Постанова

від 15.07.2015 по справі 922/1022/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р. Справа № 922/1022/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Леонець О.С., за довіреністю від 02.06.2015р.;

відповідача - ОСОБА_2.,договір від 23.03.2015р., свідоцтво від 14.11.2006р. НОМЕР_1;

першої третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився,

другої третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фадєєва О.О., за довіреністю від 16.03.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3503 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року у справі №922/1022/15

за позовом Старосалтівської селищної ради, смт Старий Салтів,

до ФОП ОСОБА_5, смт Старий Салтів,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Старосалтівського професійного аграрного ліцею, смт Старий Салтів,

2) Комунального підприємства "Старосалтівський комбінат житлово-комунальних послуг", смт Старий Салтів,

про примусове звільнення приміщення

ВСТАНОВИЛА:

19.02.2015р. позивач Старосалтівська селищна рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_5 про зобов'язання відповідача звільнити та привести у придатний для використання стан приміщення в гуртожитку по АДРЕСА_1. В обґрунтування позову вказує на самовільне зайняття відповідачем приміщень, розташованих на першому поверсі, позначених згідно технічного паспорту № № 1-50; 1-49; 1-48; 1-46; 1-47, загальною площею 28,02 кв.м., в гуртожитку по АДРЕСА_1; в якості правових підстав позову вказує на норми ст. ст. 26, 29, 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 17, 387, 391 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року (суддя Бринцев О.В.) позов Старосалтівської селищної ради задоволено повністю.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 звільнити та привести у придатний для використання стан приміщення в гуртожитку по АДРЕСА_1.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що знаходиться в спірних приміщення - у відповідності до договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 04.04.2011р. №1, укладеного із попереднім власником майна Старосалтівським професійним аграрним ліцеєм та додаткових угод до цього договору. Крім того, відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 15.07.2015р.

У судовому засіданні 15.07.2015р. представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без задоволення, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник другої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Представник першої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №6102215483621.

Крім того, представника другої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляд справи, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, колегія суддів згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Старосалтівської селищної ради від 07.10.2010р. надано згоду на прийняття до комунальної власності Старосалтівської селищної ради гуртожитку №2, розташованого в АДРЕСА_1 - об'єкту державної власності, який знаходиться на балансі Старосалтівського професійного аграрного ліцею.

02.04.2012р. Старосалтівській селищній раді видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (житлову будівлю - гуртожиток розташований в АДРЕСА_1). Того ж дня, право власності Старосалтівської селищної ради на вказану будівлю зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 12.04.2012р. №33809353 виданим КП "Вовчанське бюро технічної інвентаризації".

Згідно технічного паспорту на громадський будинок від 29.03.2012р., виготовленому КП "Вовчанське бюро технічної інвентаризації" вказана будівля гуртожитку, крім іншого, включає в себе приміщення №№1-46 -:- 1-50 загальною площею 28,02 м2.

Вказані приміщення, як стверджує позивач, займає ФОП ОСОБА_5 При цьому, жодних підстав для перебування в цих приміщеннях у відповідача, на думку позивача, немає.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України та статтею 321 Цивільного кодексу України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У статті 391 ЦК України зазначено на те, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном .

Враховуючи обставини справи, що підтверджуються відповідними доказами, та виходячи зі змісту цитованих норм права, колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно займає спірні нежитлові приміщення, чим порушується право власності позивача на ці приміщення.

Право власності позивача на приміщення підтверджено матеріалами справи (т.І а.с.12-15) і не заперечується відповідачем.

Господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно зазначає про те, що посилання відповідача на існування між ФОП ОСОБА_5 та Старосалтівською селищною радою договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 04.04.2011р. №1, укладеного із попереднім власником майна Старосалтівським професійним аграрним ліцеєм та додаткових угод до цього договору є юридично неспроможними.

Так, договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 04.04.2011р. №1, на який посилається відповідач, є нікчемним правочином у відповідності до ч.1 ст. 220 ЦК України, згідно якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В даному випадку форма договору повинна визначатись у відповідності до вимог ст.793 ЦК України. Зазначеною нормою передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Пунктом 10.1 договору від 04.04.2011р. №1 передбачено, що цей договір укладено строком на 5 років. При цьому вимоги про нотаріальне посвідчення договору його сторонами не додержані.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За змістом ч.1 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін .

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення .

Також, не може бути прийнята до уваги додаткова угода від 01.08.2011р. до договору №1 , надана відповідачем на підтвердження правомірності його перебування в спірних приміщеннях.

Згідно ч.1 ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Зазначена додаткова угода не підписана ні Старосалтівською селищною радою (дійсним власником), ні Старосалтівським професійним аграрним ліцеєм (попереднім власником), вона містить підпис Комунального підприємства" Старосалтівський комбінат житлово-комунальних послуг".

Однак, доказів належності останньому відповідних приміщень станом на дату підписання цієї угоди ні відповідачем, ні КП "Старосалтівський комбінат житлово-комунальних послуг" не надано.

Окрім того, строк дії зазначеної угоди до 31.12.2011р., тобто, закінчився, що також унеможливлює визнання її належною правовою підставою щодо перебування відповідача в спірних приміщеннях.

Додаткова угода від 01.01.2013р. до договору №1 (т.І а.с.122-123) також не підписана власниками майна - Старосалтівською селищною радою, Старосалтівським професійним аграрним ліцеєм. Строк її дії до 31.12.2013р. та також закінчився.

Вказані обставини, а саме: підписання додаткової угоди не стороною договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 04.04.2011р. №1, а сторонньою особою; відсутність посилань в тексті угоди на точну назву та на дату договору додатковими угодами до якого, ці угоди ніби то укладались, є підставою зробити неможливим висновок про те, що вони мають відношення до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 04.04.2011р. №1 та також, скорочуючи строк його дії на строк менше трьох років, вказують на дійсність останнього.

Ні вказані додаткові угоди, ні інші матеріали справи не містять доказів додержання вимог ст. 793 ЦК України, а отже не спростовують висновок про нікчемність договору, який на думку відповідача, дозволяє йому перебування в спірних приміщеннях.

Як вірно зазначає місцевий господарський суд, юридично неспроможними є також твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила .

У зв'язку з цим рішення Старосалтівської селищної ради від 30.06.2010р. №87, яким ФОП ОСОБА_5 надано дозвіл на відкриття об'єкту торгівлі за відповідною адресою, не може бути визнане таким, що свідчить про обізнаність позивача про порушення його права власності.

Станом на день ухвалення зазначеного рішення позивач ще не був власником спірних приміщень.

Право власності позивачем набуте лише 02.04.2012р. (т.І а.с. 14), а отже таке право власності відповідним фактом і не могло бути порушене.

Посилання відповідача на Акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 25.05.2011р. та на рішення Старосалтівської селищної ради від 07.10.2010р. також є безпідставними.

Вказані документи не містять даних про те, що на момент їх складання відповідач перебував у спірних приміщеннях. Доказів того, що відповідач у вказаних приміщеннях знаходився безперервно з 01.04.2010р., або з іншої дати також в матеріалах справи не має.

Надані відповідачем докази свідчать про те, що він займав зазначені приміщення не безперервно.

Так, договір від 01.04.2010р. було укладено на строк до 01.04.2011р. (т.1 а.с.101), а наступний (нікчемний) договір укладено лише 04.04.2011р. Додаткова угода від 01.08.2011р., укладена після підписання акту від 25.05.2011р., на який посилається відповідач.

Укладена зазначена додаткова угода на строк до 31.12.2011р., а наступна - з 01.01.2013р. до 31.12.2013р. З урахуванням вказаних доказів, та наданих сторонами пояснень вбачається, що відповідач займав спірні приміщення не безперервно, а з проміжками часу. Востаннє відповідач зайняв їх на підставі додаткової угоди від 01.01.2013р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Інші документи, надані позивачем (рахунки, квитанції тощо (т.І а.с. 89-99)) свідчать про наявність певних господарських відносин між ФОП ОСОБА_5 та Старосалтівським професійним аграрним ліцеєм, Комунальним підприємством "Старосалтівський комбінат житлово-комунальних послуг" та УДК Вовчанського району. Жодний з цих документів не має відношення до Старосалтівської селищної ради, а отже не може бути визнаний доказом її обізнаності про існування цих господарських відносин, в тому числі про обізнаність про перебування відповідача ФОП ОСОБА_5 в спірних приміщеннях.

Також, всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного та законного висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач займає приміщення площею 23,2 кв.м., а не 28,02 кв.м., як вказує позивач, оскільки на підтвердження такої правової позиції відповідач посилається на нікчемний договір оренди та акт приймання передачі до такого договору. При цьому площа приміщень 28,03 кв.м. встановлена відповідно до технічного паспорту на громадський будинок на ескапіляції приміщень до плану поверхів - належних та допустимих доказів.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки приміщення знаходиться в середині будівлі, а тому це приміщення не є окремою частиною будівлі, у зв'язку з чим договір оренди такого приміщення, укладений строком більше 3 років не підлягає нотаріальному посвідченню ґрунтуються на невірному тлумаченні відповідачем положень чинного законодавства України, а тому не приймаються колегією суддів.

Щодо тверджень відповідача про ігнорування господарським судом першої інстанції можливості визнання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 04.04.2011р. №1 дійсним в порядку статті 220 Цивільного кодексу України, то такі твердження також не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, оскільки вичерпний перелік прав господарського суду при прийнятті рішення визначено статтею 83 Господарського процесуального кодексу України і визнання дійсним договору пов'язаного з предметом спору не входить до такого переліку.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Натомість, доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, а тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, смт Старий Салтів залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року у справі №922/1022/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 17.07.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.