Рішення

від 10.07.2015 по справі 395/170/15-ц

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/170/15-ц

Провадження № 2/395/228/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2015 рокум. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві РУДЕНКО І.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представників третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах Приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська»» (далі - заявник, позивач, ПП «Агрофірма «Кам'янська»») до ОСОБА_4, Фермерського господарства «ОСОБА_5О.» (далі - відповідач, ЛЯГУЛ Л.О., ФГ «ОСОБА_5О.»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Реєстраційна служба Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області, Відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області, Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області (далі - третя особа, Реєстраційна служба, Відділ Держземагенства, Головне територіальне управління юстиції), про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У лютому 2015 р. до Новомиргородського районного суду надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ПП «Агрофірма «Кам'янська»» до ЛЯГУЛ Л.О., ФГ «ОСОБА_5О.», третя особа: Реєстраційна служба, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки.

За ухвалою суду від 18.05.2015 р. було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області та Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області.

Представник позивача вказала, що 20.09.2006 р. Новомиргородським відділом КРФ ДП В«ЦДЗКВ» було зареєстровано договір оренди землі між позивачем і ЛЯГУЛ Л.О. (запис в книзі реєстрації за № 105).

14.07.2011 р. відділом Держкомзему у Новомиргородському районі Кіровоградської області було зареєстровано додаткову угоду між позивачем та ЛЯГУЛ Л.О. про подовження договору оренди терміном на 5 років (запис в книзі реєстрації за № 352380004000326).

Заявник вважає, що вказаний договір є чинним (укладеним до 14.07.2016 р.), а земельна ділянка до сьогодні використовується позивачем для вирощування сільськогосподарських культур. Орендна плата сплачується відповідачеві ЛЯГУЛ Л.О. в повному обсязі, заборгованість, порушення по виконанню договірних зобов'язань з боку позивача відсутні.

Власником спірної земельної ділянки є відповідач ЛЯГУЛ Л.О. на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1У-КР № 034741 від 06.11.2001 р.

Окрім цього, позивач вказав, що між заявником та ОСОБА_6 також було укладено договір оренди землі. Тому 26.01.2006 р. Новомиргородським відділом КРФ ДП В«ЦДЗКВ» його було зареєстровано (запис в книзі реєстрації за № 17) у встановленому законом порядку.

14.07.2011 р. відділом Держкомзему у Новомиргородському районі Кіровоградської області було зареєстровано додаткову угоду між позивачем та ОСОБА_6 про подовження договору оренди терміном на 5 років (запис в книзі реєстрації за № 352380004000261).

Заявник вважає, що вказаний договір є чинним (укладеним до 14.07.2016 р.), а земельна ділянка до сьогодні використовується позивачем для вирощування сільськогосподарських культур. Орендна плата сплачується орендодавцеві в повному обсязі, заборгованість, порушення по виконанню договірних зобов'язань з боку позивача відсутні.

Власником спірної земельної ділянки є третя особа ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1У-КР № 034748 від 06.11.2001 р.

Коли представник позивача звернулася до Реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції, то з'ясувалося, що між ЛЯГУЛ Л.О. та ФГ «ОСОБА_5О.» було укладено договір оренди земельної ділянки на строк 10 років.

Такі дії відповідачів суперечать вимогам законодавства та порушують права позивача.

Уклавши договір оренди, відповідач ЛЯГУЛ Л.О. взяла на себе зобов'язання, визначені таким договором і нормами законодавства.

Пунктом 2.2 договору і п. 1 Додаткової угоди до договору встановлено строк договору оренди 10 років, тобто до 14.07.2016 р. (з моменту державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди).

Що стосується реєстрації договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523882900:02:000:0300, яка належить ОСОБА_6, така реєстрація, а також підписання самого договору, що є предметом спору, не відповідає вимогам чинного законодавства та є нікчемними правочинами, оскільки ЛЯГУЛ Л.О. не є власником вказаної земельної ділянки та не мала права розпоряджатися нею: передавати її в оренду іншій особі.

