Рішення

від 22.02.2007 по справі 25/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/7

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.02.07 р.                                                                               Справа № 25/7                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом  відкритого акціонерного товариства «Лисичанськнафтооргсинтез» м. Лисичанськ  Луганської області

до відповідача  товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича  фірма „Рельдо»  м. Донецьк

про стягнення   15389грн.24коп.

За участю:

представників  сторін:

від позивача:   Старченко Я.Г. – представник (довіреність № 18/2-6 від 01.01.2006);

від відповідача:  Чекменьова Л.О. – юрисконсульт (довіреність № 16/08 від 15.08.2006)

                                                    У судовому засіданні 08.02.2007 було

                                                           оголошено перерву до 22.02.2007 до 11год.00хв.          

                     Позивач -   відкрите акціонерне товариство «Лисичанськнафтооргсинтез» м. Лисичанськ Донецької області (далі – ВАТ «ЛИНОС») звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до   товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Рельдо» м. Донецьк про стягнення   заборгованості за користування житлом в сумі 15389грн.24коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок суми боргу,  договір на надання послуг № У-26-41 від 02.04.2004, рахунки-фактури на оплату, Журнал проживання Побутмістечко 2003р., банківські виписки,  акт безбанківського заліку взаємної заборгованості від 16.05.2006, підписаний з боку ТОВ «ВФ «Рельдо», претензію на суму 15389,24грн. № 18/2-274 від 02.10.2006, розрахунок суми боргу до претензії.

01.02.2007 позивач через канцелярію господарського суду  подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з ТОВ «ВФ «Рельдо» на користь ВАТ «Линос» заборгованість по договору № У-26-41 від 02.04.2004 в сумі 15389грн.25коп.

Вказана заява судом розглянута та прийнята.

У відзиві на позовну заяву (вих. № 01/02 від 05.02.2007) відповідач проти позовних вимог заперечує та просить в позові відмовити, посилаючись на проведений залік зустрічних  однорідних вимог на суму 51313,93грн., в яку входила заборгованість за послуги по наданню житла по договору № У-26-41 від 02.04.2004, та на зупинення перебігу строку позовної давності.

У судовому засіданні 08.02.2007 позивач надав суду доповнення до позовної заяви, в яких зазначив, що разом з претензією відповідачу для оплати були надіслані повторно складені рахунки, про що свідчить опис вкладення у цінний лист від 02.10.2006, який представлений суду та залучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.02.2007 було оголошено перерву до 22.02.2007 до 11год.00хв. для надання сторонами додаткових  пояснень.

22.02.2007 об 11год.00хв. судове засідання було продовжено.

В засіданні суду 22.02.2007 позивач надав заперечення  на відзив відповідача, в яких зазначив, що на момент проведення відповідачем  16.05.2005 зарахування зустрічних вимог трьохрічний строк позовної давності щодо заборгованості позивача за договорами підряду № д-98-940/230 від 28.10.1999 та № 14/73Д-98-484 від 25.03.2000 сплинув у серпні 2003р.; акти зарахування зустрічних вимог позивачем не підписані, тому не можуть підтверджувати здійснення такого зарахування; заява відповідача про зарахування зустрічних вимог № 17/05 від 16.05.2005 до позивача не надходила; відповідач не надавав позивачу заяву, в якій би зазначалося про зарахування ним грошових вимог по договору № У-26-41 від 02.04.2004, в заяві про зарахування вимог йдеться посилання на договір № Д -56-439 від 02.04.2001.

Розглянувши матеріали справи,  господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

02.04.2004 між  відкритим акціонерним товариством «Лисичанськнафтооргсинтез» (Виконавець) та   товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Рельдо» (Замовник) був укладений договір на надання послуг  № У-26-41 від 02.04.2004.

          Відповідно до  п. 1.1. зазначеного договору виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги по наданню житла в побутмістечку цеху № 53  для тимчасового проживання робітників Замовника, а Замовник зобов'язується оплатити їх у відповідності з умовами цього договору.

          Пункт 3.1. даного договору передбачає,    Замовник здійснює щомісячно розрахунки за надані послуги на умовах 50% попередньої оплати на замовлену кількість проживаючих шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця  протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення  Виконавцем рахунку на оплату. Останні 50% оплати перераховуються на розрахунковий рахунок Виконавця за 5 днів  до закінчення поточного місяця.

          На виконання умов зазначеного договору позивач надавав відповідачу послуги з надання житла та виставляв щомісячно відповідні рахунки-фактури на оплату. Всього було надано послуг на загальну суму 20620грн.14коп.

          Факт надання ВАТ «ЛИНОС» послуг, обумовлених договором № У-26-41 від 02.04.2006, підтверджується Журналом проживання Побутмістечко 2003р.

          Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

          В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач надані послуги та, відповідно, виставлені рахунки, оплатив частково на суму 5230грн.90коп., що підтверджується банківськими виписками від 22.06.2004 та від 14.10.2004.

Загальна сума заборгованості становить 15389грн.25коп.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія на суму 15389,24грн. № 18/2-274 від 02.10.2006, яка залишена останнім без задоволення.

На момент прийняття рішення  по справі відповідач  заборгованість за користування житлом в сумі 15389грн.25коп. не погасив, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Як вже зазначалося, відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на проведений залік зустрічних  однорідних вимог на суму 51313,93грн., в яку входила заборгованість за послуги по наданню житла по договору № У-26-41 від 02.04.2004, та на зупинення перебігу строку позовної давності, у зв'язку з чим на момент проведення заліку зустрічних вимог строк позовної давності ще не сплинув.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

          Стаття 601 Цивільного кодексу України закріплює, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Залік зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

          Пункт 4 ст. 602 Цивільного кодексу України передбачає, не допускається залік зустрічних позовних вимог у випадку спливу позовної давності.

          Як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, останній виконував роботи для позивача за договорами № Д-98-940/230 від 28.10.1999 та № 14/73Д-98-484 від 25.03.2000. Факт виконання робіт за цими договорами підтверджується підписаними з боку обох сторін актами приймання робіт. Строк оплати робіт по останньому акту за липень 2000р. по договору № 14/73Д-98-484 від 25.03.2000 закінчився в серпні 2000р.

          Стаття  71 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент виконання сторонами зобов'язань за названими договорами підряду, встановлює загальний строк позовної давності тривалістю в три роки.

У відповідності до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення свого права.

Тобто, в даному випадку з моменту  закінчення строку на оплату виконаних підрядних робіт та їх неоплати у сторони виникає право на захист свого порушеного права та, відповідно, починається перебіг строку позовної давності.

Як вказувалося, строк оплати робіт по останньому акту за липень 2000р. по договору № 14/73Д-98-484 від 25.03.2000 закінчився в серпні 2000р. Отже, в серпні 2003р. сплинув строк позовної давності за останнім актом приймання виконаних робіт.

Відповідач з посиланням на ч. 2 ст. 78 ЦК УРСР вказує на зупинення перебігу строку позовної давності з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство ВАТ «ЛИНОС».

Зазначене твердження судом не приймається, оскільки ч. 2 ст. 78 ЦК України закріплює, перебіг строку позовної давності зупиняється в силу встановленої законодавством СРСР або УРСР відстрочки виконання зобов'язань (мораторій).

З огляду на вказану статтю  ЦК УРСР, введення мораторію арбітражним судом, а не в силу  встановленого законодавством мораторію, не зупиняє строку позовної давності.

Посилання відповідача у своєму відзиві на норми Цивільного кодексу України в редакції 2003р., що набрав чинності з 01.01.2004 не має під собою правового підгрунття, оскільки частина 2 пункту 4 Заключних та Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачає, відносно цивільних правовідносин, що виникли до набрання Цивільним кодексом України законної сили (договори підряду були укладені між сторонами в 1999р. та 2000р., тобто до набрання Цивільним кодексом України законної сили), положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним законної сили.

          Згідно п. 6 Заключних та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлених законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання цим Кодексом законної сили.

          Цивільний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004, а  строк пред'явлення відповідачем позову сплинув ще до набрання цим кодексом законної сили ( в серпні 2003р.).

Дослідивши матеріали господарської справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі; доводи відповідача до уваги не приймаються, бо спростовуються вищенаведеним.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

          На підставі  вищенаведеного, керуючись ст. ст.  509, 526, 530,  601, 602 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України,    ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

          Позовні  вимоги  відкритого акціонерного товариства «Лисичанськнафтооргсинтез» м. Лисичанськ Донецької області до   товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Рельдо» м. Донецьк про стягнення   заборгованості за користування житлом в сумі 15389грн.25коп. задовольнити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю  «Виробнича фірма «Рельдо» (83058, м. Донецьк, вул. Бессарабська, 27, ЄДРПОУ 13475615) на користь  відкритого акціонерного товариства «Лисичанськнафтооргсинтез» (93113, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Свердлова, 371, ЄДРПОУ 05400848)  основний борг в сумі 15389грн.25коп., держмито в сумі 153грн.89коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Видати наказ  після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Бойко І.А.                               

Вик. Тимошенко О.О.

Тел. 3056827

Надруковано 3 примірники:

1 прим.. – до справи;

1 прим.. –  позивачу;

1 прим.. – відповідачу