Постанова

від 15.07.2015 по справі 821/1904/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1904/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтович І.І.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1О,

представника відповідача - ОСОБА_2П,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Брилівське" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України

до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Державне підприємство «Дослідне господарство «Брилівське» Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач) в якому просило визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства; скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000142200 від 27.05.2015 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 477382,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 381906,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 95476,50 грн., №0002651700 від 28.05.2015 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 8632,41 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 6497,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2134,48 грн., №0002661700 від 28.05.2015 року, яким грошове зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 63,66 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 50,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 12,73 грн.

07.07.2015 року представником позивача була подана заява про зменшення розміру позовних вимог згідно якої просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000142200 від 27.05.2015 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 477382,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 381906,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 95476,50 грн., №0002651700 від 28.05.2015 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 8632,41 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 6497,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2134,48 грн., №0002661700 від 28.05.2015 року, яким грошове зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 63,66 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 50,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 12,73 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі із підстав викладених в позовній заяві із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Зокрема, зазначив, що вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесенні з порушенням норм податкового законодавства. Також, зазначив, що відповідачем було допущено порушення порядку проведення перевірки. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Вважає, що прийнятті податкові повідомлення-рішення є законним, а тому не підлягають скасуванню. Також, зазначив, що при проведенні перевірки відповідачем не було допущено порушень норм податкового законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Наказом №144 від 10.04.2015 року на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України призначена позапланова виїзна перевірка позивача.

Наказом від 20.04.2015 року термін проведення позапланової виїзної перевірки позивача було продовжено.

Також, судом встановлено та підтверджується поясненнями представників сторін, що підставою для призначення даної перевірки слугувала постанова Цюрупинського РВ УМВС в Херсонській області від 10 березня 2015 року про призначення позапланової документальної перевірки, зі змісту якої слідує, що досудовим розслідуванням встановлено здійснення незаконної порубки 46 дерев, породи дуб, у листопаді 2014 року, встановлення працевлаштування осіб без оформлення.

На підставі вищенаведеного наказу відповідача проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2013 року по 28.02.2015 року. За результатами даної перевірки складено акт №189/22-00/35294080 від 06.05.2015 року.

У висновках даного акта перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем таких норм чинного законодавства, а саме: п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п. 183.10 ст. 183, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 381906,00грн., у тому числі по періодам: березень 2014 року - 16231,00грн.; квітень 2014 року - 2000,00грн.; червень 2014 року - 12500,00грн.; липень 2014 року - 73800,00грн.; вересень 2014 року - 9180,00грн.; грудень 2014 року - 84795,00грн., січень 2015 року - 183400,00грн.; п. п. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого не включено до загального місячного оподатковуваного доходу суми готівкових коштів, які видані з каси підприємства директору та отримані як додаткове благо на суму 43319,50грн., сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб становить 6497,93грн.; п. 119.2 ст. 119 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України, в частині неподання податкових розрахунків (форма 1-ДФ) про доходи виплачені суб'єктам господарювання - фізичним особам за ознакою «157» за 2014 рік; п. п. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, у вигляді не нарахування, не утримання та не сплати військового збору з доходу, отриманого як додаткове благо, на суму 3395,72грн., сума не утриманого військового збору становить 50,93грн.

За наслідком розгляду висновків акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2015 року: № НОМЕР_1 про визначення Позивачу грошового зобов'язання з військового збору в сумі 63,66грн., у тому числі основний платіж - 50,93грн., штрафна санкція - 12,73грн.; № НОМЕР_2 про визначення Позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, в сумі 8632,41грн., у тому числі основний платіж - 6497,93грн., штрафна санкція - 2134,48грн.; № НОМЕР_3 про визначення Позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 477382,50грн., у тому числі основний платіж - 381906,00грн., штрафна санкція - 95476,50грн.

Не погоджуючись із вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Щодо податку на додану вартість, суд зазначає таке.

В акті перевірки (сторінка 4) відповідачем зазначено, що за перевіряємий період з 11.09.2013 року по 28.02.2015 року позивач є державним сільськогосподарським статутним суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку, на загальну суму 1909532,00грн.

В ході перевірки було встановлено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування від фінансово-господарської діяльності за період з 11.09.2013 року по 28.02.2015 року у загальній сумі 1909532,00грн., у тому числі по періодам: березень 2014 року - 81156,00грн.; квітень 2014 року - 10000,00грн.; червень 2014 року - 62500,00грн.; липень 2014 року - 369000,00грн.; вересень 2014 року - 45900,00грн.; грудень 2014 року - 423976,00грн.; січень 2015 року - 917000,00грн.

Застосовуючи норми Податкового кодексу України, зокрема, пункту 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, 183.10 ст. 183, п. 188.1 ст. 188, відповідач зазначає, що позивач повинен зареєструватися платником податку на додану вартість з січня 2014 року та вказує, що Позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 381906,00грн., у тому числі по періодам: березень 2014 року - 16231,00грн.; квітень 2014 року - 2000,00грн.; червень 2014 року - 12500,00грн.; липень 2014 року - 73800,00грн.; вересень 2014 року - 9180,00грн.; грудень 2014 року - 84795,00грн.; січень 2015 року - 183400,00грн.

Суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи із наступного

Відповідно до п.181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відтак, роблячи висновок в акті перевірки про обов'язок позивача зареєструватися в якості платника податку на додану вартість у січні 2014 року, відповідач повинен встановити декілька обов'язкових умов: загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню. Проте, акт перевірки Позивача не містить посилання на конкретні фінансово-господарські операції Позивача, не встановлено конкретні товари або послуги, сума від реалізації або надання яких повинна оподатковуватися податком на додану вартість; загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг за останні 12 календарні місяці.

Отже, стверджуючи про обов'язок позивача зареєструватися в якості платника податку на додану вартість та виходячи з вимог пункт 183.2 статті 183 Податкового кодексу України (у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу), відповідач вважає, що Позивачем досягнуто обсяг оподатковуваних операцій від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, нараховану (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, тобто, на думку відповідача, перевищення позивачем досягнуто у грудні 2013 року, оскільки зазначає про обов'язок здійснення реєстрації в якості платника податку на додану вартість у січні 2014 року.

Проте, роблячи висновки про досягнення позивачем обсягу оподатковуваних операцій у грудні 2013 року, відповідач жодним чином не досліджує ні загальну суму від здійснення операцій від постачання товарів послуг за 12 останніх календарних місяців (за 2013 рік), не встановлює товари або послуги, які мають бути оподатковані податком на додану вартість, не встановлює загальну суму від здійснення господарських операції у грудні 2013 року, досягнення у сукупності якої призвело до обов'язкової умови для реєстрації в якості платника податку на додану вартість, не посилається (не зазначає перелік та реквізити первинних документів), які підтверджують факт перевищення (досягнення) певного обсягу оподатковуваних операцій.

Сума доходу позивача, встановлена відповідачем складає 1909532,00грн, проте, для встановлення та підтвердження факту порушення суб'єктом господарювання правил реєстрації в якості платника податку на додану вартість та сплати податку на додану вартість до бюджету, сума оподатковуваних операцій має бути розрахована із сукупності суми доходу від постачання товарів/послуг за 12 останні календарні місяці, а не за 18 календарних місяців (період проведення перевірки), як це зроблено відповідачем, а саме, в ході перевірки було встановлено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування від фінансово-господарської діяльності за період з 11.09.2013 по 28.02.15 у загальній сумі 1909532, 00грн.

Крім того, в акті перевірки, відповідач лише зазначив про обов'язок позивача зареєструватися в якості платника податку на додану вартість з січня 2014 року та визначив дохід позивача за 2014-2015 роки, відповідно, встановив недоплачену до бюджету суму податку на додану вартість, проте, не зазначив період в якому було допущене податкове порушення, фінансово-господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення, не додав до акту перевірки пояснення посадових осіб позивача з приводу виявленого порушення. Також, відповідач не дослідив первинні документи (їх перелік та реквізити), на підставі яких позивачем вчинено записи у бухгалтерському обліку та докази, що підтверджують наявність факту порушення, не зазначив інші докази, які б достовірно підтвердили наявність факту порушення. У той же час, відповідач, не лише не зазначив та не послався на первинні документи позивача в акті перевірки, а і у жодний спосіб не обґрунтував відсутність факту дослідження таких документів, як-то відмова платника податків надання первинних документів, складення відповідного акту за наслідком відмови платника податків, причин відмови для надання витребуваних документів.

Крім цього, відповідно до пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, у редакції станом на 13 листопада 2013 року, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідач, застосовуючи до позивача фінансову відповідальність, у вигляді прийняття податкового повідомлення-рішення, в якому визначено грошові зобов'язання по сплаті до Державного бюджету України податку на додану вартість, залишив поза увагою той факт, що вказані положення Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до позивача, оскільки останній є сільськогосподарським товаровиробником та є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а відтак, оподаткування господарських операцій позивача повинно здійснюватися за спеціальним режимом, відповідно до якого вартість поставлених сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства.

Факт обізнаності відповідача про сільськогосподарську діяльність позивача та його статус сільськогосподарського товаровиробника підтверджується наступним.

Основним видом діяльності Позивача є діяльність за КВЕД 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Вказана інформація міститься у інформаційних базах податкового органу, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на сторінці 4 довідки про загальну інформацію щодо відповідача та результати його діяльності за період з 11.09.2013 року по 28.02.2015 року із підтвердженням відповідачем факту здійснення позивачем вказаного вище виду економічної діяльності.

Відповідно до податкової декларації Позивача з фіксованого сільськогосподарського податку за 2013 рік вбачається, що питома вага доходу товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва складає 97,2%, за 2014 рік - 95,6%.

Також, 09.04.2014 року відповідачем на адресу позивача надано довідку за № 1469/10/15-2, відповідно до якої останній обліковується як платник фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.

Таким чином, встановлення відповідачем факту досягнення (завищення) обсягу оподатковуваних господарських операцій та обов'язок позивача зареєструватися в якості платника податку на додану вартість у січні 2014 року, взагалі є загальним твердженням відповідача, яке не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України та не підтверджується доказами, які можливо було б враховувати в якості підтвердження встановлення факту податкового правопорушення.

Щодо податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

В акті перевірки відповідач зазначив, що готівкові кошти на придбання ПММ не підтверджені використанням у господарській діяльності, а саме, - відсутні подорожні листи перед випуском легкового автомобіля транспорту на кожну поїздку. Відтак, в порушення п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, підприємством не включені до загального місячного оподатковуваного доходу суми готівкових коштів, які видані з каси підприємства директору та отримані, як додаткове благо, на суму 43319,50грн.

Проте, суд не погоджується з висновками відповідача про не пов'язаність наведених вище витрат з господарською діяльністю позивача, у зв'язку з відсутністю первинних документів, відповідно, вказані готівкові кошти не є за своїм статусом «додатковим благом», а за таких обставин, відповідачем помилково встановлено загального місячного оподатковуваного доходу в розмірі 43319,50 грн. та визначено позивачу до сплати грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 6497, 93грн., що підтверджується наступним.

Так, в акті перевірки відповідач зазначає, що необхідність застосування подорожніх листів перед випуском легкового транспорту на кожну поїздку передбачена пунктом 2 Наказу Держкомстату України від 17.02.1998 року за № 74, відповідно до якого, подорожній лист типової форми № 3 повинен застосовуватися в обов'язковому порядку суб'єктами, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Однак, застосування до спірних відносин пункту 2 наведеного Наказу Держкомстату, підтвердження витрат на ПММ, шляхом встановлення зв'язку між господарської діяльністю позивача та наявністю/відсутністю подорожніх листі, є помилковим, оскільки, Наказ Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року за № 74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» втратив чинність на підставі Наказу Державної служби статистики України від 19 березня 2013 року за № 95 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року № 74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2013 року за № 521/23053.

За таких умов, у зв'язку із втратою чинності вказаного Наказу, на якій посилається відповідач в акті перевірки, позивач не повинен виконувати положення такого Наказу з моменту втрати чинності такого нормативно-правового акту, а відповідач не має права вимагати від позивача дотримання вимог Наказу, складання певних документів, передбачених Наказом, тим більш, встановлювати податкові порушення на підставі не чинного нормативно-правового акту.

