Рішення

від 27.02.2007 по справі 19/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/13

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.02.07 р.                                                                               Справа № 19/13                               

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді ДучалН.М.

При секретарі Чудакової В.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Щербатюк Л.В. ,  за довіреністю   

Від відповідача:  Кравец С.В,  за довіреністю     

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційного підприємства “Триви”  м. Донецьк   

про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 10 272,72грн. та пені в сумі 795,70грн.

В судовому засіданні 13.02.2007 р. оголошувалася перерва до 27.02.2007 р.

           Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів                       м. Донецьк, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційного підприємства “Триви”  м. Донецьк, про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі                             10 272,72 грн. та пені в сумі 795,70 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недотримання відповідачем вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, уточнений екземпляр звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. за формою №10-ПІ; Акт № 6 від 06.10.2006 р. проведення перевірки виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2005рік;  розрахунок суми позову.

Відповідач, ТОВ виробничо-комерційне підприємство “Триви”, надав пояснення по справі  № 19/13 (від 12.02.2007р. № 6), в якому  проти позову заперечив, послався на те, що підприємство працює відповідно до ліцензії МВС України для надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності з 11.01.2002р. Пояснив, що оскільки робота охоронців відноситься до роботи з  підвищеною небезпекою,  на посаду охоронця приймаються громадяни відповідного віку на підставі медичного висновку про те, що такий громадянин за своїми фізичними та психофізіологічними даними та станом  здоров'я може виконувати покладені на робітників охорони обов'язки (відповідно з висновком ВВК). Також послався на р.ІІ ст. 6 Закону України “Про охорону праці”, Положення про медичний огляд працівників певних категорій , затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.1994р. № 45. Повідомив, що кожний місяць на протязі 2005р. підприємством направлялися звіти до Донецького міського центру зайнятості звіти по формі 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)  та потребу в працівниках, в тому числі і про вакантні місця для інвалідів, але вищезазначеними органами інваліди не направлялись, як і не було безпосереднього звернення інвалідів на підприємство для працевлаштування. Також вважає, що при вирішенні питання про наявність підстав для стягнення штрафних санкцій, слід враховувати ч.3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, якою передбачено сплату штрафних санкцій підприємством за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні  після сплати всіх податків, зборів (обов'язкових платежів).  Зазначив, що за результатами фінансово-господарської діяльності за 2005р. підприємство працювало збитково та прибутку не отримувало.    

Під час судових засідань  були досліджені: розрахунок суми позову, уточнений екземпляр звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. за формою №10-ПІ; Акт № 6 від 06.10.2006р. проведення перевірки виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2005рік;  розрахунок суми позову; Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів; довідка   № 101-568 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; розрахунок сплати штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік ТОВ ВКП “Триви” м. Донецьк; Розрахунок сплати пені на суму штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік ТОВ ВКП “Триви” м. Донецьк; пояснення по справі № 19/13 (№ 6 від 12.02.2007р.); звіти про наявність вільних робочих місць /вакантних посад/ та потребу в працівниках за січень-грудень 2005р.; довідка           № 101-538 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; ліцензія сер. АБ № 114322; звіт про фінансові результати за 2005рік; колективний договір на 2002-2005рр.       

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Вивчивши  матеріали справи,  заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, Господарським судом

      В с т а н о в л е н о.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів,  затвердженого   постановою   Кабінету   Міністрів  України  від 26.09.2002р.  № 1434:

Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому (пункт 1);

Основними завданнями Фонду  є:

участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;

здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пункт 3);

Фонд відповідно до покладених на нього завдань,  зокрема,  здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3  пункту 4);

Фонд має право,  зокрема, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт  3  пункту 5).

У  приписах  пункту 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України  від 28.12.2001р.  №  1767  визначено, що:

“Контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства.

У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.”

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270) відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р., була затверджена форма №10-ПІ поштова - річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”.

Вказана форма поширюється на всі юридичні особи та їх відокремлені підрозділи незалежно від форми власності і організаційно-правових форм господарювання, на яких працює від 8 і більше осіб. Звіт складається підприємствами щорічно і до 1 лютого, наступного після звітного періоду, подається за місцем державної реєстрації територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

          Згідно п.2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України  від 28.12.2001р.  №  1767, підприємства,   на  яких  працює  8  і  більше  чоловік, реєструються  у  відділеннях  Фонду  соціального захисту інвалідів за  своїм  місцезнаходженням і  щороку  не  пізніше 1 лютого  подають  до  зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування   інвалідів   за   формою,   що    затверджується наказом   Мінпраці   за   поданням   Фонду   та   погоджується   з Держкомстатом.

