Ухвала

від 14.07.2015 по справі 820/4576/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 р.Справа № 820/4576/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі № 820/4576/15

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Лозівського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння оборони України

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі за текстом -позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Лозівського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України (далі за текстом - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, що призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 12650,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст.ст. 18, 18-1, 19, 20 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. 218 Господарського кодексу України.

Позивач зазначає, що згідно ч. 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів. Подання до центру зайнятості інформації про вільні посади в даному випадку не може бути підставою для звільнення підприємства від відповідальності за невиконання вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Лозівським спортивно-технічним клубом товариства сприяння обороні України щомісячно протягом 2014 року подавались до Лозівського міськрайонного центру зайнятості звіти № 3-ПН «Про наявність вакансій», якими підприємство інформувало орган державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно відомостей, зазначених у звітах, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2014 році становила 9 осіб. Разом з тим, згідно цього ж звіту кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні були працювати на підприємстві у 2014 році, становить 1 особа, у той час як фактично на підприємстві не працювали особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

За недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 12650,0 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та прийняття заходів для працевлаштування інвалідів шляхом інформування органів працевлаштування інвалідів про таку кількість створених робочих місць.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статей 216-218 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Виходячи з викладених норм законодавства, на підприємство хоча і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. Господарсько-правова відповідальність в такому випадку настає саме за недотримання законодавчих вимог щодо незабезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання форми звітності N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на положення вказаної норми, звітність за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для їх працевлаштування.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Лозівського міськрайонного центру зайнятості за вих. № 788 від 08.05.2015 року, протягом 2014 року Лозівським спортивно-технічним клубом товариства сприяння обороні України подавалась до центру зайнятості звітність про наявність вільних робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів.

Крім того, виконання обов'язку відповідача щодо подання звітності про наявність вільних робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою №3-ПН за період з січня по грудень 2014 року із зазначенням вакансії двірник.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Лозівським спортивно-технічним клубом товариства сприяння обороні України у 2014 році вчинено усі передбачені чинним законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів, а тому правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі № 820/4576/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Макаренко Я.М.