Постанова

від 14.07.2015 по справі 826/11014/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2015 року № 826/11014/15

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю Віраж

про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі

Суддя - Вовк П.В.,

при секретарі судового засідання Хайло А.А.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Віраж (далі також - ТОВ Віраж , відповідач), в якій позивач просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року в даній справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг зі сплати податку на додану вартість в розмірі 176 716, 41 грн. ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві зверталось до суду з позовом про стягнення з ТОВ Віраж суми податкового боргу, проте судове рішення, якими такі вимоги позивача було задоволено, не було виконано у зв'язку з відсутністю коштів на банківських рахунках відповідача. В подальшому податковим органом було здійснено опис майна ТОВ Віраж в податкову заставу, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 18 червня 2015 року представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

У судове засідання, призначене на 14 липня 2015 року, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники позивача та відповідача не з'явились. За час розгляду справи, письмових заперечень або інших документів, з яких було б можливо встановити відношення відповідача до заявлених позовних вимог, останнім до суду надано не було.

Разом з тим, 14 липня 2015 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про здійснення розгляду даної справи у його відсутності.

Враховуючи зазначене та те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення адміністративної справи, суд визнав за можливе проводити її розгляд за відсутності представників сторін.

На підставі зазначеного та відповідно до положень ч. 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

З наявних в матеріалах справи даних облікової картки платника податку - ТОВ Віраж вбачається, що за відповідачем рахується податковий борг зі сплати податку на додану вартість в розмірі 176 716, 41 грн., який виник у зв'язку з несплатою ТОВ Віраж податкових зобов'язань, самостійно нарахованим ним в поданих до податкового органу податкових декларація.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві направлялась на адресу відповідача податкова вимога від 05 лютого 2013 року № 69, якою сума заборгованості була визначена на рівні 76 685, 03 грн.

З метою визначення обсягу майна для погашення податкового боргу ТОВ Віраж , позивачем було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 67/19.1.19 від 12 лютого 2013 року та складено акт опису майна № 5/26-57-23-01-30 від 29 квітня 2015 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти вказані в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 статті 14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З наявних доказів у справі судом встановлено, що відповідачем до податкового органу подавались декларації з податку на додану вартість, відповідно до яких він самостійно визначив суми податку, які повинні був сплатити в установлений законодавством строк. Проте, станом на час звернення до суду з відповідним позовом, згідно з даними обліку податкового органу, суми самостійно визначених в таких деклараціях податкових зобов'язань відповідачем сплачені не були.

В силу вимог пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання, самостійно визначені відповідачем в поданих деклараціях є узгодженими з моменту їх подання, але не сплачені в повному обсязі у строк, визначений податковим законодавством, суд приходить до висновку про визнання таких податкових зобов'язань податковим боргом.

У відповідності до пп. 14.1.137 п.14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Статтею 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Як було зазначено вище, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві направлялась на адресу відповідача податкова вимога від 05 лютого 2013 року № 69, якою сума його заборгованості визначена на рівні 76 685, 03 грн.

Отже, за ТОВ Віраж обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 176 716, 41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.

Крім того, суд звертає увагу на те, що з метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості ТОВ Віраж , позивач вже звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь держави податкової заборгованості.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року по справі № 826/10467/13-а було задоволено позовні вимоги податкового органу до ТОВ Віраж та вирішено стягнути з відповідача суми податкового боргу в загальному розмірі 67 716, 46 грн.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог зазначеного рішення суду, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві було направлено до банківських установ, обслуговуючих ТОВ Віраж , інкасові доручення (розпорядження) щодо стягнення коштів з розрахункових рахунків відповідача.

Так, інкасові доручення (розпорядження) №№ 95/26-57-25-01-33, 96/26-57-25-01-33, 97/26-57-25-01-33, 5/26-57-25-01-33, надіслані ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві до ПАТ Брокбізнесбанк (код банку 300249), як це вбачається з їх зворотнього боку, були повернуті банком податковому органу у зв'язку з тим, що під час запровадження тимчасової адміністрації в банку не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Також, наявні в матеріалах справи копії інкасових доручень (розпоряджень) №№93/26-57-25-01-33, 94/26-57-25-01-33 про стягнення коштів з рахунків відповідача №26049052700262 та № 26052052719477 відповідно, що були надіслані ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві до ПАТ Приватбанк (код банку 300711), не містять відомостей про їх виконання або повернення податковому органу.

Так само, інкасові доручення (розпорядження) №№ 92/26-57-25-01-33, 48/26-57-25-01-33, 27/26-57-25-01-33 про стягнення коштів з рахунку відповідача № 26005052737859, надіслані ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві до ПАТ Приватбанк (код банку 300711) не містять відомостей про їх виконання або повернення податковому органу.

Водночас, інкасове доручення (розпорядження) № 28/26-57-25-01-33 про стягнення коштів з цього ж рахунку відповідача № 26005052737859, відкритого у ПАТ Приватбанк (код банку 300711), було повернуто до податкового органу у зв'язку з відсутністю на ньому коштів.

Відповідно до положень п.п. 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що достатньою умовою для звернення до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є наявність у такого платника податкового боргу та відсутність на його розрахункових рахунках грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.

Зазначена позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема в ухвалі від 08 жовтня 2014 року по справі № К/9991/38076/12.

Беручи до уваги те, що з матеріалів справи не вбачається наявності достатніх коштів для погашення податкового боргу на розрахункових рахунках відповідача, що не було заперечено ТОВ Віраж , з огляду на дотримання позивачем процедури здійснення опису майна платника податків, що підтверджується матеріалами справи, суд визнає наявність у ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві підстав для звернення з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Враховуючи зазначене та оскільки матеріалами справи підтверджується розмір податкової заборгованості ТОВ Віраж в розмірі 176 716, 41 грн., а відповідачем не було надано аргументованих заперечень на позовні вимоги ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, суд приходить до висновку про правомірність останніх.

Щодо питання допуску негайного виконання рішення суду необхідно зазначити наступне.

Так, відповідно до п. 4 ч. 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову прийняту у справах, визначених статтею 183-3 цього Кодексу.

Дане положення вказує на право, а не обов'язок суду звернути рішення до негайного виконання.

Разом з тим, положеннями статті 183-3 КАС України визначається порядок здійснення провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень на підставі подання таких органів щодо, в тому числі, надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Водночас, оскільки позивач не ставив питання про звернення постанови суду до негайного виконання, а розгляд даної справи відбувався не на підставі подання податкового органу в передбаченому статтею 183-3 КАС України порядку, а в загальному, суд не вбачає підстав для звернення даної постанови до негайного виконання.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю Віраж про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі - задовольнити повністю.

Надати дозвіл на погашення всієї суми податкового боргу товариства з обмеженою відповідальністю Віраж (код ЄДРПОУ 19035751) за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю Віраж (код ЄДРПОУ 19035751), що перебуває в податковій заставі.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк