Рішення

від 13.07.2015 по справі 924/671/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2015 р.Справа № 924/671/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації, м. Хмельницький

до 1. Аркадієвецької сільської ради, с. Аркадіївці, Хмельницький район, Хмельницька область;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля-Агросервіс", с. Водички, Хмельницький район, Хмельницька область

про - визнання незаконним та скасування рішення сесії Аркадієвецької сільської ради Хмельницького району від 24.07.2014р. №5 „Про надання в оренду земельної ділянки (не витребувані паї) ТОВ „Поділля-Агросервіс";

- визнання недійсним договору оренди землі від 12.08.2014р. укладеного між Аркадієвецькою сільською радою та ТОВ „Поділля-Агросервіс" про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв) загальною площею 123,18 га

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: Німчик О.О.- сільський голова (посвідчення від 15.11.2010р.);

від відповідача-2: не прибув.

від прокуратури: Коломий О.Є. - прокурор відділу прокуратури області (посвідчення від 30.10.2013р.)

В засіданні суду 13.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду із позовом, згідно якого просить визнати незаконним та скасувати рішення сесії Аркадієвецької сільської ради Хмельницького району від 24.07.2014р. №5 „Про надання в оренду земельної ділянки (не витребувані паї) ТОВ „Поділля-Агросервіс", а також визнати недійсним договір оренди землі від 12.08.2014р., укладений між Аркадієвецькою сільською радою та ТОВ „Поділля-Агросервіс" про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв) загальною площею 123,18 га

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що рішенням 32-ої сесії VI скликання Аркадієвецької сільської ради Хмельницького району від 24.07.2014 №5 „Про надання в оренду земельної ділянки (не витребувані паї) ТОВ „Поділля-Агросервіс" надано в оренду ТОВ „Поділля-Агросервіс" терміном на 11 місяців земельні ділянки (не витребувані паї) загальною площею 123,18 га, які розташовані на території Аркадієвецької сільської ради за межами населеного пункту с. Аркадіївці.

Відповідно до договору оренди землі від 12.08.2014р. Аркадієвецька сільська рада надає в строкове платне користування орендарю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не витребувані паї загальною площею 123,18 га, які розташовані на території Аркадієвецької сільської ради.

На виконання зазначеного договору Аркадієвецькою сільською радою передано в оренду ТОВ „Поділля-Агросервіс" земельні ділянки (невитребувані паї) загальною площею 123,18 га та вартістю 2460584грн., що підтверджується актом прийому-передачі об'єкта оренди від 12.08.2014.

Згадане рішення Аркадієвецької сільської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а укладений договір оренди визнанню недійсними з наступних підстав.

Відповідно до інформації управління Держземагенства у Хмельницькому районі земельні ділянки (невитребувані паї) загальною площею 123,18 га, які передані в користування ТОВ „Поділля-Агросервіс" на умовах оренди знаходяться на території Аркадієвецької сільської ради за межами населеного пункту с. Аркадіївці.

Статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб; районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в)індивідуального дачного будівництва; центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Окрім того, ст.13 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Прокурор вказує, що Хмельницька районна державна адміністрація є органом, уповноваженим державою здійснювати розпорядження нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками за межами населених пунктів на території Аркадієвецької сільської ради.

Проте, у порушення вказаних вимог законодавства, рішенням сесії Аркадієвецької сільської ради від 24.07.2014 №5, передано в оренду земельні ділянки та в подальшому укладено договір оренди земельних ділянок з ТОВ „Поділля-Агросервіс" від 12.08.2014р., чим перевищено свою компетенцію.

Крім того, Аркадієвецькою сільською радою при укладені зазначеного договору оренди про передачу земельних ділянок в оренду ТОВ „Поділля-Агросервіс" від 12.08.2014р. та прийнятті рішення від 24.07.2014р. №5 не була дотримана процедура надання земельних ділянок у користування, визначена ст.123 Земельного кодексу України, а також вимоги ст.124 Земельного кодексу України, згідно якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частиною другою, третьою статті 134 цього кодексу.

Приймаючи рішення про передачу земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, без необхідних на те повноважень та без дотримання установленої процедури надання земельних ділянок, Аркадієвецька сільська рада діяла з порушенням ст.24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", згідно якої органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а згідно ч.2 ст.19 Конституції України - органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Також, ст.203 Цивільного кодексу України встановлено загальні умови, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може бути суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Частиною 1 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин, прокурор вважає, що договір оренди земельних ділянок, який укладений на підставі рішення сільської ради від 24.07.2014р. №5 між Аркадієвецькою сільською радою та ТОВ „Поділля-Агросервіс" підлягає визнанню недійсними.

Згідно п.1.2.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №6 від 17.05.2011 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" - за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Відповідно до ст.13 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" органом уповноваженим здійснювати розпорядження нерозділеними (не витребуваними) земельними ділянками є Хмельницька районна державна адміністрація.

Із врахуванням вищенаведеного, прокурор підтримує позовні вимоги та просить суд про задоволення позову.

Позивач у поданих суду письмових поясненнях від 30.06.2015р. повідомив, що, виходячи із матеріалів справи та листа управління Держземагенства у Хмельницькому районі, можна зробити висновок, що передані в оренду за оспорюваним договором невитребувані земельні ділянки, частки (паї) знаходяться на території Аркадієвецької сільської ради за межами населеного пункту. Тому, повноваження з передачі в оренду вказаних у договорі ділянок - часток (паїв) належать Хмельницькій РДА.

Із урахуванням зазначеного позивач вважає, що при прийняті незаконного рішення та передачі Аркадієвецькою сільською радою в оренду ТОВ „Поділля-Агросервіс" земельних ділянок (невитребувані паї) площею 123,18 га, які розташовані за межами населеного пункту, порушуються інтереси Хмельницької РДА як розпорядника даних земельних ділянок відповідно до положень земельного законодавства.

Тому, позивач підтримує позовні вимоги і просить суд скасувати рішення сесії Аркадієвецької сільської ради від 24.07.2014р. №5 та визнати недійсним договір оренди землі від 12.08.2014р., укладений між Аркадієвецькою сільською радою та ТОВ „Поділля-Агросервіс" про передачу в оренду невитребувані паї загальною площею 123,18 га.

Відповідач-2 у направленому суду письмовому відзиві від 04.06.2015р. повідомив суд про таке. Згідно ч.1 ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Межі земельної ділянки фіксуються у землевпорядній документації (кадастровому плані земельної ділянки) та виносяться на місцевість (в натуру) на підставі технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки із оформленням Акта винесення меж земельної ділянки в натуру. Місце розташування земельної ділянки фіксується прив'язкою її меж і крайніх точок до мережі координат (геодезичної мережі).

Відповідно до положень ч.3 ст.122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б)будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

До набрання чинності Законом України №5245 від 06.09.2012р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності (набрав чинності 01.01.2013 року) до повноважень районних державних адміністрацій було віднесено також і право розпорядження земельними ділянками державної власності за межами населених пунктів.

Однак, із 01.01.2013р. повноваження передавати в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, було передано Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають, яким на сьогоднішній день є Державне агентство з земельних ресурсів та його управління (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України).

Натомість, як вбачається з листа Державного агентства з земельних ресурсів № 28-28-0.17-20018/2-13 від 28.11.2013р. земельна частка (пай) - це умовна частка сільськогосподарських угідь (яка не має чітко визначених меж та розміру у фізичних гектарах), що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай), власник якого не взяв участі у розподілі земельних ділянок, що проводився між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства, відповідною сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією, що підтверджується протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв) або їх представниками, які взяли участь у розподілі, головуючим та секретарем зборів.

Отже, земельна ділянка та земельна частка (пай) не є тотожними поняттями.

В зв'язку з тим, що об'єктом оренди є не земельна ділянка, а земельні частки (паї) положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини, пов'язані з передачею в оренду земельних ділянок, до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначаються положеннями Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв)" (надалі - Закон).

Згідно положень ст.13 Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

При цьому, жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено розподілу повноважень між сільськими, селищними, міськими радами чи районними державними адміністраціями щодо передачі в оренду не витребуваних земельних часток (паїв).

Оскільки предметом оскаржуваного договору були саме нерозподілені земельні ділянки (паї), а Відповідач-1 має необхідний обсяг повноважень для передачі в оренду не витребуваних часток (паїв), то на підставі ст.13 Закону між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було укладено спірний Договір.

Відповідач-2 вказує, що позивач в своєму позові зазначає, що Аркадієвецькою сільською радою при укладенні зазначеного договору оренди про передачу земельних ділянок в оренду ТОВ „Поділля-Агросервіс" від 12.08.2014р. та прийнятті рішення від 24.07.2014р. №5 не була дотримана процедура надання земельних ділянок у користування, визначена ст.123 Земельного кодексу України, а також ст.124 Земельного кодексу України, згідно якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частиною другою, третьою ст.134 цього Кодексу."

Тобто, позивач стверджує, що не витребувані земельні частки (паї), які є об'єктом оренди по Договору, є земельними ділянками державної власності. Однак, позивачем не враховано наступного.

За приписами ч.1 ст.4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

За ч.3 ст.28 Закону для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб'єктом права чи за об'єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.

Натомість, за приписами ч.1 ст.1 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Отже, невитребуваний земельний пай - це умовна земельна частка, яка закріплена за певною людиною, що з якоїсь причини не підтвердила своє право власності, і можливо з поважних причин не отримала земельний сертифікат.

Тобто, земельна частка (пай) не може бути віднесена до земель державної чи комунальної власності, оскільки власником земельної частки (паю) є фізична особа, а органам місцевого самоврядування та місцевим органам державної влади законодавчо надано лише право тимчасового розпорядження земельними частками (паями).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №122 від 05.02.2004р. „Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Тому, відповідач-2 вважає, що позивачем не доведено, що не витребувані частки (паї), які є об'єктом оренди за договором, є власністю держави.

Позивач в своїй позовній заяві як підставу задоволення позовних вимог зазначає те, що Відповідачем-1 не було дотримано процедуру передачі земельних ділянок в користування, а саме -земельні ділянки було передано в користування Відповідачу-2 без проведення земельних торгів.

Відповідач-2 не погоджується з таким твердженням позивача, виходячи з наступного.

Згідно приписів статті 134 Земельного кодексу України на земельних торгах підлягають продажу виключно права на землі державної та комунальної форми власності.

Так, ч.1 ст.134 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави стверджувати, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється без проведення земельних торгів, що передбаченні статтею 124 Земельного кодексу України, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 20 травня 2014 року № К/9991/68983/12, № К/9991/68691/12.

Таким чином, оскільки положеннями чинного законодавства України не передбачено обов'язковість проведення земельних торгів при передачі в оренду невитребуваних земельних часток (паїв), то позивачем безпідставно здійснено посилання на положення статті 123, 124, 134 Земельного кодексу України, в зв'язку з чим законні підстави для визнання Договору недійсним в зв'язку з порушенням порядку передачі землі в оренду (без проведення земельних торгів) - відсутні.

Крім того, прокурором жодним чином не доведено наявності порушень або загрози таких порушень, тобто не доведено наявність предмета позову взагалі.

Так, між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір, на виконання якого Відповідачем-1 було передано в користування відповідача-2 земельні частки (паї), а відповідач-2 зобов'язувався сплачувати орендну плату за користування вказаними земельними частками (паями).

Орендна плата, за умовами Договору, виплачується щомісячно, у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земель, що передаються в оренду. Договором передбачено, що нормативна грошова оцінка земель, що передаються в оренду, становить 2460584 гривень. Отже, розмір річної орендної плати за Договором становить 98 423,36 грн., а розмір орендної плати за місяць - 8 201,95 грн.

Відповідач-2 свої зобов'язання за договором протягом його дії виконував належним чином та сплачував орендну плату в повному обсязі та своєчасно, а грошові кошти перераховувались до місцевого бюджету, що підтверджується копіями платіжних доручень, які додаються.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач-2 вважає, що позивачем не надано належних доказів та обґрунтувань своїх позовних вимог, а отже позивачем не виконано вимоги ч.1 ст.33 ГПК України. Відтак, підстави визнання недійсним спірних договорів відсутні.

За таких обставин, відповідач-2 просить суд відмовити прокурору в позові.

Представник позивача в засіданні суду 13.07.2015р. участі не приймав, будь-яких додаткових доказів чи пояснень від останнього до суду не надходило.

Представник відповідача-1 в засідання суду 13.07.2015р. прибув, усно повідомив, що позовні вимоги він визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Представник відповідача-2 в засіданні суду 13.07.2015р. не прибув, натомість подав заяву від 10.7.2015р., згідно якої просить суд провести розгляд справи за відсутності повноважного представника відповідача-2, проти позову заперечує та вважає його таким, що не підлягає задоволенню. Також, у поповнення до відзиву відповідач-2 надав письмові пояснення від 10.07.2015р., згідно яких останній не погоджується із позовними вимогами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

24.07.2014р. Аркадієвецька сільська рада Хмельницького району прийняла рішення від 24.07.2014р. №5 „Про надання в оренду земельної ділянки (не витребувані паї) ТОВ „Поділля-Агросервіс", згідно якого було вирішено надати в оренду ТОВ „Поділля-Агросервіс" терміном на 11 місяців земельні ділянки (невитребувані паї) загальною площею 123,18 га, які розташовані на території Аркадієвецької сільської ради за межами населеного пункту с. Аркадіївці.

12.08.2014р. між Аркадієвецькою сільською радою в особі сільського голови (орендодавець) та ТОВ „Поділля-Агросервіс" (орендар) було підсипано Договір оренди землі (далі - договір), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (невитребувані паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться за межами села Аркадіївці. (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 123,18 га, в тому числі - невитребувані паї.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 2 460 584,00 грн. (п. 2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що він укладений на одинадцять місяців, але дія договору припиняється щодо конкретної земельної ділянки з моменту отримання її власником державного акту на право власності на цю земельну ділянку. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 50 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата встановлюється орендарем у розмірі 4%. Орендна плата вноситься щомісячно (п.п.4.1-4.3 договору).

Згідно з п.5.1 договору земельні ділянки передаються для вирощування сільськогосподарських культур. Цільове призначення ділянок - товарне сільськогосподарське виробництво (п.5.2 договору).

У пункті 6.1 договору сторони погодили, що передача земельних ділянок в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Відповідно до п.6.3 договору передача земельних ділянок орендарю здійснюється у 5-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та його державної реєстрації. Невід'ємною частиною договору є акт приймання-передачі об'єкта оренди (п.13.1 договору).

Договір підписаний орендодавцем та орендарем, зареєстрований в Аркадієвецькій сільській раді 13.08.2014 р. за №1.

У розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки (невитребувані паї за межами села Аркадієвці визначено, що грошова оцінка земельної ділянки складає всього 2 460 584,00 грн., відповідно розмір орендної плати (4%) становить 98 432,36 грн.

Відповідно до акту від 12.08.2014р. прийому-передачі об'єкта оренди (земельних ділянок) за договором оренди від 12.08.2014р. Аркадієвецька сільська рада (орендодавець) передала ТОВ „Поділля Агро сервіс" (орендар) земельні за кадастровими номерами: №№3, 11, 13, 15, 20, 24, 94, 96, 116, 120, 144, 161, 174, 178, 205, 209, 214, 216, 220, 247, 252, 263, 274, 278, 283, 286, 287, 289, 296, 309, 313, 314, 318, 322, 327, 330, 332, 337, 339, 341, 343, 349, 356, 358, 360, 363, 364, 367, 370. загальною площею 123,18 га, а орендар прийняв вищевказані земельні ділянки в оренду.

Згідно наявного в матеріалах справи листа прокурора району від №95/1282вих-15 від 06.04.2015 р. вбачається, що останній адресований управлінню Держземагенства у Хмельницькому району із вимогою надати інформацію.

У відповідь на вказаний лист Управління Держземагенства у Хмельницькому районі листом від 08.04.2014 р. повідомило, що управлінням договори оренди земельних ділянок, зокрема, з ТОВ „Поділля-Агросервіс" щодо користування земельними ділянками, які знаходяться на території, зокрема, Аркадієвецької сільської ради, не укладалися. При цьому зазначено, що середня вартість 1 га ріллі, з-поміж іншого, в Аркадієвецькій сільській раді становить 31 635,00 грн. Також управління повідомило, що земельні ділянки, зазначені в рішеннях сесій сільських рад, знаходяться за межами населених пунктів сільських рад.

Вважаючи, що Аркадієвецька сільська рада перевищила свої повноваження при прийнятті спірного рішення, а також не було дотримано процедури надання земельних ділянок у користування, прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про:

- визнання незаконним та скасування рішення сесії Аркадієвецької сільської ради Хмельницького району від 24.07.2014р. №5 „Про надання в оренду земельної ділянки (не витребувані паї) ТОВ „Поділля-Агросервіс";

- визнання недійсним договору оренди землі від 12.08.2014р., укладеного між Аркадієвецькою сільською радою та ТОВ „Поділля-Агросервіс" про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв) загальною площею 123,18 га.

Досліджуючи надані докази, фактичні обставини справи, оцінюючи доводи та заперечення сторін, судом до уваги приймається таке:

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції).

У статті 1 Земельного кодексу України зазначено, що земля - основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

При цьому суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею ст.2 Земельного кодексу України визначає як земельні правовідносини. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Принципами земельного законодавства Земельний кодекс України визначає: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки. (ст.5 Земельного кодексу ).

Відповідно до ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Приписами ст.2 ГПК України визначено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

Також в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України зазначено, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Як вбачається із позовної заяви, прокурор в інтересах держави в особі позивача просить визнати незаконним та скасувати спірне рішення органу місцевого самоврядування та визнати недійсним договір оренди землі із посиланням на те, що приймаючи зазначене рішення та укладаючи спірний договір, Аркадієвецька сільська рада перевищила свою компетенцію всупереч вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ст.24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.5, 13 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", а також на те, що при укладенні зазначеного договору та прийнятті рішення не була дотримана процедура надання земельних ділянок у користування, визначена ст.123 Земельного кодексу України, та вимоги ст.124 Земельного кодексу України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ч.3 ст.24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із ч.5 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Судом встановлено, що відповідно до спірного договору оренди землі від 12.08.2014р. Аркадієвецькою сільською радою надано в оренду ТОВ "Поділля-Агросервіс" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва невитребувані земельні ділянки (паї) загальною площею 123,18 га, і орендар використовує ці земельні ділянки за цільовим призначенням, сплачуючи при цьому орендні платежі.

Спеціальним законодавчим актом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками є Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" №899-IV від 05.06.2003р. (далі - Закон).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації (ст.3 Закону).

Згідно з ч.2 ст.5 Закону сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Відповідно до ст.13 зазначеного Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України „Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" від 04.02.2004р. №122 встановлено, що організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом; відповідно до п.12 цієї Методики - нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Із системного аналізу положень ст.ст.5 і 13 Закону, п.п.2, 12 Постанови КМУ від 04.02.2004р. №122 вбачається, що розпорядження нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками (паями) з метою надання їх в оренду здійснюють сільські, селищні, міські ради чи райдержадміністрації в залежності від місця розташування таких ділянок, а саме за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради нерозподілені (невитребувані) земельні частки можуть передаватися в оренду в межах населених пунктів, а за рішенням районної державної адміністрації - за межами населених пунктів.

Зазначеним вище спростовуються доводи відповідача-2 про те, що районні державні адміністрації та сільські, селищні, міські ради мають рівні повноваження щодо передачі в оренду одних і тих же невитребуваних земельних ділянок (паїв).

З огляду на наявність спеціальних норм Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", безпідставними є й посилання відповідача - ТОВ „Поділля-Агросервіс" на Закон України №5245 від 06.09.2012 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

При цьому, відповідачами не заперечується те, що передані в оренду за спірним договором невитребувані земельні ділянки (паї) знаходяться на території Аркадієвецької сільської ради за межами села Аркадіївці.

У зв'язку із тим, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки (паї), які передані в оренду за спірним договором, знаходяться на території Терешовецької сільської ради, але за межами населених пунктів, повноваження з передачі в оренду вказаних у договорі земельних ділянок (невитребуваних паїв) належать Хмельницькій районній державної адміністрації.

З огляду на зазначене, у Аркадієвецької сільської ради були відсутні повноваження на передачу невитребуваних земельних ділянок (паїв), що знаходяться за межами населеного пункту, у користування ТОВ "Поділля-Агросервіс" та, відповідно, укладення спірного договору оренди.

Підставою недійсності правочину згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п.2.1 Постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.13 Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки (паї) можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Відповідно до ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Натомість, як слідує з матеріалів справи, рішення про передання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок ТОВ „Поділля-Агросервіс" Терешовецькою сільської радою не приймалось.

