Постанова

від 24.06.2015 по справі 804/3525/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 р. Справа № 804/3525/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по встановленню фактів нереальності господарських відносин ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» з третьою особою у 2014 році;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.10.2014 року з зобов'язанням сплатити податок на додану вартість на суму платежем 64 010 123,00 грн., за штрафними санкціями 16 002 530,25 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як таке, що прийняте в порушення п.86.9 Податкового кодексу України.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» (код ЄДРПОУ 38836331) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з ТОВ «ТРЕЙД АГРО 2015» за березень 2014 року, за результатами якої, складено акт № 2533/04-66-15-00/38836331 від 05.09.2014 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» № НОМЕР_1 від 03.10.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 64 010 123,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 16 002 530,25 грн. Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судове засідання 22.04.2015р. з'явився представник позивача, надав свої пояснення, після цього, в жодне з наступних судових засідань він не прибув, про причини неприбуття до судового засідання не повідомляв, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав. Про переноси судових засідань повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим, 24.06.2015р. суд ухвалив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.04.2015р. проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін, відповідно до положень ч. 6 ст.128 КАС України, в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» (код ЄДРПОУ 38836331) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з ТОВ «ТРЕЙД АГРО 2015» (код ЄДРПОУ 38903334) за березень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за березень 2014 року, у розмірі 64 010 122,93 грн.

За результатами перевірки складено акт №2533/04-66-15-00/38836331 від 05.09.2014 року, на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» № НОМЕР_1 від 03 жовтня 2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 64 010 123 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 16 002 530,75.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 03.10.2014 року, позивачем до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була подана скарга від 21.10.2014 року, за розглядом якої винесено рішення від 11.12.2014 року №1078/10/04-36-10-08-09, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.10.2014 року, скаргу - без задоволення.

Також, сказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 20.02.2015 року № 3476/6/99-99-10-01-04-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.10.2014 року, скаргу - без задоволення.

З акту перевірки вбачається, що для проведення господарських відносин з ТОВ «ТРЕЙД АГРО 2015», ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» були надані договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі, виписки банку, картки рахунку 361, 631, реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно змісту акту №2533/04-66-15-00/38836331 від 05.09.2014 року між ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» та ТОВ «ТРЕЙД АГРО 2015» були укладені: договір поставки №020214 від 02.02.2014 р., договір поставки №215 від 30.01.2014 р., договір поставки №214 від 12.01.2014 р.

Також, актом перевірки зазначено, що за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних по базі даних «Архів електронної звітності» за березень 2014 року ТОВ «ТРЕЙД АГРО 2015» не зареєструвало жодної податкової накладної на реалізацію товарів (робіт, послуг) за договорами, укладеними з ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ», хоча, 31.03.2014 року ТОВ «ТРЕЙД АГРО 2015» виписано 6173 податкових накладних на суму ПДВ 64 010 112,93 грн.

Крім того, актом перевірки вказано, що за наслідком аналізу інформації та звітності ТОВ «ТРЕЙД АГРО 2015» встановлено, що останній придбаває товари імпортного походження (з кодом УКТЗЕД) - метизи, меблі та запчастини до них, підвісні двигуни, продукти харчування, тощо та реалізує метизи, меблі та запчастини, косметичні вироби, тканини. Основним постачальником ТОВ «ТРЕЙД АГРО 2015», є ТОВ «Пектораль-Агро», який є сільгоспвиробником.

Також, ТОВ «Пектораль-Агро» повинно було реалізувати на ТОВ «Трейд Агро 2015», а ТОВ «Трейд Агро 2015» в свою чергу на ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» сільгосппродукцію. Тоді, як відповідно до наданих до перевірки документів ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» придбав у ТОВ «Трейд Агро 2015» інформаційно-консультаційні послуги, феросиліцій ФС-45, шлако металева суміш марганець вмістима, нафта сира, мазут нафтовий не пойменований в алфавіті.

Враховуючи вищенаведене, ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» отримано від ТОВ «Трейд Агро 2015» паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки, вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат.

Отже, дослідити походження товару та послуг, які є предметами укладених між ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» та ТОВ «ТРЕЙД АГРО 2015» договорів, по ланцюгу постачання до ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ», не можливо.

Також, в акті перевірки вказано, що розрахунки між ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» та ТОВ «ТРЕЙД АГРО 2015» не проводились.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких, складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходить з того, що в ході судового розгляду справи позивачем не було надано жодних доказів виконання сторонами договірних зобов'язань на підставі укладених договорів, що свідчили б про наявність фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» та ТОВ «ТРЕЙД АГРО 2015».

В судовому засіданні 22.04.2015 року, суд зобов'язав представника позивача надати первинні бухгалтерські документи в підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами.

Проте, жодних документів які б підтверджували господарські операції з контрагентами до суду надані не були.

Отже, належного спростування викладених в акті перевірки обставин та висновків про порушення ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за березень 2014 року у розмірі 64 010 122,93 грн., не надано.

Вказане свідчить, що фактично наведені договори не були спрямовані на проведення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТРЕЙД АГРО 2015».

Таким чином, у ТОВ «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ТРЕЙД АГРО 2015» за період березень 2014 року, а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.10.2014 року винесене ДПІ Красногвардійському району м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області правомірно, а тому, не підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

При цьому, слід зазначити, що акт перевірки як носій доказової інформації не повинен розцінюватися як єдиний або виключний доказ наявності податкового правопорушення, виявленого за результатами спірної перевірки. Натомість основними доказами є первинні документи, що складені за результатами відповідних господарських операцій, показання свідків та інші належні та допустимі докази, як ті, на які є посилання в акті спірної перевірки, так і ті, що надані сторонами або витребувані судом на виконання приписів статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного з'ясування обставин справи.

З урахуванням викладеного, процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки.

Суд вважає, що акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача. Акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Між тим, самі висновки ревізорів-інспекторів, які викладені в актах перевірок (звірок), не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Зроблені в акті перевірки висновки можуть, в подальшому, стати підставою для прийняття рішення (вчинення дій) податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення (вчиненої дії) має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень. А оцінку самого акта слід здійснювати з врахуванням ч.1 ст.79 КАС України, згідно якої, письмовими доказами є документи, акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати не присуджуються на користь сторони з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» від 08.07.2011р. № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» 3674-VI від 08.07.2011 р., ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно до ч. 3 ст. 4 вказаного Закону України, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем, відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» , сплачено частково судовий збір в розмірі 487,20 грн.

В зв'язку з тим, що в задоволенні позову позивачу відмовлено, сума судового збору в розмірі 4 384,80 грн. підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» до державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

З огляду на сукупність викладених обставин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЛАВ-ФЕР-МЕТ» на користь державного бюджету України решту судового збору в сумі 4 384,80 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1