Постанова

від 15.07.2015 по справі 910/1829/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р. Справа№ 910/1829/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Лінькова М.І. (дов. №1 від 11.02.2015 року);

від відповідача - Бондар М.В. (дов. №39 від 09.10.2014 року);

від третьої особи1 - Меленко А.В. (дов. №0206/19 від 02.06.2015 року);

від третьої особи2 - Зінченко І.Ю. (дов. №3187/15/14-15 від 16.06.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року

у справі №910/1829/15-г (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії", м. Київ

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, м. Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) Державний заклад "Дорожня клінічна лікарня № 1 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця", м. Київ

2) Міністерство інфраструктури України, м. Київ

про зобов'язання укласти договір, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про зобов'язання укласти договір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 року залучено до участі у справі № 910/1829/15-г в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний заклад "Дорожня клінічна лікарня № 1 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про зобов'язання укласти договір відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орендодавцем в межах граничного терміну визначеного законом для надання заперечень щодо продовження терміну дії договору, заявлено про неможливість продовження договору оренди на наступний термін, з огляду на що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4836 від 29 грудня 2009 року (в редакції додаткової угоди від 25.12.2012 року), припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/1829/15-г у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/1829/15-г до провадження у складі колегії суддів: головуючий судя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 03.06.2015 року.

02.06.2015 року через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.06.2015 року судом оголошено перерву до 17.06.2015 року.

17.06.2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Міністерство інфраструктури України.

В судовому засіданні 17.06.2015 року представник позивача та третьої особи не заперечували проти клопотання про залучення третьої особи2.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року у справі №910/1829/15-г залучено в якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство інфраструктури України та відкладено розгляд справи на 15.07.2015 року.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Рудченка С.Г. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі № 910/1829/15-г прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

В судове засідання, призначене на 15.07.2015 року, з'явились представники сторін та третіх осіб.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник третьої особи1 надав усні пояснення по суті спору, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник третьої особи2 надав усні пояснення по суті спору, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29.12.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4836 (далі за текстом - договір оренди) (а.с. 11-16), у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення площею 403,6 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 8-А, на другому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня № 1 ст. Київ ДТГО "Південно-Західна Залізниця" (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 травня 2009 року і становить 3076912, 00 грн.

Пунктом 1.2. вказаного договору встановлено, що майно передається в оренду з метою розміщення приватного закладу охорони здоров'я за спеціалізацією кардіологія та інтервенційна кардіологія з блоком інтенсивної терапії.

Згідно з п. 2.1. договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 10.1. договору оренди, цей договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 29.12.2009 року до 29.12.2010 року включно.

Чинність договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.6.1.).

На виконання умов договору між сторонами було укладено Акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 8а від 29.12.2009 року (а.с. 51), у відповідності до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно - загальною площею 403,6 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 8а.

З матеріалів справи вбачається, що додатковими угодами від 20 квітня 2011 року та 29 лютого 2012 року сторонами було продовжено строк дії договору.

Додатковою угодою від 25.12.2012 строк дії договору оренди було продовжено на 1 (один) рік, з 29 грудня 2012 року по 29 грудня 2013 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що листом №30-06/13692 від 04.12.2013 року (а.с. 17) Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву на адресу позивача направлено лист про питання продовження строку дії договору оренди державного нерухомого майна №4836 від 29.12.2009 року шляхом укладення додаткового договору.

Листом вих.№17 від 18.12.2013 року (а.с. 18) позивач просив продовжити термін дії договору оренди згідно норм чинного законодавства України.

Заявою №30-06/14888 від 30.12.2013 року (а.с. 19) про припинення дії договору оренди №4836 від 29.12.2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву повідомило позивача про неможливість продовження договору оренди на наступний термін, враховуючи те, що станом на 30.12.2013 року за позивачем значиться заборгованість з орендної плати - 60 988,67 грн. та пені у сумі 5 633,81 грн.

Листом №269 від 20.05.2014 року (а.с. 40) третьою особою було направлено лист на адресу позивача з вимогою в строк до 31.05.2014 року здати орендоване за договором приміщення за актом прийому-передачі.

Листом №30-06/4704 від 29.04.2014 року про припинення чинності договору оренди Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву вимагало у позивача повернути об'єкт оренди (нежилі приміщення площею 403,6 кв. м) на підставі акта приймання-передачі (повернення) та сплатити до державного бюджету та балансоутримувачу орендну плату і пеню.

04.06.2014 року Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня №1 станції Київ ДТГО «Південно-Західна залізниця» повідомило відповідача про те, що позивачем не звільнено приміщення (а.с. 41).

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що має переважне право на укладення договору оренди та у зв'язку із відсутністю заперечень з боку орендодавця на підставі ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 Цивільного кодексу України. Позивач зазначає, що договір оренди було продовжено строком на один рік.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Визначаючи правову природу відносин, що склались між сторонами в ході виконання договору, колегією суддів встановлено, що такі відносини мають ознаки договору оренди.

У відповідності до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що Додатковою угодою від 25.12.2012 строк дії договору оренди було продовжено на 1 (один) рік, з 29 грудня 2012 року по 29 грудня 2013 року включно.

Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З аналізу наведених норм слідує, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Колегією суддів встановлено, що відповідач листом №30-06/13692 від 04.12.2013 року (а.с. 17) просив повідомити позивача про надання згоди на продовження строку дії договору оренди державного нерухомого майна №4836 від 29.12.2009 року шляхом укладення додаткового договору.

З матеріалів справи слідує, що 03.12.2013 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву отримано лист Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня № 1 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця" (№549 від 15.10.2013 року).

У вказаному листі балансоутримувач заперечив щодо продовження терміну дії договору оренди, у зв'язку із невиконанням ТОВ "Інститут проблем терапії" істотних умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати та відшкодування комунальних витрат балансоутримувачу.

Заявою №30-06/14888 від 30.12.2013 року про припинення дії договору оренди №4836 від 29.12.2009 року відповідач повідомив позивача про неможливість продовження договору оренди на наступний термін та відкликав свій лист №30-06/13692 від 04.12.2013 року.

Таким чином, орендодавцем в межах граничного терміну заявлено про неможливість продовження договору оренди на наступний термін.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4836 від 29 грудня 2009 року (в редакції додаткової угоди від 25.12.2012), припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Щодо посилань позивача на порушення його переважного права колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 777 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач, який належно виконує обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором -розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо оплати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Наведена стаття передбачає перелік переважних прав наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму. Переважність права реалізується завдяки обов'язку наймодавця перш за все надати таке право наймачеві в разі наявності його бажання.

Частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Таким чином, переважне право виникає перед іншими особами та за інших рівних умов.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, всупереч норм чинного законодавства України, апеллянтом не доведено факту порушення відповідачем його переважного права на укладення договору найму на новий строк.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від №910/1829/15-г.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/1829/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/1829/15-г залишити без змін.

3. Справу №910/1829/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз