Ухвала

від 16.07.2015 по справі 910/15169/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16.07.2015Справа № 910/15169/15

за позовом: Комунального підприємства “Центр обслуговування споживачів Шевченківського району”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Модель-Т”, м.Київ

про стягнення 26 365,83 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача:

від відповідача:

Позивач, Комунальне підприємство “Центр обслуговування споживачів Шевченківського району”, м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Модель-Т”, м.Київ про стягнення 26 365,83 грн.

14.07.2015р. до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява б/н від 14.07.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю “Модель-Т”, м.Київ до Комунального підприємства “Центр обслуговування споживачів Шевченківського району”, м.Київ про визнання зобов'язання частково виконаним.

Розглянувши зустрічну позовну заяву та додані до неї документи, господарським судом встановлено наступне:

За приписами ст.60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Вказана норма імперативно встановлює, що зустрічна позовна заява подається за загальними правилами подання позовів. Тобто, зустрічний позов повинен бути поданий з додержанням вимог ст.54-58 Господарського процесуального кодексу України щодо форми і змісту подання такого позову.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові від 25.06.2015р. Вищого господарського суду України по справі №910/4312/15-г.

Згідно із п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний при поданні позову надати суду докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і всіх доданих до неї документів. Відповідно до ч.1 ст.56 вказаного Кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Тобто, належним доказом направлення на адресу відповідача зустрічного позову та всіх доданих до нього документів є опис вкладення.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Згідно із ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як вказувалось вище, у даному випадку такими належним доказом надіслання копії зустрічної позовної заяви з доданими до неї всіма документами відповідачу є опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення.

За змістом п.61 Правил надання поштового зв'язку, затверджених Постановою №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Проте, як встановлено судом, жодних доказів направлення на адресу відповідача за зустрічним позовом копії зустрічної позовної заяви на виконання обов'язку, передбаченого п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю “Модель-Т” до матеріалів зустрічного позову не надано.

Вищевказані обставини є суттєвими, оскільки приписами статті 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку Комунальне підприємство “Центр обслуговування споживачів Шевченківського району” позбавлено можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву з урахування всіх обставин, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю “Модель-Т”.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові від 18.12.2013р. Вищого господарського суду України по справі №910/15306/13.

При цьому, п.4 ч.1 ст.65 Господарського процесуального кодексу України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору.

Як зазначено у ст.38 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому суд у разі порушення позивачем ст.57 Господарського процесуального кодексу України не має права скористатися приписами ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, а навпаки є зобов'язаним виконати вимоги ст.63 зазначеного Кодексу України.

Одночасно, п.3.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», встановлено, що недодержання вимог ст.54, ст.56 та п.п.2, 3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами п.6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку неподання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2015р. становить 1218 грн.

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080 грн.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (1218 грн.).

Таким чином, враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу немайнового характеру, заявником повинні бути надані докази сплати судового збору за вимогами немайнового характеру в сумі 1 218 грн. (1 мінімальна заробітна плата).

Проте, як встановлено судом, будь-яких доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому законом розмірі Товариством з обмеженою відповідальністю “Модель-Т” не надано.

Наразі, господарський суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Модель-Т” не входить до переліку осіб, звільнених від сплати судового збору відповідно ст.5 Закону України «Про судовий збір».

За приписами п. 4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку неподання доказів сплати судового збору у передбаченому порядку та розмірі.

Відповідно до п.2.22 Постанови №7 від 21.02.2013р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав, передбачених, зокрема, ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, у зв'язку з ненаданням позивачем належних доказів направлення відповідачу копії зустрічного позову (опису вкладення), приймаючи до уваги відсутність доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, враховуючи приписи ст.57, ст.60, п.4, 6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, зустрічна позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.60, п.п.4, 6 ст.63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Повернути зустрічну позовну заяву б/н від 14.07.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю “Модель-Т”, м.Київ до Комунального підприємства “Центр обслуговування споживачів Шевченківського району”, м.Київ про визнання зобов'язання частково виконаним і додані до неї документи заявнику без розгляду.

Суддя                                                                                                     М.О. Любченко