Постанова

від 13.07.2015 по справі 910/22565/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2015 р. Справа№ 910/22565/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

за участю представників сторін:

Від позивача: представник Лопатинська Є.Г. - за довіреністю,

Від відповідача: представник Пузирко О.О.- за довіреністю,

Від третьтої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,: Мамайчук В.В.- без підтвердження повноважень,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шляхи Полісся",

на рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2014 року

у справі № 910/22565/13 (головуючий суддя Васильченко Т.В., судді

Любченко М.О., Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Шляхи Полісся"

до Приватного підприємства "Авантис"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАН-СЕРВІС"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення

збитків у розмірі 2 881 575,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Товариство з додатковою відповідальністю "Шляхи Полісся" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Авантис" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.04.2013 року, укладеного між позивачем та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.І. за реєстраційним номером 1035 та стягнення збитків у розмірі 2 881 575,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір купівлі-продажу укладений внаслідок зловмисної домовленості колишнього директора позивача Коноплицького О.І., колишнього директора ТОВ "Трансстроймеханізація" (учасник ТДВ "Шляхи Полісся") Гаврилевича О.М. та відповідача, у зв'язку з чим просить визнати його недійсним на підставі вимог ст. ст. 203, 215, 232, 237 Цивільного кодексу України, а також стягнути збитки в розмірі 2 881 575,00 грн., які зазнав позивач у зв'язку з вчиненням оспорюваного правочину.

У письмових поясненнях, наданих позивачем 28.02.2014 року до суду першої інстанції, позивач зазначив, що заявлена позивачем сума до стягнення складає різницю між сплаченою відповідачем сумою коштів за договором купівлі-продажу та справжньою (реальною) вартістю набутого ним майна, що є підставою для застосування реституції як способу захисту цивільного права, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України. При цьому, позивач не просить суд за наслідками визнання договору недійсним повернути предмет оспорюваного договору купівлі-продажу, оскільки нерухоме майно перебуває у добросовісного набувача на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2013 року посвідченого приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лавренюк Т.Т. за реєстраційним номером 679.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/22565/13 від 16.06.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, крім підстав зазначених у позовній заяві, посилається на те, що укладання спірного договору призвело до негативних наслідків для позивача у вигляді недоотримання доходу, тоді як відповідач придбав нерухоме майно на вигідних для себе умовах, які б не зміг отримати у разі добросовісного виконання представником потерпілої сторони своїх обов'язків.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАН-СЕРВІС".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року зупинено апеляційне провадження у справі № 910/22565/13 та призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року поновлено апеляційне провадження у справі № 910/22565/13, у зв'язку із необхідністю розгляду клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Свістунова І.С., в якому останній просить суд конкретизувати, станом на яку дату визначити ринкову вартість групи будівель, що знаходяться по вул. Привокзальній, 2 в селі Наталівка Новоград-Волинського району Житомирської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року зупинено апеляційне провадження у справі № 910/22565/13 та призначено судову експертизу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 року поновлено апеляційне провадження у справі № 910/22565/13, у зв'язку із надходженням до Київського апеляційного господарського суду висновку судової будівельно-технічної експертизи № 14471/14-43 від 28.05.2015р.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАН-СЕРВІС" був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, проте у судове засідання суду апеляційної інстанції з'явився без повноважень.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази та висновок судової будівельно-технічної експертизи № 14471/14-43 від 28.05.2015р., заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2013 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Шляхи Полісся", в особі директора Коноплицького О.І., (продавець) та Приватним підприємством "Авантис", в особі директора Мамайчука О.В., (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.І. та зареєстрований в реєстрі за №1035, за умовами якого продавець передає, а покупець приймає у власність і сплачує грошові кошти (купує) 867/1000 часток нежитлових будівель в цілому, що знаходяться по вул. Привокзальна, 2 в селі Наталівка Новоград-Волинського району Житомирської області та складаються: гараж на 8 автомобілів, гараж для легкового автотранспорту, котельня, убиральня, склад мінерального порошку, побутові приміщення, трансформаторна підстанція, столярна майстерня, ремонтна майстерня, матеріальний склад, арочна споруда, арочна споруда, склад ПММ, кузня, приміщення пульту управління, контора центральна, бітумосховище, протипожежний резервуар, гудроносховище, мазутосховище, сховище для гудрону.

Відповідно до п. 3.2 договору продаж нерухомого майна, що купується покупцем за цим договором, вчиняється за 835 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 139 166,67 грн., які покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 30.04.2013 року.

Згідно з п. 4.1 договору право власності на 867/1000 часток нежитлових будівель в цілому, що є предметом цього договору, відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України, виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Матеріали справи свідчать про те, що 30.04.2013 року Товариством з додатковою відповідальністю "Шляхи Полісся", в особі директора Коноплицького О.І., передано Приватному підприємству "Авантис", в особі директора Мамайчука О.В., 867/1000 часток від нежитлових будівель в цілому наступні об'єкти: гараж на 8 автомобілів, гараж для легкового автотранспорту, котельня, убиральня, склад мінерального порошку, побутові приміщення, трансформаторна підстанція, столярна майстерня, ремонтна майстерня, матеріальний склад, арочна споруда, арочна споруда, склад ПММ, кузня, контора центральна, що знаходяться по вул. Привокзальна, 2 в селі Наталівка Новоград-Волинського району Житомирської області, зазначени підтверджується актом приймання-передачі (Том І, а.с. 51).

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як передбачено ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 65 Закону України «Про господарські товариства» товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52 - 64 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Згідно з п. 11.4.20 Статуту Товариства з додатковою відповідальністю "Шляхи Полісся" передбачено, що до компетенції Загальних Зборів Учасників Товариства належить, в тому числі прийняття рішень з інших питань, винесених на розгляд Загальних Зборів Учасників Товариства, Виконавчим органом Товариства або Ревізором Товариства.

Відповідно до п.п. 14.1, 14.6.19, 14.6.24, 14.6.25 Статуту Товариства з додатковою відповідальністю "Шляхи Полісся" виконавчим органом Товариства, що здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства і є підзвітним Загальним зборам Учасників Товариства, є Директор Товариства (одноособовий Виконавчий орган Товариства); директор підписує договори та інші документи від імені товариства за винятком, передбачених цим Статутом; організовує та забезпечує виконання рішень Зборів Учасників Товариства; розпоряджається майном товариства в межах своєї компетенції (Том. 1 а.с. 20-44).

Матеріали справи свідчать про те, що Протоколом позачергових загальних зборів учасників № 5 від 27.03.2013 р., на яких були присутні: ТОВ «Трансстроймеханізація», в особі заступника директора з економічних питань Василенка В.М., частка в статутному капіталі якого становить 82,58 %, Василенко В.М., частка в статутному капіталі - 0,03%, Сатирь J1.B., частка в статутному капіталі - 0,03%, була погоджена доцільність відчуження основних засобів ТДВ «Шляхи Полісся» - нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, с. Наталівка, вул. Привокзальна, 2 та уповноважено учасника ТОВ «Трансстроймеханізація» здійснити незалежну експертну оцінку для встановлення справедливої (ринкової) вартості нерухомого майна (Том ІІ, а.с. 70-72).

Встановлено, що протоколом позачергових загальних зборів учасників № 6 від 04.04.2013р., на яких були присутні: ТОВ «Трансстроймеханізація», в особі заступника директора з економічних питань Василенка В.М., частка в статутному капіталі якого становить 82,58 %, Василенко В.М., частка в статутному капіталі - 0,03%, Сатирь J1.B., частка в статутному капіталі - 0,03%, було прийнято рішення про продаж основних засобів вартістю на рівні не нижчому 3 520 000 гривень 00 копійок, яка підлягатиме остаточному уточненню відповідно до висновку незалежного експерта.

Матеріали справи свідчать про те, що за результатом незалежної оцінки вартості нежитлових будівель, що розташовані за адресою: Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, с. Наталівка, вул. Привокзальна, 2, що проводилася ТОВ «Експо Консалтінг-М», встановлено, що ринкова вартість нерухомого майна становить 3 716 575,00 (три мільйона сімсот шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) гривень з урахуванням ПДВ. (Том І, а.с. 89).

Як вбачається з оскаржуваного договору купівлі-продажу, останній був укладений на умовах ціни нерухомого майна, яка становить 835 000,00 (вісімсот тридцять п'ять тисяч) гривень, в тому числі ПДВ - 139 166,67 грн.(Том І, а.с. 49).

Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі посилається на те, що в матеріалах кримінальної справи №12013060090000821 від 27.05.2013 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало у її віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах міститься протокол позачергових зборів учасників № 6 від 04.04.2013 р., вилучений у нотаріуса, що посвідчував оспорюваний договір купівлі-продажу, в якому не визначено ціни продажу нерухомого майна, а також відсутні підстави для встановлення ринкової вартості кожного окремого основного засобу.

Окрім цього, учасниками позачергових зборів в цьому ж протоколі визначені: ТОВ «Трансстроймеханізація», в особі директора Гаврилевича О.М. частка в статутному капіталі якого становить 82,58 %, Василенко В.М., частка в статутному капіталі - 0,03%, Сатирь J1.B., частка в статутному капіталі - 0,03%.

Проте, позивач зазначає про те, що Гаврилевич О.М. не міг бути присутнім на вказаних вище позачергових зборах, оскільки перебував у відрядженні у Львівській області на ст. Бескид і виконання обов'язків директора на час його відрядження з 03.04.2013 р. по 10.04.2013 р. поклав на заступника з економічних питань Василенко В М., що підтверджується наказом генерального директора ТОВ «Трансстроймеханізація» № 14-В від 02.04.2013 р. та посвідченням про відрядження № 141 від 02.04.2013 р. (Том І, а.с. 59-60).

Також, в матеріалах справи міститься висновок судової-почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис, розташований в графі «3.Сатирь Леонід Васильович» протоколу № 6 загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Шляхи Полісся" від 04.04.2013 р. виконаний не Сатирь Леонідом Васильовичем, а іншою особою.

З метою встановлення ринкової вартості групи нежилих будівель, які є предметом спірного договору купівлі-продажу, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

З висновку експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи № 14471/14-43 від 28.05.2015 року вбачається, що загальна ринкова вартість нерухомого майна, що визначені виходячи з питомої ваги вартості кожної складової комплексу, станом на 30.04.2013р. становить 2 070 400,00 грн.

Отже, встановлені судовою колегією обставини свідчать про те, що дії директора позивача - Коноплицького О.І., призвели до негативних наслідків для позивача, а саме продаж нерухомого майна товариства за заниженою вартістю.

Стосовно посилань позивача на ст. 232 ЦК України, як на підставу визнання спірного договору недійсним, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Тобто, за змістом наведеної норми в силу зловмисної домовленості представника й контрагента воля довірителя не знаходить свого вираження, а підмінюється волею представника, який фактично вступає у змову з контрагентом з метою одержати власну чи обопільну вигоду або створити негативну ситуацію для довірителя, що і є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Встановлено, що на підтвердження зловмисної домовленості Коноплицького О.І. (колишнього директора позивача), Гаврилевича О.М. (колишнього директора ТОВ "Трансстроймеханізація"- учасника позивача) та відповідача, позивач, зокрема, посилається на кримінальне провадження №2013060090000821, зареєстроване СВ Новоград-Волинської міжрайонної прокуратури МВ УМВС України в Житомирській області від 27.05.2013 про привласнення Коноплицьким О.І. за попередньою змовою з Гаврилевичем О.М. та Мамайчуком О.В. грошових коштів ТДВ "Шляхи Полісся".

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вказане кримінальне провадження було закрите постановою про закриття кримінального провадження Новоград-Волинської міжрайонної прокуратури МВ УМВС України в Житомирській області 24.05.2014 року за відсутністю достатніх доказів та вичерпанням можливості їх отримати.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про безпідставність посилання позивачем на ст. 232 ЦК України, за відсутності належних доказів.

