Рішення

від 15.07.2015 по справі 927/867/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

15 липня 2015 року Справа № 927/867/15

позивач: приватне акціонерне товариство "Комбінат громадського харчування

"Новий Чернігів", вул. П'ятницька, 50, м. Чернігів, 14005

відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 14005

предмет спору: про стягнення 85966,37 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Догадіна С.О., довіреність №173 від 27.01.2015 року, представник

від відповідача: ОСОБА_1, особисто, ОСОБА_3, довіреність від 17.03.2015 року, представник, були присутні в судовому засіданні 09.07.2015р.; 15.07.2015р. представники відповідача в судове засідання не з»явились

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 09.07.2015 року по 15.07.2015 року, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - приватним акціонерним товариством "Комбінат громадського харчування "Новий Чернігів" подано позов про стягнення з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 50000,00 грн. боргу з орендної плати; 5000,00 грн. штрафу за прострочення оплати орендної плати; 4796,59 грн. пені; 24505,40 грн. інфляційних втрат та 1664,38 грн. 3% річних, за неналежне виконання умов договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року та додатку до нього.

В судовому засіданні 01.07.2015 року судом був здійснений огляд оригіналу договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року та додатку до нього; актів прийому-передачі нежитлових приміщень від 01.01.2014 року та від 31.03.2014 року.

В судовому засіданні 09.07.2015 року представники сторін надали письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

Також в судовому засіданні 09.07.2015 року було задоволено клопотання позивача про залучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та фізичних осіб-підприємців від 02.07.2015 року №20813519 про реєстрацію відповідача, а також здійснено огляд оригіналу виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №348484 від 23.09.2011 року, копія якої залучена судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 09.07.2015 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Відповідач стосовно позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач користувався майном відповідача , після закінчення договору оренди.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 15.07.2015 року о 10:30 та зобов'язав відповідача надати письмовий відзив на позов; а сторонам забезпечити явку представників з належними повноваженнями та документами, що посвідчують особу.

На час розгляду справи заяв та клопотань від відповідача та позивача до суду не надходило.

Суд продовжив розгляд спору по суті.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання 15.07.2015р., що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с. 51), але відповідач в судове засідання 15.07.2015 року, після оголошеної перерви, не з»явився, своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористався.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином, оскільки будь-яких поважних причин нез'явлення в судове засідання, відповідачем суду не повідомлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача та повноважних представників відповідача, які були присутні в судовому засіданні 09.07.2015р., дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма міститься у ст. 759 Цивільного кодексу України.

01.01.2014 року між приватним акціонерним товариством Комбінат громадського харчування "Новий Чернігів" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року.

Відповідно до розділу І договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року, орендодавець передає орендарю, а орендар приймає за узгоджену плату на визначений в договорі строк в користування (оренду) приміщення площею 380 кв.м. (літ №1-40, загальною площею 923,1 кв.м.), що знаходиться на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 і позначене на схемі, що є невід»ємною частиною даного договору оренди (додаток 1).

Додаток № 1 до договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року підписаний сторонами та копія додана до матеріалів справи.

Згідно з пунктом 2.1. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року, договір укладається на 3 місяці з 01 січня 2014 року до 31 березня 2014 року (включно) і відповідно до пункту 2.2. договору набуває чинності з моменту підписання акту приймання-передачі та оплати першого гарантованого внеску.

У відповідності до ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

В підтвердження права власності на об»єкт оренди (нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2) позивачем надано до матеріалів справи копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.06.2008 року; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.06.2014 року; копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19282926 від 23.06.2008 року.

Відповідно до п. 1.3. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року, вартість об»єкта відповідає його балансовій вартості на дату укладення договору.

Пунктами 3.1.1.-3.1.3. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року передбачено, що об»єкт передається від орендодавця орендарю за актом прийому-передачі який є невід»ємною частиною договору і підписується уповноваженими представниками сторін.

В акті прийому-передачі зазначаються перелік майна, яке є невід»ємною частиною орендованого приміщення, технічний стан приміщення та комунікацій.

Об»єкт вважається переданим орендарю з дати підписання акта прийому-передачі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 01.01.2014 року, який підписаного сторонами, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.14), орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення площею 380 кв.м., що знаходяться на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 і позначені на схемі, що додається (додаток 1).

Дія даного договору, відповідно до п. 2.3.1. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року, припиняється зокрема, у разі закінчення строку, на який було укладено цей договір.

Пунктом 2.4. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року передбачено, що при закінченні терміну дії цього договору, орендар, якщо він належним чином виконує свої зобов»язання за цим договором, має переважне право перед іншими особами на укладення нового договору оренди.

Орендар, якщо він має намір скористатися своїм переважним правом, визначеним у першому абзаці цього пункту, зобов'язаний повідомити про це орендодавця у письмовій формі за два місяці до закінчення строку дії цього договору.

Згідно п.3.2.1. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року, об»єкт повинен бути переданий орендодавцю у день закінчення терміну дії даного договору за актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Об»єкт вважається повернутим орендодавцю у момент підписання акта прийому-передачі, у якому вказується стан об»єкта на момент його повернення орендодавцю (п. 3.2.4. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року).

Відповідно до акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 31.03.2014 року, який підписаного сторонами, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.15), у зв»язку з закінченням строку дії договору оренди №04/04-01/14 від 01.01.2014 року, орендар (відповідач) повернув, а орендодавець (позивач) прийняв нежитлове приміщення загальною площею 380 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2. Приміщення відповідає вимогам договору оренди №04/04-01/14 від 01.01.2014 року.

Таким чином, договір оренди №04/04-01/14 від 01.01.2014 року припинив свою дію 31.03.2014р.

Пунктом 4.7. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року передбачено, що при припиненні/розірванні договору, сторони проводять остаточні взаєморозрахунки за договором.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 4.1.1. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року, орендна плата за користування об»єктом на місяць становить: 25000 грн. 00 коп. У суму орендної плати, за цим договором, не включається компенсація плати за електроенергію, комунальні та інші послуги. Орендодавець має право індексувати загальний розмір орендної плати, зазначеної в п.4.1.1., в разі коливань індексу споживчих цін (індексу інфляції), що не є зміною орендної плати і не вимагає укладення додаткової угоди.

Періодом надання послуг оренди за даним договором, згідно з п.4.1.2. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року, є календарний місяць.

Пунктом 4.1.4. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року передбачено, що встановлену в п.4.1.1. орендну плату орендар зобов»язаний вносити в повному розмірі, у національній грошовій одиниці України - гривні, за наступним графіком:

-за січень 2014 року - до 25 січня 2014 року;

-за лютий 2014 року - до 20 лютого 2014 року;

-за березень 2014 року - до 10 березня 2014 року.

Орендар проводить сплату орендних платежів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення грошових коштів в касу орендодавця (п.4.1.5. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року).

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до п.5.2.3. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року, орендар (відповідач) зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату та інші платежі, визначені відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої зобов»язання щодо сплати орендної плати у строки, зазначені п. 4.1.4. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року виконав частково, сплативши орендну плату в розмірі 25000,00 грн. лише за січень 2014 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 24.01.2014 року (а.с.16).

Доказів сплати орендної плати за лютий 2014 року в розмірі 25000,00 грн. в строк до 20 лютого 2014 року та за березень 2014 року в розмірі 25000,00 грн. в строк до 10 березня 2014 року, відповідачем не надано.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за лютий 2014 року та за березень 2014 року становить 50000,00 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов»язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і цим договором.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, штраф (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 5000,00 грн. штрафу за прострочення оплати орендної плати, згідно п. 6.5. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року.

Пунктом 6.5. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року передбачено, що у разі прострочення, зокрема, орендної плати строком більше ніж 10 днів від дня сплати, передбачених цим договором згідно п.п.4.1.4. та 4.2.1. орендодавець має право стягнути штраф у розмірі 10% від суми місячної орендної плати передбаченої цим договором та/або з суми боргу.

Штрафи, передбачені цим розділом, оплачуються орендарем, на підставі рахунку, наданого орендодавцем, протягом 5 банківських днів з дня його надання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом було надіслано претензію вих.№209 від 15.04.2015 року, яка була отримана відповідачем 21.04.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №28706652 від 16.04.2015 року, з вимогою сплати заборгованість по орендній платі за лютий 2014 року та за березень 2014 року на суму 50000,00 грн., а також 5000,00 грн. штрафу, відповідно до п.п. 6.5., 6.6. договору оренди, згідно виставленого рахунку-фактури №ЗАО-001628 від 15.04.2015 року (а.с.20-23). Проте, вказану претензію в частині оплати заборгованості по орендній платі відповідач залишив без задоволення, штраф за прострочення орендної плати протягом 5 банківських днів з дня виставлення (16.04.2015 року) рахунку-фактури №ЗАО-001628 від 15.04.2015 року (одержаного 21.04.2015 року) не сплатив.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем орендної плати строком більше ніж 10 днів від дня сплати за лютий 2014 року (25000,00 грн.) та березень 2014 року (25000,00 грн.) на загальну суму 50000,00 грн., а тому позивачем правомірно нараховано 5000,00 грн. штрафу у розмірі 10% від суми місячної орендної плати передбаченої цим договором та/або з суми боргу.

Вимоги позивача щодо стягнення пені в загальній сумі 4796,59 грн., а саме: за несплату орендної плати за лютий 2014 року за період з 21.02.2014 року по 21.08.2014 року та за несплату орендної плати за березень 2014 року за період з 11.03.2014 року по 11.09.2014 року, задоволенню не підлягають з наступних підстав:

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пеня є різновидом неустойки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України.

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Також частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідальність сторін за неналежне виконання умов спірного договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року, зокрема у разі прострочення орендної плати, врегульована сторонами в пункті 6.5. договору, якими передбачено, що у разі прострочення, зокрема, орендної плати строком більше ніж 10 днів від дня сплати, передбачених цим договором згідно п.п.4.1.4. та 4.2.1. орендодавець має право стягнути штраф у розмірі 10% від суми місячної орендної плати передбаченої цим договором та/або з суми боргу.

Проте, умовами договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року, не передбачена відповідальність орендаря у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, у разі прострочення сплати орендної плати, у зв»язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення пені.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 1664,38 грн. за прострочку сплати орендної плати за лютий 2014 року за період з 21.02.2014 року по 10.04.2015 року та за прострочку сплати орендної плати за березень 2014 року за період з 11.03.2014 року по 10.04.2015 року, а також інфляційні нарахування на загальну суму 24505,40 грн. за прострочку сплати орендної плати за лютий 2014 року за період з 01.03.2014 року по 31.03.2015 року та за прострочку орендної плати за березень 2014 року за період з 01.03.2014 року по 31.03.2015 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати, але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку трьох процентів річних за прострочку сплати орендної плати за березень 2014 року помилково визначено період прострочення (згідно з п. 4.1.4. договору оренди нежитлових приміщень №04/04-01/14 від 01.01.2014 року, строк внесення орендної плати за березень 2014 року - 10.03.2014 року, 08.03, 09.03. та 10.03.2014р. - вихідні, і відповідно прострочка наступає з 12.03.2014 року), суд доходить висновку, що три проценти річних за прострочку сплати орендної плати за березень 2014 року підлягають стягненню за період з 12.03.2014 року по 10.04.2015 року в сумі 811,64 грн. Тому загальний розмір трьох процентів річних за прострочку сплати орендної плати за лютий 2014 року та березень 2014 року становить 1662,32 грн.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. №62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця індексується в рахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30, відповідно до якої якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань за прострочку сплати орендної плати за лютий та за березень 2014 року за період з 01.03.2014 року по 31.03.2015 року підлягають задоволенню в заявленій позивачем сумі 24505,40 грн.

Посилання представників відповідача на те, що позивач користувався майном відповідача після закінчення договору оренди судом до уваги не приймається, оскільки вказані відповідачем обставини не звільняють його від виконання взятих на себе зобов»язань за договором оренди нежитлових приміщень № 04/04-01/14 від 01.01.2014р. в частині своєчасної сплати орендної плати.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, орендну плату та інші платежі своєчасно в повній сумі не сплатив, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 50000,00 грн. боргу; 5000,00 грн. штрафу; 24505,40 грн. інфляційних нарахувань та 1662,32 грн. трьох процентів річних. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст.4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1725 грн. 02 коп.

Керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 193, 231, 232, 283 Господарського кодексу України; ст.ст. 11, 202, 205, 526, 530, 546, 549, 625, 626, 629, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України; ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14005 (код НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь приватного акціонерного товариства "Комбінат громадського харчування "Новий Чернігів", вул. П'ятницька, 50, м. Чернігів, 14005 (код ЄДРПОУ 33259259, відомості про банківські реквізити відсутні) 50000,00 грн. боргу; 5000,00 грн. штрафу; 24505,40 грн. інфляційних нарахувань; 1662,32 грн. трьох процентів річних та 1725 грн. 02 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 16.07.2015р.

Суддя Л.М. Лавриненко

.