Суд враховує приписи ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якими органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені, зокрема, Конституцією і законами України,

Таким чином, спірний договір оренди землі від 12.08.2014р. підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", оскільки Терешовецька сільська рада, укладаючи спірний договір оренди землі, розпорядилася невитребуваними земельними частками (паями), що знаходяться за межами населених пунктів.

З приводу позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення сесії Аркадієвецької сільської ради Хмельницького району від 24.07.2014р. №5 „Про надання в оренду земельної ділянки (не витребувані паї) ТОВ „Поділля-Агросервіс", судом до уваги приймається таке. Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні").

У п.2 Роз'яснення президії ВГСУ № 02-5/35 від 26.01.2000р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (зі змінами) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Так, відповідно до п.п.34, 43 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції.

Натомість, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо передання в оренду невитребуваних земельних ділянок (паїв) в залежності від їх місця розташування.

З огляду на зазначене, рішення сесії Аркадієвецької сільської ради Хмельницького району від 24.07.2014р. №5 „Про надання в оренду земельної ділянки (не витребувані паї) ТОВ „Поділля-Агросервіс" прийняте всупереч вимог Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", оскільки вказаним рішенням затверджено договір про надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (паїв), що знаходяться за межами населених пунктів, який укладений сільською радою без відповідних повноважень, тому підлягає скасуванню.

Доводи прокурора щодо недотримання при укладенні спірного договору та прийнятті спірного рішення процедури надання земельних ділянок у користування, визначеної ст.123 Земельного кодексу України, та вимог ст.124 Земельного кодексу України, суд не може взяти до уваги, оскільки невитребувані земельні ділянки (паї) не є земельними ділянками в розумінні Земельного кодексу України (ст.79) і регулюються нормами спеціального законодавства, зокрема, Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", яким така процедура та вимоги не передбачені.

Одночасно доводи відповідачів про те, що прокурором не доведено порушення інтересів держави, оскільки передані в оренду згідно з оспорюваним рішенням земельні ділянки не відносяться до земель державної чи комунальної власності, а належать до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, спростовуються вищенаведеним Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99, оскільки нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, передані за спірним договором в оренду, знаходяться за межами населених пунктів, повноваження щодо їх передачі в оренду належать Хмельницькій районній державній адміністрації, а відтак спірний договір оренди порушує права та інтереси держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації як органу, який законодавчо наділений повноваженнями передавати в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за межами населених пунктів.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України ).

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

Керуючись ст.ст.1, 12, 21, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації, м. Хмельницький до 1. Аркадієвецької сільської ради, с. Аркадіївці, Хмельницький район, Хмельницька область; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля-Агросервіс", с. Водички, Хмельницький район, Хмельницька область про визнання незаконним та скасування рішення сесії Аркадієвецької сільської ради Хмельницького району від 24.07.2014р. №5 „Про надання в оренду земельної ділянки (не витребувані паї) ТОВ „Поділля-Агросервіс"; визнання недійсним договору оренди землі від 12.08.2014р. укладеного між Аркадієвецькою сільською радою та ТОВ „Поділля-Агросервіс" про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв) загальною площею 123,18 га, задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Аркадієвецької сільської ради Хмельницького району від 24.07.2014р. №5 „Про надання в оренду земельної ділянки (не витребувані паї) ТОВ „Поділля-Агросервіс".

Визнати недійсним договір оренди землі від 12.08.2014р., укладеного між Аркадієвецькою сільською радою та ТОВ „Поділля-Агросервіс" про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв) загальною площею 123,18 га.

Стягнути із Аркадієвецької сільської ради, 31321, с. Аркадіївці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Літвінова,6 (код ЄДРПОУ 04403640) в доход Державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації доходів 22030001, отримувач коштів - УДКСУ у м.Хмельницькому, на рахунок отримувача №31218206783002, код отримувача 38045529, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013) судовий збір в розмірі 2 436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 17.07.2015р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - прокуратура Хмельницького району (вул. Уляни Громової, 10, м. Хмельницький, 29018) - згідно заяви;

3 - Хмельницька РДА (вул. Кам'янецька, 122/2, м. Хмельницький, 29000) - прост. кореспонд.;

4 - ТОВ „Поділля-Агросервіс" (вул. Подільська, 5, с. Аркадіївні, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 313219) - рекоменд. кореспонд.