Рішення

від 15.07.2015 по справі 906/706/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" липня 2015 р. Справа № 906/706/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Уштан А.В. (довіреність №253-1042 від 17.04.15)

від відповідача: Кадлубовська Л.А. (довіреність від 06.07.15)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Фрегат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський верстато-ремонтний завод"

про стягнення 61386,55 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 61386,55 грн. заборгованості за договором №226/36 від 17.02.14., з яких 55000,00 грн. - основний борг, 3994,80 грн. - пеня, 2015,00 грн. - інфляційні, 376,85 грн. - 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що дійсно відповідач отримав вказану в позові суму, однак жодних письмових угод не укладалось. Між сторонами була лише усна домовленість про поставку обладнання. Після цього строни обмінювались електронними (факсовими) примірниками угоди, однак в належній письмовій формі ці угоди відповідачем не схвалювались, тому відсутні підстави для нарахування будь-яких санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Сторони обмінялись факсимільними примірниками договору від 17 лютого 2014 №226/36, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача плоскошліфувальний верстат моделі ЗЛ722В і у встановлені строки виконати ремонт обладнання, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити його в порядку встановленому договором.

Також сторони обмінялись факсимільними примірниками додаткової угоди №1 від 17 жовтня 2014 року про зміну вартості обладнання (а.с.10).

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що договір вважається укладеним шляхом обміну сторонами факсимільними примірниками договору з подальшим обміном оригінальними примірниками.

В судовому засіданні з пояснень представників сторін встановлено, що оригінальними примірниками договору сторони не обмінювались, тому суд приходить до висновку, що договір від 17.02.14 є не укладеним.

27 жовтня 2014 року позивач сплатив на користь відповідача 65000,00 грн. вказавши в платіжному доручення призначення платежу - "за плоскошліфувальний верстат", що підтверджується платіжним дорученням № 5596 від 27.10.14 (а.с.11).

Відповідач прийняв платіж, не повернув його як безпідставно сплачений, тим самим визнав факт укладення договору купівлі продажу верстата. З викладеного суд приходить до висновку, що між сторонами укладено договір купівлі продажу плоскошліфувального верстату на умовах попередньої оплати без визначення строку його виконання.

04.02.15 відповідач повернув позивачу 10000 грн. вказавши призначення платежу - "повернення частково попередньої оплати". Факт часткового повернення платежу свідчить про відмову відповідача від договору, а тому на підставі ст.693 ч.2 ЦК України позивач має право вимагати повернення попередньої оплати. А у відповідача, відповідно, виникло грошове зобов'язання повернути позивачу 55000 грн. попередньої оплати. При цьому, якщо з моменту отримання попередньої оплати у відповідача було зобов'язання поставити товар (тобто не грошове зобов'язання), то з 05.02.15 зобов'язання відповідача стало грошовим.

Сума боргу відповідача перед позивачем на день слухання справи становить 55000,00грн. і підлягає стягненню.

Позивач у позовній заяві, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання, ставить вимогу про стягнення з відповідача 3994,80 грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки договір від 17.02.14, який передбачав відповідальність у вигляді пені, є неукладений, інші угоди між соронами щодо стягнення пені відсутні, - вимоги позивача щодо стягнення пені безпідставні і задоволенню не підлягають.

Також позивач на підставі ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 2015,00 грн. інфляційних за період з 22.12.14 по 05.02.15, річні в розмірі 245,75 грн. за період з 22.12.14 по 05.02.15 та 131,10 грн. річних за період з 05.02.15 по 05.03.15.

Відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки вказана норма закону застосовується щодо грошового зобов'язання, яке виникло у відповідача перед позивачем з 05.02.15, то вимоги про стягнення інфляційних та річних до вказаної дати є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Разом з тим, вимога про стягнення трьох процентів річних за період з 05.02.15 по 05.03.15 в розмірі 131.10 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 55131,10грн., з яких: 55000,00грн. в повернення попередньої оплати, 131,10грн. 3% річних.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський верстато-ремонтний завод" (13264, Житомирська область,Чуднівський район, с.Краснопіль, вул.Чуднівська,77; код 34065956) на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Фрегат" (55210, Миколаївська область, м.Первомайськ, вул.Корабельна, 50; код 14312387) - 55000 грн. попередньої оплати, 131,10 грн. річних, 1640,82 грн. витрат на оплату судового збору.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 245,75 грн. річних, 3994,80 грн. пені, 2015,00 грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.07.15

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу