Ухвала

від 01.07.2014 по справі 921/504/14-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"01" липня 2014 р.Справа № 921/504/14-г/18 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю, "Вірлів-Агробізнес" с. Вірлів, Тернопільська область, Зборівський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірлів Агро", вул.Кутна, 15, с.Вірлів, Тернопільська область, Зборівський район

про cтягнення заборгованості в сумі 180 024,22 грн.

За участю представників сторін:

позивача: не прибув;

відповідача: Сідий С.В., довіреність № 01 від 04.06.2014 р.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірлів-Агробізнес" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вірлів Агро" про cтягнення заборгованості в сумі 180 024,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем взяті на себе зобов'язання по оплаті одержаного товару згідно видаткової накладної № РН - 0000042 від 11.03.2013 р. виконані неналежним чином, внаслідок чого допущено заборгованість в сумі 180 024,22 грн., стягнення якої і є предметом розгляду у даній справі.

Ухвалою господарського суду від 22.05.2014 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 16.06.2014 р.

16.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Тернопільської області товариством з обмеженою відповідальністю "Вірлів-Агробізнес" подано заяву № 1116 від 16.06.2014 р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе рухоме та нерухоме майно та на грошові кошти які знаходяться на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Вірлів Агро" у банківських та фінансових установах.

Заява мотивована тим, що за досить тривалий період існування боргу, відповідачем не було здійснено жодних заходів до погашення заборгованості, а також тим, що відповідач не визнає борг, оскільки у відповіді на претензію ТОВ "Вірлів Агро" зазначає, що в останнього немає заборгованості перед позивачем, відтак позивач вважає, що оскільки відповідач не бажає повертати борг, в нього є підстави вважати, що ТОВ "Вірлів Агро" намагатиметься відчужити належне йому майно, або зняти кошти з рахунків у банку, що зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Ухвалою суду від 16.06.2014 р. розгляд справи відкладено на 01.07.2014 р., а також зазначено, що клопотання позивача про забезпечення позову, буде розглянуте по суті у судовому засіданні 01.07.2014 р.

Позивач участь повноважного представника у призначене на 01.07.2014 р. судове засідання не забезпечив, однак згідно поданого через канцелярію суду письмового клопотання, просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити у судовому засіданні 01.07.2014 р. участь повноважного представника.

Представник відповідача в судове засідання 01.07.2014 р. прибув, проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечив.

Так, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття визначеного ним заходу до забезпечення позову, господарський суд не вбачає підстав для вжиття такого, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Слід зазначити, що така ж правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006 р. N 01-8/2776, згідно якого зазначається: "у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії".

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, позивач просить суд накласти арешт на усе рухоме та нерухоме майно та на грошові кошти які знаходяться на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Вірлів Агро" у банківських та фінансових установах.

У відповідності до статті 67 ГПК України, поряд з іншим позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Крім того, згідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, позивачем в поданій заяві не наведено підстав для вжиття заходів забезпечення позову та не надано належних доказів в підтвердження даного клопотання.

У п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року N 16 зазначається, що у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати, що цими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватись права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватись обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Зокрема, не допускається винесення ухвал про накладення арешту на все майно підприємства. Якщо у господарського суду є підстави вважати, що діями виконавчого або іншого органу, рішення про обрання якого оспорюється, може бути погіршено фінансовий стан господарського товариства або доведено його до стійкої неплатоспроможності, суд вправі забезпечити позов шляхом заборони відчуження основних засобів, нерухомого майна та іншого визначеного майна товариства.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм закону та доводів, викладених у клопотанні, суд вважає, що наведені позивачем обставини (досить тривалий період існування боргу та невизнання відповідачем боргу) жодним чином не можуть свідчити про те, що в подальшому виконати судове рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог, буде неможливо без застосування відповідних заходів.

Таким чином, оскільки позивач не надав належних доказів, які б підтверджували неможливість виконання рішення суду, чи про те, що існує реальна ймовірність утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, в разі невжиття таких заходів по забезпеченню позову, суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову № 1116 від 16.06.2014 р. (вх.№ 11462 від 16.06.2014 р.) за підписом директора ТОВ "Вірлів Агробізнес".

При цьому згідно пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.2.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу У1 Господарського процесуального Кодексу України", якщо господарським судом розглянуто і відхилено заяву про вжиття запобіжних заходів або про забезпечення позову, то за подання іншої заяви з тих же питань заявник зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах. Використання з цією метою первісного документа про сплату судового збору не допускається.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 66, 67, 86 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Вірлів-Агробізнес" у задоволенні заяви № 1116 від 16.06.2014 р. про забезпечення позову.

2. Ухвалу надіслати сторонам по справі.

Суддя Н.В. Охотницька