Посилаючись на ст. ст. 15, 137, 182, 202, 203, 215, 236, 526 ЦК України, ст. ст. 95, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 24, 27 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 2, 3, 6, 19, 26, 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позивач просить суд визнати недійсними договори оренди земельної ділянки, укладені між ЛЯГУЛ Л.О. та ФГ «ОСОБА_5О.» стосовно земельної ділянки кадастровий № 3523882900:02:000:0293 площею 2,5276 га і земельної ділянки кадастровий № 3523882900:02:000:0300 площею 2,9567 га, що розташовані на території Кам'янської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області та належать відповідачу ЛЯГУЛ Л.О. і третій особі ОСОБА_6

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позов повністю, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Представники третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишили вирішення питання на розсуд суду.

Окрім цього, представник третьої особи ОСОБА_2 пояснив, що після звернення у Реєстраційну службу відповідачів і подання ними витягу з державного земельного кадастру про відсутність обтяжень і заборон на спірні земельні ділянки, він також надіслав письмовий запит про наявність чи відсутність таких обтяжень і заборон до Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі. Проте керівник вказаного відділу безпідставно відмовив у наданні такої інформації.

Оскільки ніяких перешкод для державної реєстрації оспорюваних угод не було, він здійснив таку реєстрацію у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи ОСОБА_3 не змогла пояснити у судовому засіданні чому:

у книгах обліку договорів оренди було зазначено кадастровий номер земельних ділянок відповідача (№ 3523882900:02:000:0293 та № 3523882900:02:000:0300);

згідно витягу з державного земельного кадастру відсутні обтяження на спірні земельні ділянки;

відсутні заяви відповідача і третьої особи ОСОБА_6 про державну реєстрацію земельної ділянки, технічна документація на спірні земельні ділянки на час реєстрації договорів оренди земельних ділянок і додаткової угоди до них, а також дані про відкриття поземельної книги на момент реєстрації додаткової угоди;

в реєстраційних справах з приводу реєстрації договорів оренди земельної ділянки від 06.08.2004 р. відсутні: заява заінтересованої особи про проведення згаданої реєстрації, дані про час надходження відповідних документів для реєстрації, технічна документація на спірні земельні ділянки, висновок державного органу земельних ресурсів про державну реєстрацію договору за результатами перевірки поданих документів на відповідність чинному законодавству;

відсутня реєстраційна справа з приводу реєстрації додаткової угоди до вищезгаданих договорів оренди земельних ділянок;

заява відповідача ЛЯГУЛ Л.О. про державну реєстрацію земельної ділянки надійшла до цього відділу тільки 25.04.2014 р. і тоді ж була відкрита поземельна книга;

на письмовий запит Реєстраційної служби про наявність чи відсутність обтяжень і заборон керівник Відділу Держземагенства у Новомиргородському районі відмовив у наданні такої інформації.

Оповіщені у встановленому порядку про час і місце розгляду справи відповідачі: представник ФГ «ОСОБА_5О.», ЛЯГУЛ Л.О., представник третьої особи (Головного територіального управління юстиції), третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач ЛЯГУЛ Л.О., представник ФГ «ОСОБА_5О.» надали письмові заперечення проти позову.

Як вбачається з копії актового запису про смерть, третя особа ОСОБА_6 померла 02.05.2011 р.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність вище вказаних осіб на підставі наявних доказів, оскільки у справі мається достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у позові із таких міркувань.

У судовому засіданні безспірно з'ясовано, що відповідач ЛЯГУЛ Л.О. є власником земельної ділянки № 293 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1У-КР № 034741 від 06.11.2001 р. загальною площею 2,5276 га кадастровий № 3523882900:02:000:0293, що розташована на території Кам'янської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Хоча представник позивача не зазначає у позовній заяві реквізити оспорюваного договору оренди земельної ділянки, із наданих представником відповідачів оригіналів документів вбачається, що 01.07.2014 р. між відповідачами ЛЯГУЛ Л.О. і ФГ «ОСОБА_5О.» було укладено договір оренди земельної ділянки № 88 на 10 років.

