Рішення

від 16.07.2015 по справі 920/937/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.2015 Справа № 920/937/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укреврострой», м. Суми

до відповідача: Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, м. Суми

про стягнення 307 846 грн. 46 коп.

Суддя В.Л.Котельницька

Представники сторін:

від позивача - А.В.Кісіль (довіреність від 30.09.2014)

від відповідача - Д.О.Данько (довіреність № 13 від 22.06.2015)

За участю секретаря судового засідання - Ю.О.Зері

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 294198 грн. 79 коп. інфляційних збитків та 13647 грн. 67 коп. суму 3% річних; а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 6156 грн. 94 коп.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, представник відповідача несплату заборгованості пояснив відсутністю грошових коштів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.12.2014 рішенням господарського суду Сумської області у справі № 920/1654/14 задоволено в повному обсязі позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укреврострой» та стягнуто з Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради 688990 грн. 14 коп. основного боргу, 66012 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 9979 грн. 09 коп. суму 3% річних та 16611 грн. 93 коп. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 вищезазначене судове рішення в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 15891 грн. 58 коп. та 3% річних в сумі 419 грн. 33 коп. скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

На примусове виконання рішення господарського суду Сумської області від 02.12.2014 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 судом першої інстанції 05.05.2015 був виданий відповідний наказ.

Як вбачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 688990 грн. 14 коп. за виконані останнім підрядні роботи.

Відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 були стягнуті з відповідача інфляційний втрати за період прострочення з травня по вересень 2014 року, та 3% річних за період по 20.10.2014.

У позовній заяві позивач зазначає, що за час існування невиконаного зобов'язання відповідача по справі грошова одиниця України значно знецінилась, тому позивач змушений був звернутись до суду за захистом порушених прав внаслідок невиконання відповідачем простроченого грошового зобов'язання та його знецінення після прийняття відповідного рішення суду.

Станом на дату звернення позивача до суду заборгованість відповідача складає 13647 грн. 67 коп. із сплати 3% річних та 294198 грн. 79 коп. зі сплати інфляційних нарахувань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього ж Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно із вказаною правовою нормою, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Тобто, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при касаційному перегляді судового рішення щодо стягнення інфляційних нарахувань та річних (постанова Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183).

Відповідно до пп. 7.1 п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Вищий господарський суд України у своєму у інформаційному листі №01-8/685 від 20.11.2008 вказав, що діюче законодавство не виключає можливості звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням збільшилась в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості. Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 №01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, який був здійснений з урахуванням суми заборгованості та індексів інфляції, сума заборгованості становить 294198 грн. 79 коп. Сума заборгованості по сплаті 3% річних на невиконане відповідачем зобов'язання по оплаті наданих послуг становить 13647 грн. 67 коп. Судом в ході судового розгляду був здійснений перерахунок даної суми з урахуванням строків сплати відповідачем заборгованості та сум таких платежів.

Суд, дослідивши всі обставини справи, проаналізувавши положення діючого законодавства у їх взаємодії, погоджується з сумами заборгованості та періодами нарахування сум інфляційних збитків та 3% річних, а тому дійшов висновку про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд відшкодовує позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Горького, 21; код ЄДРПОУ 37654796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укреврострой» (40030, м. Суми, вул. Садова, 32/19; код ЄДРПОУ 38867836) 294198 грн. 79 коп. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 13647 грн. 67 коп., 6156 грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.07.2015.

Суддя В.Л.Котельницька