Ухвала

від 08.07.2015 по справі 504/3418/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-кп/785/895/15

Номер справи місцевого суду: 504/3418/14-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

судів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

в присутності обвинуваченого ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляцію потерпілого ОСОБА_9 на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 03.04.2015 р. по кримінальному провадженню №12013170110003738 від 10.10.2013 р. відносно

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого за ст. 286 ч. 2 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2015 р. ОСОБА_8 засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України до 5 роківпозбавленняволі з позбавленням права керувати транспортними засобаминастрок3 роки; на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України; на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію в 2014 р.» від 08.04.2014 р. його звільнено від відбування призначеного судом покарання.

Стягнуто з АТ «ПРОСТО-страхування» на користь потерпілого ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 3846 грн. та відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 21000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави в особі Комунальної установи «Комінтернівська центральна районна лікарня» кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_9 у розмірі 1300 грн. 90 коп.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави в особі Комунальної установи «Комінтернівська центральна районна лікарня» кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_8 у розмірі 223 грн. 65 коп.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави в особі Комунальної установи «Міська лікарня швидкої допомоги м. Миколаєва» кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_8 у розмірі 10 771 грн. 10 коп.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 4 446 грн. 40 коп.

Вказаним вироком ОСОБА_8 засуджений за те, 12.04.2012 року, приблизно о 05:00 годині, керуючи автомобілем, він порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_12 загинув на місці пригоди, а потерпілий ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження. ОСОБА_8 порушив вимоги п. 2.3 б), п. 12.1, п. 12.3, п. 13.1 «Правил дорожнього руху України, а саме:»:

п. 2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди;

п. 13.1 Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Порушення ОСОБА_8 правил дорожнього руху виразилися в тому, що в зазначений день та час він, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , здійснюючи рух по автодорозі «Оденса-Мелітополь» зі сторони м. Мелітополь в напрямку м. Одеси, був неуважним, за дорожньою обстановкою та за її зміною не слідкував, обрав швидкісний режим без врахування дорожньої обстановки та на 36 км + 79 м вказаної автодороги, допустив зіткнення з автопоїздом у складі автомобіля «КамАЗ-53213», р.н. НОМЕР_2 , з причепом «ГКБ-8350», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_13 , який здійснював рух попереду нього у попутному з ним напрямку руху.

Після зіткнення автомобіль «Daewoo Lanos» відкинуло на смугу зустрічного руху, де відбулось його зіткнення з автопоїздом у складі автомобіля «MAN TGA», р.н. НОМЕР_4 , з напівпричепом «BODEX KIS 3 W-S», р.н. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_14 , який здійснював рух у зустрічному йому напрямку.

В результаті ДТП пасажир автомобіля «Daewoo Lanos» ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які потягли його смерть на місці пригоди.

Пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді забиття голови 3-го ступеня, гідроми тім`яної області справа, субарахноїдального крововиливу, перелому зводу і основи черепу, що ускладнився легким лівостороннім геміпарезом; травматичного розриву печінки, лівостороннього гемоторакса, ран обличчя, голови, саден нижніх кінцівок, що ускладнились гемморагічним шоком 3-го ступеня, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1172 від 20.06.2012 р. відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 просить вищезазначений вирок суду змінити в частині задоволення його цивільних позовних вимог до обвинуваченого та збільшити суму, яка підлягає стягненню, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_8 на його користь 35973 грн. в рахунок втраченої ним заробітної плати та 95000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_8 компенсував йому в добровільному порядку лише витрати на лікування у стаціонарах, а його потенційну заробітну плату, яку він мав заробити в період з квітня 2012 р. по грудень 2014 р. та на яку повинна була жити його родина, йому компенсовано не було, як і не було компенсовано йому посилене харчування в стаціонарах та періодах реабілітації. Також апелянт категорично не погоджується з рішенням суду в частині відшкодування моральної шкоди обвинуваченим, оскільки після ДТП він два тижні перебував у комі та вже три роки лікується, страждає від нестерпних головних болів та постійно приймає ліки, він втратив здоров`я назавжди і відновлення попереднього його стану неможливе та йому призначена безстрокова інвалідність із протипоказаннями тих видів діяльності, за якими він працював до ДТП. Крім того, потерпілий зазначає, що після скоєння ДТП ОСОБА_8 вдалося закрити справу, спочатку загиблого ОСОБА_12 визнали винним, а ОСОБА_8 був свідком, і лише після його багаторазових звернень до депутатів ВРУ і проведення перевірок ГПУ, справу було повернуто на додаткове розслідування, проведено об`єктивне експертне дослідження та притягнуто винного до відповідальності, що також завдало йому не мало моральних страждань.

В своїх запереченнях на апеляцію прокурор ОСОБА_15 процесуальний керівник, просив вирок в частині, що не оскаржується, залишити без змін, а в частині оскарження потерпілим - рішення залишив на розсуд суду, проте вказав, що доводи апелянта є необґрунтованими

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений та його захисник стверджують, що стягнута судом сума з обвинуваченого на відшкодування моральної шкоди потерпілого є достатньою та такою, що відповідає фактичним обставинам та діючому законодавству. Що стосується вимог про стягнення сум на відшкодування втраченого заробітку, то на думку сторони захисту вони задоволенню не підлягають, так як потерпілий на момент ДТП ніде не працював.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_9 , який підтримав апеляцію, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляції, прокурора, який не підтримав заперечення на апеляцію процесуального керівника, підтримав апеляційну скаргу потерпілого, розглянувши матеріали кримінального провадження та представлені потерпілим документи на підтвердження його постійного лікування до цього часу, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження на розгляд суду надійшов цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого про стягнення майнової шкоди у розмірі 39819 грн., яка полягала у втраті заробітку за період з квітня 2012 р. по грудень 2014 р. в загальному розмірі 35973 грн. та в витратах на ліки 3846 грн., а також про стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн.

З урахуванням того, що автомобіль обвинуваченого був застрахований, за клопотанням останнього 23.10.2014 р. до участі у справі було залучено у якості співвідповідача страхову компанію. АТ «ПРОСТО страхування» (а.п.17-19, 44, 55 т. 1).

Як видно із вироку, не дивлячись на те, що у мотивувальній частині вироку суд прийшов до висновку про те, що заявлені суми відшкодування є належними та підлягають стягненню, судом далі розглянуто тільки вимоги потерпілого про стягнення витрат на лікування (крім добровільно відшкодованих обвинуваченим у розмірі 25468,8 грн.) у розмірі 3846 грн., які стягнуто зі страхової компанії, в резолютивній частині вироку прийнято рішення про стягнення на користь потерпілого зі страхової компанії витрат на лікування в розмірі 3846 грн. та моральної шкоди 5000 грн., а також про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого 21 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

При цьому позов в частині стягнення відшкодування втраченого заробітку взагалі судом першої інстанції не розглядався та ніяке рішення з цього приводу не приймалось.

Крім того, апелянт стверджуючи про необхідність стягнення певної суми на відшкодування втраченого заробітку, що передбачено ст. 1168 ЦК України, не представив ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду дані про ступінь втрати працездатності в період, коли він був визнаний інвалідом 2-ї групи, а потім третьої.

Вказані обставини позбавляють апеляційний суд прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог про стягнення відшкодування втраченого заробітку, а тому позов в цій частині необхідно залишити без розгляду, надавши право потерпілому звернутись до суду для розгляду вказаних вимог в порядку цивільного судочинства.

Що стосується доводів апеляції про необґрунтованість прийнятого рішення в частині стягнення відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого, то вони є обґрунтованими. До висновку про належність позову та необхідність стягнення 100000 грн. моральної шкоди, як вказано вище, прийшов і суд першої інстанції, проте, нічим не мотивуючи, прийняв рішення про стягнення моральної шкоди з обох відповідачів у розмірі 26000 грн., що явно не відповідає тим моральним стражданням, які переніс потерпілий в результаті отриманих в ДТП тілесних ушкоджень та їх наслідків.

Як пояснює потерпілий, до ДТП він був енергійною молодою людиною та мав можливість належним чином себе реалізувати в житті. Як видно з оглянутої в судовому засіданні амбулаторної карти потерпілого, до ДТП він ніяких серйозних проблем зі здоров`ям не мав.

В результаті ДТП відповідно до висновку судово-медичної експертизи (а.п.192-194 т.2) ОСОБА_9 знаходився на стаціонарному лікуванні в Комінтернівській ЦРЛ з 06-00 год. 12.04.2012 р., куди був доставлений з місця ДТП без свідомості у край тяжкому стані, де була проведена ревізія обширної рани в лобно-тім`яній області, проведена операція по дренуванню лівої плевральної порожнини, лапаратомія, ревізія ОБП, гемостаз рани печінки, дренування черевної порожнини, проведений гемостаз, відсічені пошкоджені ділянки печінки. Проведена операція по декомпресивній трепанації черепа з 2-х сторін: справа - усунення вдавленого перелому чешуї скроневої кістки, видалення гострої травматичної гідроми над правою скроневою долею головного мозку, ревізія правої лобної області. Проведена операція ПХО рани скроневої частини голови, вшивання розриву віка правого ока. В цей же день в 16:30 год. 18:30 год. проведена декомпресійна трепанація черепа в лівій скроневій області. 13-15 квітня стан продовжував залишатись вкрай важким, який обумовлений ЧМТ, набряком головного мозку. Проведена операція: нижня трахеотомія, гемостаз. 18.04.12 р. за погодженням з обласним хірургом Миколаївської області в супроводі реаніматолога переведений в БСМП м. Миколаєва з діагнозом: політравма. Сочетана кранеоторакообдамінальна травма. ВЧМТ. Гідрома правої скроневої області Здавлювання головного мозку. Забій головного мозку важкого ступеня. Субрахноідальний крововилив. Перелом основи черепу, а далі перелік проведених операцій. В Миколаївську лікарню поступив без свідомості. В ході лікування встановлено лінійний перелом правої скроневої кістки. Кома 2-го ступеня. Далі виявлений гнійно-некротичний трахеіт, гнійно-некротичний бронхіт правих відділів. Тільки 23.04.2012 р. при тяжкому стані з`явилась позитивна динаміка. Тільки в червні 2012 р. - 08.06.2012 р. він виписаний із лікарні для проходження лікування за місцем проживання з діагнозом: полі травма, забій головного мозку 3-го ступеня, гідромас правої скроневої області, САК, перелом зводу та основи черепа. Легкий лівосторонній гемипарез. Травматичний розрив печінки, гемоторакс зліва, Геморрагічний шок 3-го ступеню.