Відповідачем в порушення п. 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України  від 28.12.2001р.  № 1767, не подано до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2005 рік.

06.10.2006р. спеціалістами Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з відома керівника ТОВ ВКП “Триви” Толмачова В.О., в присутності головного бухгалтера підприємства Авдієвої Н.С. проведена перевірка  виконання ТОВ ВКП “Триви” нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Перевіркою встановлено, що згідно постанови КМУ від 28.12.2001р. № 1767 “Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” в ході перевірки ТОВ ВКП “Триви” наданий уточнений звіт по формі № 10-ПІ за 2005р.  

За результатами перевірки складено Акт № 6 від 06.10.2006р. проведення перевірки виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2005 рік, який підписаний без заперечень керівником ТОВ ВКП “Триви” Толмачовим В.О. та головним бухгалтером Авдієвою Н.С.

Відповідно до Акту  № 6 від 06.10.2006р. проведення перевірки виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2005 рік та показників уточненої статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу по ТОВ ВКП “Триви”  у 2005 році становила 55 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить “0” осіб;  кількість інвалідів – штатних працівників, які мають працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 2 особи,  сума коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів становить           10 272,72грн.  

Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII.

Відповідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції  сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу по ТОВ ВКП “Триви” у 2005 році, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів ТОВ  ВКП “Триви” складав 2 особи та  не виконувався відповідачем.

Розмір середньорічної  заробітної плати на підприємстві відповідача за 2005 рік становить 5 136,36 грн., таким чином, сума штрафних санкцій за 2 робочих місця, не зайнятих інвалідами дорівнює 10 272,72 грн.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Позивачем була нарахована пеня у розмірі 795,70 грн. за період з 15.04.2006р. по 18.12.2006р.  з використанням ставки Національного банку України в розмірі 9,5% чинної до 10.06.2006р. Суд зазначає, що пеня розрахована невірно. Позивачем не врахований Лист Національного банку України № 14-011/1373-6039 від 06.06.2006р., яким  з 10 червня 2006р. розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5% річних.

На підставі вивчення  матеріалів справи, доводи позивача стосовно того, що відповідач в порушення вимог Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів не створив 2 робочих місця для інвалідів і тим самим порушив вимоги ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, не виконавши норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та не представив доказів, що підтверджують дії та наміри підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, судом вважаються безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно Довідки Головного управління статистики у Донецькій області                          № 101-538, ТОВ ВКП “Триви” внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ( код 22011837), основний вид діяльності –слідча діяльність та забезпечення безпеки.

Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційному підприємству “Триви”  Міністерством внутрішніх справи України  видана Ліцензія № 114322 серія АБ для здійснення діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності.

Відповідно ст. 8 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні,  організаційні,  технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб'єкт господарювання   зобов'язаний  провадити  певний  вид господарської діяльності,  що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов. У ліцензійні  умови щодо видів господарської діяльності,  для провадження  яких   необхідні   спеціальні   знання,   включаються кваліфікаційні  вимоги  до  працівників суб'єктів господарювання - юридичних  осіб  та   (або)   до   фізичних   осіб   -   суб'єктів підприємницької діяльності.

          Підтвердженням наявності особливих вимог до працівників підприємств, які здійснюють діяльність по охороні державної та іншої власності, є Наказ Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства внутрішніх справ  України від 14.12.2004р. № 145/1501 “Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян”, згідно п. 1.3.6. яких персоналом охорони є працівники суб'єктів охоронної діяльності,  які  досягли  18-річного  віку,  перебувають  у штаті суб'єкта  господарювання  на  посадах,  безпосередньо пов'язаних з організацією  та  здійсненням  охорони,  а  також  фізичні особи - підприємці, які відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим цими  Ліцензійними  умовами  і  безпосередньо  виконують функції з організації та/або здійснення заходів охорони.

          На підтвердження необґрунтованості вимог позивача відповідачем до  матеріалів справи надані: звіти  на адресу Донецького міського центру зайнятості  по формі 3-ПН за період з січня по грудень 2005р. в яких містилися відомості про наявність вільних робочих місць, де можуть працювати інваліди, колективний договір на 2002-2005рр. між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ ВКП “Триви”; звіт про фінансові результати за 2005 рік.   

Відповідно до наданих відповідачем до матеріалів справи звітів по формі 3-ПН,  ТОВ ВКП “Триви”  протягом січня 2005р. - березня 2005р., липня 2005р.-  жовтня 2005р надавалися відомості до Донецького міського Центру зайнятості про наявність двох вакантних посад для працевлаштування інвалідів; протягом квітня-червня 2005р., листопада-грудня 2005р.  – про відсутність вакансій для працевлаштування інвалідів.  

           27.02.2007р. до матеріалів справи надійшов лист Донецького міського центру зайнятості від 23.02.2007р. № 02-09/583 на запит суду, в якому повідомлено, що протягом 2005р. ТОВ ВКП “Триви” надавало інформацію до Центру Зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно (звіт 3-ПН) на посаду охоронця.    

Відповідно ст.ст. 2,3 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні”, Інвалідом  є  особа  зі  стійким  розладом  функцій організму,  зумовленим  захворюванням,  наслідком  травм  або    з уродженими дефектами, що призводить до обмеження  життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. Інвалідність як міра втрати  здоров'я  визначається шляхом  експертного  обстеження   в    органах   медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.

          За приписами ст. 18 того ж Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним  органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами   місцевого   самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.  Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда,  наявних у  нього  професійних  навичок  і  знань,  а  також   рекомендацій медико-соціальної експертизи.  Підприємства (об'єднання), установи і організації  (незалежно від форм власності і  господарювання),  які  використовують  працю інвалідів,  зобов'язані  створювати  для  них  умови  праці   з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації  і  забезпечувати інші соціально-економічні    гарантії,    передбачені    чинним законодавством.

Цей припис Закону конкретизовано в пункті 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314 (далі - Положення про робоче місце інваліда), згідно з яким працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Обов'язки місцевих органів соціального захисту населення, державної служби зайнятості та відділень Фонду соціального захисту інвалідів щодо працевлаштування інвалідів детально викладені відповідно в пунктах 11 - 13 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п.2 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р.  № 314, робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване робоче місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальними технічними оснащеннями та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.

Довідник медичних термінів дає формулювання  поняття - нозологія, це навчання про хвороби ( у т.ч. нозологічних формах), їхні класифікації та номенклатуру. Нозологічна форма – це визначене захворювання, яке виділене на основі встановленої причини ( етіології), особливостей розвитку ( патогенез), типових зовнішніх проявів і характерної поразки органів і тканин.

Порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда. Види і обсяги необхідного соціального захисту  інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання держаними органами, підприємствами ( об'єднаннями), установами і організаціями(ст. 5 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”).

Згідно статті 16 Закону України “Про охорону праці”, підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації  їм забезпечується право працювати на підприємствах  (об'єднаннях),  в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів,  а  також  займатися індивідуальною та іншою трудовою  діяльністю,  яка  не  заборонена законом ( ст. 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”).

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я ( ст. 5 Закону України “Про охорону праці”).

Пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995р., передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їх здібностей та професійних навичок відповідно до висновку МСЕК.

          Пунктом 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992  № 83, визначено що:  “Медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в мм. Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда”.  

          Отже, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації  неможливе  без  наявності  конкретного інваліда.

Чинне законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями положень Закону стосовно забезпечення  працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.

Законом на підприємства не покладений обов'язок займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Закон зобов'язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Позивачем не доведено факту реалізації стосовно відповідача п.4 та п.10 Положення про робоче місце інваліда, не представлено доказів  направлення уповноваженими на це органами  інвалідів для працевлаштування на підприємстві відповідача, так само як і не доведено безпосереднє звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, тобто випадки відмови в працевлаштуванні інвалідів на підприємстві відповідача не доведені.

Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

           Як встановлено під час судового провадження - у 2005 році відповідач вживав заходи направлені на виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів,  та регулярно  повідомляв органи працевлаштування, зазначені в статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, про наявність вільних робочих місць для інвалідів, але інваліди на підприємство не направлялися.

          З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вина відповідача в недотриманні нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів є непідтвердженою, тому підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 10 272,72грн. та пені в сумі 795,70грн., відсутні.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст.ст.2, 42, 43, 22, 33, 36, 43, 49,  77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський  суд, -

                                                                    В И Р І Ш И В:

             Відмовити Донецькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів          м. Донецьк у задоволенні вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційного підприємства “Триви”  м. Донецьк про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 10 272,72 грн. та пені в сумі 795,70грн.

 За погодженням сторін в судовому засіданні 27.02.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.02.2007р.

Суддя                                                                         Дучал Н.М.                               

Надруковано в 3 екземплярах:

1 – позивачу;

1- відповідачу;

1-          усправу.