Рішення

від 14.07.2015 по справі 910/14959/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/14959/15

За позовом Державного підприємства "Інженерно-виробничий Центр Алкон" Науково-Технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут безпеки життєдіяльності"

про стягнення 86 327,93 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Кириченко С.М.(дов. від 28.05.2015)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 41 від 01.10.2013 у розмірі 86 327,93 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.06.2015 порушено провадження у справі №910/14959/15 та призначено до розгляду на 30.06.2015.

Представник відповідача в судове засідання 30.06.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 30.06.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 14.07.2015.

14.07.2015 в судове засідання прибув представник позивача і дав додаткові пояснення по справі.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 14.07.2015 представник відповідача вдруге не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 між Державним підприємством «Інженерно-виробничий Центр Алкон» Науково - технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України (надалі - позивач або ДП «ІВЦ Алкон») та товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут безпеки життєдіяльності» (надалі - відповідач або ТОВ «Інститут безпеки життєдіяльності») було укладено Договір оренди № 41 нерухомого майна, що належить до державної власності га знаходиться на балансі ДП «Інженерно-виробничий центр «Алкон» НТАК АЛКОН НАН України (далі - договір-1) (копія договору з додатками в матеріалах справи).

На виконання п. 1.19 Договору-1, між позивачем та відповідачем 01.10.2013 було укладено Договір № 64 (далі - договір-2) предметом якого є надання послуг з електрозабезпечення, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та технічному обслуговуванню будівель, споруд, інженерних систем і мереж для забезпечення діяльності відповідача на орендованих площах за договором-1.

В п. 1.1 договору-1 передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно (далі - Майно): загальною площею 254,5 м 2 корпусу № 66 ( кім. № 204 - 38,4 м 2 ; кім. № 205 - 67,5 м 2 , кім. № 208 - 33,4 м 2 , кім. № 209 - 33,4 м 2 , кім. № 223 - 33,4 м 2 , кім. № 224 - 33,4 м 2 , кім. № 225 - 15,0 м 2 ) розміщене за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2, що перебуває на балансі ДП «ІВЦ АЛКОН» НАН України вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 01.07.2013 без ПДВ 1477149,70 грн. (один мільйон чотириста сімсот сімдесят тисяч сто сорок дев'ять гривень 70 коп.)

Згідно п. 2.1. договору-1 орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього договору та акту приймання-передач Майна.

Пунктом 3.1 договору-1 передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 № 786 зі змінами (далі - Методика розрахунку), та за результатами незалежної оцінки вартості нерухомого державного Майна від 01.07.2013, рішення комісії по вивченню попиту на об'єкти оренди в разі подачі однієї заяви на укладення договорів оренди нерухомого майна НАН України і за домовленістю Сторін становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку за жовтень 2013 року під професійно-технічну освіту 291,1 м.кв. -43,50грн./м.кв. Орендна плата за перший місяць оренди жовтня визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць жовтень на індекс інфляції за вересень.

В п. 1.1 договору - 2 передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання по наданню замовнику послуг з електрозабезпечення, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та технічному обслуговуванню будівель, споруд, інженерних систем і мереж для забезпечення діяльності замовника.

Пунктом 3.1. договору - 2 передбачено, що перелік та вартість робіт по договору встановлюється згідно Протоколу погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1)

Згідно п. 3.3. договору - 2 сплата по виставлених рахунках замовник проводить не пізніше 5 днів з дня отримання рахунків.

01.08.2014 відповідач звернувся до позивача з листом № 0108/2014 з проханням розірвати договір-1 з 01.09.2014, в зв'язку з припиненням діяльності компанії.

31.08.2014 між позивачем та відповідачем було підписано Акт повернення-приймання нерухомого майна, що належить до державної власності знаходиться на балансі ДП «ІВЦ Алкон», даний Акт являється додатком № 2 до договору -1.

В Акті (додатку № 2) від 31.08.2014 до договору-1 в п. 4 зазначається, що відповідач має заборгованість перед позивачем на день підписання 52 899 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 22 коп., яку відповідно до п. 5 даного Акту відповідач повинен був сплатити позивачу в термін до 26.09.2014 але станом на день розгляду справи відповідач не погасив дану заборгованість перед позивачем.