Також, з приводу зазначення відповідачем про факти відсутності нотаріального посвідчення договорів оренди автомобіля, необхідно зазначити, що вказані договори є фактично виконаними, претензій сторони договору один до одного не мають, Позивачем, як юридичною особою, не понесено жодних безпідставних витрат на оренду автомобіля, тобто, заниження бази оподаткування податками та зборами, а відтак, вказані договори оренди автомобіля є фактично виконаними та не впливають на податковий облік позивача.

Відтак, оскільки єдиним зауваженням та правовою підставою для встановлення відповідачем факту витрат грошових коштів, не пов'язаних з господарської діяльністю підприємства, є відсутність подорожніх листів, отже, неможливо встановлювати факт заниження податку на доходи фізичних осіб (не оподаткування додаткового блага).

За таких обставин, вказане податкове порушення є таким, що не відповідає дійсності, встановлено за допомогою положень нормативно-правового акту, який втратив чинність, та не підтверджено у спосіб передбачений Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.

На користь висновку про пов'язаність витрат грошових коштів, виданих директору позивач під звіт з господарською діяльністю позивача свідчить наступне.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Здійснюючи господарську діяльність, позивачем видавалися директору грошові кошти під звіт на пастильно-мастильні матеріали та запчастини.

Під час видачі готівкових коштів, відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Додаток 3, форма № КО-2), позивачем оформлювались видаткові касові ордери, із зазначенням реквізитів касових ордерів, ПІБ посадової особи, якій видано грошові кошти, кореспондуючий рахунок, сума коштів та підстава їх видачі.

За наслідком використанні грошових коштів, виданих з каси, директором позивача (особою, якій видано кошти) складалися звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затверджених наказом Міністерством Фінансів України, наказом Державної податкової адміністрації України, наказом Міністерства доходів і зборів, в залежності від дати складання звіту про використання коштів (2013, 2014, 2015 року).

До звіту, в порядку передбаченому чинним законодавством, додавалися первинні документи, що підтверджують факти використання грошових коштів - фіскальні чеки, накладні та інші первинні документи.

Крім того, в підтвердження факту необхідності в отриманні (купівлі) ПММ, позивачем складено маршрутні листи за кожний місяць 2013, 2014, 2015 років, із зазначенням дати виїзду, маршруту та пробігу автомобіля.

Наведені вище первинні документи містяться в матеріалах адміністративної справи.

Вказані обставини спростовують висновки відповідача щодо не пов'язаності витрат готівкових коштів, виданих з каси під звіт, з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин, встановлення відповідачем факту отримання директором доходу (додаткового блага), який повинен оподатковуватися податком з доходів фізичних осіб, не знаходить підтвердження та спростовується наявністю первинних документів, доданих позивачем до адміністративного позову, а отже застосування до спірних правовідносин положень п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, який визначає доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, є неправомірним.

Щодо військового збору, суд зазначає таке.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що останнім встановлено порушення підпункту 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень, підпункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме - не нарахування, не утримання та відсутність сплати військового збору з доходу, отриманого, як додаткове благо на суму 3395,72грн. Сума не утриманого військового податку становить 50,93грн.

Проте, у зв'язку із викладеними вище обставинами щодо відсутності отриманого в якості додаткового блага, відповідно, нарахування, утримання та сплата військового збору є неможливим, оскільки, такий збір нараховується, утримується та сплачується виходячи з факту отримання доходу платника податку, а відтак, у зв'язку з неможливістю кваліфікувати отримані директором грошові кошти під звіт на придбання ПММ, в якості додаткового блага, військовий збір нараховуватися, відповідно, утримуватися та сплачуватися не повинен.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому їх слід скасувати.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області №0000142200 від 27.05.2015 року, яким ДП "Дослідне господарство "Брилівське" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 477382,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 381906,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 95476,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області №0002651700 від 28.05.2015 року, яким ДП "Дослідне господарство "Брилівське" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 8632,41 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 6497,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2134,48 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області №0002661700 від 28.05.2015 року, яким ДП "Дослідне господарство "Брилівське" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України визначено грошове зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 63,66 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 50,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 12,73 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП "Дослідне господарство "Брилівське" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України ( код ЄДРПОУ 35294080) судовий збір в сумі 560, 28 грн. (П'ятсот шістдесят гривень 28 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 липня 2015 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.3