Рішення

від 20.06.2013 по справі 544/736/13-ц

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №544/736/13-ц

Провадження №2/544/309/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 червня 2013 року Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Тютюнник А.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватно-пайового підприємства «Прихідьківське» в особі директора ОСОБА_5 про зобов'язання звільнити із займаної посади та видати дублікат трудової книжки, -

у с т а н о в и в :

13.05.2013 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про зобов'язання звільнити його із займаної посади та видати дублікат трудової книжки. Зокрема, у позовній заяві позивач просив суд зобов'язати відповідача в особі засновників та керівника ОСОБА_6 і ОСОБА_5 безоплатно відновити загублену трудову книжку, врахувати трудовий стаж роботи з 25.03.2000 року по момент звільнення та розірвати трудовий договір на підставі за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням засновниками та керівником підприємства законодавства про працю. В подальшому позовні вимоги були уточнені і остаточно позивач просить суд зобов'язати відповідача в особі керівника ОСОБА_5 безоплатно відновити загублену трудову книжку та звільнити його із займаної посади з 01.09.2011 року із початковою датою прийняття на роботу - 25.03.2000 року за власним бажанням.

За клопотанням представника позивача позовна заява в частині вимог спрямованих до засновника ППП «Прихідьківське» ОСОБА_6 ухвалою суду від 13.06.2013 року була залишена без розгляду.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.03.2000 року позивача було прийнято на роботу в ППП «Прихідьківське». В 2010 році, після смерті засновника та директора підприємства ОСОБА_7, його правонаступниками стали ОСОБА_5 та ОСОБА_6. На початку 2011 року відповідач випадково дізнався, що йому не нараховується заробітна плата, після чого він звернувся до засновників підприємства з питанням про його звільнення, написав заяву та почав пошук іншої роботи. Після повторного звернення з питанням про звільнення та видачу трудової книжки, позивач отримав відповідь, що його не знають як працівника цього підприємства і його трудова книжка на підприємстві відсутня. Позивач ще кілька разів звертався з письмовими заявами про звільнення шляхом пересилання їх поштою, однак заяви повертались за закінченням терміну зберігання. Позивач зазначає, що неодноразово звертався з цього приводу в прокуратуру, міліцію, державну інспекцію з праці та інші державні органи, про те йому було роз'яснено, що дане питання необхідно вирішувати в судовому порядку.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги своєї позовної заяви з підстав викладених у ній, просить задовольнити позов та додатково пояснив суду, що з 1981 року він працював в колгоспі ім. Сверлова, потім цей колгосп був перейменований у колгосп ім. Чкалова, потім реорганізований в КСП ім. Чкалова, а з 2000 року утворилось ППП «Прихідьківське». Після смерті у 2010 році керівника та засновника підприємства до нього додому прийшли його правонаступники ОСОБА_6 та ОСОБА_5. які зажадали від нього звільнення за власним бажанням, однак позивач їм відмовив, оскільки на той час вони ще не вступили в права спадкування. В кінці 2010 року на початку 2011 року позивач дізнався, що йому не нараховується заробітна плата і попросив керівника звільнити його передавши заяву про звільнення особисто йому, однак він відповів, що трудова книжка на підприємстві відсутня, він його не знає та ніколи не бачив і його трудова книжка на підприємстві відсутня. Після такої відповіді позивач кілька разів направляв на адресу підприємства та керівника заяви про звільнення однак вони повертались за закінченням терміну зберігання. Така ситуація змусила позивача звертатись за вирішенням питання про звільнення та видачу трудової книжки до обласної та місцевої прокуратури, міліції, державної адміністрації, інспекції з праці та до засобів масової інформації, однак питання залишилось не вирішеним і до теперішнього часу він не звільнений з підприємства та трудова книжка йому не повернута. Позивач вказує, що на цьому підприємстві він працював ще у серпні та вересні 2011 року, а потім лише навідувався, оскільки на підприємстві траплялись постійні крадіжки, тому він намагаючись зберегти майно сторожував його та викликав міліцію у випадках виявлення крадіжок. Позивач зазначає, що свою трудову книжку він віддав при оформленні на роботу в колгосп ім. Свердлова і більше її не бачив та для жодних потреб її не отримував, всі реорганізації підприємства були формальними, лишались всі ті ж самі працівники і при переоформленні підприємства трудові книжки не видавались, а працівники лише писали заяви про прийняття на вже реорганізоване підприємство. На думку позивача, такими діями відповідач ОСОБА_5 та його сестра ОСОБА_6 намагаються помститись йому за те, що він очолив комісію по розпаюванню ППП «Прихідьківське», адже інші працівники були звільнені та отримали трудові книжки на відміну від нього. За наведених обставин позивач просить задовольнити його позовні вимоги та поновити строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України, оскільки вважає причини його пропуску поважними, враховуючи, що весь цей час він активно намагався захистити свої трудові права через різні державні інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить поновити строк звернення до суду за захистом позивачем своїх трудових прав, передбачений ст. 233 КЗпП України та додатково пояснив суду, що після смерті колишнього засновника та керівника ППП «Прихідьківське» в права спадкування вступили його діти, а відповідач ОСОБА_5 став керівником ППП «Прихідьківське». В 2011 році позивач дізнався, що заробітна плата йому не нараховується, тому звернувся до керівника підприємства з питанням про звільнення його з займаної посади і оскільки цього зроблено не було позивач декілька разів направляв свої заяви про звільнення поштою, які повертались з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання, та звертався до різних державних органів і установ для вирішення цього питання, що в решті решт не призвело до бажаного результату. Представник позивача зазначає, що факт перебування позивача з ППП «Прихідьківське» в трудових відносинах підтверджується, зокрема, рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 02.10.2012 року, яке не оскаржувалось та набрало законної сили. Як вказує представник, при розгляді справи за результатами якого було винесене наведене рішення засновники ППП «Прихідьківське» казали, що звільнять позивача, але після завершення розгляду справи вони цього не зробили продовжуючи ігнорувати звернення позивача і заяви повертались позивачу за закінченням терміну зберігання. На думку представника, такі дії є прямим порушенням норм ст. 22 Конституції України, адже без трудової книжки позивач позбавлений можливості влаштуватись на роботу та заробляти собі на життя. Представник також вважає, що такі дії відповідача викликані інцидентом, який виник між позивачем та засновниками ППП «Прихідьківське», тому це можливо дійсно є помстою з боку відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні, яке відбулось, 13.06.2013 року, суду пояснив, що не зовсім заперечує проти позову і вважає, що це є неправильним коли працівник працював на підприємстві, а йому відмовляють у видачі трудової книжки, але, при цьому, наголошує, що новий керівник підприємства приступив до виконання обов'язків з 10.02.2012 року і на цей час на підприємстві вже була відсутня будь-яка документація з кадрової роботи, тобто відсутні документи, якими можна підтвердити дійсний стаж позивача. Представник зазначає, що трудові книжки новому керівнику не передавались, тобто не можливо встановити чи дійсно позивач працював на цьому підприємстві. Крім того, позивач весь цей час фактично не працював на підприємстві та не виконував своїх трудових обов'язків. Після смерті колишнього засновника та керівника підприємства позивач не працював у ППП «Прихідьківське», а був головою комісії по розпаюванню підприємства, що вказує на те, що позивач фактично не міг в повній мірі виконувати своїх обов'язків протягом встановленого робочого часу. На думку представника, згідно п. 5 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» саме позивач зобов'язаний звернутись до підприємства з заявою про видачу трудової книжки підтвердивши належними документами свій трудовий стаж. Представник стверджує, що позивач навмисно затягує вирішення питання, адже якщо він в належному порядку звернеться до підприємства з документами, які підтверджують його стаж, ППП «Прихідьківське» видасть йому дублікат трудової книжки. За словами представника відповідача, головний бухгалтер підприємства ОСОБА_8 в процесі розгляду попередньої справи зазначала, що жодних документів по кадровій роботі на підприємстві не велось, що, на думку представника, унеможливлює вирішення питання про встановлення стажу роботи позивача на ППП «Прихідьківське». Крім того, представник відповідача звернувся до суду із заявою про застосування наслідків спливу строку звернення до суду, передбачених ст. 233 КЗпП України, оскільки позивач ще у 2011 році дізнався про порушення своїх прав і достеменно знаючи про те, що така ситуація може бути вирішена лише судом, намагався звертатись за її вирішенням до різних державних органів та установ, тому представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просить суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивач не довів, що з вересня 2010 року він продовжував працювати в ППП «Прихідьківське», не довів належними доказами, що взагалі там працював, не підтвердили його стаж і свідки. Крім того, представник відповідача зазначає, що у задоволенні позову має бути відмовлено у зв'язку з порушенням позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України, адже дізнавшись про порушення своїх прав у серпні 2011 року позивач замість того аби звернутись до суду, почав звертатись до різних державних органів та установ де йому пояснювали необхідність вирішення цього питання в судовому порядку, однак він навмисно затягував вирішення ситуації. На думку представника відповідача, причини, якими позивач пояснює пропуск строку звернення до суду не є поважними, адже ніщо не заважало позивачу звернутись до суду в межах визначеного законодавством терміну, однак він цього не зробив.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснив, що з 1979 року він працював бригадиром тракторної бригади у колгоспі ім. Свердлова. Пізніше на роботу в колгосп ім. Свердлова був прийнятий позивач, тобто за довго до перетворення підприємства у ППП «Прихідьківське». На момент створення ППП «Прихідьківське» і далі позивач залишався працювати в ППП «Прихідьківське». Свідок вказує, що він звільнився з підприємства у 2004 році. Але оскільки село маленьке він бачив, що позивач продовжував з ППП «Прихідьківське» свої трудові відносини, а йому і досі не повернули його трудову книжку, хоча він і по теперішній час продовжує сторожувати майно підприємства.