Постанова

від 08.09.2009 по справі 2-а-5380/08/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н

О В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

      08 вересня 2009 року                                                   Справа № 2-а-5380/08/0970

м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний

адміністративний суд в складі:

Судді Басай О.В.

при секретарі Шовгенюк І.В.

за участю:

представника позивача  - ОСОБА_1;

представника відповідача  - ОСОБА_2;

прокурор - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_3

до   відповідача: Державної податкової

інспекції в м. Івано-Франківську

про  скасування   податкового повідомлення - рішення

№0000772304/1 від 23.09.2008 року,-

                  ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3»

звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової

інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового

повідомлення-рішення №0000772304/1 від 23.09.2008 року.

            Представник позивача заявлені

позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві та пояснив, що

висновки, зафіксовані в акті перевірки 

позивача від 13.08. 2008 року, є необґрунтованими, оскільки визначення

сум податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за травень

2008 року відбувалось у відповідності до вимог пп. 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7

Закону України «Про податок на додану вартість». Посилання відповідача на те,

що операції з реалізації товару були здійснені на території України за цінами нижче

звичайних, оскільки митна вартість товарів, що визначена митним органом, є

значно вищою, є безпідставними, так як відповідачем не доведено того, що ціна

договору, згідно якого здійснювалась реалізація продукції, не відповідає рівню

звичайної ціни, як це передбачено пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств», а ототожнення термінів «митна вартість» та

«звичайна ціна» є необґрунтованими, а тому безпідставно зменшено суму

бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1010418, 00 грн.

Просить позов задовольнити повністю.

Представник

відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, суду пояснив, що актом

від 13.08.2008 року про результати позапланової виїзної перевірки ОСОБА_3 з

питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за травень 2008

року встановлено, що у період який перевірявся, підприємством заявлено до

бюджетного відшкодування податок на додану вартість на розрахунковий рахунок

платника за травень 2008 року в сумі 1010998, 00 грн., проте оплачено

постачальникам у попередніх податкових періодах тільки 580 грн. Зазначив, що

згідно даних перевірки правильності відображення в декларації по ПДВ за квітень

2008 року податкових зобов'язань (рядок 1, декларації) встановлено, що обсяг поставки

на митній території України платником задекларовано в сумі - 1034436, 00 грн.,

в тому числі ПДВ в сумі - 172406, 00 грн., та віднесено в Рядок 1. Колонка Б

Декларації, дана операція відображена по бухгалтерському обліку Дт701 Кт 6415 -

172406, 00 грн. Покупцем на митній території України є ТОВ «Валенсія - 2005»,

якому відвантажено товари народного вжитку (одяг на суму 1034436, 10 грн. в

тому числі ПДВ 172406, 02 грн. Відвантажений товар, платником імпортованого в

квітні 2008 року від фірми CN Huoerguosi Rongda & Trade Co LTD Beiying

South Road 11 Urumgi (Китайська Народна Республіка), фактурна вартість якого

становить 598228, 30 грн., митна вартість отриманого товару оцінена на суму

1864626, 38 грн. та нараховано: ПДВ в сумі 413822, 13 грн., мита в сумі 204484,

01 грн. Згідно акту позапланової перевірки за даними бухгалтерського обліку

платника (рах. 281 «Товари на складі») залишку товарів на кінець звітного

місяця не рахується. Таким чином, у перевіреному періоді здійснено реалізацію

товарів ТОВ «Валенсія-2005» за цінами нижче митної вартості, а саме, на суму

1034436, 00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 172406, 00 грн. в той час, коли митна

вартість товару оцінена в сумі 1864626, 38 грн. та нараховано ПДВ в сумі

413822, 08 грн. В результаті цього, підприємством занижено податкове

зобов'язань з ПДВ 241416, 00 грн. Оскільки сума податку, яка підлягає

відшкодуванню з бюджету, не може перевищувати різниці значень податкового

кредиту і податкових зобов'язань окремого звітного періоду., то працівниками

Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську зроблено обґрунтований

висновок щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану

вартість в сумі 1010418, 00 грн. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Прокурор в

судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час,

дату та місце судового розгляду.

