Постанова

від 28.02.2007 по справі 15/397-06-10647а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/397-06-10647А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" лютого 2007 р. Справа № 15/397-06-10647А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Туренко В.Б.

суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання Соломахіній О.О.

за участю представників  сторін:

від позивача –Зоріна О.І.

від відповідача –Михайлюченко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову господарського суду Одеської області від 06.12.2006р.          

у справі №  15/397-06-10647А

за позовом ТОВ „ГЕРАФАК” м. Одеса

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень

                                         встановив:    

        СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі  проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ „ГЕРАФАК” з питань дотримання вимог податкового, валютного  та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.03.2006р., за наслідками якої складено акт № 205/13-32.4/13907606/3 від 19.07.2006р., де зазначено про встановлення слідуючих порушень :

-          п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.4.8. п.5.4. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 5319.27грн. (а.с.163-171, 183 т.1);

-          п.п.7.2.1. п.7.2, п.п.7.4.4., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 5167.57грн. (а.с.171-172, 184 т.1);

-          п.1.1., 1.3. 1.9., 1.13., 1.15. ст.1, ч.1 п.2.1. ст.2, п.3.4. ст.3, п.п.4.2.1., підпунктів „б”, „е”, „д” п.п.4.2.9., п.п.4.2.12. ст.4, п.7.1. ст.7, ст.8., п. п.” а” п.17.2. ст.17, п.п.„а”  п.19.2. ст.19, п.22.3 ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, в результаті чого податок на доходи фізичних осіб занижено на 5470.67грн. (а.с.177-184 т.1) .

На підставі вказаного акту, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі 2.08.2006р. прийняті слідуючі податкові повідомлення-рішення:

- № 00002013324/0 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку з доходів найманих працівників в сумі 5470.67грн. та штрафної санкції в сумі 10941.34грн., нарахованої згідно п.п.17.1.9 п.17.1. ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 (а.с.188 т.1);

- № 00002113324/0 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 5319.27грн. та штрафної санкції в сумі 2659.63грн.. нарахованої відповідно до п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону № 2181  (а.с.187 т.1);

- № 00002213324/0 про визначення податкового зобов'язання зі сплати

податку на додану вартість в сумі 5167.57грн. і штрафної санкції в сумі 2583.79грн., нарахованої згідно п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону № 2181  (а.с.189 т.1).

       Суми основних платежів та штрафних санкцій, визначених вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, сплачені платником згідно платіжних доручень від 16.08.2006р. № 1093, 821, 822 (а.с.199-201 т.1).

     Крім того, на підставі акту перевірки № 297/13-32.4/13907606/12 від 5.09.2006р., СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі 7.09.2006р.  прийнято податкове повідомлення-рішення № 00003213324/0 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 547.07грн. за затримку на  2 календарних дня граничного строку сплати узгодженого податкового  зобов'язання у розмірі 5470.67грн. по податку з доходів найманих працівників (а.с.190 т.1).

             Зазначена штрафна санкція сплачена підприємством 12.09.2006р. за платіжним дорученням № 914 (а.с.202 т.1).

17.10.2006р. ТОВ „ГЕРАФАК” звернулось з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.08.2006р.

-   № 00002013324/0 в частині основного платежу в сумі 4462.93грн. та штрафної санкції в сумі 8925.86грн.;

-   № 00002113324/0 в частині основного платежу в сумі 5231.28грн. і штрафної санкції в сумі 2615.62грн.;

-   № 00002213324/0 в частині основного платежу в сумі 4185.02грн. та штрафної санкції в сумі 2092.50грн., а також просив визнати недійсним у повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 00003213324/0, зазначивши дату його прийняття 2.08.2006р. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю вищевказаних податкових повідомлень-рішень в частині їх оскарження чинному законодавству (а.с.2-5 т.1).

          Заперечуючи проти задоволення позову, СДПІ послалась на правомірність визначення податкових зобов'язань  по податку з доходів фізичних осіб, податку на прибуток, податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій (а.с.205-207 т.1).

Постановою господарського суду Одеської області від 6.12.2006р. (суддя Петров В.С.), яка складена в повному обсязі відповідно до вимог ст.160 КАС України 28.12.2006р., позов задоволено з мотивів прийняття оспорених податкових повідомлень-рішень із порушенням норм діючого законодавства.

Не погодившись із постановою суду, відповідач 28.12.2006р. звернувся із заявою про апеляційне оскарження, а 15.01.2007р. - з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального  права.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив про її необґрунтованість, а постанову суду вважає правомірною, відповідаючою чинному законодавству.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи,  перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Згідно заявлених позовних вимог, ТОВ „ГЕРАФАК” не погодилось із донарахуванням податку на прибуток в сумі 5231.28грн., податку на додану вартість в сумі 4185.02грн., податку з доходів найманих працівників в сумі 4462.93грн. та застосуванням відповідних штрафних санкцій по цим податкам, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 2.08.2006р.                № 00002013324/0, № 00002113324/0, № 00002213324/0.

