності у платника податку такого права, оскільки ст. 198 Податкового кодексу України не містить граничних строків, у якій суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних можуть бути включені до податкового кредиту.

Представник позивача у судове засідання не прибув. Подав до суду клопотання в якому просить суд розглядали справу без його участі (а.с.27).

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про час, дату та місце повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою, згідно відмітки судова повістка вручена представнику відповідача 01.07.2015р. (а.с.19). Жодних заяв, клопотань про неможливість прибути до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак суд ухвалив про розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, надані сторонами докази, судом встановлені наступні обставини та факти.

20 березня 2015 року посадовими особами ДПІ у Малиновському р-ні м. Одеси ГУ ДФС в Одеській обл. проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «Владимир», код ЄДРПОУ 31225720, за січень 2015р. Перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПКУ ПП «Владимир», у рядку 10 декларації з ПДВ за січень 2015 року віднесено до складу податкового кредиту суду ПДВ по податковим накладним період виписки яких до 1 січня 2015 року. Дані перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року на 15149,00 грн.(а.с.8-9).

На підставі Акту перевірки ДПІ у Малиновському р-ні м. Одеси ГУ ДФС в Одеській обл. прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 06.04.2015р. відповідно до якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 15149,00 грн., та за штрафними санкціями - 3787,00 грн.(а.с.7).

Судом встановлено, що позивач скористався правом, передбаченим нормами Податкового кодексу України, та оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, однак Рішенням ГУ ДФС в Одеській області №10/15-32-10-02-07 та Рішенням ДФС від 05.06.2015р. № 11714/6/99-9910-01-01-15 оскаржуване повідомлення-рішення залишено без змін а скаргу директора ПП «Владимир» ОСОБА_1 - без задоволення (а.с. 10-14).

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, якими регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог ПП «Владимир» слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Пунктом 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) встановлено право органів державної податкової служби проводити перевірки платників податків, але даною нормою законодавство чітко визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПК України, а фактичні перевірки - ПК України та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною перевіркою згідно з п.п. 75.1.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до п. 86.2 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 розділу V ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Законом України від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема в частині формування податкового кредиту.

Державною фіскальною службою України у зв'язку із внесенням змін до Податкового кодексу України листом від 17.02.2015 року №5292/7/99-99-19-03-02-17 «Про податок на додану вартість» повідомлено про окремі особливості формування податкового кредиту, з урахуванням норм Кодексу, які набрали чинності з 1 січня 2015 року.

З урахуванням змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу, з 1 січня 2015 року втратила чинність норма, згідно з якою у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігалося за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту).

Платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу. Зазначене стосується податкових накладних, складених до 1 січня 2015 року, як в електронному, так і паперовому вигляді, як зареєстрованих в ЄРПН, так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали реєстрації в ЄРПН.

Таким чином, завищення податкового кредиту ПП «Владимир» за січень 2015 року на загальну суму 15149,00 грн. призвело до заниження суми податкового зобов'язання, заявленого у податковій декларації за січень 2015 року на суму - 15149,00 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, до ПП «Владимир» застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість у загальній сумі - 3787,00 грн. (а.с.7).

Крім того, відповідно до розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок податного позивачем сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду складає 15149,00 грн. (а.с.25-26).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вище зазначене, суду не вбачається протиправності у діях відповідача при прийнятті податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06 квітня 2015 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства В«ВладимирВ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та cкасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.М.Токмілова

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства В«ВладимирВ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та cкасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.