Саме цей договір було зареєстровано Реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області (рішення про державну реєстрацію речового права оренди (№ запису 14247922 від 07.07.2014 р.).

Власні позовні вимоги представник позивача обґрунтовує порушенням відповідачем ЛЯГУЛ Л.О. п. 2.2 договору і п. 1 Додаткової угоди до договору, котрими начебто встановлено строк договору оренди 10 років, тобто до 14.07.2016 р. (з моменту державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди), та посиланнями на ст. ст. 15, 137, 182, 202, 203, 215, 236, 526 ЦК України, ст. ст. 95, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 24, 27 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 2, 3, 6, 19, 26, 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Таким чином, представник позивача не вказує у позовній заяві та не обґрунтовує наявність конкретних істотних порушень чинного законодавства при укладенні відповідачами оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 01.07.2014 р.

В той же час лише відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, що діяла на час укладення оспорюваної угоди).

Окрім цього, позивач, вказуючи на те, що початок строку дії укладеного ним договору оренди землі починається із дати державної реєстрації договору та додаткової угоди, вважає, що строк дії договору закінчується 14.07.2016 р., а тому укладений між ЛЯГУЛ Л.О. та ФГ «ОСОБА_5О.» договір оренди є недійсним як такий, що не відповідає вимогам законодавства та порушує його права орендаря.

Вказані доводи позивача не є доведеними та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Так, згідно вимогам:

ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, сторони договору скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 19.02.2014 р. (справа № 6-162ц13).

Хоча представник позивача не зазначає у позовній заяві реквізити власного договору оренди земельної ділянки, із наданих нею оригіналів документів вбачається, що 06.08.2004 р. між відповідачем ЛЯГУЛ Л.О. і позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,53 га, що належить відповідачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1У-КР № 034741 від 06.11.2001 р. та розташована на території Кам'янської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

У п. 2.2 цього договору вказано, що він укладається строком на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації, і діє до 06.08.2009 р.

Саме згаданий договір було зареєстровано 20.09.2006 р. Новомиргородським відділом КРФ ДП В«ЦДЗКВ» (запис в книзі реєстрації за № 105).

Згідно поясненням сторін, а також акту приймання-передачі земельної ділянки № 293 в оренду від 06.08.2004 р. вказана земельна ділянка була фактично передана в оренду 06.08.2004 р., саме з цього моменту відповідачу виплачується орендна плата, про що свідчить відмітка в додатку до договору оренди землі, і до цього часу згадана земля не вибувала з володіння позивача.

В той же час у цьому пункті договору чітко вказано кінцевий термін його дії: 06.08.2009 р., котрий відповідає наведеним вимогам закону.

Проте заявник не звернула уваги на вимоги п. 9.1 Договору оренди землі від 06.08.2004 р., що він набуває чинності після його підписання сторонами і державної реєстрації.

Окрім цього, представник позивача також не звернула уваги на вимоги п/п В«аВ» п. 5.2 Договору оренди землі та ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Хоча представник позивача не зазначає у позовній заяві реквізити додаткової угоди, із наданих нею оригіналів документів витікає, що вона була укладена між позивачем та ЛЯГУЛ Л.О. 05.08.2008 р.

Саме цю додаткову угоду було зареєстровано 14.07.2011 р. відділом Держкомзему у Новомиргородському районі Кіровоградської області (запис в книзі реєстрації за № 352380004000326).

Відповідно до п. 1 цієї угоди позивач та ЛЯГУЛ Л.О. вирішили подовжити терміном на 5 років дію договору оренди з моменту реєстрації додаткової угоди.

До того ж у п. 5 Додаткової угоди зазначено, що вона вступає в силу з моменту підписання її сторонами, тобто із 05.08.2008 р.

Таким чином, укладений у 2004 році між ПП «Агрофірма «Кам'янська»» та ЛЯГУЛ Л.О. договір оренди подовжено ще на 5 років і загальний строк дії договору становить 10 років.

Відповідно, початок строку дії договору слід рахувати з моменту його укладення - з 06.08.2004 р., а кінцевий термін його дії: 06.08.2009 р.

Оскільки сторони у подальшому уклали додаткову угоду, то строк дії договору оренди земельної ділянки було продовжено з 06.08.2009 р. по 06.08.2014 р., тобто у даному випадку договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку 06.08.2014 р.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області та копією договору оренди землі підтверджується, що 01.07.2014 р. між ЛЯГУЛ Л.О. та ФГ «Подурця» укладено договір оренди строком на 10 років.

З встановленого убачається, що на час прийняття рішення державним реєстратором про державну реєстрацію спірного договору оренди, ще не було припинено право оренди позивача ПП «Агрофірма «Кам'янська»» на цю ж земельну ділянку, що було зареєстровано відповідно до чинного на той час законодавства, оскільки договір припинявся, як вже зазначено, 06.08.2014 р.

Відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»:

ч. 1 ст. 2 - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ч. 2, ч. 6 ст. 9 - при прийнятті рішення державним реєстратором про державну реєстрацію речових прав на майно, підлягає перевірці відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими вимогами та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. У разі, якщо заявлене право вже зареєстроване, у державний реєстрації може бути відмовлено.

Особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем правильно зазначено про певні порушення порядку реєстрації спірного договору оренди, здійсненного третьої особою, проте не вказано у чому саме полягає порушення його прав, як орендаря земельної ділянки.

Виходячи з положень ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року (справа № 6-78цс13) вказано, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен установити, чи дійсно були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, із наданих сторонами доказів убачається, що з часу укладення договору оренди позивач користувався орендованою земельною ділянкою, зокрема й на час укладення спірного договору. Перешкоджання у користуванні земельної ділянкою позивачем не зазначено.

Не убачається порушення прав позивача самим фактом укладення на цю ж земельну ділянку договору оренди з іншим орендарем, з урахуванням того, що такий договір укладено майже за 1 місяць до закінчення попереднього договору.

Зокрема, позивачем не зазначено про порушення переважного права на укладення договору оренди, відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду» та п. 5.6 укладеного договору. У встановлений договором 6-ти місячний строк до його закінчення позивачем не зазначено та не надано доказів про вчинення дій, які б свідчили про його намір поновити укладений між ним та орендодавцем ЛЯГУЛ Л.О. договір оренди.

На час звернення з даним позовом до суду (04.02.2015 р.) укладений позивачем договір оренди припинений у зв'язку з закінченням строку дії договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що недодержання вимог закону щодо процедури реєстрації спірного договору оренди, укладеного між відповідачами ЛЯГУЛ Л.О. та ФГ «Подурця» не призвели до порушення прав позивача, як орендаря, за укладеним ним договором оренди. Тому підстави для задоволення позову у цій частині вимог відсутні.

Хоча представник позивача не зазначає у позовній заяві реквізити вищезгаданого договору оренди земельної ділянки, із наданих нею оригіналів документів вбачається, що 06.08.2004 р. між третьою особою ОСОБА_6 і позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,96 га, що належала ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1У-КР № 034748 від 06.11.2001 р. та розташована на території Кам'янської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Згідно п. 2.2 цього договору вказано, що він укладається строком на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації, і діє до 06.08.2009 р.

Саме згаданий договір було зареєстровано 26.01.2006 р. Новомиргородським відділом КРФ ДП В«ЦДЗКВ» (запис в книзі реєстрації за № 17).

Згідно поясненням сторін, а також акту приймання-передачі земельної ділянки № 300 в оренду від 06.08.2004 р. вказана земельна ділянка була фактично передана в оренду 06.08.2004 р., саме з цього моменту третій особі ОСОБА_6 виплачується орендна плата, про що свідчить відмітка в додатку до договору оренди землі, і до цього часу згадана земля не вибувала з володіння позивача.

Хоча представник позивача не зазначає у позовній заяві реквізити додаткової угоди, із наданих нею оригіналів документів витікає, що вона була укладена між позивачем і третьою особою ОСОБА_6 05.08.2008 р.

Саме цю додаткову угоду було зареєстровано 14.07.2011 р. відділом Держкомзему у Новомиргородському районі Кіровоградської області (запис в книзі реєстрації за № 352380004000261).

Відповідно до п. 1 цієї угоди позивач і третя особа ОСОБА_6 вирішили подовжити терміном на 5 років дію договору оренди з моменту реєстрації додаткової угоди.

Хоча в додатковій угоді сторонами вжито словосполучення «подовжити терміном на 5 років», фактично сторони, виходячи з понять строку та терміну (ст. 251 ЦК України) подовжили строк дії договору оренди, визначивши його роками (ст. 252 ЦК України), що відповідає положенням і ст. 19 Закону України «Про оренду землі».

Наведене свідчить що загальний строк дії договору становить 10 років, тобто з 06 серпня 2004 року по 06 серпня 2009 року та з 06 серпня 2009 року по 06 серпня 2014 року.

Таким чином, з урахуванням додаткової угоди, дію договору оренди від 06 серпня 2004 року припинено 06 серпня 2014 року у зв'язку із закінченням строку його дії.

Позивач помилково вважає, що перебіг початку дії договору (угоди) починається з дати державної реєстрації договору оренди землі (додаткової угоди).

Вказане суперечить як умовам укладених між сторонами договору і додаткової угоди, так і діючому законодавству.

Сторони не заперечують, що договір оренди, після того як вони досягли згоди щодо його істотних умов, підписаний ними 06 серпня 2004 року. Отже, моментом укладення договору є саме 06 серпня 2004 року, а моментом укладення додаткової угоди до цього договору є дата її підписання 05 серпня 2008 року.

30 грудня 2013 року між відповідачем ЛЯГУЛ Л.О. та фермерським господарством «ОСОБА_5О.» було укладено договір оренди земельної ділянки № 73, згідно якому ЛЯГУЛ Л.О. передала належну їй земельну ділянку, що була предметом договору оренди, укладеного третьою особою ОСОБА_6 06 серпня 2004 року з приватним підприємством «Агрофірма «Кам'янська»», в оренду строком на 10 років фермерському господарству «ОСОБА_5О.»

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України проголошено принцип свободи договору, якою передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У цивільному законодавстві розмежовуються поняття строку договору та набрання чинності договором.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно до ст. 640 ЦК України моментом укладення договору є момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді другої сторони про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

На підставі ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на час підписання договору оренди) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

16 березня 2010 року набрав чинності Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», яким статті 18 та 20 Закону № 161-ХІУ виключені, а ст. 6 доповнена ч. 5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, речових прав на нерухоме майно, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Державна реєстрація лише свідчить про те, що договір та додаткова угода набрали чинності (юридичної сили), тобто визнані державою. Ця державна реєстрація не може змінювати моменту укладення договору, а отже і початку перебігу строку дії договору та додаткової угоди.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 19.02.2014 р. (справа № 6-162 цс13).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк дії договору оренди земельної ділянки, укладений 06 серпня 2004 року третьою особою ОСОБА_6 з приватним підприємством «Агрофірма «Кам'янська»» закінчився 06 серпня 2014 року, оскільки загальний строк його дії становить 10 років (5+5) та з урахуванням додаткової угоди закінчився саме 06 серпня 2014 року.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ЛЯГУЛ Л.О. до закінчення строку дії договору оренди з приватним підприємством «Агрофірма «Кам'янська»» уклав інший договір оренди, на підставі якого передала в оренду належну їй земельну ділянку, яка була предметом договору оренди від 06 серпня 2004 року, на 10 років фермерському господарству «ОСОБА_5О.»