Як вбачається з акту перевірки зазначені суми донараховані у зв'язку з тим, що при перевірці первинних банківських документів, рахунків на оплату послуг мобільного зв'язку  UMC  встановлені факти  сплати за рахунок коштів підприємства послуг по використанню міжнародного  роумінгу додаткових послуг операторів мобільної мережі  (мобільні портали: чат „знайомства”, „SMS” –розваги, лого/мелодії) працівниками підприємства, які знаходились за кордоном України за власними потребами, а не у службових відрядженнях. Сума таких витрат склала 20925.14грн., які підприємство в порушення п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” включило до складу валових витрат, тоді як ці витрати не пов'язані з підготовкою та веденням виробництва, продажем продукції та охороною  праці,  чим завищені валові витрати на суму 20925.14грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 5231.28грн. (20925.14 х 25%). Суму ПДВ з цих наданих послуг 4185.02грн. (20925.14 х 20%) підприємство, в порушення п.п.7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, включило до складу податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 4185.02грн.

За даними  перевірки вартість послуг по використанню міжнародного роумінгу та додаткових послуг  працівниками підприємства, які знаходились за кордоном України за власними потребами, склала 29867.99грн. і ця вартість послуг підприємству працівниками не компенсовувалась, тому у відповідності з п.п.1.1. ст.1, п.п. „е” п.п.4.2.9. п.4.2. ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” вважається безоплатною отриманою послугою і є об'єктом оподаткування як додаткове благо. Податок з доходів фізичних осіб –працівників підприємства, яким ці блага були надані в порушення зазначених норм вказаного Закону не утримано, чим занижено податок на суму 4462.93грн. (розрахунок наведений в акті –а.с.179-180 т.1).

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що працівники, які використовували послуги міжнародного роумінгу та додаткові послуги операторів мобільної мережі, перебували у період визначений податковим органом за кордоном України не за службовими відрядженнями, а за власними потребами. Однак позивач стверджував, що використовувались ці послуги у процесі здійснення ними господарської діяльності спрямованої на отримання прибутку, так як,  виходячи із специфіки діяльності підприємства, діяльність його працівників, зокрема –генерального директора, його заступників, керівників груп є постійною, регулярною та істотною. Доказами, що підтверджують зв'язок мобільних витрат з господарською діяльністю підприємства, на думку позивача, є корпоративна угода про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку, рахунки, податкові накладні, наказ керівника підприємства на придбання телефонів, sim-карт і використання їх у господарській діяльності підприємства.

         Таке твердження позивача заслуговує на увагу, однак останній повинен довести належними доказами, що знаходившись не у службовому відрядженні, а за власними потребами за кордоном України, працівники підприємства, будучи вільними від виконання своїх службових обов'язків під час їх перебування за кордоном, безпосередньо продовжували участь в організації господарської діяльності підприємства, використовували послуги міжнародного роумінгу виключно у виробничих цілях.

        Доказом зв'язку використання послуг міжнародного роумінгу з виробничими потребами у даному випадку, зокрема, може бути журнал обліку дзвінків, що заповнюється співробітниками, котрі здійснюють розмови, із зазначенням мети їх здійснення і тривалості. Такі журнали повинні вестися на кожен телефонний номер, тобто кожним працівником, у чиє користування надано телефон.

        Докази, на які послався позивач (угода, рахунки, податкові накладні, наказ керівника) є документами, обов'язковість яких передбачена абзацем 4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, порушення якого не встановлено ДПІ при перевірці, але ці докази не підтверджують зв'язок використання послуг міжнародного роумінгу працівниками підприємства, що знаходились за кордоном за власними потребами, з виробничими потребами підприємства і не спростовують висновок ДПІ щодо неправомірності включення у даному випадку вказаних витрат до складу валових витрат, віднесення сум ПДВ сплачених за надання таких послуг до податкового кредиту і не утримання з працівників, яким надані ці послуги, податку з доходів фізичних осіб.

           Доведення факту використання послуг міжнародного роумінгу виключно  у цілях, що відповідають господарській діяльності підприємства та правомірність їх віднесення до складу валових витрат, покладено на платника, згідно із п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому заперечення позивача, викладені в апеляційні скарзі, не заслуговують на увагу.

             Таким чином, підстави визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 2.08.2006р. в частині оспореній ТОВ „ГЕРАФАК” відсутні.

           У судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що податковим повідомленням-рішенням № 00003213324/0 від 7.09.2006р. податковою інспекцією застосована штрафна санкція у розмірі 547.07грн. за затримку на 2 календарних дня граничного строку сплати зобов'язання  по податку з доходів найманих працівників в сумі 5470.67грн.  визначеною у податковому повідомленні-рішенні від 2.08.2006р. № 00002013324/0, яке в адміністративному порядку не оскаржувалось, а тому таке податкове зобов'язання вважалось узгодженим, відповідно до положень Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.  Представник позивача під час розгляду апеляційної скарги пояснив, що у позовній заяві помилково зазначена дата прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення  2.08.2006р., замість 7.09.2006р. і саме це податкове повідомлення-рішення він просив визнати недійсним у повному обсязі, незважаючи на те, що правомірність донарахування податку з доходів фізичних осіб оспорена ним лише в частині донарахування податку в сумі 4462.93грн.

         Однак, підстави для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00003213324/0 від 7.09.2006р. відсутні з урахуванням обставин наведених у даній постанові.

       Вищевикладене не враховано судом першої інстанції при  прийнятті постанови, що призвело до неправильного вирішення спору і є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254  Кодексу адміністративного  судочинства України, суд

постановив:

     Апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі задовольнити.

     Постанову господарського суду Одеської області від 6.12.06р. у справі   №   15/397-06-10647А скасувати, у позові відмовити.

    Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі.

  Головуючий суддя                                                            Туренко В.Б.

  Суддя                                                                                Бандура Л.І.

            Суддя                                                                                Поліщук Л.В.