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що її чоловік позивач по справі з 1981 року працював в колгоспі ім. Свердлова, який потім був перейменований в колгосп ім. Чкалова, після цього реорганізований в КСП ім. Чкалова, а потім вже було створене ППП «Прихідьківське». Сама вона була прийнята на роботу в колгосп ім. Свердлова у 1989 році. Свідок зазначає, що в процесі перетворення підприємства трудові книжки нікому не видавались на руки, а працівниками були просто написані заяви про прийняття до новоствореного підприємства, в тому числі і до ППП «Прихідьківське». Коли у 2010 році помер попередній керівник та засновник ППП «Прихідьківське» протягом пів року все ще було на підприємстві добре. В травні 2010 року підприємство виплатило заробітну плату за 2009 рік та п'ять місяців 2010 року. В червні 2010 року нові засновники підприємства попросили звільнитись за власним бажанням, але позивач на це не погодився та продовжував працювати на підприємстві. В серпні 2010 року свідку зателефонувала головний бухгалтер ППП «Прихідьківське» ОСОБА_8 та повідомила, що вона звільнилась з підприємства і всі документи, в тому числі і трудові книжки, серед яких була трудова книжка позивача, передала засновникам ППП «Прихідьківське». Дізнавшись про те, що заробітна плата не нараховується десь у серпі-вересні 2011 року її чоловік - позивач по справі вирішив звільнитись, але керівництво підприємство ігнорує його звернення і до тепер не звільнило його та не видало трудової книжки, хоча позивач і до теперішнього часу відвідує підприємство та намагається зберегти його майно, а по вересень 2011 року ходив на роботу в ППП «Прихідьківське» з ранку до вечора на повний робочий день. Свідок зазначає, що заробітну плату перестали нараховувати одразу після звільнення головного бухгалтера. Заяви позивача про звільнення керівництво підприємства не приймає, а ті які він направляє поштою повертаються за закінченням терміну зберігання.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснив, що в 1995 році він купив на території ППП «Прихідьківське» стару будівлю їдальні в якій і проживав. Оскільки він проживав на території підприємства десь за пів року до смерті до нього звернувся колишній керівник та засновник підприємства ОСОБА_7 та запропонував стати сторожем, тоді свідок поцікавився чому керівник не хоче щоб сторожем був ОСОБА_12 позивач по справі, на що ОСОБА_7 відповів, що ОСОБА_1 працює на підприємстві бригадиром тракторної бригади. Свідок зазначає, що не забажав стати сторожем, оскільки знаючи, що ОСОБА_1 оформлений на підприємстві офіційно, також хотів працювати в ППП «Прихідьківське» за трудовим договором, однак керівник йому в цьому відмовив. Свідок вказує, що після смерті колишнього керівника підприємства позивач продовжував роботу на ППП «Прихідьківське» і продовжує відвідувати підприємство і до теперішнього часу, оскільки там часто відбуваються крадіжки і позивач намагається їм запобігти та викликає міліцію у разі коли крадіжка вже відбулась.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка колишній головний бухгалтер ППП «Прихідьківське» ОСОБА_13 суду пояснила, що з 1984 року працювала в колгоспі ім. Свердлова, який було перейменовано в колгосп ім. Чкалова, після цього реорганізований в КСП ім. Чкалова, а потім вже було створене ППП «Прихідьківське» з якого вона звільнилась у вересні 2010 року. З часу свого працевлаштування у колгосп ім. Свердлова свідок знає позивача як працівника всіх цих перетворюваних підприємств, оскільки на час її прийняття на роботу позивач вже там працював. Свідок зазначає, що коли утворилось ППП «Прихідьківське» все стало по новому і працівники почали звільнятись, оскільки заробітна плата була маленькою. Так згодом у ППП «Прихідьківське» залишилось всього 100 га. землі і 10 працівників. Скорочувався і штат кадрового відділу та бухгалтерії поки з цих всіх служб на підприємстві лишилась тільки сама свідок, якій були передані для ведення трудові книжки, серед яких була і трудова книжка позивача. Як зазначає свідок, це було у 2008 році, на той час залишилось 6 працівників і те що трудова книжка позивача була на підприємстві вона добре пам'ятає. Після того як помер попередній керівник та засновник підприємства свідок передала всі установчі документи його дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а сама продовжувала працювати, робити та здавати всі необхідні звіти. В серпні 2010 року свідок звільнилась з підприємства та передала по акту всі наявні в неї документи, в тому числі і трудову книжку позивача. Але коли засновниця ППП «Прихідьківське» ОСОБА_6 забрала всі документи і пішла, виявилось, що на екземплярі свідка ОСОБА_6 не поставила свого підпису. Свідок зазначає, що тепер її звинувачують у тому, що трудової книжки вона не передавала, але за твердженням свідка це не правда. На думку свідка, її б не звільнили з роботи за згодою сторін, якщо б вона дійсно не передала документи. Після того як всі документи були передані свідок зателефонувала дружині позивача та повідомила, що звільнилась і всі документи, в тому числі і трудову книжку позивача, вона передала правонаступникам колишнього керівника ППП «Прихідьківське». Крім того, свідок зазначила, що їй відомо про те, що позивач продовжує протягом вже 2011, 2012 та 2013 років охороняти майно підприємства і неодноразово звертався в міліцію з приводу виявлених крадіжок на ППП «Прихідьківське». За словами свідка, коли було відкрите кримінальне провадження, то засновники ППП «Прихідьківське» обіцяли, що звільнять позивача і видадуть йому трудову книжку, а коли провадження закрили, вони знову почали ігнорувати це питання.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача та покази свідків, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Під час з'ясування обставин справи з пояснень позивача та показів свідків встановлено, що з 1981 року позивач працював в колгоспі ім. Свердлова, який потім був перейменований в колгосп ім. Чкалова, після цього реорганізований в КСП ім. Чкалова, а потім вже було створене ППП «Прихідьківське».

Наявність трудових відносин позивача з колгоспом ім. Свердлова починаючи з 11.12.1981 року підтверджується також архівним витягом №01-16/Г-107 від 11.06.2012 року, згідно якого правління колгоспу ім. Свердлова рекомендувало зборам уповноважених прийняти в члени колгоспу ОСОБА_1 і надати роботу по спеціальності електрозварника (а.с. 117).

Як вбачається з копії архівної довідки №01-16/Г-108 від 11.06.2012 року виданої архівним відділом Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області, в період з 1982 року по 2000 рік в протоколах засідань правління колгоспу ім. Свердлова, КСП ім. Свердлова, колгоспу ім. Чкалова, КСП ім. Чкалова відсутні відомості про звільнення ОСОБА_1 (а.с. 116).

Про прийняття позивача на роботу в ППП «Прихідьківське», окрім показів свідків, свідчить також наявна в матеріалах справи копія наказу №1 від 25.03.2000 року, згідно якого позивач був прийняти на роботу в ППП «Прихідьківське» на посаду завідуючого господарством (а.с. 5-6).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 24 КЗпП України, при прийнятті на роботу працівник зобов'язаний подати трудову книжку.

Враховуючи показання свідка ОСОБА_13, яка до вересня 2010 року працювала в ППП «Прихідьківське» на посаді головного бухгалтера та, зокрема, займалась веденням трудових книжок працівників, судом встановлено, що трудова книжка позивача в період його роботи в ППП «Прихідьківське» знаходилась на підприємстві.

Свідок ОСОБА_13 вказує, що при звільненні з підприємства вона передала всі трудові книжки, в тому числі й трудову книжку позивача, засновникам підприємства. При цьому, представник відповідача зазначає, що трудові книжки бувший головний бухгалтер новим власникам підприємства не передавала і належні докази такої передачі відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що достовірних письмових доказів про причини та обставини втрати трудової книжки позивача суду не надано. При цьому, суд визнає доведеним сам факт втрати трудової книжки позивача та факт втрати трудової книжки на підприємстві ППП «Прихідьківське».

Згідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993р. «Про трудові книжки працівників» , трудові книжки зберігаються на підприємствах як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Пунктом 4 вказаної постанови передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівником ППП «Прихідьківське» є ОСОБА_5 - відповідач по справі (а.с. 54).

Враховуючи, що судом встановлено факт втрати трудової книжки позивача на підприємстві ППП «Прихідьківське», при цьому, вина самого позивача в цьому відсутня, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що позивач має сам звернутись до підприємства та надати документи, які підтверджують його стаж, оскільки положення пункту 5.1. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року №58 застосовується у разі, коли сам працівник загубив трудову книжку. Тобто мається на увазі втрата трудової книжки її власником після отримання трудової книжки від підприємства за останнім місцем роботи.

