Рішення

від 07.07.2015 по справі 910/12300/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2015Справа №910/12300/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віліс Груп"

до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна

про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Білічак Х.В. - довіреність б/н від 19.06.2014 року;

від відповідача: Коцюба О.Л. - довіреність №19-11/158 від 24.11.2014 року;

від третьої особи: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віліс Груп" (далі по тексту - позивач, іпотекодавець) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі по тексту - відповідач, Банк, іпотекодержатель) про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача виконавчі написи №467 та №468 від 21.06.2013 року видані (вчинені) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною є такими що не підлягають виконанню в зв'язку з тим, що при здійсненні вищевказаних виконавчих написів нотаріусом було неправомірно визначено пеню за несвоєчасне погашення кредиту та пеню за несвоєчасну сплату процентів в іноземній валюті - доларах США.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов: 1) визнавши таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, що вчинений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною 21 червня 2013 року, зареєстровано в реєстрі за № 467, яким запропоновано звернути стягнення на майно, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 710,10 (сімсот десять цілих десять десятих) кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 132 та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС ГРУП» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 12; код в ЄДР: 37451236); 2) Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, що вчинений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Іннесою Володимирівною 21 червня 2013 року, зареєстровано в реєстрі за № 468, яким запропоновано звернути стягнення на майно, а саме: нежиле підвальне приміщення (в літ. А), загальною площею 704,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 12 та нежиле приміщення-магазину (в літ. А), загальною площею 863,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 12 та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС ГРУП» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 12; код в ЄДР: 37451236).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 17.06.2015 року.

26.05.2015 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову.

17.06.2015 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року відкладено розгляд справи на 24.06.2015 року.

23.06.2015 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверську Інессу Володимирівну.

24.06.2015 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою суду від 24.06.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверську Інессу Володимирівну та відкладено розгляд справи на 07.07.2015 року.

07.07.2015 року в судове засідання третя особа не з'явилася, про час та дату розгляду справи повідомлена належним чином.

В судовому засіданні 07.07.2015 року відмовлено в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

В судовому засіданні 07.07.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 07.07.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2007 року між відповідачем та Крапивиним Володимиром Дмитровичем (далі по тексту - Крапивин В.Д. та/або Позичальник) укладено договір відновлюваної кредитної лінії №660/2 (далі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого (п. 1.1. Кредитного договору) Банк зобов'язувався надати Позичальнику на умовах Кредитного договору грошові кошти в сумі 2 000 000,00 (два мільйони) доларів СІЛА, а Позичальник зобов'язувався отримувати, належним чином використовувати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5 (дванадцять цілих п'ять десятих) процентів річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Кредитним договором.

В подальшому до Кредитного Договору укладено додаткові договори а саме: №1 від 26.06.2009; №2 від 26.10.2010; №3 від 26.10.2010; №4 від 30.11.2010; №5 від 06.04.2011; №6 від 15.06.2011; №7 від 19.09.2011; №8 від 27.04.2012.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між Банком та майновим поручителем Позичальника - Позивачем укладені наступні договори:

1) Іпотечний договір, посвідчений 06.04.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрований в реєстрі за №1061 (далі по тексту - Іпотечний договір-1), предметом іпотеки за яким є розташовані за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 12: нежиле підвальне приміщення (в літері А) загальною площею 704,0 кв.м, та нежиле приміщення-магазину (в літері А) загальною площею 863,5 кв.м.

2) Договір іпотеки, посвідчений 15.06.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрований в реєстрі за №2864 (далі - Іпотечний договір-2), предметом іпотеки за яким є нежилі приміщення загальною площею 710,1 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 132. (далі по тексту - нерухоме майно, що передане в іпотеку за Іпотечними договорами 1 та 2, іменуватиметься «Предмет іпотеки»).

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором та/або за Договором іпотеки, в тому числі, але не виключно, у випадку затримання сплати частини Кредиту та/або процентів за користування Кредитом, належних до сплати комісійних винагород та інших платежів за цим Договором на три календарних місяці.

У силу пп. 4.2.2 п. 4.2 Кредитного договору Банк вправі при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором та стягнути заборгованість за цим договором у примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У силу п. 3.1 Кредитного договору виконання Позичальником зобов'язань забезпечується:

- 1) нотаріально посвідченим іпотечним договором нежилого підвального приміщення (в літ. А) загальною площею 704,0 кв.м. та нежилого приміщення-магазину (в літ. А) загальною площею 863,5 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 12, укладеним із ТОВ «Віліс Груп»;

- 2) нотаріально посвідченим іпотечним договором нежилих приміщень, загальною площею 710,10 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Червоноармійська, буд. 132, укладеним із ТОВ «Віліс Груп».

Згідно з п. 4.3 Іпотечного договору-1 та Іпотечного договору-2 (далі разом по тексту - Іпотечні договори) Іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок Предмета іпотеки свої вимоги у повному обсязі, який визначається Іпотекодержателем самостійно на момент реалізації права іпотеки, у тому числі, але не виключно, вимагати до сплати на користь Іпотекодержателя:

- основну суму кредиту;

- проценти за користування кредитом;

- комісійної винагороди, визначеної Кредитним договором;

- нараховані та несплачені на момент реалізації Права іпотеки штрафні санкції за порушення Зобов'язань за Кредитним договором (пеня, штраф, неустойка);

- витрати, понесені Іпотекодержателем у зв'язку із зверненням стягнення на Предмет іпотеки та його реалізацією, у тому числі витрати на оплату послуг аудитора, адвокатів та інші документально підтверджені витрати Іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце;

- спричинені Іпотекодержателю збитки в повному обсязі.

