Рішення

від 08.07.2015 по справі 908/3212/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/62/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2015 Справа № 908/3212/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "3М Україна" (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 12, ідентифікаційний код 33405034)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеттротек Україна" (69095, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 144/97, ідентифікаційний код 38664192)

про стягнення 800 866, 21 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Василенко Ю.В., довіреність № б/н від 15.06.2015р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "ЗМ Україна" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Елеттротек Україна" про стягнення боргу за дистриб'юторською угодою № EL-02/06/14 від 02.06.2014р. у розмірі 800 866,21 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 193 ГК України, ст. 526, 536, 625, 626, 692 ЦК України, ст. 12, 15, 54-57 ГПК України.

Ухвалою від 20.05.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3212/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 17.06.2015р. об 11 год. 30 хв.

Ухвалою від 17.06.2015р. розгляд справи відкладений на 08.07.2015р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 08.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 13.07.2015р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляла.

В судовому засіданні 08.07.2015р. представник позивача підтримала позовну заяву від 13.05.2015р. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за дистриб'юторською угодою № EL-02/06/14 від 02.06.2014р. у розмірі 800 866,21 грн., з яких: 493 933,70 грн. основного боргу, 97 203,12 грн. пені, 203 023, 63 грн. втрати від інфляції грошових коштів та 6 705,76 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов дистриб'юторської угоди № EL-02/06/14 від 02.06.2014р. він поставив відповідачу товар на загальну суму 561 101, 12 грн., а відповідачем прийнято товар в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними № 081665 від 29.09.2014р. на суму 463 221, 86 грн., № 083721 від 30.10.2014р. на суму 65 767,93 грн., № 085742 від 27.11.2014р. на суму 32 111,33 грн. та товарно - транспортними накладними № 2909-75 від 29.09.2014р., № 3010-75 від 30.10.2014р., № 2711-76 від 27.11.2014р.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач не виконав в повному обсязі своїх обов'язків з оплати поставленого товару та частково оплатив товар за видатковою накладною № 081665 від 29.09.2014р., перерахувавши 30.12.2014р. на поточний рахунок позивача суму коштів у розмірі 67 167, 42 грн.

Отже, станом на 13.05.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 493 933, 70 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогами про погашення заборгованості від 21.01.2015р. № ЗМ-2101/03 від 03.03.2015р. № ЗМ-0303/01, від 06.04.2015р. № ЗМ-0604/01, однак відповідач проігнорував їх.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачу також було нараховано 3 % річних, пеню та втрати від інфляції грошових коштів.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 08.07.2015р. за № 20841980, станом на 08.07.2015р. ТОВ "Елеттротек Україна" знаходиться за адресою: 69095, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, буд. 144, кв. 97.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/3212/15 для відповідача.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 20.05.2015р. про порушення провадження у справі № 908/3212/15 та копія ухвали від 17.06.2015р. про відкладення розгляду справи, направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду не повертались.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи господарський суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Елеттротек Україна" (Дистриб'ютор) та ТОВ "3М Україна" (3М) укладено дистриб'юторську угоду № EL-02/06/14 від 02.06.2014р. за умовами якої 3М зобов'язується поставляти Дистриб'ютору Товари, а Дистриб'ютор зобов'язується приймати та оплачувати Товари відповідно до умов цієї Угоди з метою їх подальшого перепродажу на Території (п. 1.1 с. 1 Угоди).

Згідно з підпунктом 1.1.1 Угоди, сторони визнають та погоджуються, що ця Угода визначає загальні умови поставок Товарів, а узгодження умов поставок кожної окремої партії Товарів буде здійснюватись Сторонами окремо шляхом укладання додаткових угод до цього Договору. Додатковими угодами до цієї Угоди вважаються Підтвердження Замовлення, або Видаткові накладні або будь - які інші документи підписані Сторонами, що деталізують, змінюють або доповнюють умови цієї Угоди. Визначені у цьому пункті Додаткові угоди є невід'ємною частиною Угоди.

Як зазначено у пункті 4.1 Угоди, для замовлення Товару Дистриб'ютор повинен надіслати 3М Замовлення на електронну пошту, вказану в п. 17.1.2 Угоди, оформлене відповідно до Форми Замовлення, визначеною у Додатку № 1, на певну кількість Товару відповідних артикулів.

Відповідно до пункту 4.3 Угоди, не пізніше робочого дня наступного за днем отримання належним чином оформленого Замовлення, ЗМ надсилає Дистриб'ютору Статус Замовлення (Додаток № 1 до цієї Угоди) у вигляді письмового чи електронного повідомлення.

В статусі замовлення 3М визначає дату та номер замовлення, найменування Дистриб'ютора, перелік, асортимент, кількість та вартість замовленого Товару, умови та строки оплати, а також інші умови у разі необхідності.

Статус замовлення відправлений Дистриб'ютору, вважається офертою 3М щодо поставки Товарів, вказаних у Замовленні.

Згідно п. 5.1 Угоди, оплата Дистриб'ютором замовлених ним Товарів здійснюється на підставі Статусу Замовлення, виставленого відповідно до п. 4.3 Угоди, або отриманої Дистриб'ютором видаткової накладної.

Як передбачено у пункті 5.2 Угоди, Дистриб'ютор повинен здійснити оплату замовленого Товару згідно з умовами, зазначеними у Статусі Замовлення та/або у Додатку № 2 до цієї Угоди.

Відповідно до пункту 5.4 Угоди, оплата Товарів повинна здійснюватися Дистриб'ютором шляхом банківського переказу відповідних грошових коштів на рахунок 3М виключно в українській гривні у розмірі, вказаному у відповідному Статусі замовлення 3М та/або видатковій накладній.

Ціни на Товари в прайс-листі можуть бути вказані з застосуванням валютних еквівалентів. У такому разі ціна Товару, буде визначатися з застосуванням курсу продажу відповідної валюти, встановленому на Міжбанківському Валютному Ринку на момент закриття торгів у день, попередній даті виставлення Статусу замовлення, накладній та/або рахунку - фактури (Курс Перерахунку Валют). Інформація щодо курсів міжбанківського валютного ринку береться з веб-сайту www.udinform.com .

Згідно пункту 6.1 Угоди, поставка Товару Дистриб'ютору відповідно до цієї Угоди здійснюється 3М на умовах EXW (склад 3М) або CIP (склад Дистриб'ютора) відповідно до Інкотермс 2010. Умовами поставки конкретної партії Товару визначається у Статусі Замовлення.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 561 101,12 грн., а відповідачем прийнято товар в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними № 081665 від 29.09.2014р. на суму 463 221, 86 грн., № 083721 від 30.10.2014р. на суму 65 767, 93 грн., № 085742 від 27.11.2014р. на суму 32 111, 33 грн. та товарно - транспортними накладними № 2909-75 від 29.09.2014р., № 3010-75 від 30.10.2014р., № 2711-76 від 27.11.2014р.

У додатку № 7 від 27.08.2014р. до Дистриб'юторської угоди № EL-02/06/14 від 02.06.2014р. сторони визначили, що при замовленні Дистриб'ютором Товару 3М "Промо набір електротехнічної продукції для роздрібної торгівлі" (складський номер - UA00STAND26, UA00STAND34) дисплею для демонстрації продукції (складський номер - UADISPL3М01) та стійки для розміщення електропродукції (складський номер - UASTAND3M00) Дистриб'ютор має право оплатити даний Товар на наступних умовах оплати:

Відстрочення платежу - 100 % купівельної вартості Товару протягом 60 календарних днів з дати виставлення рахунку - фактури.

У Додатку № 8 від 26.11.2014р. до Дистриб'юторської угоди № EL-02/06/14 від 02.06.2014р. сторони передбачили, що Дистриб'ютор зобов'язується оплатити товар 3М згідно замовлення № 085742 на суму 32 111, 33 грн. без ПДВ відповідно до п. 4.4 Угоди на наступних умовах оплати:

Відстрочення платежу - 100 % купівельної вартості Товару протягом 15 календарних днів з дати виставлення рахунку - фактури.

Відповідач частково оплатив товар, який поставлений йому за видатковою накладною № 081665 від 29.09.2014р., перерахувавши 30.12.2014р. на поточний рахунок позивача 67 167, 42 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями від 21.01.2015р. № 3М-2101/03, від 03.03.2015р. № 3М0303/01, від 06.04.2015р. № 3М-0604/01.

Доказів оплати відповідачем суми боргу суду сторонами не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є дистриб'юторська угода № EL-02/06/14 від 02.06.2014р.

Дистрибуція - це будь-яка діяльність, пов'язана із закупівлею, зберіганням, поставками, транспортуванням та імпортом/експортом товарів, за винятком їх відпуску безпосередньо населенню.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки чинним ЦК та ГК України не визначено норми якими передбачено укладання між сторонами дистриб'юторського договору, суд відносить даний договір до договору постачання.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов Угоди позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 561 101,12 грн., а відповідачем прийнято товар в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними № 081665 від 29.09.2014р. на суму 463 221, 86 грн., № 083721 від 30.10.2014р. на суму 65 767, 93 грн., № 085742 від 27.11.2014р. на суму 32 111, 33 грн., а також товарно - транспортними накладними № 2909-75 від 29.09.2014р., № 3010-75 від 30.10.2014р., № 2711-76 від 27.11.2014р.

У додатку № 7 від 27.08.2014р. до Дистриб'юторської угоди № EL-02/06/14 від 02.06.2014р. сторони визначили, що при замовленні Дистриб'ютором Товару 3М "Промо набір електротехнічної продукції для роздрібної торгівлі" (складський номер - UA00STAND26, UA00STAND34) дисплею для демонстрації продукції (складський номер - UADISPL3М01) та стійки для розміщення електропродукції (складський номер - UASTAND3M00) Дистриб'ютор має право оплатити даний Товар з відстроченням платежу протягом 60 календарних днів з дати виставлення рахунку - фактури.

У Додатку № 8 від 26.11.2014р. до Дистриб'юторської угоди № EL-02/06/14 від 02.06.2014р. сторони передбачили, що Дистриб'ютор зобов'язується оплатити товар 3М згідно замовлення № 085742 на суму 32 111, 33 грн. без ПДВ відповідно до п. 4.4 Угоди на умовах відстрочення платежу протягом 15 календарних днів з дати виставлення рахунку - фактури.

З урахуванням здійснення 30.12.2014р. часткової оплати за видатковою накладною № 081665 від 29.09.2014р. грошових коштів у розмірі 67 167, 42 грн., сума основного боргу відповідача перед позивачем за Угодою складає 493 933. 70 грн.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 202 ГК України унормовано, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання відповідача по оплаті отриманого товару за дистриб'юторською угодою № EL-02/06/14 від 02.06.2014р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ТОВ "Елеттротек Україна" не повністю виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за дистриб'юторською угодою № EL-02/06/14 від 02.06.2014р., вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 493 933, 70 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню, 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В підпункті 13.1 Угоди визначено, що у разі прострочення Дистриб'ютором оплати Товарів відповідно до умов цієї Угоди, ЗМ має право вимагати від Дистриб'ютора сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дистриб'юторською угодою № EL-02/06/14від 02.06.2014р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Перевіривши розрахунок пені та 3 % річних, здійснений позивачем у розрахунку доданому до позовної заяви, господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

За видатковою накладною № 081665 від 29.09.2014р. :

Від суми боргу 463 221, 86 грн. за період з 29.11.2014р. по 29.12.2014р. (31 день прострочення) пеня складає 11 015, 80 грн.;

від суми боргу 463 221, 86 грн. за період з 29.11.2014р. по 29.12.2014р. (31 день прострочення) 3 % річних складає 1 180,26 грн.

Після часткової сплати 30.12.2014р. суми 67 167,42 грн., борг склав 396 054,44 грн.

Від суми боргу 396 054, 44 грн. з 30.12.2014р. по 13.05.2015р. (135 днів прострочки) пеня складає 68 772, 41 грн.;

від суми боргу 396 054, 44 грн. з 30.12.2014р. по 13.05.2015р. (135 днів прострочки) 3 % річних складає 4 394,58 грн.

Загальна сума пені за цією видатковою накладною за розрахунком суду складає 79 788,21 грн. Позивачем заявлено до стягнення 78 190,92 грн. пені

Згідно п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідного клопотання від позивача не надходило, підлягає стягненню пеня в розмірі 78 190,92 грн., тобто в межах позовних вимог.

Загальна сума 3 % річних складає 5 574,84 грн. та розрахована позивачем вірно.

За видатковою накладною № 083721 від 30.10.2014р. :

від суми боргу 65 767,93 грн. з 30.12.2014р. по 13.05.2015р. (135 днів прострочки) пеня складає 11 420, 20 грн.

від суми боргу 65 767,93 грн. з 30.12.2014р. по 13.05.2015р. (135 днів прострочки) 3 % річних складає 729,75 грн.

Тобто, за цієї видатковою накладною розрахунок пені та 3 % річних здійснений позивачем вірно.

За видатковою накладною № 085742 від 27.11.2014р. :

від суми боргу 32 111,33 грн. з 13.12.2014р. по 13.05.2015р. (152 дні прострочки) пеня складає 5 994, 70 грн.;

від суми боргу 32 111,33 грн. з 13.12.2014р. по 13.05.2015р. (152 дні прострочки) 3 % річних складає 401,17 грн.

Тобто, за цієї видатковою накладною розрахунок пені та 3 % річних здійснений позивачем вірно.

Також позивач просить стягнути з відповідача 203 023,63 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви, господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

За видатковою накладною № 081665 від 29.09.2014р. :

від суми боргу 463 221, 86 грн. за грудень 2014р. (індекс інфляції 103,00) втрати від інфляції грошових коштів складають 13 896, 66 грн.

Після часткової сплати 30.12.2014р. суми 67 167,42 грн., борг склав 396 054,44 грн.

Від суми боргу 396 054, 44 грн. за період з січня 2015р. по квітень 2015р. (індекс інфляції 137, 12973862) втрати від інфляції грошових коштів складають 147 053, 98 грн.

Всього за даною видатковою накладною втрати від інфляції грошових коштів складають 160 950, 64 грн. Позивачем заявлено до стягнення 165 363,71 грн.

Тому у стягненні втрат від інфляції грошових коштів в сумі 4 413,07 грн. слід відмовити.

За видатковою накладною № 083721 від 30.10.2014р. :

від суми боргу 65 767, 93 грн. з січня 2015р. по квітень 2015р. (індекс інфляції 137, 12973862) втрати від інфляції грошових коштів складають 24 419, 46 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 24 415,92 грн.

В силу приписів п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України втрати від інфляції грошових коштів за цією накладною в сумі 24 415,92 грн. підлягають задоволенню, тобто в межах позовних вимог.

За видатковою накладною № 085742 від 27.11.2014р. :

від суми боргу 32 111, 33 грн. за період з грудня 2014р. по квітень 2015р. (індекс інфляції 141, 24363077) втрати від інфляції грошових коштів складають 13 243, 88 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 13 244, 00 грн.

Тому у стягненні втрат від інфляції грошових коштів за цією накладною в сумі 0,12 грн. слід відмовити.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача:

493 933,70 грн. основного боргу;

97 203,12 грн. неустойки (пені);

198 610,44 грн. втрат від інфляції грошових коштів;

6 705,76 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

У стягненні втрат від інфляції грошових коштів в сумі 4 413,19 грн. слід відмовити.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 800 866, 21 грн. в частині 4 413, 19 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 796 453,02 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 0, 55 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 15 929, 22 грн. судового збору (99, 45 % від належних до сплати 16 017, 32 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеттротек Україна" (69095, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, 144/97, ідентифікаційний код 38664192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМ Україна" (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 12, ідентифікаційний код 33405034) 493 933 (чотириста дев'яносто три тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 70 коп. основного боргу, 97 203 (дев'яносто сім тисяч двісті три) грн. 12 коп. пені, 198 610 (сто дев'яносто вісім тисяч шістсот десять) грн. 44 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 6 705 (шість тисяч сімсот п'ять) грн. 76 коп. - 3 % річних та 15 929 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 22 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 4 413 (чотири тисячі чотириста тринадцять) грн. 19 коп. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення виготовлено 13.07.2015р.

Суддя В.М. Соловйов