Проте, з позовом за захистом порушеного права приватне підприємство «Агрофірма «Кам'янська»» звернулося лише 04 лютого 2015 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди від 06 серпня 2004 року.

Крім того, за ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» приватне підприємство «Агрофірма «Кам'янська»» не скористалося своїм переважним правом на поновлення договору оренди та не повідомило орендодавця у встановлений законом строк про свої наміри на продовження дії договору, оскільки вважало, що строк його дії закінчується лише 14 липня 2016 року.

Матеріали цивільної справи не містять доказів того, що сторони, у зв'язку з затримкою на декілька років державної реєстрації договору оренди та додаткової угоди, досягли згоди щодо продовження строку дії укладеного договору оренди та узгодили інший кінцевий строк дії цього договору, а саме 14 липня 2016 року.

Встановлення позивачем такого кінцевого строку договору свідчить про загальний строк фактичного перебування земельної ділянки в оренді у позивача майже 12 років та суперечить принципам добросовісності та справедливості.

За таких обставин, укладення договору між відповідачам ЛЯГУЛ Л.О. та фермерським господарством «ОСОБА_5О.» не порушило право позивача, як орендаря, який не був стороною цього договору (ст. 3 ЦПК України).

В межах заявлених позовних вимог підстави для визнання договору оренди недійсним відсутні.

До того ж заявник стверджує, що власником спірної земельної ділянки № 300 є третя особа ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1У-КР № 034748 від 06.11.2001 р.

Проте насправді третя особа ОСОБА_6 померла 02.05.2011 р. Тому відповідач ЛЯГУЛ Л.О. успадкувала земельну ділянку з кадастровим номером 3523882900:02:000:0300, яка належла спадкодавцю ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21.11.2011 р. та Державним актом на право власності на землю серії НК № 477317 від 19.06.2012 р.

Тому твердження позивача, що начебто реєстрація, а також підписання договору оренди, що є предметом спору, не відповідають вимогам чинного законодавства та є нікчемними правочинами, оскільки ЛЯГУЛ Л.О. не є власником вказаної земельної ділянки та не мала права розпоряджатися нею: передавати її в оренду іншій особі, суперечать дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на наданих сторонами доказах.

За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, окрім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Тому у позові потрібно відмовити за його безпідставністю.

Вмотивовуючи власне рішення, суд керується презумпцією правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»).

При прийнятті такого рішення суд виходить з того, що чинним законодавством закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, ніхто не може бути протиправно позбавлений усього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР В«Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до вказаної Конвенції, ст. ст. 13-14 Конституції України, ст. ст. 316-317, 319, 321 ЦК України, ст. ст. 16, 19, 21, 23 Закону України «Про оренду землі»).

Таким чином, у позові потрібно відмовити повністю.

Ураховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 208-215, 223, 292, 295, 296 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити у позові представнику позивача ОСОБА_1 в інтересах Приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська»» до ОСОБА_4, Фермерського господарства «ОСОБА_5О.», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Реєстраційна служба Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області, Відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області, Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки № 88 площею 2,5276 га кадастровий номер 3523882900:02:000:0293, що був укладений між ОСОБА_4 та Фермерським господарством «ОСОБА_5О.» 01 липня 2014 р., та договору оренди земельної ділянки № 73 площею 2,9567 га кадастровий номер 3523882900:02:000:0300, що був укладений між ОСОБА_4 та Фермерським господарством «ОСОБА_5О.» 30 грудня 2013 р., повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд.

Головуючий:

суддя С. В. Щенюченко

Згідно з оригіналом:

суддя С.ЩЕНЮЧЕНКО