Рішення

від 10.07.2015 по справі 910/14849/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2015Справа №910/14849/15

За позовомДержавного підприємства «ЕКО» До Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКУН» Простягнення 7 573,85 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Вірченко Н.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «ЕКО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКУН» про стягнення 7 573,85 грн., з яких: 6 656,25 грн. - основного боргу, 274,54 грн. - інфляційних втрат, 107,63 грн. - 3% річних, 535,44 грн. - пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані грошові зобов'язання за договором реструктуризації заборгованості за фактично надані послуги (опалення) №01-20-14 від 01.04.2014 року.

Ухвалою суду від 15.06.2015 року порушено провадження у справі №910/14849/15 та призначено її до розгляду на 10.07.2015 року.

03.07.2015 року до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 10.07.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 10.07.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.07.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2004 року між Державним підприємством «ЕКО» (балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕКУН» (орендар, відповідач) був укладений договір №19-20 про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та про надання орендарю комунальних послуг, відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, якою користується орендар за адресою: м. Київ, вул. Івана Кудрі, 43, площею 40,50 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором, а орендар сплачувати надані послуги.

Угодою від 31.03.2014 року сторони припинили з 01.04.2014 року дію договору №19-20 від 01.01.2004 року.

Проте, як зазначав позивач, відповідач не в повному обсязі виконав грошові зобов'язання за договором №19-20 про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та про надання орендарю комунальних послуг від 01.01.2004 року, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 6 656,25 грн.

01.04.2014 року між Державним підприємством «ЕКО» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕКУН» (боржник) укладений договір №01-20-14 реструктуризації заборгованості за фактично надані комунальні послуги (опалення), відповідно до п.1 якого боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за фактично надані комунальні послуги (опалення) станом на 01.04.2014 року (за період з І-ІІІ; ХІ-ХІІ 2012 р., І-ІІІ; ХІІ 2013 р., І-ІІ 2014 р.) в сумі 6 656,25 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2 договору реструктуризації боржник зобов'язався сплатити зазначену суму поетапно наступним чином: протягом травня 2014 року - 554,25 грн.; протягом червня 2014 року - 554,25 грн.; протягом липня 2014 року - 554,25 грн.; протягом серпня 2014 року - 554,25 грн.; протягом вересня 2014 року - 554,25 грн.; протягом жовтня 2014 року - 554,25 грн.; протягом листопада 2014 року - 554,25 грн.; протягом грудня 2014 року - 554,25 грн.; протягом січня 2015 року - 554,25 грн.; протягом лютого 2015 року - 554,25 грн.; протягом березня 2015 року - 554,25 грн.; протягом квітня 2015 року - 554,25 грн. Всього 6 656,25 грн.

Проте, як зазначав позивач, відповідач грошові зобов'язання за договором реструктуризації не виконав, в обумовлені договором строки та порядку заборгованість в сумі 6 656,25 грн. не сплатив.

05.03.2015 року позивач надіслав відповідачу претензію №141, з вимогою сплатити заборгованість, однак зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 7 573,85 грн., з яких: 6 656,25 грн. - основного боргу, 274,54 грн. - інфляційних втрат, 107,63 грн. - 3% річних, 535,44 грн. - пені.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом встановлено, що відповідачем, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №01-20-14 реструктуризації заборгованості за фактично надані комунальні послуги (опалення) від 01.04.2014 року, не сплачено відповідачу заборгованість за фактично надані комунальні послуги (опалення) в сумі 6 656,25 грн.

Станом на момент розгляду справи в суді, відповідач доказів сплати заборгованості в розмірі 6 656,25 грн. не надав, обставини, викладені позивачем не спростував.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 6 656,25 грн.

Позивач за порушення грошових зобов'язань за договором №01-20-14 реструктуризації заборгованості за фактично надані комунальні послуги (опалення) від 01.04.2014 року та простроченням оплат за цим договором, керуючись пунктом 4 договору нарахував та просить стягнути з відповідача 535,44 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4 договору №01-20-14 реструктуризації заборгованості за фактично надані комунальні послуги (опалення) від 01.04.2014 року у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості боржник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пункту 4 договору №01-20-14 реструктуризації заборгованості за фактично надані комунальні послуги (опалення) від 01.04.2014 року, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 471,30 грн.

Позивач за порушення грошових зобов'язань за договором №01-20-14 реструктуризації заборгованості за фактично надані комунальні послуги (опалення) від 01.04.2014 року та простроченням оплат за цим договором , нарахував та просить стягнути з відповідача 107,63 грн. 3% річних та 274,53 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційного збільшення суми боргу, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню в сумі 49,72 грн., а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 274,53 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКУН» (місцезнаходження : 02151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 1, код ЄДРПОУ 23381878) на користь Державного підприємства «ЕКО» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 36-Б, код ЄДРПОУ 32309722) 6 656 (шість тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 25 коп. - основного боргу, 471 (чотириста сімдесят одну) грн. 30 коп. - пені, 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 53 коп. - інфляційних втрат, 49 (сорок дев'ять) грн. 72 коп. - 3% річних та 1 797 (одну тисячу сімсот дев'яносто сім) грн. 56 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

15.07.2015 року.