За приписами п. 2.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Як вбачається з матеріалів справи, нерухоме майно, що було предметом продажу спірного договору купівлі-продажу перебуває у добросовісного набувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАН-СЕРВІС", на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2013 року, укладеного між Приватним підприємством "Авантис" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАН-СЕРВІС" та посвідченого приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лавренюк Т.Т. за реєстраційним номером 679.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, заявлена позивачем сума до стягнення складає різницю між сплаченою відповідачем сумою коштів за договором купівлі-продажу та справжньою (реальною) вартістю набутого ним майна, що є підставою для застосування реституції як способу захисту цивільного права, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України. При цьому, позивач не просить суд за наслідками визнання договору недійсним повернути предмет оспорюваного договору купівлі-продажу, оскільки нерухоме майно перебуває у добросовісного набувача.

Враховуючи те, що нерухоме майно, яке було предметом спірного договору купівлі-продажу, було перепродано Товариству з обмеженою відповідальністю "АВАН-СЕРВІС" на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2013 року, судова колегія приходить до висновку за можливе застосування реституції щодо стягнення різниці між сплаченою відповідачем сумою коштів за договором купівлі-продажу та ринковою (реальною) вартістю набутого ним майна.

За таких обставин, судова колегія, керуючись ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, приходить до висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.04.2013 року, укладеного між позивачем та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.І. за реєстраційним номером 1035, в частині вартості предмету договору, а саме п.п. 3.1, 3.2. вказаного договору, застовувавши в цій частині ринкову вартість, встановлену висновком експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи № 14471/14-43 від 28.05.2015 року, за виключенням вартості залізничного тупіка інвентарний номер 602074 вартістю 118 401,00 грн., стрілочного переводу інвентарний номер 602089 вартістю 16 110,00 грн. та мийки автомобілів інвентарний номер 602134 вартістю 1 013,00 грн., які не були предметом договору купівлі-продажу від 30.04.2013 року, а саме 1 934 876,00 грн.

Отже, судова колегія приходить до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2 881 575,00 грн. різниці між сплаченою відповідачем сумою коштів за договором купівлі-продажу та справжньою (реальною) вартістю набутого ним майна підлягає задоволенню частково, з урахуванням висновків експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи, та з урахуванням сплаченої за спірним договором суми, а також за виключенням зазначеного вище майна, яке не було предметом договору купівлі-продажу від 30.04.2013 року, а саме у розмірі 1 099 876,00 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2014 року у даній справі - скасуванню, а позов - частковому задоволенню.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в частині не майнових вимог покладаються на відповідача, тоді як витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в частині майнових вимог покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шляхи Полісся" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2014 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2014 року у справі № 910/22565/13 - скасувати.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.04.2013 року, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю "Шляхи Полісся" та Приватним підприємством "Авантис" в частині вартості предмету договору, а саме п.п. 3.1, 3.2., з моменту його укладання.

Стягнути з Приватного підприємства "Авантис" (01011, м. Київ, Арсенальна, 20; код ЄДРПОУ 32308954) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Шляхи Полісся" (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 17; код ЄДРПОУ 03448563) різницю між сплаченою відповідачем сумою коштів за договором купівлі-продажу та ринковою (реальною) вартістю набутого ним майна в розмірі 1 099 876 (один мільйон дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 00 коп., 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви в частині немайнових вимог, 21 997 (двадцять одну тисячу дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 95 коп. судового збору за подання позовної заяви в частині майнових вимог.

В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Авантис" (01011, м. Київ, Арсенальна, 20; код ЄДРПОУ 32308954) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Шляхи Полісся" (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 17; код ЄДРПОУ 03448563) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги в частині немайнових вимог, 10 998 (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 98 коп. судового збору за подання апеляційної скарги в частині майнових вимог.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/22565/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.Я. Дикунська

С.О. Алданова