Рішення

від 13.07.2015 по справі 910/14092/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2015Справа №910/14092/15

За позовом Головного управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

До Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості «Укрсадвинпром»

про стягнення 4 782,01 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Ревуцький Г.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості «Укрсадвинпром» про стягнення 4 782,01 грн., з яких: 2 691,42 грн. - основного боргу, 156,86 грн. - 3% річних, 1 933,73 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані грошові зобов'язання за договором №41/07 про надання послуг урядового зв'язку від 01.01.2008 року.

Ухвалою суду від 08.06.2015 року було порушено провадження у справі № 910/14092/15 та призначено її до розгляду на 24.06.2015 року.

Представник позивача 19.06.2015 року на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі подав письмове підтвердження відсутності аналогічного спору, а в судовому засіданні 24.06.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 24.06.2015 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 24.06.2015 року розгляд справи відкладено на 13.07.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2015 року надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.07.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні 13.07.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 року між Центром урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (найменування якого змінено на Головне управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України) (виконавець, позивач) та Українським державним концерном садівництва, виноградарства та виноробної промисловості «Укрсадвинпром» був укладений договір №41/07 про надання послуг урядового зв'язку, відповідно до п. 1.1 якого виконавець на підставі рішення компетентного органу надає послуги урядового зв'язку відповідно до додатку 1, а користувач сплачує виконавцю за ці послуги згідно тарифами, встановленими у порядку, визначеному законодавством.

Додатком 1 до договору сторони погодили вили послуг урядового зв'язку, що надаються відповідачу, а саме: абонентна плата за користування послугами міського урядового зв'язку (основний телефонний апарат) №39-95, тариф 496,30 грн., сума 595,56 грн., абонентна плата за користування послугами міжміського урядового зв'язку (основний телефонний апарат) №26-25, тариф 935,30 грн., сума 1 122,36 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата послуг урядового зв'язку здійснюється згідно із встановленими тарифами та видами послуг урядового зв'язку відповідно до додатку 1, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 3.2 договору оплата послуг урядового зв'язку здійснюється щомісячно на підставі наданих виконавцем рахунків. Виконавець до останнього числа кожного місяця, в якому були надані послуги, подає користувачу рахунки для оплати послуг урядового зв'язку. Користувач здійснює оплату цих рахунків до 10 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані зазначені послуги.

Договір набуває чинності з 01.01.2008 року згідно переліків посад абонентів урядового зв'язку і діє до моменту прийняття компетентним органом рішення про відключення у користувача засобів урядового зв'язку, що встановлені за даним договором, або ліквідації користувача. В разі прийняття такого рішення засоби урядового зв'язку у користувача повинні бути відключені в термін не пізніше 30 діб після отримання виконавцем відповідного рішення (п. 8.1).

Як зазначав позивач, на підставі листа відповідача №13/01-65 від 17.06.2013 року абонентську установку урядового міського зв'язку 17.06.2013 року було відключено і надання послуг призупинено.

Проте, відповідач, не в повному обсязі виконав взяті на себе за договором зобов'язання та не оплатив позивачу вартість наданих послуг за травень - червень 2013 року загалом на суму 2 691,42 грн. згідно виставлених позивачем рахунків: №41/05 від 31.05.2013 року на суму 1 717,92 грн. та №41/06 від 30.06.2013 року на суму 973,50 грн.

Надісланий позивачем відповідачу лист №26/09-937 від 22.04.2015 року з вимогою сплатити заборгованість, залишений останнім без задоволення.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №41/07 від 01.01.2008 року позивачем за період з травня по червень 2013 року були надані відповідачу послуги урядового зв'язку загалом на суму 2 691,42 грн., проте відповідач, в порушення умов зазначеного договору, надані позивачем послуги за період з травня по червень 2013 року на суму 2 691,42 грн. згідно виставлених позивачем рахунків: №41/05 від 31.05.2013 року на суму 1 717,92 грн. та №41/06 від 30.06.2013 року на суму 973,50 грн. не оплатив.

Надісланий позивачем відповідачу лист №26/09-937 від 22.04.2015 року з вимогою сплатити заборгованість, залишений останнім без задоволення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на момент розгляду справи в суді, відповідач доказів оплати наданих позивачем на виконання умов договору послуг за травень - червень 2013 року на суму 2 691,42 грн. не надав, обставини, викладені позивачем не спростував.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2 691,42 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, нарахував та просить стягнути з відповідача 156,86 грн. 3% річних за період прострочення з 11.06.2013 року по 31.05.2015 року та 1 933,73 грн. - інфляційних втрат за період з липня 2013 року по квітень 2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, в сумі 156,86 грн. та 1 933,73 грн., відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості «Укрсадвинпром» (місцезнаходження : 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 30856413) на користь Головного управління урядового зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 13, код ЄДРПОУ 34794089) 2 691 (дві тисячі шістсот дев'яносто одну) грн. 42 коп. - основного боргу, 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 86 коп. - 3% річних, 1 933 (одну тисячу дев'ятсот тридцять три) грн. 73 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

16.07.2015 року.