Отже судом встановлено, що позивач свої зобов'язання перед відповідачем за договором-1 та договором-2 виконав належним чином а відповідач не виконав своїх зобов'язань чим спричинив значних збитків позивачу, а саме в період з квітня 2014 року по серпень.2014 року не сплатив наступні рахунки (копії в матеріалах справи):

- по договору-1:

1. Рахунок-фактура № А2-0001127 від 10.06.2014 на суму 14497 грн. 34 коп. - частково відповідач сплатив в розмірі 8500 грн.;

2. Рахунок-фактура № А2-0001354 від 08.07.2014 на суму 14640 грн. 88 коп.;

3. Рахунок-фактура № А2-0001558 від 07.08.2014 на суму 14698 грн. 91 коп.

Загальна сума заборгованості за договором - 1 становить 35 337 грн. 13 коп.

- по договору-2:

1. Рахунок-фактура № А2-0001158 від 11.06.2014 на суму 2595 грн. 90 коп.;

2. Рахунок-фактура № А2-0001323 від 20.06.2014 на суму 2444 грн. 51 коп.;

3. Рахунок-фактура № А2-0001530 від 28.07.2014 на суму 3043 грн. 80 коп.;

4. Рахунок-фактура № А2-0001382 від 08.07.2014 на суму 2595 грн. 90 коп.;

5. Рахунок-фактура № А2-0001586 від 08.08.2014 на суму 2595 грн. 90 коп.

6. Рахунок-фактура № А2-0001621 від 12.08.2014 на суму 888 грн. 72 коп.;

7. Рахунок-фактура № А2-0001718 від 22.08.2014 на суму 3397 грн. 36 коп.;

Загальна сума заборгованості за договором-2 становить 17 562 грн. 09 коп.

Тобто на день подачі даної позовної заяви відповідач заборгував позивачу за договором-1 та договором-2 - 52 899 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 22 коп.

Той факт, що відповідач визнає заборгованість перед позивачем підтверджується Актом звірки який сторони підписали 05.09.2014 (копія в матеріалах справи)

Як свідчать матеріали справи, ДП «ІВЦ Алкон» неодноразова направляло листи до відповідача з приводу погашення заборгованості, однак відповіді на них отримано не було, а борг не сплачено.

Даними діями відповідач порушує взяті на себе зобов'язання за вказаними договорами.

Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частина перша статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач має перед позивачем заборгованість зі сплати орендної плати по договору-1 у розмірі 35 337,13 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач має перед позивачем заборгованість з оплати наданих послуг по договору-2 у розмірі 17 562,09 грн.

Відповідач не надав суду доказів, які підтверджують відсутність у нього заборгованості зі сплати ним орендної плати та оплати наданих послуг.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 52 899,22 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2% річних в сумі 706,74 грн. по договору-1 та 3% річних в сумі 362,98 по договору-2 та інфляційні збитки в сумі 17 951,59 грн. по договору-1 та договору-2.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 2% річних становлять 706,74 грн. по договору-1 та 3% річних - 362,98 по договору-2, а також інфляційні збитки становлять 17 951,59 грн. по договору-1 та договору-2. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 14 407,40 грн., проте ніяким чином не обґрунтовує її стягнення. Судом встановлено, що положеннями договору-1 не передбачено такої санкції за невиконання зобов'язань як пеня, відтак суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 14 407,40 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Інженерно-виробничий Центр Алкон" Науково-Технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут безпеки життєдіяльності" (03115, м. Київ, вул. Григорія Онискевича, буд. 1, код ЄДРПОУ 38672554) на користь Державного підприємства "Інженерно-виробничий Центр Алкон" Науково-Технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 30729702) основну заборгованість в сумі 52 899 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 22 коп., 2% річних в сумі 706(сімсот шість) грн. 74 коп., 3% річних в сумі 362(триста шістдесят дві) грн. 98 коп., інфляційні збитки в сумі 17 951(сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 59 коп. та судовий збір в розмірі 1522(одна тисяча п'ятсот двадцять дві) грн. 07 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.07.2015