Рішення

від 14.07.2015 по справі 910/13116/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/13116/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Сі Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПМ"

про стягнення грошових коштів в розмірі 18559,00 грн.

Суддя Комарова О.С.

За участю представників сторін:

від позивача Коржук І.О.(представник за довіреністю) ;

від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 14 липня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Сі Груп", 22 травня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 21.05.2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПМ", про стягнення грошових коштів в розмірі 18 559,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як орендар, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату заборгованості по орендній платі за фактичне користування приміщенням, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/13116/15 та призначено розгляд справи на 16.06.2015 року.

Через відділ діловодства суду 11.06.2015 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали, які було долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.06.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, надав документи та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив не надав, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 16.06.2015 року відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено відкладення розгляду справи до 14 липня 2015 року.

Представник позивача в судове засідання 14 липня 2015 року з'явився, дав пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було досягнута усна домовленість, відповідно до якої позивач надав в оренду відповідачу люльку для використання у власній господарський діяльності.

В період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року позивачем було надано послуг на загальну суму 34 348 грн., що підтверджується актами здачі прийняття робіт, зокрема Акт № ОУ-00001 від 12.01.2012 р., Акт № ОУ-0000009 від 31.03.2012 р., Акт № ОУ-0000016 від 31.05.2012 р., Акт № ОУ-0000017 від 31.05.2012 р., Акт № ОУ-0000018 від 15.06.2012 р.

Разом з тим судом встановлено, що відповідач здійснив лише часткову оплату на суму 11 160 грн., таким чином у відповідача утворилась заборгованість в сумі 23 188 грн.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, відповідачем до суду не надано, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 23 188 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/27360/14 від 16.02.2015 року (суддя Лиськов М.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю " ВМП " ( 03055, м. Київ, проспект Перемоги, 22, кв. 145, код 31031175 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Юкрейн Сі Груп " ( 03680, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 525, код 36392201 ) 23 188 ( двадцять три тисячі сто вісімдесят вісім ) грн. 00 коп. боргу та 1 827 ( одна тисяча вісімсот двадцять сім ) грн. 00 коп. судового збору.

03 березня 2015 року судом було видано наказ про примусове виконання рішення № 910/27360/14 від 16.02.2015 року.

З аналізу матеріалів позовної заяви випливає, що з боку відповідача зобов'язання щодо перерахування боргу в сумі 23 188,00 грн. було здійснено лише 20.04.2015 року, а тому позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача відсотки річних та втрати від інфляції за весь час прострочення виконання зобов'язання за вказаним правочином.

22 травня 2015 року представник позивача звернувся до Господарського суду з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій в розмірі 18 559,00 грн. відповідно до усної домовленості, внаслідок прострочення оплати основного боргу відповідачем в розмірі 23 188,00 грн. на підставі рішення Господарського суду м. Києва № 910/27360/14 від 16.02.2015 року.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/27360/14 від 16.02.2015 року (суддя Лиськов М.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю " ВМП " ( 03055, м. Київ, проспект Перемоги, 22, кв. 145, код 31031175 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Юкрейн Сі Груп " (03680, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 525, код 36392201 ) 23 188 ( двадцять три тисячі сто вісімдесят вісім ) грн. 00 коп. боргу та 1 827 ( одна тисяча вісімсот двадцять сім ) грн. 00 коп. судового збору. 03 березня 2015 року судом було видано наказ про примусове виконання рішення № 910/27360/14 від 16.02.2015 року.

Рішення набрало законної сили. Таким чином, встановлені у господарській справі № 910/27360/14 обставини, в тому числі, щодо наявності підтвердженої заборгованості у відповідача перед позивачем, не потребують доказування при розгляді справи № 910/11316/15.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеній в постанові від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги стягнення з відповідача за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/27360/14 від 16.02.2015 року на користь позивача основного боргу в розмірі 23 188,00 грн. за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати робіт, суд дійшов висновку про те, що стягненню з замовника на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь виконавця підлягає 2068,41 грн. 3% річних та 16 490,59 грн. втрат від інфляції за вказаний період.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню в розмірі 18 559,00 грн., з них 3% річних - 2068,41 грн. та втрат від інфляції - 16 490,59 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПМ" (ЄДРЮОФОП 31031175, адреса: 03055, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 22, квартира 145), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Сі Груп" (ЄДРЮОФОП 36392201, адреса: 03680, м. Київ, ВУЛ. ГНАТА ЮРИ, будинок 9А, кімната 525), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 3% річних - 2068,41 грн. (дві тисячі шістдесят вісім гривень 41 копійка) втрат від інфляції - 16 490,59 грн. (шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто гривень 59 копійок) та судові витрати - 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

3. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/13116/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.07.2015 року.

Суддя О.С. Комарова