Рішення

від 07.07.2015 по справі 910/12964/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2015Справа №910/12964/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС - Фарма"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАШ АСИСТАНС"

про стягнення 7384,91 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Левченко І.О. (дов.№92 від 10.06.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС - Фарма" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАШ АСИСТАНС" про стягнення 7384,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем прийнятих за Договором про надання послуг аптеки №17102012/02-М від 17.12.2012 зобов'язань по оплаті отриманих послуг, у звязку із чим за відповідачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 7384,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 порушено провадження у справі № 910/12964/15 та призначено справу до розгляду на 16.06.2015 року.

15.06.2015 та 16.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 16.06.2015, суд відклав розгляд справи на 07.07.2015 року.

У судовому засіданні 07.07.2015 представник позивача наголосив на наданих 06.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва додаткових письмових поясненнях по справі та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника для участі у судовому засіданні повторно не направив, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Відзиву на позов відповідач також не надавав, тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАШ АСИСТАНС" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС -ФАРМА» (Замовник) укладено Договір про надання послуг аптеки №17102012/02-М (у подальшому - Договір) .

Згідно п.п.1.1. Договору виконавець зобов'язується за заявою замовника надавати послуги аптеки для клієнта в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

За пунктом 2.2.Договору, детальний перелік лікарських засобів та послуг, що складають послуги аптеки за цим Договором, та їх ціна зсазуються в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору. Зазначена в Додатку № 1 ціна на день узгодження ггхунку-фактури може бути зміненою Сторонами.

Відповідно до п.2.3. Договору, послуги аптеки, що надаються виконавцем клієнту за цим Договором оплачуються замовником, який діє від ібого імені чи від імені іншої особи (Страховика), або клієнтом.

За пунктом 3.1.3.Договору, виконавець зобов'язується надавати клієнтам замовника послуги аптеки за листом-замовленням.

У випадку, коли за надання виконавцем послуг аптеки платить замовник - оформити у відповідності з діючим законодавством України та надати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім, всю необхідну документацію, що стосується надання послуг аптеки за цим Договором, а саме: - рахунок-фактура та видаткова накладна, акт виконаних робіт - 2 екземпляри, лист-замовлення з вказаною калькуляцією, податкова накладна - в разі якщо виконавець є платником податку на додану вартість.

Пунктом 3.2.6.Договору передбачено, що якщо платником за надані клієнту послуги аптеки є замовник, то останній зобов'язаний оплатити надані послуги аптеки протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів всіх документів, перерахованих в пункті 3.1.7.цього Договору.

Оплата за надані виконавцем послуги аптеки здійснюється замовником протягом 10 робочих днів з моменту отримання замовником оригіналів всіх документів, перерахованих в пункті 3.1.7 цього Договору, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок виконавця. (п.6.1.1.Договору).

Пунктом 6.5.Договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний підписати акт виконаних робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів або надати вмотивовану відмову від приймання послуг з посиланням на пункти Договору. Немотивована відмова Замовника не приймається до розгляду Виконавцем і послуги вважаються прийнятими та підлягають оплаті на умовах та в порядку, що визначені даним Договором. Якщо Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання Акту не підпише та не передасть один підписаний примірник Виконавцю або не надасть мотивовану відмову від приймання послуг Виконавець в односторонньому порядку складає Акт та послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті на умовах та в порядку, що визначені даним Договором.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги аптеки, що підтверджується Актами виконаних робіт від 02.09.2013 на суму 1732,42 грн., який підписаний та скріплений печатками обох сторін, та актом від 01.10.2013 на суму 2532,37 грн.

Оскільки , оплату за надані позивачем послуги відповідач не здійснив, 12.03.2015 позивач направив на адресу відповідача претензію вих..№63/1 про стягнення заборгованості за Договором №17102012/02-М від 17.10.2012 на суму 5735,79 грн., у тому числі 4264,79 грн. основного боргу.

Проте, залишення вказаної претензії відповідачем поза увагою та відсутність погашення боргу спричинили звернення позивача із даним позовом до суду, у межах якого, враховуючи прострочення по оплаті, позивачем нараховані до стягнення 205,19 грн. 3% річних та 1287,54 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами договір №17102012/02-М від 17.10.2012 за своє правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із наявних у матеріалах справи документах вбачається, що позивач надавав обумовлені Договором №17102012/02-М від 17.10.2012 послуги, що підтверджується, зокрема, актами виконаних робіт від 02.09.2013 на суму 1732,42 грн., який підписаний та скріплений печатками обох сторін, та актом від 01.10.2013 на суму 2532,37 грн. , тобто на загальну суму 4264,79 грн.

Відповідач, натомість, оплату за надані позивачем послуги не здійснив, проте у встановленому п.6.5.Договором порядку вмотивовану відмову від приймання послуг не надавав та під час розгляду справи у суді також жодних заперечень щодо наданих позивачем послуг не висловив.

За таких обставин, у зв'язку із вищенаведеним, суд зазначає, що заборгованість відповідача за надані послуги у розмірі 4264,79 грн. позивачем документально підтверджена та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем 205,19 грн. 3% річних та 1287,54 грн. інфляційних втрат, то суд повідомляє наступне.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

За п.7.1.Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором винна сторона несе відповідальність за шкоду, заподіяну іншій стороні відповідно до чинного законодавства України.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю у сумі розміром 1287,54 грн. за весь час прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що з урахуванням п.6.1.1,6.5.Договору, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних підлягає задоволенню частково, а саме за заявлений позивачем період з 20.09.2013 по 05.05.2015 у розмірі 84,44 грн. та з 12.10.2013 по 05.05.2015 у розмірі 118,85 грн., тобто у загальному розмірі 203,29 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 7384,91 грн. заборгованості підлягають задоволенню частково, а саме основний борг у розмірі 4246,79 грн., 3% річних у розмірі 203,29 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1287,54 грн.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС - Фарма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАШ АСИСТАНС" про стягнення 7384,91 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАШ АСИСТАНС" (03056, місто Київ, вулиця Дашавська, 25, офіс 89; ідентифікаційний код 38022224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС - Фарма" (02140, місто Київ, вулиця О.Мишуги, 3В (літ.А); ідентифікаційний код 16280214) 4246 (чотири тисячі двісті сорок шість) гривень 79 копійок основного боргу, 1287 (одну тисячу двісті вісімдесят сім) гривень 54 копійки інфляційний втрат, 203 (двісті три) гривні 29 копійок 3% річних та 1419 (одну тисячу чотириста дев'ятнадцять) гривень 47 копійок витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині у позові відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 07.07.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 13.07.2015 року

Суддя К.В. Полякова