Рішення

від 09.07.2015 по справі 923/900/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 р. Справа № 923/900/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Новотроїцького району Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Херсонській області

до відповідача-1: Новотроїцької районної державної адміністрації, смт.Новотроїцьке Херсонської області

відповідача-2: фермерського господарства "Сільгосппродукт", смт.Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за участю прокурора прокуратури Херсонської області Бичкова О.О. (службове посвідчення № 031930 від 02.02.2015р.),

за участю представників сторін:

від позивача: Бейлін К.С. (службове посвідчення № 11 від 01.08.2013р.), представник за довіреністю № 32-21-0.4-3790/2-15 від 18.03.2015р.,

від відповідача-1: не прибув,

від відповідача-2: Ісламов А.С. (паспорт серії МР № 434761, виданий Бериславським РС УДМС України в Херсонській області 03.07.2014р.), представник за довіреністю від 20.06.2015р.

Прокурор Новотроїцького району Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Херсонській області звернувся до суду з позовом до відповідача-1 Новотроїцької районної державної адміністрації та відповідача-2 фермерського господарства "Сільгосппродукт" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 17, 122, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 4-6, 11, 15, 17, 19 Закону України "Про оренду землі", обґрунтовані не додержанням відповідачами вимог чинного законодавства при укладанні договору передачі земельної ділянки в оренду, у зв`язку з чим виникають підстави для визнання зазначеного договору недійсним.

Ухвалою господарського суду від 11.06.2015р. порушено провадження у справі № 923/900/15, призначено судове засідання на 25 червня 2015р. та зобов`язано сторони надати суду необхідні докази по справі.

23.06.2015р. до господарського суду від Новотроїцької районної державної адміністрації надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

24.06.2015р. на виконання вимог ухвали суду Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області подано витребувані документи, які судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.

25.06.2015р. прокуратурою Новотроїцького району подано витребувані судом докази.

Ухвалою від 25.06.2015р. у зв'язку із неявкою в судове засідання уповноважених представників відповідачів розгляд справи було відкладено на 09.07.2015р.

30.06.2015р. відповідачем фермерським господарством "Сільгосппродукт" на вимогу суду подано копії реєстраційних документів, а 06.07.2015р. - відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

В судове засідання прокурор та представники позивача і відповідача-2 прибули.

Відповідач-1 Новотроїцька районна державна адміністрація, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що Новотроїцька районна державна адміністрація не зверталася до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату, суд вважає, що неявка інших представників учасників провадження не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні за наявними матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

В судовому засіданні прокурором та представником позивача подано додаткові докази, які судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.

Крім цього, прокурор звернувся до суду з клопотанням про уточнення прохальної частини позову що стосується конкретизації порядку приймання-передачі спірної земельної ділянки.

Враховуючи, що подана прокурором заява про уточнення прохальної частини позову не є заявою про зміну підстав або предмету позову, заявою про збільшення позовних вимог тощо, судом ухвалено про прийняття даної заяви та про розгляд позовних вимог з урахуванням їх уточнення в частині зазначення порядку приймання-передачі спірної земельної ділянки.

Прокурор підтримав позовні вимоги з урахуванням їх уточнення, просить позов задовольнити.

Представник Головного управління Держземагенства в Херсонській області позовні вимоги прокурора вважає обґрунтованими та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача-2 проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні 09.07.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників Головного управління Держземагенства і фермерського господарства "Сільгосппродукт", всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладено представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № З-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.1999р. прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

За приписами частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором Новотроїцького району Херсонської області в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Головного управління Державного агентства земельних ресурсів у Херсонській області.

Відповідно до ч.1 "Положення про Державне агентство земельних ресурсів України", затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011р. №445, - Державне агентство земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України та п. 6-1 ч. 4 Положення про Державне агенство земельних ресурсів України - Держземагенство України та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Захищаючи інтереси держави, прокурор обґрунтував позовні вимоги наступним.

Так розпорядженнями голови Новотроїцької райдержадміністрації Херсонської області №713 від 18.09.2009р. та №972 від 17.12.2009р. було надано в оренду фермерському господарству "Сільгосппродукт" земельну ділянку площею 22,00 га для ведення городництва та зобов'язано останнього замовити виготовлення проекту договору оренди.

В подальшому на підставі зазначених розпоряджень між Новотроїцькою райдержадміністрацією та фермерським господарством "Сільгосппродукт" було укладено договір оренди земель сільськогосподарського призначення від 13.01.2010р. строком на 15 років.

Тобто підставою для укладення спірного договору оренди стали лише розпорядження голови Новотроїцької райдержадміністрації, що суперечить приписам статті 124 Земельного кодексу України, відповідно до якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, за результатами проведення земельних торгів.

В даному випадку земельні торги не проводились, що також підтверджено листом Новотроїцької райдержадміністрації від 23.04.2015р. №01-33/69 (а.с.16).

Також прокурором зазначено про те, що Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації №675 від 25.09.2014р., враховуючи лист Головного управління Держземагенства у Херсонській області від 18.09.2014р. №13-21-0.4-4765/2-14 щодо усунення порушень чинного законодавства, скасовано розпорядження голови Новотроїцької райдержадміністрації Херсонської області №713 від 18.09.2009р. та №972 від 17.12.2009р.

Таким чином, як зазначає прокурор, вказані розпорядження голови Новотроїцької райдержадміністрації, як підстава укладення договору оренди землі, порушують вимоги Земельного кодексу України.

Крім цього, прокурор звертає увагу на те, що укладений між відповідачами спірний договір оренди не містить такої істотної умови як "об'єкт оренди", тобто в договорі відсутній кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки, що суперечить приписами ст.15 Закону України "Про оренду землі", що також відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України і статті 207 Господарського кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.

У зв'язку з наведеними обставинами, враховуючи, що спірний договір оренди земельної ділянки укладено із порушенням вимог земельного законодавства, прокурор, на підставі статей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України та статей 180, 207 Господарського кодексу України, вважає, що укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки має бути визнаний недійсним із застосуванням наслідків його недійсності шляхом зобов'язання фермерського господарства "Сільгосппродукт" повернути до державної власності земельну ділянку площею 22,00 га, вартістю 170792,70 грн.

В судовому засіданні 09.07.2015р. прокурор звернувся до суду з клопотанням про уточнення прохальної частини позову що стосується конкретизації порядку повернення земельної ділянки; підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Як пояснив прокурор, при підготовці позовної заяви в пункті 3 прохальної частини що стосується зобов'язання відповідача-2 фермерське господарство "Сільгосппродукт" повернути земельну ділянку, не було зазначено, що земельну ділянку слід повернути саме Головному управлінню Держземагенства у Херсонській області шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Враховуючи, що подана прокурором заява про уточнення прохальної частини позову не є заявою про зміну підстав або предмету позову, заявою про збільшення позовних вимог тощо, в той же час не врахування вищезазначеного уточнення може призвести до труднощів під час виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог прокурора, судом ухвалено про прийняття даної заяви та про розгляд позовних вимог з урахуванням їх уточнення в частині конкретизації порядку повернення земельної ділянки відповідачем-2.

Головне управління Держземагенства у Херсонській області у своїх поясненнях (а.с.25-27) позов прокурора вважає обґрунтованим та погоджується із наявністю порушень відповідачами вимог земельного законодавства при укладенні спірного договору оренди земельної ділянки.

Крім цього зазначає, що за умовами спірного договору земельна ділянка була передана фермерському господарству в оренду для ведення городництва. Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст. 31, 33-37 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 36 Кодексу передбачено, що земельні ділянки для городництва із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду громадянам або їх об'єднанням. Проте, на думку управління, виходячи із системного аналізу положень статей 34, 36, 121, 124, 134 Земельного кодексу та статті 1 Закону України "Про фермерське господарство", надання фермерському господарству земельної ділянки для ведення городництва є порушенням норм земельного законодавства України.

Новотроїцька районна державна адміністрація Херсонської області свою правову позицію щодо заявленого прокурором позову виклала у відзиві на позовну заяву (а.с.22-24), значивши, зокрема, наступне.

Так Новотроїцька райдержадміністрація не погоджується з позовними вимогами, просить відмовити в їх задоволенні та вважає, що є безпідставними твердження про те, що для укладення спірного договору було необхідно проводити земельні торги, оскільки ч.2 ст.134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Що стосується визнання договору оренди землі недійсним у зв'язку із не визначенням у ньому об'єкта оренди, то відповідач-1 зазначає, що згідно спірного договору оренди землі від 13.01.2010р. невід'ємними його частинами є: план-схема земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт прийому-передачі об'єкта оренди. Виходячи з чого відповідач-1 не погоджується з висновком прокурора про те, що місце розташування об'єкта оренди є невизначеним.

Відповідач-2 фермерське господарство "Сільгосппродукт" у своєму відзиві (а.с.69-70) зазначив, що позовні вимоги прокурора не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на наступне.

Так відповідач зазначає, що, відповідно до ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 Земельного кодексу України, а саме - земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Відповідно до ч.1 ст.36 Земельного кодексу України громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Але орендувати земельні ділянки для городництва, на думку фермерського господарства, можуть не тільки громадяни та їх об'єднання, а і, крім іншого, юридичні особи, що випливає із загального принципу свободи договору (п.3 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України) а також ст.5 Закону України "Про оренду землі".

Щодо відсутності в договорі оренди всіх істотних умов, то відповідач-2 наголошує, що на момент укладення договору не було законодавчо закріплено поняття кадастрового номеру, а місце розташування та площа земельної ділянки відображені в пунктах 1 і 2 спірного договору оренди.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, розпорядженнями голови Новотроїцької райдержадміністрації Херсонської області №713 від 18.09.2009р. "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо складання договору оренди на земельну ділянку ФГ "Сільгосппродукт" (а.с.11) та №972 від 17.12.2009р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди ФГ "Сільгосппродукт" (а.с.12) було надано в оренду фермерському господарству "Сільгосппродукт" земельну ділянку площею 22,00 га для ведення городництва та зобов'язано останнього замовити виготовлення проекту договору оренди.

13.01.2010р. між Новотроїцькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та фермерським господарством "Сільгоспродукт" (орендар) було укладено договір оренди земель сільськогосподарського призначення (а.с.13-14) зі строком дії 15 років, та зареєстровано його 18.02.2010р. за № 4АА002002-041072700029 у Новотроїцькому районному відділі Херсонської регіональної філії "Центру ДЗК". За умовами договору орендодавець надає а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності, яка знаходиться на території Новомихайлівської сільської ради.

За умовами пунктів 2, 5 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 22,00 га рілля-богар, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 170792,70 грн.

Відповідно до п.14 договору - земельна ділянка передається в оренду для ведення городництва.

Вказана земельна ділянка була передана орендареві за актом приймання-передачі від 19.02.2010р. (а.с.50).

Як слідує з листа Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області від 23.04.2015р. №01-33/69 (а.с.16) та підтверджено прокурором і представниками сторін в судовому засіданні, земельні торги перед укладенням договору оренди не проводилися.

В подальшому, з метою усунення порушень чинного законодавства, Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації №675 від 23.09.2014р. (а.с.15) розпорядження голови Новотроїцької райдержадміністрації Херсонської області №713 від 18.09.2009р. "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо складання договору оренди на земельну ділянку ФГ "Сільгосппродукт" (а.с.11) та №972 від 17.12.2009р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди ФГ "Сільгосппродукт" були скасовані.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 5 Закону України "Про оренду землі", орендарями земельних ділянок можуть бути юридичні або фізичні особи, яким па підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки па підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, ним та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Виходячи із наведеного, законом визначається, що набуттю права на оренду земельної ділянки державної власності передує проведення земельних торгів, за результатами яких приймається рішення органом державної влади або місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи укладається договір купівлі-продажу права оренди з наступним укладенням договору оренди земельної ділянки.

Водночас частиною 2 ст. 134 ЗК України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі їх громадянам для ведення фермерського чи особистого селянського господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, городництва, тобто, земельні торги не проводяться за умови надання земельної ділянки громадянам-фізичним особам для перелічених потреб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Як зазначається в ч. 3 вказаної статті, земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до ст.8 зазначеного Закону після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Як слідує з матеріалів справи, а саме довідки відділу статистики у Генічеському районі Головного управління статистики у Херсонській області від 04.06.2014р. №01-20/306 (а.с.55), фермерське господарство "Сільгосппродукт" зареєстровано 23.05.2006р., є юридичною особою, відомості про яку включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до приписів статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

При цьому Цивільний кодекс України розмежовує людину як учасника цивільних відносин (статті 24-26 ЦК України), і юридичну особу, також як учасника таких відносин.

Таким чином, процедура передачі зазначеній юридичній особі земельної ділянки без проведення земельних торгів (аукціону), здійснена з порушенням вимог Конституції України, Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів, які регулюють вказані питання.

Крім цього, за умовами укладеного між відповідачами договору оренди землі, а саме п.14. договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення городництва.

З матеріалів справи, а саме пунктів 1,15 договору оренди, вбачається та не оспорюється учасниками судового процесу, що спірна земельна ділянка належить до державної власності, цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське.

Статтею 19 ЗК України закріплено такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною першою статті 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Землями сільськогосподарського призначення згідно з частиною першою статті 22 ЗК України визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У свою чергу відповідно до частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, зокрема, можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу встановлений правовий режим видів використання сільськогосподарських земель.

Так, за приписами ч.1 статті 36 Земельного кодексу України громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Натомість, правовий режим земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначається статтею 31 ЗК України, відповідно до частини першої якої встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Відповідно до частини другої цієї статті громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Абзац другий частини п'ятої статті 20 ЗК України встановлює обов'язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Таким чином, як при виданні розпоряджень Новотроїцької райдержадміністрації Херсонської області №713 від 18.09.2009р. та №972 від 17.12.2009р., так і при укладенні спірного договору оренди було порушено норми ч. 5 ст. 20, ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка сільськогосподарського призначення передавалась в оренду фермерському господарству для ведення городництва , тобто поза межами вимог щодо користування землями певного виду.

Що стосується тверджень прокурора відносного відсутності у договорі оренди такої істотної умови як об'єкт оренди, суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", в редакції Закону, чинній на момент укладення спірного договору, істотними умовами договору оренди землі є - об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Що стосується об'єкту оренди, то, як слідує з укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки, в п.1 договору зазначено, що земельна ділянка, що передається в оренду, знаходиться на території Новомихайлівської сільської ради. В п.2 договору оренди вказується про те, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 22,00 га рілля - богар.

Також з договору оренди від 13.01.2010р. вбачається наявність у ньому всіх наведених істотних умов, отже спірний договір укладено з додержанням вимог статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Крім цього, згідно наведеної вище норми Закону, невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

З матеріалів справи вбачається складання між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки від 19.02.2010р. (а.с.50).

В судовому засіданні 09.07.2015р. прокурором та представником позивача було подано для залучення до матеріалів справи матеріали, які є невід'ємними частинами спірного договору, тобто обов'язковою складовою частиною змісту договору оренди землі, а саме - кадастровий план земельної ділянки та експлікацію земель, ситуаційну схему, план-схему земель Новомихайлівської сільської ради із зазначенням земельної ділянки для надання в оренду ФГ "Сільгосппродукт", акт про перенесення в натурі меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та кадастровий план земельної ділянки (а.с.71- 76, 80-82).

Наведеним спростовуються твердження прокурора щодо невідповідності укладеного між сторонами 13.01.2010р. договору оренди вимогам статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Вирішуючи спір в частині визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Новотроїцькою районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Сільгосппродукт" 13.01.2010р., господарський суд враховує, що за змістом частини 1 статті 116 та частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування (оренди) земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 5 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ч.2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення похідного документа у вигляді договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі.

