Рішення

від 05.07.2011 по справі 5/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/23 05.07.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент Принт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»

про стягнення 61207,52 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. № 37 від 08.06.2011 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за поставлені товари позивачем за видатковими накладними № 2776 від 11.03.2010 р., № 2782 від 15.03.2010 р., № 2783 від 15.03.2010 р., № 3277 від 31.03.2010 р., № 3278 від 31.03.2010 р., № 3739 від 21.04.2010 р., № 3740 від 21.04.2010 р., № № 4216сп, 4215,4208, 4207сп, 4206, 4205сп від 12.05.2010 р., № № 4265, 4266сп, 4267 від 14.05.2010 р., № № 4269, 4271, 4272сп від 17.05.2010 р., №№ 4768сп, 4767, 4766сп, 4765, 4763, 4757сп, 4756, 4755, 4754 від 02.06.2010 р., №№ 5175, 5176сп, 5177 від 21.06.2010 р., № №6174сп, 6175 від 21.07.2010 р., № №10731,10730, 10729, 10728сп, 10723, 10722, 10721сп, 10720 від 22.11.2010 р., № №10727, 10726, 10725сп, 10724 від 23.11.2010р., № №11728,11709сп, 11708, 11707, 11706 від 14.12.2010р., №№ 11702, 11703, 11704сп, 11705 від 20.12.2010 р., № №12082,12083,12084сп,12085 від 21.12.2010 р. на загальну суму 61 207,52 грн., витрат по сплаті державного мита на суму 612,08 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав про неоплату відповідачем поставлених товарів за вказаними видатковими накладними із зазначенням про надіслання відповідачу листа № 5 від 27.01.2011 р. з вимогою про здійснення оплати.

08.04.2011 р. через канцелярію господарського суду Харківської області позивач подав заяву про уточнення позовних вимог з проханням стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 61 207,52 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 415,49 грн. та 3% річних у розмірі 284,00 грн. нараховані станом на 08.04.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2011 р. справа № 5023/1805/11, що надійшло з господарського суду Харківської області за ухвалою про передачу справи за підсудністю від 05.05.2011 р., прийнята до провадження з присвоєнням № 5/23 з призначенням до розгляду на 16.06.2011 р.

16.06.2011 р. представники відповідача у судове засідання не з'явилися, не зважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання, вимоги ухвали від 18.05.2011 р. не надали, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 05.07.2011 р.

В судових засіданнях 16.06.2011 р. та 05.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав суду письмові пояснення на виконання вимог ухвали від 18.05.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 05.07.2011 р. повторно не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 18.05.2011 р. та від 16.06.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою з ЄДРПОУ, наданою позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5/23.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем за видатковими накладними № 2776 від 11.03.2010 р., № 2782 від 15.03.2010 р., № 2783 від 15.03.2010 р., № 3277 від 31.03.2010 р., № 3278 від 31.03.2010 р., № 3739 від 21.04.2010 р., № 3740 від 21.04.2010 р., № № 4216сп, 4215,4208, 4207сп, 4206, 4205сп від 12.05.2010 р., № № 4265, 4266сп, 4267 від 14.05.2010 р., № № 4269, 4271, 4272сп від 17.05.2010 р., №№ 4768сп, 4767, 4766сп, 4765, 4763, 4757сп, 4756, 4755, 4754 від 02.06.2010 р., №№ 5175, 5176сп, 5177 від 21.06.2010 р., № №6174сп, 6175 від 21.07.2010 р., № №10731,10730, 10729, 10728сп, 10723, 10722, 10721сп, 10720 від 22.11.2010 р., № №10727, 10726, 10725сп, 10724 від 23.11.2010р., № №11728,11709сп, 11708, 11707, 11706 від 14.12.2010р., №№ 11702, 11703, 11704сп, 11705 від 20.12.2010 р., № №12082,12083,12084сп,12085 від 21.12.2010 р. було поставлено відповідачу товари (друковану продукцію), за яку у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 61 207,52грн.

Представник позивача пояснив, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу між сторонами не складався.

27.01.2011 р. позивач листом № 5 направив відповідачу претензію щодо сплати заборгованості за поставлений товар.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді, а вимоги позивача без задоволення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України (далі -ГК України) цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (далі -ЦК України) (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень , якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та підписання між ними видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму . Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму . До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами не було визначено строків виконання зобов'язання, оскільки видаткові накладні, якими оформлено правочин, не містять строку виконання грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги.

Тобто, пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги.

Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату вартості поставленого товару у сумі 61 207,52 грн., в строк встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України, а саме у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (претензії № 5 від 27.01.2011 р.).

Проте, відповідач, як у встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару у сумі 61 207,52 грн. грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 61 207,52 грн. грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, враховуючи приписи визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України, щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент Принт»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»3% річних на загальну суму 284,00 грн.

Разом з тим, враховуючи положень визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент Принт»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»інфляційних втрат на загальну суму 1 415,49 грн.

В силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»(02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 36371113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент Принт»(61170, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33122850) 61 207 (шістдесят одну тисячу двісті сім) грн. 52 коп. - основного боргу, 1 415 (тисяча чотириста п'ятнадцять) грн. 49 коп. - інфляційних втрат, 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - 3% річних, 629 (шістсот двадцять дев'ять ) грн. 07 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 07.07.2011 р.