26.11.2012 року Відповідач звернувся до Позивача з письмовою вимогою від 26.11.2012 р. № 26/3-06/1787-14514 про усунення порушення, а саме сплатити не пізніше 60 (шестидесяти) календарних днів із дня отримання вимоги прострочену заборгованість за кредитом, нарахованими процентами за користування кредитом, штрафні санкції на загальну суму 724 402,05 доларів США. Зазначена вимога залишена позивачем без задоволення.

Відповідно до п. 3.1.3 Іпотечних договорів Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Кредитним договором та/або цим договором, зокрема невиконання або неналежне виконання Боржником зобов'язання за Кредитним договором в цілому або в будь-якій його частині, якщо прострочення строку будь-якого з платежів або його частина становить більше 3 (трьох) місяців.

У випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником зобов'язання в цілому чи тієї або іншої його частини, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством, Іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим договором (п. 4.2 Іпотечних договорів).

Згідно з п. 6.1 Іпотечних договорів у разі порушення зобов'язання та/або умов договору та прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель зобов'язаний надіслати Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про його виконання протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

У силу п. 6.2 Іпотечних договорів Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішенням суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до

21.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною видано (всинено) два виконавчі написи нотаріуса, що зареєстровані в реєстрі за № 467 та № 468.

Виконавчим написом нотаріуса № 467 запропоновано звернути стягнення на нежиле приміщення, загальною площею 710,10 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 132 та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС ГРУП». За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна, запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» у сумі еквівалентній 1 928 843,10 доларів США, з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом - 1 700 доларів США;

- прострочені проценти за користування кредитом - 163 425,33 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 57 127,57 доларів США;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів - 8 290,20 доларів США.

Виконавчим написом нотаріуса №468 запропоновано звернути стягнення на:

- нежиле підвальне приміщення (в літ. А), загальною площею 704,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 12;

- нежиле приміщення-магазину (в літ. А), загальною площею 863,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 12 та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС ГРУП». За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна, запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» у сумі еквівалентній 1 928 843,10 доларів США, з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом 1 700,00 доларів США;

- прострочені проценти за користування кредитом 163 425,33 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту 57 127,57 доларів США;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів - 8 290,20 доларів США.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що на думку позивача виконавчі написи №467 та №468 від 21.06.2013 року видані (вчинені) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною є такими що не підлягають виконанню в зв'язку з тим, що при здійсненні вищевказаних виконавчих написів нотаріусом було неправомірно визначено пеню за несвоєчасне погашення кредиту та пеню за несвоєчасну сплату процентів в іноземній валюті - доларах США.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно частин 1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду (частина 1, 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Глави 16 (Вчинення виконавчих написів) Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі по тексту - Перелік), нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1 -1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, коли подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 року №1172.

Розрахунок заборгованості по пені, складений Відповідачем в односторонньому порядку, та не може бути доказом безспірності його вимог, як і не є первинним бухгалтерським документом (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 29.05.2012 р. у справі № 27/420).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2015 року у справі №758/5057/2013 за позовом відповідача до Крапивина Володимира Дмитровича про стягнення заборгованості з а кредитним договором, яким рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року в частині стягнення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії №660/2 від 27 червня 2007 року скасовано та ухвалено нове, а саме:

- позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Крапивина Володимира Дмитровича про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково;

- стягнути з Крапивина Володимира Дмитровича на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 660/2 від 27 червня 2007 року, прострочену заборгованість по кредиту в сумі 1700000 доларів США; прострочену заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 21701,23 доларів США; 3 % річних від прострочених сум заборгованості в сумі 79198,51 доларів США, а всього 1800899,74 доларів США;

- стягнути з Крапивина Володимира Дмитровича на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 995000 гривень; пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 130000 гривень, а всього 1125000 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, той факт, що пеня за несвоєчасне погашення кредиту та сплату процентів повинна нараховуватись в національній валюті - гривні, а не доларах США, уже не потребує доказуванню, так як рішення Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2015 року у справі №758/5057/2013 має преюдиціальне значення при вирішенні даної справи.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

У виконавчому написі повинні зазначатися, зокрема, суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення (ст. 89 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно з п. 3.1 Глави 16 Наказу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору (п.п. 6.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5).

Суд зазначає, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що у виконавчих написах №467 та №468 від 21.06.2013 року визначено невірно розмір пені (який визначено не в національні валюті - гривні, а доларах США та є завищеним), а також виконавчі написи вчинено (видано) за відсутності всіх необхідних доказів безспірності вимог Відповідача, а тому зазначені виконавчі написи нотаріуса є такими що не підлягають виконанню та такими що не відповідаю вимогам Закону України «Про нотаріат» та діючому законодавству України.

Крім того, суд зазначає, що у нотаріуса відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позичальника (Крапивина Володимира Дмитровича) перед Відповідачем по штрафним санкціям (пені) є безспірним.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання такими що не підлягають виконанню виконавчі написи №467 та №468 від 21.06.2013 року, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49,75, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, що вчинений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною 21.06.2013 року, який зареєстровано в реєстрі за №467, яким запропоновано звернути стягнення на майно, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 710,10 (сімсот десять цілих десять десятих) кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 132 та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС ГРУП» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 12; код в ЄДР: 37451236).

3. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, що вчинений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною 21.06.2013 року, який зареєстровано в реєстрі за № 468, яким запропоновано звернути стягнення на майно, а саме: нежиле підвальне приміщення (в літ. А), загальною площею 704,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 12 та нежиле приміщення-магазину (в літ. А), загальною площею 863,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 12 та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС ГРУП» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 12; код в ЄДР: 37451236).

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІС ГРУП» (01133, м. Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 12, код ЄДРПОУ 37451236) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 14.07.2015 року.