Рішення

від 16.07.2015 по справі 920/691/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.2015 Справа № 920/691/15

За позовом: Селянського фермерського господарства «Вікторія», с. Козацьке, Бобровицький район, Чернігівська область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Комсервіс», м. Суми;

про стягнення 155 326 грн. 43 коп.

Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

При секретарі судового засідання Саленко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 155 326 грн. 43 коп., з яких: 124 800 грн. 00 коп. основного боргу, 5 723 грн. 71 коп. 3% річних, 24 802 грн. 72 коп. пені, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №20.08.В від 20.08.2013 р.; 10 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, а також 3 306 грн. 53 коп. судових витрат.

Представник позивача у клопотанні від 06.07.2015 р. просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень суду не подав.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

20 серпня 2013 року між ТОВ «Компанія «Комсервіс» і СФГ «Вікторія» був укладений договір №20.08.В (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання виготовити та поставити комплект автомобільних електронних вагів, а саме: поставити та ввести в експлуатацію 1 комплект автомобільних електронних вагів (в комплектації згідно технічної документації на ваги та вагове обладнання) з НВП 80 тон, довжиною 21 метр в термін не більше 40 календарних днів після здійснення позивачем оплати згідно п. 4.3. Договору.

Зі змісту п. 4.1. Договору вбачається, що вартість вагів та робіт з ПДВ становить 192 000 грн. 00 коп.

Розрахунок здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача (п. 4.2.).

Згідно п. 4.3. Договору позивач здійснює передплату в розмірі 124 800 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок відповідача протягом 2 банківських днів з моменту підписання договору. Кінцевий розрахунок в розмірі 67 200 грн. 00 коп. позивачем здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача залишкової вартості виробу з моменту підписання вантажної накладної, але не пізніше 18.10.2013 р.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов Договору ним було перераховано 124 800 грн. 00 коп. /20.08.2013 р. - 28 800 грн. 00 коп., 22.08.2013 р. - 96 000 грн. 00 коп./, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями /а.с. 22, 23/. Відповідно до календарного плану виконання робіт по Договору строком закінчення виконання робіт відповідачем вважається 05 листопада 2013 року, проте умови Договору з боку відповідача не виконані до цього часу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 285 від 12.11.2013 р. з вимогою про виконання своїх зобов'язань по Договору або повернення перерахованих грошових коштів, яка залишена відповідачем без відповідного реагування.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що відповідачем не подано доказів виконання обов'язків по Договору, повернення боргу або обґрунтованих заперечень вимогам позивача, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 124 800 грн. 00 коп. є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача на свою користь 24 802 грн. 72 коп. пені, нарахованої відповідно до п. 5.1. Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору у випадку порушення строків доставки та установки обладнання відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми передплати, за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зі змісту ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 24 802 грн. 72 коп. пені, нарахованої за період з 05.11.2013 р. по 08.04.2015 року.

Судом встановлено факт порушення з боку відповідача зобов'язання щодо поставки по Договору, беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України - з 20.11.2013 р., проте позивачем невірно визначено сам період нарахування штрафних санкцій, зазначений ним у позовні заяві, а суд дійшов до висновку про те, що права позивача були порушені саме з 20.11.2013 р.

Таким чином, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 828 грн. 32 коп. пені.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 723 грн. 71 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 05.11.2013 р. по 08.04.2015 р.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що судом встановлено факт невірного визначення періоду для нарахування штрафних санкцій, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних також підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 5 180 грн. 05 коп. - 3% річних за період з 20.11.2013 р. по 08.04.2015 р.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 10 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться письмові докази, які підтверджують фактичні витрати позивача на оплату послуг адвоката - квитанція до прибуткового касового ордера на суму 10 000 грн. 00 коп. від 05.01.2015 р., договір на надання правової допомоги від 05.01.2015 р., суд дійшов до висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Комсервіс» (40002, м. Суми, вул. Короленко, 28, код ЄДРПОУ 36550652) на користь Селянського фермерського господарства «Вікторія» (17450, Чернігівська область, Бобровицький район, с. Козацьке, вул. Леніна, 2, код ЄДРПОУ 21401849) 124 800 грн. 00 коп. основного боргу, 8 828 грн. 32 коп. пені, 5 180 грн. 05 коп. - 3% річних, 2 776 грн. 00 коп. судового збору; 10 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 17.07.2015 р.

Суддя О.В. Коваленко