Розглянувши

матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши

письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з

наступного.

 Судом встановлено, що Державною податковою

інспекцією в м. Івано-Франківську проведена перевіркаОСОБА_3з питань

достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість

на рахунок платника у банку за травень 2008 року. За результатами перевірки

складений акт №10590/23-4/34624177 від 13.08.2008 року. На підставі акта

перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000772304/0 від 22.08.2008

року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі

заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з

податку на додану вартість в сумі 1010418, 00 грн. (а. с. 38).

З акта

перевірки вбачається, що перевіркою встановлено такі порушення: п.п.7.7.2 п.7.7

ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997

року зі змінами та доповненнями, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України

«Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Не

погоджуючись з рішенням відповідача позивачем 01.09.2008 року було подано апеляцію

на зазначене вище податкове-повідомлення рішення. За результатами розгляду

скарги податкове повідомлення-рішення №0000772304/0 від 22.08.2008 року

залишено без змін та направлене нове податкове повідомлення-рішення

№0000772304/1 від 23.09.2008 року (а. с. 39).  

Як

встановлено судом та не заперечується сторонами, згідно вантажно-митних

деклараційОСОБА_3останнім було задекларовано ввезення на митну територію

товарів народного вжитку (одяг), митна вартість якого визначена митним органом

і склала 1864626, 38 грн. З вказаної митної вартості товару позивачем сплачено

мито в розмірі 204484, 01 грн., та податку на додану вартість в розмірі 413822,

13 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями

вантажно-митних декларацій (а. с. 141-159). Як вбачається з матеріалів справи

та пояснень представників сторін сума сплаченого податку на додану вартість у

розмірі 413822, 13 грн., віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

Як

вбачається з акта перевірки основним та єдиним покупцем на митній території

України є ТОВ «Валенсія», якому 

відвантажено позивачем товарів народного вжитку (одяг) на суму 10344336,

00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 172406, 00 грн.(а. с. 17).ОСОБА_3було подано

податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2008 року, у

відповідності до якої  було задекларовано

суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 1010998, 00грн. Дані обставини не

заперечуються сторонами, а тому доказуванню не підлягають відповідно до ч.3

ст.72 КАС України.

Як

вбачається з матеріалів справи, пояснень представників відповідача, підставою

для зменшення податкового зобов'язання податковим органом, на думку

відповідача, стала реалізація позивачем товарів, за ціною нижчою, ніж звичайна

ціна  на вказаний вид товарів, яку

податковий орган ототожнює з митною вартістю таких товарів.

Відповідно

до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база

оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх

договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче

за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших

загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із

законами України з питань оподаткування.

Пунктом 1.18

ст.1 цього Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються

за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування

прибутку підприємств".

Згідно

п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку

підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена

сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна

ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива

ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому

власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а

покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є

взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про

такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних

(за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Матеріали

справи свідчать, що саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій

ринковій ціні, як того вимагає вищезазначена норма, позивач продавав товари

народного вжитку у період, що перевірявся, а доводи податкового органу про

порушення підприємством п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану

вартість" є необґрунтованими.

Згідно зі с

таттею 259 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року м итною вартістю

товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була

фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до

положень цього Кодексу. Статтею 261 Митного кодексу України визначено, що в

ідомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон

України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових

платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для

розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень,

встановлених законами України.

«Інструкція

про порядок заповнення вантажної митної декларації», затверджена наказом

Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307 (у редакції наказу

Держмитслужби України від 18.04.2002 року №207), зареєстроване в Міністерстві

юстиції України 29.05.2002 року за №462/6750 дає наступне визначення терміну

«Митна вартість»: Митна вартість - вартість товару, що визначається відповідно

до положення Закону України «Про Єдиний митний тариф» і використовується

виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Відповідно

до ст. 16 Закону України "Про єдиний митний тариф" митна вартість -

це нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному

обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично

сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України.

При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в

рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до

рахунку-фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження,

перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

комісійні та брокерські; плата за використання об'єктів інтелектуальної

власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути

оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення

(вивезення).

Таким чином,

митна вартість являє собою базу проведення нарахувань митних платежів

(податків, зборів). Ч инне законодавство не містить приписів про те, що митна

вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на

території України.

У

відповідності до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування

прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника

податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за

процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за

непрямими методами. Податковий орган не мав правових підстав, передбачених

п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", для

визначення позивачу податкових зобов'язань за непрямими методами, а відтак діяв

не у спосіб передбачений Законом.

Таким чином,

сплативши податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, при

розмитненні товару, за наявності вантажної митної декларації, оформленої

відповідно до вимог законодавства, позивач мав право на податковий кредит

згідно п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану

вартість".

Нарахування

податкових зобов'язань на товари народного вжитку (одяг), що реалізуються по

договірній ціні на території України, виходячи з їх митної вартості є

безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому,

посилання відповідача на  п. 4.3 ст. 4

Закону України «Про податок на додану вартість», як на підставу застосування

митної вартості для визначення звичайних цін на товари у спірному випадку, є

безпідставними, оскільки вказана норма регулює порядок нарахування та сплати

податку на додану вартість для товарів, що імпортуються на територію України,

на момент перетину митного кордону України.

При прийняті

рішення, суд бере до уваги висновок судово-економічної експертизи №4062 від

21.11.2008 року, яка призначена постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в

Івано-Франківській області по кримінальній справі №199997, порушеної відносно

директора ОСОБА_3 за фактом замаху на розкрадання державного майна в особливо

великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем за ст.ст. 15 ч.2, ч.5

191 КК України та яка закрита постановою слідчого від 28.11.2008 року.

Зокрема, з

висновку судово-економічної експертизи вбачається, що експертом не

підтверджується документальна обґрунтованість зменшення податковим органом

заявленої ОСОБА_3 сум бюджетного відшкодування (ПДВ) за травень 2008 року на

суму 1010418, 00 грн. згідно акту перевірки №10590/23-4 від 13.08.2008 року (а.

с. 130-133).

Суд не

приймає до уваги посилання представника відповідача на Меморандум ДПА Народної

Республіки Китай з якого вбачається, що між ОСОБА_3 та фірмою CN Huoerguosi

Rongda & Trade Co LTD Beiying South Road 11 Urumgi і фірмою Beijing

Fuyitong International Transportation co.LTD (Китайська Народна Республіка)

протягом 2007-2008 року не було жодних бізнес стосунків, виходячи з наступного.

Оглянутий в

судовому засіданні оригінал та долучена до матеріалів справи копія Меморандуму

не містять підпису посадової особи ДПА Народної Республіки Китай та печатки

даної установи.

Крім цього,

як вбачається з вступної частини Меморандуму, перевірка наявності чи

відсутності бізнес стосунків була проведена щодоОСОБА_3, а відповідь надана

стосовно ОСОБА_3.

Згідно ст.19

Конституції України правовий порядок в Україні здійснюється на засадах,

відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено

законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти

лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією

та Законами України.

В статті 2

КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист

прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у

сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади,

органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших

суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.    

За таких

обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі

ст. 124 Конституції України,  керуючись

ст.ст. 158-163, 167, 258 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов

задовольнити повністю.

Скасувати

податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.

Івано-Франківську   №0000772304/1 від 23.09.2008 року.

Стягнути з

Державного бюджету України на користь на користь ОСОБА_3», АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ

34624177 - 3, 40 грн. судового збору.

Постанова

набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути

оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і

строки, передбачені ст.186 КАС України.

Виконавчий

лист видати після набрання постановою законної сили за заявою сторони на

користь якої задоволено позов.

Суддя                                                                 О.В.

Басай                    

                 Постанова в повному обсязі

складена 11.09.2009 року