Постанова

від 22.02.2007 по справі 2/3468

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/3468

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 лютого 2007 р.                                                                                   № 2/3468  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого   Добролюбової Т.В.

суддів   Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

за участю представників сторін котрі позивача

відповідачів

прокуроррозглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційне подання  

Козубей Р.Р. дов. від 22.09.2005р.№ 41/2507Мазуркевич Р.Б. дов.від 18.10.2005р.№ 41/2738Вітровчак В.А. дов від 17.02.2006 р. в порядку передовіреності  від 04.03.2004 р.Гриненко Г.Є. дов від 22.02.2007р.№800Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби України

на постановуЖитомирського  апеляційного господарського суду

відсправі19.09.2006 року№ 11/7092  

господарського суду  Хмельницької області

за позовомВійськового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби України -  органу уповноваженого здійснювати функції у спірних  відносинах, для захисту інтересів Національної академії  Державної прикордонної служби  України ім.Б.Хмельницького

до

Приватного підприємця Ткачук Марії Григорівни  

пропро стягнення 6259,16грн.

Доповідач Гоголь Т.Г.

Військовий прокурор Хмельницького гарнізону звернувся до господарського суду Хмельницької області в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби України - органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, для захисту інтересів Національної академії  Державної прикордонної служби  України імені Б.Хмельницького з позовною заявою про стягнення з приватного підприємця Ткачук Марії Григорівни  6259 грн. 16 коп., серед яких 5772,63грн. штрафу за односторонню відмову від  виконання умов договору №125-05 від 10.04.2005 року  та 486,53грн штрафу за поставку продукції неналежної якості.  

Господарський суд Хмельницької області (суддя Радченя Д.І.) рішенням від 17.03.2006 року в задоволені позову військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі державної   прикордонної служби України до приватного підприємця Ткачук М.Г. відмовив з посиланням на те, що позивачем, в порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України,  не доведені  ті обставини на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог. Окрім того суд зазначив, що прокурор  звернувся до суду з позовом не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності, що є порушенням приписів норм чинного законодавства, оскільки спір виник між двома суб'єктами господарювання, щодо  відповідальності  за порушення умов господарського  зобов'язання.  

Постановою від 19.09.2006 року Житомирського апеляційного господарського суду (судді: Шкляр Л.Т., Гулова А.Г., Пасічник С.С.) рішення господарського суду Хмельницької області від 17.03.2006 року було залишено без змін, а апеляційне подання без задоволення. Постанову вмотивовано недоведеністю позовних вимог.  

Військовий прокурор Хмельницького гарнізону звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби України -  органу уповноваженого здійснювати функції у спірних  відносинах, для захисту інтересів Національної академії  Державної прикордонної служби  України ім. Б.Хмельницького, в якому просить скасувати рішення господарського   суду Хмельницької області від 17.03.2006 року та постанову  Житомирського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року у даній справі, справу передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема  статей 1, 6, 7, 8, 28 Закону України "Про державну прикордонну службу України", рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року, статей 20, 361 Закону України "Про прокуратуру ", статей 2, 107, 109, 110, 111 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник приватного підприємця Ткачук Марії Григорівни  надав відзив на касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує з підстав викладених в постанові Житомирського апеляційного  господарського суду, вважає її такою, що ухвалена з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., заступника військового прокурора та присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга  не  підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення,  касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, що між Хмельницькою Національною академією  Державної прикордонної служби України (замовник) та суб'єктом підприємницької діяльності Ткачук Марією Григорівною (постачальник)  укладено договір постачання продовольства № 125/05 від 10.04.2005 року, за умовами якого  підприємець Ткачук М.Г.  зобов'язалась поставити замовнику  продукти харчування  -  сосиски “Особливі” ТУ 15.1-31256979-007-2003  в кількості 4500 кг. за ціною 11,82 грн. за 1 кг.  на загальну суму 53190 грн., а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити отриману продукцію.

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що продукція  має відповідати   затвердженим  державним стандартам  або технічним  умовам.  Пред'явлення   посвідчення про якість продукції  (сертифіката відповідності, свідоцтва  про якість) на кожну партію  є обов'язковим.

У разі постачання неякісної продукції та продукції яка не відповідає ТУ 15.1-31256979-007-2003  постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 2% вартості недоброякісної продукції; така продукція не зараховується в план виконання зобов'язань постачальником за договором та підлягає заміні в десятиденний термін.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що продукція постачається за заявкою замовника згідно з специфікацією транспортом постачальника.

Дата закінчення дії договору сторонами визначена - 30.07.2005 року  ( пункт  8.1 договору).

Судами також було встановлено, що поставлений приватним підприємцем Ткачук М.Г. на виконання умов договору товар повністю прийнятий та оплачений замовником згідно платіжних доручень, на яких зазначено: оплата рахунку згідно з договором № 125-05 від 10.04.2005 за продукти харчування, що не заперечується і позивачем.

Вважаючи, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, оскільки поставив продукцію, яка не відповідає умовам  договору, щодо якості, сорту, найменування, та здійснив  поставку не в повному обсязі, військовий прокурор заявив позов в інтересах держави  в особі Державної прикордонної служби України - органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, для захисту інтересів Національної академії  Державної прикордонної служби  України імені Б.Хмельницького про стягнення з Приватного підприємця Ткачук Марії Григорівни штрафу в розмірі 2% від вартості поставленої неякісної продукції та стягнення штрафу за  односторонню відмову від виконання зобов'язань   за договором в розмірі 20% від суми недопоставленої продукції.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що фактично частково  поставлялись сосиски  не “Особливі”, поставка яких була обумовлена договором, а сосиски  “Подільські” другого ґатунку  по ціні 11.82 грн.  з врахуванням ПДВ, що є порушенням умов договору.

В обґрунтування своїх доводів позивач  надав суду ксерокопії   накладних  відповідно до яких отримувались  ковбасні вироби, зокрема  накладна № 15/01 від 22.06.2005 року на суму 3427,00 грн., № 13/01 від 13.06.2006 року на суму 1063,00 грн., № 13/2 від 13.06.2005 року на суму 3546,00 грн.,   № 22/4 від 29.06.2006 року на суму 803 грн., № 22/02 від 30.06.2005 року  на суму 3900,60 грн., № 04/7-1 від 04.07.2005 року на суму 3900,60 грн.; 174/05 від 30.05.2005 року на суму 1264,08 грн., № 01/14 від 01.06.2005 року  на суму 1458,59 грн.,  № 08/3 від  08.06.2005 року на суму 1749,36 грн.,  № 6/04 від 06.06.2005 року на суму 2269, грн.

Правовідносини що склалися між сторонами у справі унормовані главою 30 Господарського кодексу України, яка регламентує особливості правового регулювання господарсько - торгівельної діяльності.  Господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг ( статті 263 Господарського кодексу України ).

Матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, або на основі договорів купівлі-продажу ( стаття 264 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами статті 265 Господарського кодексу України  за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів .

У всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними і Особливими умовами поставок або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції за якістю і комплектністю, застосовуються положення Інструкції  П-7 “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” затв. постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 року .

Відповідно до пункту 14 Інструкції приймання продукції за якістю здійснюється, зокрема, відповідно до супроводжуючих документів, які посвідчують якість продукції (сертифікат, посвідчення якості тощо).  

Згідно пункту 16 Інструкції, при виявленні невідповідності, зокрема, якості продукції, приймання продукції зупиняється та складається відповідний акт, який відповідно засвідчує поставку продукції неналежної якості.  

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (Стаття 268 Господарського кодексу України ).

За змістом статті 672 Цивільного кодексу України   якщо  продавець  передав товар в асортименті, що не відповідає умовам  договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитись від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений - вимагати   повернення  сплаченої  за нього грошової суми. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Оскільки позивач не надав в суд доказів та не довів, що поставлені сосиски є неякісними, тобто такими, що не відповідають вимогам державного стандарту, попередні судові інстанції правомірно відмовили в задоволенні вимог про стягнення штрафу за поставку неякісного товару.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема припинення зобов'язання в наслідок односторонньої відмови від зобов'язання , якщо це встановлено договором  або законом, або розірвання договору. Одностороння відмова від зобов'язання унормована статтею 615 Цивільного кодексу України. Наведеною нормою встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково, або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором  або законом. Внаслідок односторонньої відмови від договору частково або в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання  або воно припиняється.

Попередні судові інстанції встановили, що відповідач не відмовлявся в односторонньому порядку від виконання зобов'язань за договором, а порушення умов договору щодо асортименту не є такою відмовою.

З урахуванням наведених приписів законодавства,   встановлених обставин справи щодо недоведеності позивачем факту порушення відповідачем умов договору, стосовно якості поставленої продукції та односторонньої відмови відповідача від виконання умов договору, Вищий господарський суд України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 111 7  Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, що були встановлені господарськими судами при попередньому розгляді справи.

Оскільки, фактичні обставини справи встановлені  господарськими  судами на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, зароблені висновки відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги визнаються не переконливими, а відтак, підстави для скасування прийнятого у справі рішення господарського суду Хмельницької області та постанови Житомирського апеляційного  господарського суду  відсутні.

З  огляду  на  зазначене, керуючись статтями  108,    1115 ,  1117 , 1119,  11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий  господарський суд  України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 17.03.2006 року та постанову  Житомирського  апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року   у справі № 11/7092 залишити без змін, а касаційне подання Заступника військового прокурора  Хмельницького гарнізону  - без задоволення.

Головуючий        суддя                                                   Т. Добролюбова    

Судді                                                                                  Т.Гоголь

                                                                                    Л.Продаєвич