Рішення

від 14.07.2015 по справі 914/1695/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015 р. справа№ 914/1695/15

за позовом : фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сколе Львівської області

до комунального підприємства «Сколівське житлово-комунальне господарство» м. Сколе Львівської області

про стягнення 84 754,97 грн.

суддя Юркевич М.В.

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2 - представник

від відповідача: не з'явився

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до комунального підприємства «Сколівське житлово-комунальне господарство» про стягнення 55 400,00 грн. основного боргу, 27 429,39 грн. інфляційних втрат та 1 916,58 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 27.05.2015 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 16.06.2015р.

В судове засідання 16.06.2015р. представник відповідача явку уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 27.05.15 не виконав.

Представник позивача, подав на розгляд суду заяву про зменшення позовних вимог в частині нарахованих відповідачу річних та інфляційних втрат. Зокрема, з урахуванням даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 1 768,50 грн. 3% річних та 27 421,99 грн. інфляційних втрат.

Суд, розглянувши подану заяву, дійшов висновку її задоволити та розглядати справу із врахуванням зменшених позовних вимог.

В зв'язку з неявкою представника відповідача в призначене судове засідання, господарським судом ухвалою від 16.06.2015р. було відкладено розгляд справи на 14.07.2015р.

В судовому засіданні 14.07.2015р. представник позивача підтримав раніше заявлені позовні вимоги, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача явку свого уповноваженого представника в призначене судове засідання не забезпечив. Однак, в останнє судове засідання електронним повідомленням через канцелярію суду, відповідачем було подано

заяву, в якій останній визнав позов повністю та просив розглядати спір без його участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом з'ясовано:

01.04.2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та комунальним підприємством «Сколівське житлово-комунальне господарство» (відповідачем) було укладено договір про надання послуг №0104/1, відповідно до п.1.1. якого, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги спецавтотранспортом (автогідропідіймач АГП-22), а останній взяв на себе зобов'язання приймати надані послуги та оплачувати їх вартість на підставі актів виконаних робіт.

На виконання умов вказаного договору позивач, надавав відповідачу відповідні послуги, про що свідчать долучені до матеріалів справи підписані сторонами акти здачі-приймання робіт (послуг):

№15 від 30.04.2013р. на суму 3 500,00 грн.;

№21 від 31.05.2013р. на суму 2 500,00 грн.;

№26 від 27.06.2013р. на суму 2 250,00 грн.;

№30 від 31.07.2013р. на суму 3 500, 00 грн.;

№46 від 31.10.2013р.на суму 5 130,00 грн.;

№55 від 27.12.2013р. на суму 9 120,00 грн.;

№3 від 28.01.2014р. на суму 7 600,00 грн.;

№21 від 30.04.2014р. на суму 8 820,00 грн.;

№28 від 30.05.2014р. на суму 8 190,00 грн.;

№58 від 31.10.2014р. на суму 6 000,00 грн.;

№64 від 28.11.2014р. на суму 2 400,00 грн.;

№73 від 31.12.2014р. на суму 10 080,00 грн.;

№4 від 29.01.2015р. на суму 4 590,00 грн.

Всього за вказаними актами позивачем було надано послуги відповідачу на суму 73 680,00 грн.

За умовами п.2.2 договору, оплата за актами виконаних робіт проводиться не пізніше 2-х банківських днів з моменту підписання таких актів.

За твердженням позивача, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг, здійснивши оплату зазначених вище актів лише на суму 18 280,00 грн. Відтак, допустив заборгованість за договором на суму 55 400,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач погодив вказану заборгованість перед позивачем, підписавши акт звірки взаєморозрахунків від 05.05.2015р. та від 04.06.2015р.

Крім того, в ході розгляду даної справи відповідач подав суду заяву, в якій визнав позовні вимоги повністю, а відтак, підтвердив свою заборгованість перед позивачем. (а.с.49).

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи, що відповідач добровільно не погасив свою заборгованість, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з останнього 55 400,00 грн. основного боргу, з урахуванням 1 768,50 грн. 3% річних та 27 421,99 грн. інфляційних втрат - в судовому порядку.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними, такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В силу приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі договору про надання послуг №0104/1 від 01.04.2013р.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу приписів ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг відповідачеві, про що свідчать долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідач підписав дані акти без зауважень та застережень, скріпив їх своєю печаткою, а відтак підтвердив належне виконання позивачем умов договору.

За умовами п.2.2 договору, оплата за актами виконаних робіт проводиться не пізніше 2-х банківських днів з моменту підписання таких актів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково здійснив оплату за товар в сумі 18 280,00 грн. Відтак, неоплаченим залишився товар загальною вартістю 55 400,00 грн.

Більше того, відповідачем було визнано свою заборгованість в актах звірки взаєморозрахунків від 05.05.2015р. та від 04.06.2015р. А в ході розгляду даного спору, відповідач визнав позов повністю.

З огляду на вищенаведене, вимога позивача про стягнення з відповідача 55 400,00 грн. основного боргу є підставною, а тому підлягає до задоволення повністю.

В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до вищенаведеної норми, в зв'язку з порушенням строків оплати за договором, позивач здійснив нарахування відповідачу, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 27 421,99 грн. інфляційних втрат та 1 768,50 грн. 3% річних за порушення виконання зобов'язання в частині своєчасної оплати.

Господарський суд, перевіривши правильність вказаних розрахунків, дійшов висновку, що такі є підставними та підлягають до задоволення повністю.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем не подано доказів погашення заборгованості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 ,33,34,44,49,75,82,82-1,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.06.2015р., задоволити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства «Сколівське житлово-комунальне господарство» (82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Стрийська, 34, код ЄДРПОУ 35130622) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 55 400,00 грн. основного боргу, 27 421,99 грн. інфляційних втрат,1 768,50 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 14.07.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.07.2015р.

Суддя Юркевич М. В.