Рішення

від 04.06.2015 по справі 910/4435/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2015Справа №910/4435/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Трейд Тайм"

про стягнення 2 223 000,00 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача - Войцехівський О.В. - представник, довіреність вих. №253 від 06.04.2015;

від відповідача - не з'явився;

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Трейд Тайм" про стягнення 2 223 000,00 грн. безпідставно набутих коштів, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 44 460,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ПАТ «Компанія «Райз» платіжним дорученням № 282603245 від 29.12.14 р. із зазначенням в якості призначення платежу «оплата інформаційно-консультативні послуги зг. дог. № 29122014 від 29.12.14 р.» були перераховані відповідачеві грошові кошти в сумі 2 223 000,00 грн., проте вищевказаний договір між сторонами укладений не був, отже грошові кошти в зазначеній сумі є безпідставно набутим майном і підлягають поверненню позивачеві на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.15 р. порушено провадження у справі № 910/4435/15-г та призначено до розгляду на 18.03.15 р..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.15 р. розгляд справи відкладено на 14.04.15р.

14.04.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 17.04.15р. та 30.04.15 р. розгляд справи відкладався на 30.04.15р. та 20.05.15 р. відповідно.

Ухвалою суду від 20.05.15 р. за клопотанням представника позивача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів та розгляд справи відкладався на 04.06.15 р..

У судове засідання 18.03.2015 уповноважені представники сторін не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 18.03.15 р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103032953984.

Доказів отримання відповідачем копії ухвали про порушення провадження у справі від 27.02.2015 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 18.03.15 р. до суду не повернено.

Судом здійснено витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103032953976, згідно якого поштове відправлення 07.03.2015 не було вручене під час доставки 07.03.2015 об'єктом поштового зв'язку «Київ 103».

У судові засідання 30.04.15 р., 20.05.15 р. та 04.06.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Доказів отримання відповідачем ухвал від 17.04.15 р., 30.04.15 р. та 20.05.15 р. поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи до суду не повернуто.

Судом здійснено запити з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення:

- № 0103034087672, в якому зазначено, що 25.04.2015 поштове відправлення не вручено під час доставки на об'єкті поштового зв'язку "Київ 103";

- № 0103031480650, в якому зазначено, що станом на 20.05.2015 поштове відправлення не вручене під час доставки га об'єкті поштового зв'язку «Київ 103»;

- № 0103031482845, в якому зазначено, що 25.05.2015 поштове відправлення не вручено під час доставки на об'єкті поштового зв'язку "Київ 103".

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До початку судового засідання 30.04.2015 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи вих. №05-04 від 01.04.2015 р.. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 20.05.2015 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 18.05.2015 р.. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 04.06.2015 через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 04.06.2015 р..Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Документи, витребувані ухвалами суду від 27.02.2015, 18.03.2015, 17.04.2015, 30.04.2015 та 20.05.2015 позивачем надано не у повному обсязі, відповідачем - суду не надано.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотання представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 04.06.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2014 р. Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" платіжним дорученням № 282603245, копія якого наявна в матеріалах справи, було перераховано на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Трейд Тайм" грошові кошти в сумі 2 223 000,00 грн..

Як свідчать матеріали справи, в графі "призначення платежу" вищевказаного платіжного доручення зазначено "оплата за інформаційно-консультаційні послуги зг. дог. №29122014 від 29.12.14, в т.ч. ПДВ 370500,00 грн.".

Факт перерахування відповідачу вказаних коштів підтверджується також наявною в матеріалах справи випискою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" за особовим рахунком ПАТ "Компанія "Райз" за 29.12.14 р., в якій відображено здійснення платежу в сумі 2 223 000,00 грн. на користь ТОВ "Прайм Трейд Тайм".

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідного договору про надання інформаційно-консультаційних послуг за №29122014 від 29.12.14 р. між ПАТ "Компанія "Райз" та ТОВ "Прайм Трейд Тайм" укладено не було, оскільки відповідач не з'явився на підписання договору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частина 2 вказаної статті вказує, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Аналогічна правова позиція закріплена в ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, відповідно до яких зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як передбачено ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами слід вчиняти у письмовій формі.

Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно матеріалів справи договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладеного між позивачем та відповідачем, представниками сторін суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи та пояснення представника позивача, суд доходить висновку, що договір надання інформаційно - консультативних послуг між сторонами у формі єдиного документу, складеного у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, не складався.

Згідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проте суду не надано жодних листів, телеграм, інших письмових повідомлень, будь-яких документів або доказів вчинення конклюдентних дій, які б підтверджували укладення сторонами договору про надання інформаційно-консультаційних послуг як у письмовій формі, так і у спрощений спосіб. Платіжне доручення № 282603245 від 29.12.2014 р. суд розцінює лише як письмовий доказ передачі позивачем відповідачеві грошових коштів в сумі 2223000,00 грн., а отже, даний доказ не є обставиною, достатньою для того, щоб дійти висновку про існування між сторонами договірних відносин.

Інших доказів існування договору, на який є посилання в платіжному дорученні у графі "призначення платежу", як і доказів, що між сторонами був укладений правочин, спрямований на настання реальних наслідків, сторонами суду не надано.

При цьому суд зазначає, що для правомірного набуття зазначених грошових коштів в якості оплати за надані послуги між сторонами мали бути належним чином оформлені відповідні правовідносини, зокрема, враховуючи вимоги ст.ст. 207, 208, 901 Цивільного кодексу України між ПАТ "Компанія "Райз" та ТОВ "Прайм Трейд Тайм" мав бути укладений відповідний письмовий договір, при цьому згідно формулювання призначення платежу, яке було вказано в платіжному дорученні № 282603245 від 29.12.2014 р., яким перераховані кошти в сумі 2 223 000,00 грн., такий договір повинен мати номер "№ 29122014" та дату складання "29.12.2014 р.".

Таким чином, враховуючи відсутність доказів укладання між сторонами договору про надання інформаційно-консультаційних послуг у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що кошти у розмірі 2 223 000,00 грн. були отримані відповідачем без достатньої правової підстави і є безпідставно набутим майном.

У відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В даному випадку майном є грошові кошти, які були отримані відповідачем у зв'язку з їх перерахуванням позивачем на поточний рахунок останнього без укладення договору надання інформаційно - консультативних послуг, тобто отримані ТОВ "Прайм Трейд Тайм" без достатніх правових підстав.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, відповідач після отримання грошових коштів в сумі 2 223 000,00 грн. зобов'язаний був повернути їх позивачу.

Позивач 09.02.15 р. звернувся до відповідача з вимогою б/н про негайне повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 2 223 000,00 грн. згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, факт направлення якої підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 5424 від 09.02.15 р. та опису вкладення до цінного листа від 09.02.15 р..

Вказана вимога повернута відправнику неврученою відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання поштового відправлення та залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п.2.35 Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.04 р. № 22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Згідно п.6 Указу Президента України №227/95 від 16.03.1995р. "Про заходи щодо нормалізації дисципліни в народному господарстві України" підприємства незалежно від форми власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунок кошти.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо повернення позивачу безпідставно набутих грошових коштів в сумі 2 223 000,00 грн., всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Трейд Тайм" утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеній сумі, яку позивач просив стягнути у позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання зобов'язань з повернення безпідставно отриманих коштів, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що приписи частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, встановлюючи обов'язок набувача безпідставно отриманого майна повернути таке майно відповідній особі, не визначають строк, в межах якого таке повернення мало б бути здійснено, і до настання якого вимога потерпілого не може бути задоволена.

Невизначеність такого строку зумовлена природою правовідносин з набуття (збереження) чи знаходження майна без достатньої правової підстави та однозначно вказує на приписи законодавства з негайного здійснення повернення майна потерпілому. Зазначені особливості правового регулювання кондиційних зобов'язань об'єктивно виключають існування строку для належного (непростроченого) виконання зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

Зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів недоговірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України. Змістом даних зобов'язань є обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути це майно потерпілому. Таке ж зобов'язання виникає і в тому разі, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України).

Отже, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави - юридичного факту - для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Причому обов'язок з повернення такого майна виникає з моменту, коли особа дізналася про безпідставність одержання цього майна.

За висновками суду, обов'язок з повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів в розмірі 2 223 000,00 грн. настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна. Тобто, обставина про одержання коштів була відома відповідачу з моменту прийняття ним грошових коштів на своєму поточному рахунку в банківській установі, на який були перераховані кошти.

Крім того, як зазначалось вище, позивачем було направлено вимогу про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 2 223 000,00 грн..

При цьому доказів укладення між сторонами договору № 29122014 від 29.12.14 р. про надання інформаційно-консультаційних послуг, як і належних доказів наявності інших правових підстав отримання спірних 2 223 000,00 грн. відповідачем суду не надано.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неповернення відповідачем безпідставно набутих коштів, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та на момент прийняття рішення будь - яких доказів щодо повернення позивачу безпідставно набутих коштів в сумі 2 223 000,00 грн. відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, господарський суд має право покласти на нього судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 44460,00 грн..

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 599, 610, 612, 626, 628, 901,1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 180, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Трейд Трайд" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, б.5, код ЄДРПОУ 39199143) на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (03115, м. Київ, пр.-т Перемоги, 121-В, код ЄДРПОУ 13980201) 2 223 000 (два мільйони двісті двадцять три тисячі) грн. 00 коп. заборгованості та 44 460 (сорок чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 15 липня 2015 року.

Суддя А.М.Селівон