На стаціонарному лікуванні потерпілий знаходився 51 день в Миколаївській лікарні та з 12.04.2012 р. по 18.04.2012 р. в Комінтернівській ЦРЛ, переносячи нестерпний фізичний біль, усвідомлюючи свій стан, що беззаперечно викликало сильні моральні страждання.

В подальшому потерпілий постійно продовжував лікування та продовжує його по теперішній час, що установлено апеляційним судом в ході огляду амбулаторної карти потерпілого, із якої видно, що він продовжує постійно лікуватись як у невропатолога, так і в окуліста, терапевта, психіатра (обласна психіатрична лікарня м. Миколаїв 20.08.2012 р., 30.11.12.р., 27.02.2013 р., 06.06.2013 р., 27.01.2014 р., проходив численні комп`ютерні томографічні дослідження головного мозку, а також періодично проходив і стаціонарне лікування: з 05.11.2012 р. по 22.11.2012 р. /виписка із карти стаціонарного хворого № 4899/2261/, в ході якого була 14.11.2012 р. проведена операція краинопластика післяопераційних дефектів кісток голови, на момент операції був наявний післяопераційний рубець підкововидної форми в області голови, довжиною 22 см, дефект зору, дефект обличчя. В ході лікування мав місце судорожний приступ, призначена протисудорожна терапія/; 08.08.2013 р. по 18.08.2013 р. /виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 3925 поступив на лікування у зв`язку з підвищеною втомлюваністю, двоїнням предметів, погіршенням зору, кружіння голови, роздратування, тяжкість в голові та приступи сильного головного болю з нудотою, періодичним блюванням, погіршення концентрації уваги, світлобоязнь. Пройшов курс медикаментозного лікування, виявлено, крім іншого, кістозно-атрофічні зміни в лобній долі правої півкулі мозку та помірну внутрішню і зовнішню гідроцефалію. Рекомендовано нагляд невропатолога, офтальмолога, та проходження СМЕК в зв`язку зі строками перекомісії. Зазначено, що хворий не працездатний. Призначено медикаментозне лікування.

Відповідно до представленої форми індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1124 від 13.09.2012 р. потерпілий був визнаний інвалідом 2-ї групи, зазначено, що йому показана тільки легка праця та рекомендовано перенавчання, оскільки він мав професію повара; протипоказана праця на висоті, біля вогню, води, біля механізмів, які рухаються, праця з фізичним навантаженням. За результатами повторного огляду у вересні жовтні 2013 р. МСЄК присвоїла потерпілому третю групу інвалідності безстроково, проте залишила ті ж обмеження по працевлаштуванню та рекомендувала продовжувати лікування у невропатолога (т.1, а.п.20).

У виписці з амбулаторної карти хворого ОСОБА_9 від 07.07.2015 р., тобто на даний момент, зазначається, що він продовжує знаходитись під диспансерним наглядом у лікаря невропатолога.

Вказане свідчить про те, що стан здоров`я потерпілого не відновився та перспективи такі відсутні. Він змушений змінити свій спосіб життя, свої соціальні зв`язки.

Приведеними даними повністю підтверджуються доводи апеляції про необхідність задоволення позову в цій частині в повному об`ємі, з огляду на характер страждань потерпілого та їх обсяг три роки без кінцевого лікування, вимушені зміни у життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля, які він тратить для відновлення попереднього стану

Характер вказаних страждань та їх довготривалість вказують на те, що заявлена сума моральної шкоди в 100000 грн. є обґрунтованою. З огляду на те, що 5000 грн. моральної шкоди стягнуто зі страхової компанії, що відповідно до діючого законодавства є максимально можливою сумою, то інші 95 000 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.

Приймаючи до уваги, що заявлений потерпілим розмір спричиненої йому шкоди моральними стражданнями знаходиться в дуже розумних межах, підстав враховувати матеріальний стан обвинуваченого та знижувати цей розмір колегія суддів не находить.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419, 128, 9 ч.6 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково, вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 03.04.2015 р. стосовно ОСОБА_8 в частині вирішення цивільного позову за позовними вимогами потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_8 змінити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 відшкодування моральної шкоди у розмірі 95 (дев`яносто п`ять) тисяч гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_8 про стягнення відшкодування втраченого заробітку залишити без розгляду та роз`яснити потерпілому право на звернення з цивільним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4