Постанова

від 14.07.2015 по справі 823/1513/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року справа № 823/1513/15

м. Черкаси

16 год. 01хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю);

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю В«Черкаси-СояВ» (далі-позивач) в якому просить визнати протиправним та скасувати ППР державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) № НОМЕР_1 від 19.06.2015.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Соя» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських відносинах з ПП «Діслав» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 за наслідками якої відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Підставою для винесення такого рішення перевіркою встановлено заниження ПДВ за вказаний період у зв'язку з включення до його складу сум податку на додану вартість з придбання товару у ПП «Діслав» діяльність якого була не спрямована на настання реальних наслідків. Однак позивач не погоджується з висновками податкового органу, оскільки здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом підтверджується первинними бухгалтерськими документами - договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками фактурами про оплату товару. Крім того, представник позивача зазначив, що придбаний товар ним в подальшому був використаний в господарській діяльності підприємства, а виготовлені товари реалізовані іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи. Також представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі вищевказаного акту перевірки винесене без врахування норм Податкового кодексу України, норм Цивільного кодексу України, ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Представник державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаської області проти позову заперечував з підстав викладених у письмових заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, вивчивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаси Соя» 19.01.2007 року за № 10261020000007224 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 34863644, та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Черкасах як платник податків та інших обов'язкових платежів, зокрема податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ № 100020265 від 07.02.2007 року).

Посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області проведена позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Соя» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських відносинах з ПП «Діслав» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, про що складено акт перевірки від 05.06.2015 № 128/23-01-22-02/34863644.

У вказаному акті перевірки відображені порушення пп. «а» п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого ТОВ «Черкаси-Соя» занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 178229 грн.

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області винесене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.06.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 267334 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 178229 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 89115 грн.

Суд вважає висновок відповідача безпідставним, з огляду на наступне.

Судом встановлено:

Відповідно до виписки з ЄДРПОУ станом на 26.12.2014 ПП «Діслав» зареєстроване як суб'єкт господарювання 22.11.2011, ідентифікаційний код 37963151, за видом діяльності «неспеціалізована оптова торгівля» (а.с. 32).

Згідно укладеного договору купівлі-продажу № 12 від 27.01.2015 між ТОВ «Черкаси-Соя» (покупець) та ПП «Діслав» (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (премікс PROVITAN PROFESSIONAL+0,5% (в поліетиленових мішках по 30 кг.). Загальна кількість товару 22,2 тон. Ціна товару за даним договором становить 1069374 грн. в т.ч. ПДВ 178229 грн. Прийняття товару здійснюється на складі продавця. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання накладної. Транспортування товару проводиться транспортом покупця. Розрахунок за даний товар здійснювався протягом 20 днів з моменту прийому товару.

В матеріалах справи міститься рахунок № 154 від 27.01.2015 продавця на суму 1069374 грн. за вказаний товар, який у відповідності до платіжного доручення № 2305 від 04.02.2015 був оплачений у повному обсязі (в установлені терміни). Також, про отримання товару зі складу продавця свідчить видаткова накладна від 28.01.2015 № 114, яка засвідчена обома сторонами.

Зокрема для виконання договору купівлі-продажу № 12 від 27.01.2015 між ТОВ «Черкаси-Соя» (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання послуг № 4 від 08.01.2015, згідно з яким перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу автомобілем НОМЕР_2 прицеп СА 8860 ХР. Право власності на автомобіль підтверджується технічним паспортом (а.с. 44).

Крім того, поставка товару зі складу ПП «Діслав» до складу ТОВ «Черкаси - Соя» підтверджується: замовленням на перевезення з м. Києва, вул. Промислова, 4 А - м. Черкаси, вул. Луценка, 12; актом виконаних робіт № 29/01-15 від 29.01.2015 на суму 5762,40 передбачену заявкою; ТТН № 280115 від 28.01.2015 (пункт розвантаження - м. Черкаси, вул.. Луценка, 12) і платіжним дорученням № 2345 від 24.02.2015 про здійсненням оплати за надані послуги.

Оскільки, у ТОВ «Черкаси Соя» відсутні складські приміщення, тому між ТОВ «Черкаси Соя» та ВАТ «Черкаське АТП - 17127» був укладений договір оренди № 45 від 01.12.2011 (а.с.15). Розрахунок за цим договором підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 18).

Придбання товару у ПП «Діслав» підтверджується також і податковими накладними, книгою обліку довіреностей, витягом з бази-даних картковими рахунками, звітами по складу матеріальної сировини, накладними про передачу у виробництво, актами переробки сої, журналом обліку готової продукції та договорами поставки № РТ-0004 від 01.01.2015 та супровідними документами до договору. Також товар (премікс) у відповідності до технології виробництва виготовлення макухи, покращує її властивості, що також є результатом переробки сировини у ТОВ «Черкаси-Соя».

Окрім того, позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на зазначене суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено наявність зв'язку між фактом придбання товару та господарською діяльністю платника податків. Відповідач не надав доказів, що підтверджували б відсутність ділової мети в діях платника податків під час здійснення господарських операцій.

Враховуючи те, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, суд вважає встановленим факт здійснення господарської операції, а відтак доходить висновку про відсутність підстав у контролюючого органу для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд з'ясував, що первинні документи оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.

Доказів суду, щодо визнання господарського договору укладеного між контрагентом недійсним в судовому порядку не надані.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання товарів (послуг) та матеріалів у спірних постачальників.

Відповідно до ст. 47 Податковою кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих риписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства Ураїни» зазначено, що для висновків про наявність порушень податковою законодавства діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу бізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі Його контрагентів відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у ідповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на кладання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Відповідні обставини можуть бузи з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість. Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-ІУ від 15.05.2003 року передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

В Акті перевірки доказів обізнаності позивача про обставини здійснення господарської діяльності його контрагентами та сплати ними податків не наведено.

У постанові Верховного Суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за умови необізнаності про таку недостовірність, зокрема, в частині ведення господарської діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податковою обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у постанові від 03.04.2013 року у справі №К/9991/38114/12.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в України та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010р. №2755-VI (далі- Кодекс №2755-VI).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товару. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 Кодексу №2755-VI вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-VI, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 Кодексу №2755-VI зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (далі- Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність.

Пункт 2 ст. 3 Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п. 2.1. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно п. 44.1 ст. 44 Кодексу №2755-VI для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.п. 180.1, 180.2 ст. 180. Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно положення пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу).

Відповідно до пункту 201.6. статті 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.7. статті 201 Податкового Кодексу визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу).

Відповідач в своїх письмових запереченнях не навів жодних доводів та не надав доказів, в розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, або мали ознаки фіктивного підприємництва, тощо.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.06.2015 № НОМЕР_1.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Черкаси-СояВ» 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 15.07.2015