Рішення

від 09.07.2015 по справі 910/12386/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2015Справа №910/12386/15

За позовом Приватного підприємства «ЕН-ТІКОН»

До Публічного акціонерного товариства «Легбанк»

Про розірвання договору та стягнення 7 243,07 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Косянчук В.В. представник за довіреністю № б/н від 11.06.15.;

Щур О.В. директор

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ЕН-ТІКОН» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Легбанк» (далі - відповідач) про:

- розірвання договору банківського рахунку № 17099 від 02.09.13.;

- стягнення з відповідача на користь позивача 7 243,07 грн. залишку грошових коштів на рахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на вимогу позивача не було припинено дію спірного договору, не було закрито рахунок та не повернуто позивачу залишок грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.15. порушено провадження у справі № 910/12386/15 та призначено її до розгляду на 15.06.15.

Розпорядженням № 04-23/695 від 09.06.15. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/12386/15 передано на розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.15. прийнято справу № 910/12386/15 до свого провадження та призначено її до розгляду на 09.07.15.

25.06.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 09.07.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 09.07.15. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду) відповідачу наявні в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/12386/15.

В судовому засіданні 09.07.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.13. між позивачем (далі - Клієнт) та відповідачем (далі - Банк) було укладено Договір банківського рахунку № 17099 (далі - Договір), умовами якого передбачено, що Банк відкриває Клієнту поточний рахунок: № 260083831 (далі - Рахунок). Банк приймає і зараховує на поточний рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконує розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунка та проводить інші операції за поточним рахунком , які передбачені чинним законодавством України та умовами Договору (далі - Послуги), за умови, що Клієнт погоджується з тарифами Банку, чинними на момент надання Послуг.

Договір набуває чинності з дня відкриття поточного рахунку і діє до моменту закриття поточного рахунку.

18.12.14. заявою № б/н від б/д позивач звернувся до відповідача з пропозицією закрити поточний рахунок, а залишок грошових коштів видати директору позивача (вх. Номер відповідача 2906 від 18.12.14.).

Претензією № б/н від б/д позивач 30.12.14. за вх. номером 4047 звернувся до відповідача з претензією, якою просив розірвати Договір та залишок грошових коштів з поточного рахунку видати директору позивача.

Відповідей відповідача на вказані заяву та претензію сторонами до матеріалів справи не подано.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що відповідачем на вимогу позивача не було припинено дію спірного Договору, не було закрито рахунок та не видано залишок грошових коштів з поточного рахунку № 260083831 позивачу.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір є договором банківського рахунку, отже, між сторонами виникли правовідносини які підпадають під правове регулювання глави 72 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до пункту 3.2.1 Договору Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на поточному рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком примусового списання (стягнення) коштів.

Постановою Правління Національного банку України від 26.02.15. № 135 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Легбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.02.15. № 41 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Легбанк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Легбанк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію строком на 1 рік з 27.02.15. по 26.02.16. включно.

Згідно приписів ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки розірвання договору визначені в частинах 2, 3 ст. 653 ЦК України, згідно яких у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 Договору, Договір розривається за заявою Клієнта у будь-який час.

Як відзначалось судом, 18.12.14. заявою № б/н від б/д позивач звернувся до відповідача з пропозицією закрити поточний рахунок, а залишок грошових коштів видати директору позивача (вх. Номер відповідача 2906 від 18.12.14.), претензією № б/н від б/д позивач 30.12.14. за вх. номером 4047 звернувся до відповідача з претензією, якою просив розірвати Договір та залишок грошових коштів з поточного рахунку видати директору позивача.

Відповіді від відповідача матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Суд врахував все викладене вище в сукупності та дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання Договору банківського рахунку № 17099 від 02.09.13., укладеного між позивачем та відповідачем.

При цьому суд відзначає, що право позивача на розірвання Договору передбачено положеннями чинного законодавства України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанов Вищого господарського суду України від 18.03.15. у справі № 910/11224/14.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині розірвання Договору банківського рахунку № 17099 від 02.09.13.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів на суму 7 243,07 грн., що перебувають на рахунку позивача № 260083831, суд відзначає наступне.

Як відзначалось вище, приписами ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Отже, клієнт за договором банківського рахунка є кредитором банку з майновими вимогами щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, тоді як банк є боржником за зобов'язаннями щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування відкритого у нього рахунка, володільцем якого є клієнт.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Проте, починаючи з 09.03.11. (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

При розгляді справи судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 26.02.15. № 135 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Легбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.02.15. № 41 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Легбанк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Легбанк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію строком на 1 рік з 27.02.15. по 26.02.16. включно.

Зазначена інформація відображена також на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказування.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Крім того, порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").

Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Отже, з огляду на зазначене вище, та враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію відповідача, задоволення вимог кредиторів банку, здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відкликання Національним банком України банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 243,07 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати Договір банківського рахунку № 17099 від 02.09.13., укладений між Приватним підприємством «ЕН-ТІКОН» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 117, кв. 234; ідентифікаційний код 33439979) та Публічним акціонерним товариством «Легбанк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, б. 27; ідентифікаційний код 14291780).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Легбанк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, б. 27; ідентифікаційний код 14291780) на користь Приватного підприємства «ЕН-ТІКОН» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 117, кв. 234; ідентифікаційний код 33439979) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.07.15.

Суддя Т.М. Ващенко