Постанова

від 27.02.2007 по справі 9/285-06-8060

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/285-06-8060

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" лютого 2007 р. Справа № 9/285-06-8060

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

позивача  –Севостьянова С.О.,                                     

відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу  Науково –виробничого підприємства у вигляді ТОВ „Атомспецтехнологія”, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від  11.09.2006 р.                    

у справі №9/285-06-8060                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом  Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міськради

до Науково –виробничого підприємства у вигляді ТОВ „Атомспецтехнологія”, м. Одеса

про виселення та стягнення 3102,87 грн.,

    ВСТАНОВИЛА:   

      18.08.2006 р. (вх. №10232) Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міськради у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до Науково –виробничого підприємства у вигляді ТОВ „Атомспецтехнологія” про  виселення останнього

з не житлового напівпідвального приміщення, загальною площею 73,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Коблівська,3, передачу  зазначеного приміщення  Представництву,   стягнення плати за фактичне використання приміщення в сумі 3102,87 грн. та витрат   Представництва   по   сплаті   держмита і за ІТЗ судового процесу (а.с. 1-3). Свої  вимоги воно мотивувало наступним.

Нежиле напівпідвальне приміщення, загальною площею 73,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Коблівська,3, належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, управління яким здійснює Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради. Науково-виробниче підприємство "Атомспецтехнологія" у вигляді ТОВ займало вищевказане приміщення під розміщення конструкторського бюро, згідно договору оренди №4/36 від 01.10.2002р. та додаткового погодження до нього від 04.11.2005р., згідно якого строк дії Договору продовжений до 01.05.2006р. Строк Договору закінчився 01.05.2006р.. Згідно вимог ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендодавцем на адресу Відповідача було надіслано повідомлення за №01-15/399 від 05.04.2006р. про відсутність наміру Представництва пролонгувати Договір на новий термін та необхідність у термін до 15.05.2006р. передати Представництву ключі та Спірний об'єкт за актом приймання передачі. Зазначене повідомлення повернулось через відсутність Відповідача в орендованому приміщенні. Згідно п. 7.14. Договору, у випадку зміни юридичних адрес, номеру розрахункового рахунку, місцезнаходження, інших реквізитів, сторони зобов'язані у 10-денний термін повідомити один одного про зміни, що сталися. У разі невиконання цього пункту, всі повідомлення, які направлені за юридичною адресою, вважаються врученими. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію, юридичною адресою Відповідача є адреса Спірного об'єкту. Таким чином, Договір припинив свою дію, у зв'язку з закінченням строку його дії 01.05.2006р.. Згідно п.п. 4.7 Договору та ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар, у разі припинення договору оренди, повинен повернути орендодавцеві у 15-денний термін орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду. Незважаючи на вимоги Договору та чинного законодавства, Відповідач до сьогоднішнього часу не передав орендоване раніше приміщення Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради. Крім того, Відповідач не був добросовісним орендарем, а саме: не виконував належним чином зобов'язання, взяті на себе за Договором, чим порушував ст.ст. 526,629 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Так, договір страхування орендованого майна закінчився 26.05.2005р.. Представництво повідомляло Відповідача листом від 19.05.2005р. №01-15/2947 про необхідність застрахувати орендоване приміщення на новий строк, яке було залишено без задоволення. Не здійснення страхування об'єкта оренди орендарем має наслідком відсутність гарантії покриття збитків власника у випадку ушкодження, псування об'єкта оренди. За результатами перевірки, проведеної Представництвом 11.07.06р., виявлено, що приміщення не застраховано, закрито. На даний момент Відповідач не передав Спірний об'єкт Представництву за відповідним актом приймання-передачі. Зважаючи на той факт, що між Представництвом та Відповідачем не укладався інший договір оренди не житлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Коблівська,3, а також інші цивільно-правові угоди, Відповідач незаконно займає приміщення, яке знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси. Незаконне зайняття не житлового приміщення - об'єкта комунальної власності, порушує ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та перешкоджає ефективному використанню та розпорядженню вищевказаним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади м. Одеси. Таким чином, Відповідач на даний момент володіє та користується майном комунальної власності територіальної громади м. Одеси без належних правових підстав. Отже, Одеська міська рада, як власник вказаного майна, не може здійснювати права, закріплені ст. 2 Закону України "Про власність", тобто позбавлена права самостійно, на свій розсуд розпоряджатись належним їй майном. Ст.ст. 13,41,141 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про власність»гарантують рівність прав усіх суб'єктів права власності, так само гарантують права власника на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися майном, що йому належить. Право власності є абсолютним правом. На підставі ст. 48 Закону України «Про власність», власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права розпоряджатись об'єктом права власності. Крім того, у зв'язку з тим, що зобов'язання по виселенню Відповідач не виконав, Одеська територіальна громада зазнала збитків у формі не отриманої орендної плати, прибутків від використання об'єкта комунальної власності. Відповідно п.п. 1,2 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій. Пункт 2 ст. 217 ГК України дає вичерпний перелік господарських санкцій, п.2 ст. 224 ГК України встановлює право господарського суб'єкту вимагати від сторони, яка порушила господарське зобов'язання, відшкодування збитків у вигляді не одержаних доходів. Таким чином, відповідно до ст.ст. 611,614,623 ЦК України та ст.ст. 216,217 ГК України, Відповідач, порушивши зобов'язання, повинен відшкодувати Одеській територіальній громаді в особі Представництва збитки. Відповідно   до   ст.  623   ЦК   України,   розмір   збитків,   завданих   порушенням зобов'язання, доказується кредитором (Позивачем). Згідно п.4.10. Договору, у випадку припинення дії цього договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення. Представництво вважає, що Відповідач повинен відшкодувати збитки у сумі 3102,87 грн. (плата за фактичне використання приміщення), згідно розрахунку від 28.07.06р.. Підставою розрахунку розміру збитків є розрахунок орендної плати, затверджений додатковим погодженням до Договору від 04.11.05р., яке було укладено між Представництвом і Відповідачем. В обґрунтування свого позову позивач послався на ст.ст. 386,387,390,611,614,623,764 ЦК України, ст.ст. 216,217 ГК України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 17,27 "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 48-50 Закону України "Про власність".

            Рішенням господарського суду Одеської області від 11.09.2006 р. (суддя Бакланова Н.В.) позов Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міськради  задоволено, а саме, виселено Науково-виробниче підприємство „Атомспецтехнологія” у вигляді ТОВ з нежилого напівпідвального приміщення, загальною площею 73,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Коблівська,3; зобов'язано Науково-виробниче     підприємство     „Атомспецтехнологія”     у    вигляді ТОВ  передати  Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради  нежиле напівпідвальне приміщення, загальною площею  73,7 кв.м.,  що  розташоване  за адресою:  м.  Одеса,  вул. Коблівська,3, за актом приймання-передачі; стягнено з Науково-виробничого  підприємства    „Атомспецтехнологія”    у    вигляді ТОВ  на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради  плату за фактичне користування приміщенням в сумі 3102,87 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 187,00 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі  118,00 грн.  (а.с. 30-32). Таке рішення суд мотивував тим, що на адресу відповідача, зазначену позивачем у позові, яка є юридичною адресою відповідача, що підтверджується довідкою Головного управління статистики в Одеській області від 14.08.2006р. №01-02-112-2366, судом направлялась ухвала про порушення провадження у справі, однак, зазначена ухвала повернута з відміткою поштового відділення, що за адресою: м. Одеса, вул.  Коблівська,3 Науково-виробниче підприємство „Атомспецтехнологія” не знаходиться. Згідно ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч.2 ст. 291 ГК України, п. 7.9 договору, договір припинив свою дію з 01.05.2006р., внаслідок закінчення строку, на який він був укладений. Незаконне зайняття і використання нежилого приміщення - об'єкта комунальної власності, порушує п.2 ст. 324 ЦК України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та заважає ефективному використанню і розпорядженню даним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади м. Одеси. Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.1 ст. 785 ЦК України, у випадку закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Пункт 1 ст. 193 ГК України передбачає, що при виконанні господарських договорів застосовуються положення ЦК України. Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, одностороння відмова від виконання обов'язків неможлива. Відповідно до Закону України "Про власність", власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Відповідно до ст. 48 Закону, власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права. Стаття 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачає припинення договору оренди у випадку закінчення строку, на який його було укладено. У разі припинення договору оренди, орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцеві. Відповідно до ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, закінчення строку дії договору оренди тягне за собою обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Відповідно до ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Згідно п.4.10 договору, у випадку припинення дії цього договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення, що згідно розрахунку позивача становить 3102,87 грн.. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для знаходження в орендованому приміщенні, тому позовні вимоги обґрунтовані і задоволені.

   Не погоджуючись зі вказаним рішенням,  відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти постанову, якою його скасувати і залишити позов без розгляду, з тих підстав, що  відповідач не був повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, не одержав ухвали суду про відкриття провадження у справі, справа розглянута без участі відповідача, що позбавило останнього можливості скористуватися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України. Відповідач не змінював адресу місцезнаходження, підприємство діяло і продовжує діяти за адресою спірного приміщення. Повідомлення Представництва за № 01-15/399 від 05.04.2006 р. відповідач не одержував і, таким чином, не знав про наміри орендодавця про припинення договору оренди від 01.10.2002 р.. Позбавлення відповідача права надавати докази призвело до помилкового висновку суду першої інстанції про незаконне зайняття і використання апелянтом спірного приміщення і що це спірне приміщення є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси та що діями відповідача порушено право позивача на спірне майно. Орендодавець, який є позивачем у справі, в порушення вимог ст. 54 ГПК України, не зазначив у своєму позові та інших документах істотної ознаки спірного майна - номера напівпідвального приміщення площею 73,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Коблівська,3, не надав суду доказів про право власності на нього, а суд залишив поза увагою ці обставини, тому і постановив необґрунтоване рішення.   

       Розгляд справи було призначено на 27.02.2007 р., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були повідомлені належним чином.

       У письмовому відзиві на скаргу позивач просив суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

            Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав і судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.   

       Оскільки представник позивача заявив клопотання про не здійснення технічної фіксації судового засідання, така фіксація, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

        Судова колегія витребувала зі власної  ініціативи у позивача докази надсилання відповідачу повідомлення про не продовження строку дії договору, оглянула їх та залучила до матеріалів справи.  

      Представник позивача в усних поясненнях наданих апеляційному суду просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

       Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами  апеляційної скарги та запереченнями на неї,   дослідивши обставини  і матеріали  справи,  в тому числі наявні у них докази,  відповідність викладеним  в рішенні висновкам  цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що   апеляційна скарга  не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

        Як свідчать матеріали справи і ці обставини встановив та дослідив місцевий суд, 01.10.2002р. позивач (орендодавець) та відповідач (орендар) уклали договір оренди №4/36 (далі –Договір),  згідно до умов якого позивач передав в оренду відповідачу  нежиле напівпідвальне приміщення, загальною площею 73,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Коблівська,3 (а.с. 4-5). Відповідно до додаткового погодження від 04.11.2005р. до Договору, сторони узгодили зміну строку дії Договору, визначивши, що він діє не пізніше ніж до 01.05.2006р. (а.с. 7).

           Позивач, у зв'язку з закінченням строку Договору, просив суд виселити відповідача з орендованих приміщень та стягнути плату за фактичне користування цими приміщеннями і місцевий суд задовольнив ці вимоги.

        Відповідач просить скасувати це судове рішення та залишити позов без розгляду з посиланням на те, що:

- він  не був повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, не одержав ухвали суду про відкриття провадження у справі, справа розглянута без участі відповідача, що позбавило останнього можливості скористуватися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України;

- він  не змінював адресу місцезнаходження, підприємство діяло і продовжує діяти за адресою спірного приміщення;

- повідомлення позивача за № 01-15/399 від 05.04.2006р. він не одержував і, таким чином, не знав про наміри орендодавця про припинення договору оренди від 01.10.2002 р.;

- позбавлення відповідача права надавати докази призвело до помилкового висновку суду першої інстанції про незаконне зайняття і використання апелянтом спірного приміщення і що це спірне приміщення є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси та що діями відповідача порушено право позивача на спірне майно;

- позивач, у порушення вимог ст. 54 ГПК України, не зазначив у своєму позові та інших документах істотної ознаки спірного майна - номера напівпідвального приміщення площею 73,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Коблівська,3 та не надав суду доказів про право власності на нього, а суд залишив поза увагою ці обставини, тому і постановив необґрунтоване рішення.   

          Проте, з такими доводами не можна погодитись, виходячи з такого.

          Відповідно до вимог ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій зазначається про прийняття позовної заяви до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Відповідно до п.п.3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої  наказом Голови Вищого господарського суду України  10.12.2002  N75, ухвала   про   порушення   провадження   у   справі  і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з  відміткою  про  вручення  ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання  ухвали  адресатом  засвідчується   поштовим повідомленням встановленого   зразка,   яке,  разом  з  не отриманою ухвалою та конвертом, оперативно  передається  службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи. Виходячи з вищезазначених норм, а також судової практики Верховного суду України та Вищого господарського суду України, сторона вважається повідомленою належним чином, якщо  ухвали про призначення справи до розгляду або про відкладення розгляду справи були направлені стороні рекомендаційною поштою і якщо в матеріалах справи наявні повідомлення поштового відділення про вручення цих ухвал відповідній стороні. Водночас, відповідно до роз'яснень, наданих в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. за №01-8/1228, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час  вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендаційної кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатись належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.  

         Як свідчать матеріали справи (Договір, свідоцтво про державну реєстрацію, договір страхування, довідка управління статистики в Одеській області, тощо), юридична адреса відповідача та  його місцезнаходження визначені за адресою: м. Одеса, вул. Коблівська,3.

           Цю ж саму адресу відповідач зазначив  у своїй апеляційній скарзі.

           З матеріалів справи вбачається, що ухвала місцевого суду про призначення справи до розгляду, яка  направлялась відповідачу рекомендаційною кореспонденцією за цією адресою, повернулась до суду з позначкою органу зв'язку про те, що адресат за цією адресою не знаходиться.