Згідно ст.6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Як вже зазначалось, з метою усунення порушень чинного законодавства, Розпорядженням голови Херсонської обласної адміністрації №675 від 23.09.2014р. (а.с.15) розпорядження голови Новотроїцької райдержадміністрації Херсонської області №713 від 18.09.2009р. "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо складання договору оренди на земельну ділянку ФГ "Сільгосппродукт" (а.с.11) та №972 від 17.12.2009р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди ФГ "Сільгосппродукт" були скасовані.

Отже, скасування розпоряджень голови Новотроїцької районної державної адміністрації, на підставі яких було укладено спірний договір оренди, як таких, що не відповідають вимогам чинного законодавства, робить подальше існування спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі цих розпоряджень та з порушенням приписів земельного законодавства що стосується порядку передачі земельної ділянки в оренду за результатами проведення земельних торгів, суперечним вимогам законодавства (ст. 116, 124 Земельного кодексу України), та дає підстави для визнання його недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

У пункті 2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення. Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.

Відповідно до ч.2 статті 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Таким чином, суд, на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, визнає на майбутнє недійсним договір оренди земель сільськогосподарського призначення від 13.01.2010р., укладений між Новотроїцькою районною державною адміністрацією Херсонської області та фермерським господарством "Сільгосппродукт", зареєстрований у Новотроїцькому районному відділенні Херсонської регіональної філії "Центру ДЗК" 18.02.2010р. за №4АА002002-041072700029 із застосуванням передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України наслідків його недійсності шляхом зобов'язання фермерського господарства "Сільгосппродукт" повернути до державної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 22,00 га, вартістю 170792,7 грн., розташовану на території Новомихайлівської сільської ради.

Враховуючи викладені обставини, вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розподілі судового збору між сторонами судом враховується наступне.

В силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійсненні своїх повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Приписами ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

В 2015 році розмір мінімальної заробітної плати становить 1218,00 грн.

Згідно п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

У відповідності до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою (п. 4.1 вищевказаної Постанови Пленуму ВГСУ).

Враховуючи неправомірність дій відповідачів, судові витрати покладаються на обох відповідачів та розподіляються між ними порівно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди земель сільськогосподарського призначення від 13.01.2010р. - а саме оренди земельної ділянки загальною площею 22,00 га, вартістю 170792,7 грн., яка знаходиться на території Новомихайлівської сільської ради, укладений між Новотроїцькою районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 04060128, 75300, Херсонська область, смт.Новотроїцьке, вул.Леніна, 73) та фермерським господарством "Сільгосппродукт" (код ЄДРПОУ 34270357, 75565, Херсонська область, Генічеський район, смт.Новоолексіївка, вул.Титова, 99), зареєстрований у Новотроїцькій районній філії "Центру ДЗК" 18.02.2010р. за №4АА002002-041072700029.

3. Зобов'язати фермерське господарство "Сільгосппродукт" (код ЄДРПОУ 34270357, 75565, Херсонська область, Генічеський район, смт.Новоолексіївка, вул.Титова, 99) повернути Головному управлінню Держземагенства у Херсонській області (код ЄДРПОУ 38387455, 73036, м.Херсон, вул.40 років Жовтня, 136-а) земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 22,00 га, вартістю 170792,7 грн., яка знаходиться на території Новомихайлівської сільської ради, до державної власності шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

4. Стягнути з Новотроїцької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04060128, 75300, Херсонська область, смт.Новотроїцьке, вул.Леніна, 73, банківські реквізити невідомі) в доход спеціального фонду Державного бюджету України на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу - судовий збір, код 03500045 - 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з фермерського господарства "Сільгосппродукт" (код ЄДРПОУ 34270357, 75565, Херсонська область, Генічеський район, смт.Новоолексіївка, вул.Титова, 99, банківські реквізити невідомі) в доход спеціального фонду Державного бюджету України на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу - судовий збір, код 03500045 - 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2015 року

Суддя М.Б. Сулімовська