Рішення

від 14.07.2015 по справі 920/694/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.2015 Справа № 920/694/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Владлен», м. Суми

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми

про стягнення 22 049 грн. 59 коп.

Суддя В.Л.Котельницька

Представники сторін:

від позивача - З.П.Ксєнєва (директор)

від відповідача - не прибув

За участю секретаря судового засідання - Ю.О.Зері

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 22049,59 грн., у тому числі 10848,80 грн. основного боргу, 1432,84 грн. пені, 1275,96 грн. 30% річних, 1084,88 грн. штрафу у розмірі 10% від суми боргу, 3580,10 грн. інфляційних збитків, а також 2000,00 грн. витрати по оплаті послуг адвоката та витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00 грн.

Представник позивача надав господарському суду оригінали всіх документів, копії яких додані до позовної заяви. Усі наявні оригінали були досліджені в судовому засіданні.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2014 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 156, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію (продукти для хлібного і кондитерського виробництва та інші продукти харчування) на умовах, в порядку та у терміни, встановлені цим договором.

Відповідно до пункту 3.2 укладеного договору загальна вартість цього договору визначається як сума вартостей товару, зазначеного у накладних.

Відповідно до пункту 3.5 договору покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити поставку товару за передоплатою або оплатити продукцію протягом п'яти банківських днів після отримання товару.

У пункті 4.5 договору поставки від 17.11.2014 сторони погодили, що разом з товаром позивач надає відповідачу видаткову накладну і, у разі необхідності, податкову накладну. Після отримання видаткової накладної відповідач зобов'язаний негайно її підписати і направити постачальнику (позивачу). У разі неотримання постачальником належним чином оформленої з боку покупця видаткової накладної на протязі 15 днів видаткова накладна вважається підписаною покупцем, а товар вважається прийнятий покупцем.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 10848,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0000003075 від 21.11.2014, № 00003121 від 26.11.2014, № 0000003146 від 27.11.2014, копії яких додано до матеріалів справи, а оригінали - досліджено протягом судового розгляду.

Таким чином, товар був отриманий відповідачем, про що свідчать його підписи на вказаних видаткових накладних, жодних претензій щодо кількості або якості товару на адресу позивача не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої обов'язки за договором належним чином та у повному обсязі не виконує.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, суд зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного договору та положень діючого законодавства не оплатив поставлений йому товар у встановлений строк.

Претензія позивача № 38 від 27.02.2015, яка направлена відповідачу і містить вимогу про сплату заборгованості у розмірі 10848,80 грн. залишена останнім без задоволення.

Беручи до уваги, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони зобов'язані виконувати належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем були порушені права позивача через неналежне виконання зобов'язання.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1432,84 грн. пені, 1275,96 грн. суму 30% річних, 1084,88 грн. штрафу у розмірі 10 % від суми боргу, 3580,10 грн. інфляційних збитків, які визнаються судом правомірними та обґрунтованими на підставі наступного:

Пунктами 6.2, 6.3 договору поставки від 17.11.2014 сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати кожної партії товару згідно умов даного договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла у період прострочення, від загальної вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення оплати; у випадку невиконання або порушення виконання зобов'язань по оплаті партії товару покупець, окрім пені, передбаченої п. 6.2 даного договору, сплачує постачальнику штраф від загальної вартості неоплаченої партії товару у розмірі 10%.

У пункті 6.6 договору поставки сторони домовились, що окрім пені та штрафних санкцій, передбачених у п.п. 6.2, 6.3 даного договору, у випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 % річних.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Поряд з цим, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення, суд вважає за доцільне скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити загальний розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню на 50 відсотків. В іншій частині суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 10848,80грн. основного боргу, сум 30% річних у розмірі 1275,96 грн. та інфляційних збитків у розмірі 3580,10 грн. Суму пені та суму нарахованого штрафу суд зменшує на 50 відсотків та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 716,42 грн. пені та 542,44 грн. штрафу.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 2000,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката суд зазначає про відсутність підстав для її задоволення, оскільки позивачем на надано доказів на підтвердження оплати цих послуг.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Владлен» (40000, м. Суми, вул. Козацький Вал, 2-Б, кімн. 222; код ЄДРПОУ 21126662) 10848 грн. 80 коп. боргу, 716 грн. 42 коп. пені, 542 грн. 44 коп. штрафу, 1275 грн. 96 коп. суму 30% річних, 3580 грн. 10 коп. інфляційних збитків, 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.07.2015.

Суддя В.Л.Котельницька