Рішення

від 09.07.2015 по справі 922/2122/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2015Справа №922/2122/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ті-М-Сі»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 413 610,96 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Козачок В.В. генеральний директор, наказ № 4К від 10.02.99.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Ті-М-Сі» (далі - позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - відповідач) про стягнення 413 610,96 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.04.15. порушено провадження у справі № 922/2122/15 та призначено її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.15. направлено справу № 922/2122/15 за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу № 922/2122/15 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.15. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 09.07.15.

09.07.15. відповідачем через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» проти позову заперечує з підстав того, що позивачем невірно розраховано розмір процентів за Договором.

В судовому засіданні 09.07.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 09.07.15. не з'явився, контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 922/2122/15.

В судовому засіданні 09.07.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.14. між позивачем (клієнт) та відповідачем (банк) було укладено договір № 350697/12270/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) Ф& К «Класичний» в національній валюті (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору клієнт вносить, а банк приймає грошові кошти у гривні на депозитний рахунок № 2610.2.048830.001 в сумі 500 000,00 грн. (далі - вклад) на строк з 21.03.14. по 21.06.14. За час користування коштами вкладу протягом строку, визначеного п. 1.1 договору, банк нараховує і виплачує клієнту проценти за ставкою 23,00% річних.

Додатковою угодою № 1 від 27.03.14. до договору сторони погодили, що за час користування коштами вкладу протягом строку, визначеного п. 1.1 договору, банк нараховує і виплачує клієнту проценти за ставкою 24,00% річних.

Додатковою угодою № 2 від 23.06.14. до договору сторони погодили, що клієнтом за договором розміщено вклад в розмірі 400 000,00 грн. на строк з 23.06.14. по 23.09.14. За час користування коштами вкладу банк нараховує і виплачує клієнту проценти за ставкою 24,00 % річних.

Додатковою угодою № 3 від 23.09.14. до договору сторони погодили, що клієнтом за договором розміщено вклад в розмірі 400 000,00 грн. на строк з 23.09.14. по 23.10.14. За час користування коштами вкладу банк нараховує і виплачує клієнту проценти за ставкою 21,50 % річних.

Додатковою угодою № 4 від 23.10.14. до договору сторони погодили, що клієнтом за договором розміщено вклад в розмірі 400 000,00 грн. на строк з 23.10.14. по 23.02.15. За час користування коштами вкладу банк нараховує і виплачує клієнту проценти за ставкою 23,00 % річних.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору по закінченню строку розміщення депозиту грошові кошти в розмірі 400 000,00 грн. позивачу не повернув та проценти, які становлять 13 610,96 грн., не сплатив.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Повернення суми вкладу клієнту здійснюється банком у день закінчення строку, визначеного п. 1.1 договору, шляхом її перерахування на власний поточний рахунок клієнта № 26003036338300.

Відповідно до умов додаткової угоди № 4 від 23.10.14. до договору строк вкладу позивача за договором закінчився 23.02.15.

Листом № 9 від 18.03.15. позивач звернувся до відповідача з проханням повернути депозитний вклад в сумі 400 000,00 грн., в зв'язку із закінченням строку вкладу.

Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять, як і не містять вони доказів повернення відповідачем позивачу суми вкладу за договором в розмірі 400 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Проте, відповідачем не було здійснено перерахування коштів позивача у встановлений строк.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, зокрема повернення вкладу шляхом перерахування на власний поточний рахунок клієнта № 26003036338300 не здійснив.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача суми вкладу в загальному розмірі 400 000,00 грн.

Згідно з п. 1 ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до п. 6 ст. 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з п. 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1070 Цивільного кодексу України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Клієнт має право на щомісячне одержання процентів, нарахованих за договором (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.3.2 договору виплата процентів проводиться банком протягом строку, визначеного п. 1.1 договору щомісячно, в останній банківський день місяця, а також у день закінчення строку, визначеного п. 2.1 договору (дата виплати). Якщо дата виплати припадає на неробочий день, виплата процентів проводиться в перший робочий день, наступний за датою виплати. Виплаті підлягають проценти, нараховані банком згідно р. 1.2, 2.1 договору на дату виплати, шляхом їх перерахування на власний поточний рахунок клієнта № 26003036338300.

Згідно з п. 2.1 договору нарахування процентів за вкладом за ставкою визначеною п. 1.2 договору проводиться від дня. Наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню клієнту або списанню з рахунку клієнта за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці і році). Проценти нараховуються лише на суму вкладу.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за договором за січень 2015 року на суму 7 813,70 грн. та за 23 дні лютого 2015 року в розмірі 5 797,26 грн.

Врахувавши положення п. 2.1 договору та положення п. 1.1, п. 2.3.2 договору суд здійснив перерахунок процентів за вкладом та встановив, що проценти за договором за січень 2015 року становлять 7 813,70 грн., за лютий 2015 року (22 дні) становлять 5 544,88 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про стягнення 252,38 грн. процентів за вкладом, в зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, як і не надав свого контррозрахунку ціни позову, обмежившись посиланням на те, що проценти за договором позивачем нараховано невірно.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ті-М-Сі» підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ті-М-Сі» (63500, Харківська область, м. Чугуїв, Площа Жовтня, б. 25; ідентифікаційний код 22679386) 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. - суму вкладу, 13 358 (тринадцять тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 58 коп. - процентів, 8 267 (вісім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 16 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.07.15.

Суддя Т.М. Ващенко