Рішення

від 14.07.2015 по справі 922/2689/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р.Справа № 922/2689/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтару А.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "ТТК" (м. Харків) до Приватного підприємства "Щебтранс" (м. Харків) про стягнення 18455,14 грн. за участю представників сторін:

позивача - Стук Є.Б. (довіреність №11 від 20.05.2015 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "ТТК", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Щебтранс" на свою користь попередню оплату за невиконане зобов'язання, виконання якого для позивача втратило інтерес. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 18455,14 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором поставки товарів №1301/01-1 від 01.01.2013 щодо своєчасної поставки товару. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 14.07.2015 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 14.07.2015 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином, а саме ухвалу суду від 01.07.2015 по справі №922/2689/15 було розміщено на сайті Судова влада України на сторінці господарського суду Харківської області (hr.arbitr.gov.ua/sud5023/186973), що є належним повідомленням сторони.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "ТТК" (покупець) та Приватним підприємством "Щебтранс" (постачальник) було укладено договір поставки товарів №1301/01-1.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується постачати покупцеві товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору, предметом постачання є щебінь гранітний.

Розділом 2. Ціна товарів і порядок розрахунків договору сторони погодили, що загальна вартість даного договору не обмежена; найменування, кількість, ціна товару вказуються у накладних, рахунках; розрахунки на кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку; покупець сплачує партію товару за ціною, передбаченою рахунком, що виписується постачальником на підставі замовлення в письмовій чи усній формі, зробленого покупцем.

01.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "ТТК" (покупець) та Приватним підприємством "Щебтранс" (постачальник) було укладено додаткову угоду до договору поставки товарів №1301/01-1 від 01.01.2013.

Відповідно до п.3.1 договору, поставка продавцем продукції здійснюється залізничним транспортом на умовах франко-станції покупця, якщо інше не погоджено сторонами.

Згідно п. 3.4 договору, датою поставки товару рахується дата, вказана в залізничній накладній на штемпелі станції відправлення.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, відповідно до п. 2.7 договору здійснив попередню оплату товару на суму 99457,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "ТТК", проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки товарів №1301/01-1 від 01.01.2013, лише частково поставив продукцію позивачу на суму 81001,86 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних, актом звіряння взаємних розрахунків за період 2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "ТТК" та Приватним підприємством "Щебтранс" від 31.12.2014, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

23.12.2014 покупець відповідно до вимог договору поставки товарів №1301/01-1 від 01.01.2013 направив постачальнику замовлення на поставку 123 тон щебня зі строком виконання - на протязі 3-х діб з зазначенням адреси відвантаження.

З матеріалів справи вбачається, що на момент подачі позову до суду товар, за який позивач здійснив попередню оплату товару на суму 18455,14 грн., не поставлено покупцю.

15.04.2015 представником позивача надіслано телеграму на адресу відповідача, зазначену в договорі поставки товарів №1301/01-1 від 01.01.2013, в якій повідомляло про те, що в зв'язку з тим, що постачання щебня 0-40 в кількості 123 тон відповідно до замовлення від 23.12.2014 не здійснено в повному обсязі, виконання цього замовлення ПП "Щебтранс" втратило інтерес для ТОВ "Торгово-транспортна компанія "ТТК", тому представник позивача просив повернути суму 18455,14 грн. на розрахунковий рахунок, який вказано в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що на момент подачі позову до суду суму 18455,14 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Торгово-транспортна компанія "ТТК" відповідачем не перераховано.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушено права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення 18455,14 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Щебтранс" (61045, м. Харків, Дзержинський р-н., провулок Отакара Яроша, буд. 12А, кімн. 67; код ЄДРПОУ 38279919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "ТТК" (61001, м. Харків, Комінтернівський р-н., вул. Державінська, буд. 1, кімн. 62; код ЄДРПОУ 38385552; р/р 26009010734740 в ПАТ "УкрСоцбанк" м. Харків, МФО 300023) 18455,14 грн. попередньої оплати за невиконане зобов'язання по договору поставки товарів №1301/01-1 від 01.01.2013 та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова