Рішення

від 25.06.2015 по справі 911/1744/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р. Справа № 911/1744/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Фонтекс-Агро»

до Дочірнього підприємства «Підприємство регіональних перевезень «АТАСС» відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич»

про стягнення 447 505,77 грн

За участю представників:

від позивача Борода А.В. (дов. №15 від 02.06.2015);

від відповідача не з'явились.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Фонтекс-Агро» (далі - позивач) звернулося з позовом до Дочірнього підприємства «Підприємство регіональних перевезень «АТАСС» відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» (далі - відповідач) про стягнення 447 505,77 грн заборгованості, з яких: 334 284,18 грн основного боргу за поставлений згідно договору № 018 від 03.01.2014 товар, 52 725,31 грн пені, 55 825,46 грн інфляційних втрат та 4 670,82 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору № 018 від 03.01.2014 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2015 порушено провадження у справі № 911/1744/15, розгляд справи призначено на 04.06.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2015 розгляд справи відкладено на 25.06.2015.

05.06.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. 13134/15 від 05.06.2015), згідно якого просив відкласти розгляд справи призначений на 04.06.2015.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засіданні 25.06.2015 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача у судове засідання 25.06.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2014 між Приватним підприємством «Фонтекс-Агро» (Постачальник) та Підприємством регіональних перевезень «АТАСС» (Покупець) укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 018, згідно якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах договору поставити, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали, в тому числі масла автомобільні (далі ПММ).

Згідно п. 1.2 договору асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, визначаються у специфікації, яка є додатком №1 до договору (далі - специфікація).

Відповідно до п.2.2.2 договору кількість та ціна поставленого товару (окремої партії) визначається відповідно до видаткової накладної.

Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна вартість договору визначається сторонами у додатках до договору, та обраховується/складається з сукупної вартості поставок (окремих партій) здійснених в період його дії.

Оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати, отримання якої постачальником є умовою для здійснення останнім поставки товару відповідно до договору. За окремою домовленістю сторін, товар може поставлятися покупцю з відстрочкою платежу, але не більше ніж на 7 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (п.п. 3.4, 3.5 договору).

Згідно п.п. 7.1, 7.2., 7.3 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1 договору і закінчується 31.12.2014. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що станом на 07.06.2014 відповідач мав заборгованість за поставлений на підставі договору товар у розмірі 315 805,18 грн, крім того на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за період з 07.06.2014 по 02.08.2014 на загальну суму 333 479,00 грн, покупець свої зобов'язання виконав частково, залишивши суму боргу в розмірі 334 284,18, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2015, платіжним дорученнями № 632 від 17.06.2014, №654 від 24.06.2014, №657 від 25.06.2014, №693 від 02.07.2014, №699 від 03.07.2014, №702 від 04.07.2014, №712 від 08.07.2014, №749 від 17.07.2014, №754 від 17.07.2014, №762 від 18.07.2014, №763 від 18.07.2014, №811 від 29.07.2014, №812 від 29.07.2014, №815 від 31.07.2014, №816 від 01.08.2014, №922 від 22.08.2014, №1149 від 06.10.2014 та видатковими накладними №5РН0002199 від 07.06.2014 на суму 67 211,20 грн, №5РН0002490 від 02.07.2014 на суму 68 199,60 грн, №5РН0002636 від 04.07.2014 на суму 68 903,40 грн, №5РН0002948 від 21.07.2014 на суму 67 211,20 грн, №5РН0003176 від 01.08.2014 на суму 26 716,80 грн, №5РН0003249 від 02.08.2014 на суму 35 236,80 грн, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Предметом позову є вимоги про стягнення 334 284,18 грн основного боргу за поставлений згідно договору № 018 від 03.01.2014 товар, 52 725,31 грн пені, 55 825,46 грн інфляційних втрат та 4 670,82 грн 3 % річних

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи та не спростовано відповідачем, вимога позивача про стягнення 334 284,18 грн основного боргу за поставлений згідно договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 018 від 03.01.2014, товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 018 від 03.01.2014, позивачем на суму боргу в розмірі 334 284,18 грн за період з 13.10.2014 по 01.04.2015 нарахована пеня в сумі 52 725,31 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 договору визначено, що покупець зобов'язаний за прострочення оплати сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 13.10.2014 по 01.04.2015 становить 54 117,40 грн. Отже, вимога про стягнення 52 725,31 грн пені підлягає задоволенню в повному розмірі, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки №018від 03.01.2014, позивачем за період з 13.10.2014 по 01.04.2015 нараховано 55 825,46 грн інфляційних втрат та 4 670,82 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 13.10.2014 по 01.04.2015 складає 97 944,68 грн інфляційних втрат та 4 698,27 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 55 825,46 грн інфляційних втрат та 4 670,82 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 447 505,77 грн заборгованості, з яких: 334 284,18 грн основного боргу за поставлений згідно договору № 018 від 03.01.2014 товар, 52 725,31 грн пені, 55 825,46 грн інфляційних втрат та 4 670,82 грн 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Підприємство регіональних перевезень «АТАСС» відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Ентузіастів, буд. 6; ідентифікаційний код 23241723) на користь Приватного підприємства «Фонтекс-Агро» (14001, м. Чернігів, Новозаводський р-н, вул. Ціолковського, буд. 30; ідентифікаційний код 37022009) 334 284 (триста тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят чотири гривні) 18 коп. боргу за поставлений товар, 52 725 (п'ятдесят дві тисячі сімсот двадцять п'ять гривень) 31 коп. пені, 55 825 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень) 46 коп. інфляційних втрат, 4 670 (чотири тисячі шістсот сімдесят гривень) 82 коп. 3 % річних та 8 950 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень) 11 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 15.07.2015

Суддя В.М. Антонова