Рішення

від 08.07.2015 по справі 910/14500/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2015Справа №910/14500/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Технології» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурмет» стягнення заборгованості в розмірі 278 808 грн. 98 коп. Представники:

від Позивача: Мостовенко С.М. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Технології» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурмет» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 278 808 грн. 98 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 11.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Технології» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурмет» (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №9/2013-279, відповідно до умов якого Продавець зобов»язався передати у обумовлені в Договорі строки Покупцю, а Покупець отримати та оплатити професійне обладнання у відповідності з асортиментом та в кількості, які вказані у Специфікації №1, що є невід»ємною частиною даного Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він передав обладнання на загальну суму 643 274 грн. 75 коп., а Відповідач в свою чергу отримав вказане обладнання, що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідачем була здійснена лише часткова оплата. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Технології» в розмірі 164 495 грн. 71 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурмет» пеню у розмірі 37 523 грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 4 083 грн. 10 коп., інфляційні у розмірі 72 707 грн. 12 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/14500/15, судове засідання призначено на 24.06.2015 р.

22.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.

24.06.2015 року в судове засідання представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.06.2015 року не виконали. .Представник відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомив.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 164 495,71 грн. за Договором купівлі продажу №9/2013-279 від 11.10.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 р. відкладено розгляд справи на 08.07.2015 р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, клопотанням про відкладення розгляду справи, витребуванням додаткових доказів по справі.

08.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 08 липня 2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року у справі № 910/14500/15, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурмет» є 04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВОРОВСЬКОГО, будинок 2-Б.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/14500/15 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурмет», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 08 липня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

11.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Технології» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурмет» (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №9/2013-279, відповідно до умов якого Продавець зобов»язався передати у обумовлені в Договорі строки Покупцю, а Покупець отримати та оплатити професійне обладнання у відповідності з асортиментом та в кількості, які вказані у Специфікації №1, що є невід»ємною частиною даного Договору

Відповідно до п.2.1 Договору загальна ціна Обладнання на момент підписання Договору складає 503 977 грн. 94 коп. та складається з наступних частин: вартість обладнання - 419 981 грн. 62 коп., ПДВ 20% - 83 996 грн. 32 коп.

Згідно з п.2.3 Договору оплата по Договору проводиться наступним чином:

2.3.1. 20% загальної суми Договору, що складає 100 795 грн. 59 коп., ураховуючи ПДВ 20%, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 5 робочих днів з дати підписання Договору;

2.3.2. 75% загальної суми Договору, що складає 377 983 грн. 45 коп., ураховуючи ПДВ 20%, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 3 банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення Продавця про готовність обладнання до відвантаження Покупцеві;

2.3.3. 5% загальної суми Договору, що складає 25 198 грн. 90 коп., ураховуючи ПДВ 20%, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 3 банківських днів з моменту отримання обладнання згідно накладної.

Якщо на момент проведення Покупцем Продавцю чергової частини оплати, згідно з розділом 2.3 Договору, курс гривні по відношенню до євро зміниться більш ніж на 2 відсотка, то сума відповідної частини оплати, котра перераховується, розраховується по формулі. (п.2.4 Договору)

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за порушення строків оплати Покупець сплачує штраф в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка встановлена на момент сплати штрафу, за кожен день прострочення від суми заборгованості, але не більше 10% від загальної вартості Договору.

У п.8.1 Договору встановлено, що він діє з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов»язань.

Специфікацією №1 до Договору купівлі - продажу №9/2013-279 від 11.10.2013 року Сторони погодили найменування, габарити, кількість та вартість обладнання на загальну суму 503 977 грн. 94 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №9/2013-279 від 11.10.2013 року Позивачем було поставлено обладнання, а Відповідачем в свою чергу прийнято вказане обладнання, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000029 від 01.08.2014 р. на суму 478 779 грн. 04 коп. та №РН-0000030 від 01.08.2014 р. на суму 164 495 грн. 71 коп., проте Відповідачем здійснена лише часткова оплата на загальну суму 478 779 грн. 04 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Технології» в розмірі 164 495 грн. 71 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурмет» пеню у розмірі 37 523 грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 4 083 грн. 10 коп., інфляційні у розмірі 72 707 грн. 12 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 коп.

24.03.2015 року Позивачем направлена на адресу Відповідача претензія з вимогою погасити заборгованість у розмірі 164 495 грн. 71 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 26.03.2015 р., фіскальним чеком від 26.03.12015 р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 06.04.2015 р. уповноваженій особі Відповідача, проте залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Технології» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу №9/2013-279 від 11.10.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №9/2013-279 від 11.10.2013 року Позивачем було поставлено обладнання, а Відповідачем в свою чергу прийнято вказане обладнання, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000029 від 01.08.2014 р. на суму 478 779 грн. 04 коп. та №РН-0000030 від 01.08.2014 р. на суму 164 495 грн. 71 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем здійснена лише часткова оплата на загальну суму 478 779 грн. 04 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

Крім того, за Актом виконаних монтажних і пуско-налагоджувальних робіт від 31.07.2014 року на виконання умов Договору купівлі - продажу №9/2013-279 від 11.10.2013 року обладнання згідно з Додатком №1 до вказаного Акту встановлено та підключено у повній відповідності з настановними кресленнями, паспортами на обладнання, а також згідно з діючими в Україні нормами та правилами, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурмет» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Технології» за Договором купівлі - продажу №9/2013-279 від 11.10.2013 року становить 164 495 грн. 71 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Люкс Технології» в розмірі 164 495 грн. 71 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 164 495 грн. 71 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 07.08.2014 р. по 04.06.2015 р. у розмірі 4 083 грн. 10 коп. та інфляційні в розмірі 72 707 грн. 12 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором купівлі - продажу №9/2013-279 від 11.10.2013 року за загальний період прострочки з 07.08.2014 р. по 04.06.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 4 083 грн. 10 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 07.08.2014 р. по 04.06.2015 р.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 72 707 грн. 12 коп. за період з 07.08.2014 р. по 04.06.2015 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений виходити за межі позовних вимог.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 04.12.2014 р. по 04.06.2015 р. у розмірі 37 523 грн. 05 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за порушення строків оплати Покупець сплачує штраф в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка встановлена на момент сплати штрафу, за кожен день прострочення від суми заборгованості, але не більше 10% від загальної вартості Договору.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період 04.12.2014 року по 04.06.2015 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду початку нарахування даної договірної міри відповідальності та застосуванням шестимісячного строку нарахування пені. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 21 893 грн. 70 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 07.08.2014 року по 06.02.2015 року.

Позивачем також заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурмет» витрат на правову допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. (п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2015 року між адвокатом Мостовенко Сергієм Миколайовичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Технології» (Клієнт) було укладено Договір про надання послуг адвоката №21/05, за змістом якого Клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, доручає, а Адвокат бере на себе зобов»язання надавати Клієнтові юридичні послуги, які пов»язані з стягненням заборгованості з ТОВ «Гурмет» за договором купівлі - продажу №9/2013-279 від 11.10.2013 р.

Суд зазначає про те, що хоч зазначеним договором сторонами врегульовано надання Мостовенко Сергієм Миколайовичем, як виконавцем послуг, зокрема, представляти інтереси Замовника у його взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурмет», однак з зазначеного договору не вбачається того, що саме у справі №910/14500/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурмет» про стягнення заборгованості в розмірі 278 808 грн. 98 коп.

За таких підстав, Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурмет» витрат на правову допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурмет» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Технології» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 164 495 грн. 71 коп., 3% річних в розмірі 4 083 грн. 10 коп., інфляційні у розмірі 72 707 грн. 12 коп. та пеня у розмірі 21 893 грн. 70 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Технології» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурмет» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВОРОВСЬКОГО, будинок 2-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 38886246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Технології» (04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ САГАЙДАЧНОГО, будинок 29, ЛІТЕРА А, Ідентифікаційний код юридичної особи 37725526) заборгованість у розмірі 164 495 (сто шістдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 71 (сімдесят одна) коп., 3% річних у розмірі 4 083 (чотири тисячі вісімдесят три) грн. 10 (десять) коп., інфляційні у розмірі 72 707 (сімдесят дві тисячі сімсот сім) грн. 12 (дванадцять) коп., пеню у розмірі 21 893 (двадцять одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн. 70 (сімдесят) коп. та судовий збір у розмірі 5 263 (п'ять тисяч двісті шістдесят три) грн. 59 (п'ятдесят дев'ять) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10 липня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин