Ухвала

від 15.07.2015 по справі 810/1499/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1499/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наіль» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Наіль» звернулися до Київського окружного адміністративного суду з позовом в якому просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ №0001632204 та №0001642204 від 15 грудня 2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що в листопаді 2014 року посадовою особою Ірпінської ОДПІ на підставі наказу від 11 листопада 2014 року №413 та згідно з п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Наіль» (код за ЄДРПОУ 36382661) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування, сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Рейдал Капітал» (код ЄДРПОУ 38151121) за період з 01 листопада 2013 року по 31 грудня 2013 року та з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року, та з ТОВ «Сігмафін» (код ЄДРПОУ 38489323) за період з 01 вересня 2013 року по 30 вересня 2013 року, за результатами якої складено Акт від 24 листопада 2014 року №1360/22-4/36382661.

У ході перевірки податковим органом встановлено, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Рейдал Капітал», ТОВ «Сігмафін» є нікчемними і в силу статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Як наслідок, в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 259518 грн.; п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 309074 грн., в т.ч. за вересень 2013 року - 113800 грн., листопад 2013 року - 63808 грн., грудень 2013 року - 95549 грн., березень 2014 року - 35917 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача матеріалів перевірок його контрагентів, а саме: актів ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 травня 2014 року №1391/26-55-22-13/38151121 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рейдал Капітал» (код ЄДРПОУ 38151121) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2014року» та від 30 травня 2014 року №1527/26-55-22-08/38489323 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сігмафін» (податковий номер 38489323) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 липня 2013 року по 28 лютого 2014 року».

Під час перевірки ТОВ «Рейдал Капітал», ТОВ «Сігмафін» встановлено, що за результатами звірки ТОВ «Рейдал Капітал», ТОВ «Сігмафін» не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ, внаслідок чого встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001632204 від 15грудня 2014 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 389277 грн., з яких 259518 грн. - за основним платежем, 129759 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001642204 від 15 грудня 2014 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 463611 грн., з яких 309074 грн. - за основним платежем, 154537 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що господарські взаємовідносини позивача з контрагентами здійснені в межах його господарської діяльності, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються належними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Основними видами господарської діяльності ТОВ «Наіль» за КВЕД є: оптова торгівля фарфором, скляним посудом (а.с.29, Т.1).

ТОВ «Наіль» мали правовідносини з ТОВ «Рейдал Капітал» та з ТОВ «Сігмафін» щодо купівлі склобію листового, склобію змішаного, склобію безбарвного.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами позивачем надано належним чином завірені копії первинних документів, а саме: договори, додаткові угоди, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

Позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ «Рейдал Капітал» та у ТОВ «Сігмафін» склобію листового, склобію змішаного, склобію безбарвного.

Податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

З матеріалів справи вбачається, що вказані товарно-матеріальні цінності придбавались позивачем для виконання договорів поставок, укладених між позивачем та ПрАТ «Рокитнянський скляний завод», ТОВ «Еко-Скло», ТОВ «Захід-Скло», ТОВ «ВТК «Рисан», копії яких наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що валові витрати та податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Рейдал Капітал» та ТОВ «Сігмафін» були сформовані позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентами, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентами, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Господарський договір недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1 ст. 201 ПК.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому були зобов'язані нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність формування валових витрат та нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин встановлено не було.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування валових витрат та нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено: 15.07.2015 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.