           З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що відповідач повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи і не отримав це повідомлення зі своєї вини, оскільки не знаходився на час здійснення цих процесуальних дій за своєю юридичною адресою, а тому його (відповідача) посилання на те, що він належним чином не  повідомлявся про розгляд справи, не може прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

           З матеріалів справи вбачається і ці обставини також встановив, дослідив і дав їм оцінку місцевий суд, що позивач, відповідно до вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  та ст. 764 ЦК України, листом –повідомленням від 05.04.2006р. за №01-15/399 попередив відповідача: про не продовження дії Договору на іншій строк; про необхідність звільнити у строк до 15.05.2006р. приміщення; про можливість стягнення, передбаченої ст. 785 ЦК України, неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщеннями за час прострочення та виселення його в судовому порядку.

          Заперечення відповідача про те, що він не отримував це повідомлення, не може прийматись до уваги з таких підстав.

        Як вбачається з вищезазначеного листа –повідомлення (реєстру про його відправлення та конверту повернутого позивачу з позначкою відділення зв'язку), він направлявся відповідачу рекомендаційною поштою за адресою, зазначеною у Договорі - юридичною адресою відповідача. Цей лист, дійсно, не було отримано відповідачем і його було повернуто позивачу з позначкою відділення зв'язку про те, що адресат відсутній. Факт відсутності відповідача за зазначеною адресою також підтверджується наявним у матеріалах справи актом складеним позивачем (а.с. 11). Цим же актом встановлено, що приміщення закрито, тобто позивач позбавлений можливості користуватись ним.

           Умовами п.7.14 Договору передбачено, що у разі зміни юридичної адреси сторони зобов'язані у 10-денний термін повідомити один одного про зміни, що сталися, а у разі не виконання цих дій всі повідомлення, які направлялись за юридичною адресою, вважаються врученими.

            Відповідач не надав суду будь-яких доказів про те, що  він повідомляв позивача про зміну юридичної адреси.

            Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що доводи відповідача про те, що він не повідомлявся позивачем про не продовження строку дії договору, не підтверджуються доказами та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

            За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого, такого, що відповідає фактичним обставинам справи, висновку, що позивач у встановлені законодавством строки виконав всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про не продовження дії Договору, і, відповідно, що строк дії Договору закінчився 01.05.2006р., а тому вмотивовано задовольнив позов про виселення відповідача.

           Приймаючи до уваги, що можливість стягнення  неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщеннями за час прострочення звільнення орендованих приміщень передбачена ст. 785 ЦК України, місцевий суд  обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача, зазначених у позові грошових коштів, суму яких, на думку судової колегії, підраховано позивачем вірно.

         Викладені в скарзі доводи відповідача про те, що місцевий суд не встановив, чи належить орендоване майно до комунальної власності і що позивач не є власником орендованих приміщень, а тому не міг пред'являти цей позов, також не можуть прийматись до уваги, виходячи з такого.

            Відповідно до чинного законодавства України, житлові та не житлові будинки, які розташовані на території міст, належать до комунальної власності територіальних громад цих міст, якщо не належать на праві власності іншим особам.

             Будинок, в якому знаходиться орендоване відповідачем приміщення, знаходиться на території міста Одеса. Оскільки відповідач не надав доказів, що цей будинок належить на праві власності будь-якій іншій конкретній особі (особам), цей будинок є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

          Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, відповідно до положення про нього, уповноважено укладати договори оренди не житлових приміщень, що належать до комунальної власності міста Одеси, тобто виступати орендодавцем, і, відповідно, має право на звернення до суду з  позовами з вимогами, які стосуються цих договорів.

               Посилання скаржника на те, що позивач, у порушення вимог ст. 54 ГПК України, не зазначив у своєму позові та інших документах істотної ознаки спірного майна - номера напівпідвального приміщення площею 73,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Коблівська,3, а тому суд не мав право розглядати цей позов, не може прийматись до уваги, оскільки для  вирішення даного виду спору  необхідно зазначити лише розмір приміщення та його місцезнаходження, а номер цього приміщення, як він і є, зазначати немає необхідності.

             За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що всі, викладені відповідачем в апеляційній скарзі в обґрунтування необхідності скасування судового рішення, доводи про порушення місцевим господарським судом процесуальних і матеріальних норм є безпідставними і невмотивованими та не можуть прийматись до уваги і бути підставою для скасування цього судового рішення.

          Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість  рішення  місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила  будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

           З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав для  скасування рішення місцевого суду.

                Керуючись ст.ст. 99,101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

           Рішення господарського суду Одеської області від  11.09.2006 р. у справі №9/285-06-8060 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Науково –виробничого підприємства у вигляді ТОВ „Атомспецтехнологія” (м. Одеса) на зазначене судове рішення –без задоволення.

            Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                               Бєляновський В. В.

                                                                                                           Шевченко В. В.