На думку суду, в даному випадку відповідач має діяти відповідно до п.6.1 вказаної Інструкції, згідно якого, якщо трудова книжка працівника загублена підприємством внаслідок стихійного лиха або з інших причин, то йому видається дублікат трудової книжки без стягнення її вартості.

Відповідно до статей 47 , 48 КЗпП України , трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 цього кодексу , що також передбачено п. 4.1. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників».

З тексту вказаних норм закону випливає, що вказані норми є імперативними, видача трудової книжки в день звільнення та проведення розрахунку, є обов'язком власника або уповноваженого ним органа.

Отже, оскільки в суді встановлено, що у відповідача відсутня трудова книжка позивача і втрачена вона була підприємством, то позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення з зобов'язанням ППП «Прихідьківське» видати у встановленому порядку позивачу дублікат трудової книжки без стягнення його вартості.

Стосовно встановлення стажу роботи позивача в ППП «Прихідьківське», суд виходить з наступного.

Прийняття позивача на роботу в ППП «Прихідьківське» з 25.03.2000 року об'єктивно підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме: копією наказу про прийняття на роботу №1 від 25.03.2000 року (а.с. 5-6); копією відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів та утриманих податків, відповідно до яких з 2-го кварталу 2000 року заробітна плата позивачу нараховувалась у ППП «Прихідьківське» (а.с. 7-8), а також листом начальника Управління ПФУ в Пирятинському районі, згідно якого в звітних даних по ППП «Прихідьківське» сума нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати відображена за період із 01.04.2000 року по 31.07.2010 року, страхові внески ППП «Прихідьківське» - сплачено по 30.09.2010 року (а.с. 93).

Стосовно кінцевого терміну перебування позивача у трудових відносинах з ППП «Прихідьківське» суд приходить до висновку про можливість задоволення вимог позивача щодо звільнення його за власним бажанням з 01.09.2011 року, оскільки не дивлячись на те, що підприємством не подавались необхідні звіти до податкової інспекції та пенсійного фонду, позивач залишався не звільненим з ППП «Прихідьківське» і нарахування йому заробітної плати мало б відбуватись у відповідності до вимог чинного законодавства України. При цьому, оскільки позивач та свідки вказують, що саме до вересня 2011 року позивач фактично працював на підприємстві, а після цього лише час від часу відвідував його, враховуючи, що позивач не ставить вимог про його звільнення з більш пізнього часу - з часу набрання рішенням законної сили, суд з огляду на те, що справа має розглядатись в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо зобов'язання відповідача звільнити його з 01.09.2013 року.

Суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача та його представників про застосування наслідків спливу строку звернення до суду за захистом порушеного права, який передбачений ст. 233 КЗпП України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач декілька разів, а саме: 01.08.2011 року (а.с. 9), 13.09.2012 року (а.с. 15) та 03.10.2012 року (а.с. 18) звертався до керівництва ППП «Прихідьківське» із заявами про звільнення за згодою сторін та видачу йому трудової книжки.

В судовому засіданні встановлено, що відповідної згоди сторони не досягли. При цьому, при розгляді справи позивач ставить питання про звільнення його не за згодою сторін, а за власним бажанням, тому суд вважає, що строк звернення з вимогою про звільнення за власним бажанням для позивача не минув.

Стосовно вимог про видачу дублікату трудової книжки суд також приходить до висновку, що строк звернення до суду з цією вимогою не закінчився, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, і оскільки на час розгляду справи звільнення позивача фактично не відбулось, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку із закінченням строку звернення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 11, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 24, 47, 48 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993р. «Про трудові книжки працівників» , Інструкцією «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року №58, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватно-пайового підприємства «Прихідьківське» в особі директора ОСОБА_5 про зобов'язання звільнити із займаної посади та видати дублікат трудової книжки - задовольнити.

Зобов'язати Приватно-пайове підприємство «Прихідьківське» в особі директора ОСОБА_5 звільнити ОСОБА_1 із займаної посади на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 01.09.2011 року з початковою датою прийняття на роботу з 25.03.2000 року.

Зобов'язати Приватно-пайове підприємство «Прихідьківське» в особі директора ОСОБА_5 видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки оформлений у відповідності до вимог п. 5 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» без стягнення його вартості.

Стягнути з Приватно-пайове підприємство «Прихідьківське» (зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_1, код ЄДРПОУ 30786624) в дохід держави судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -