Рішення

від 14.07.2015 по справі 917/472/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа № 917/472/15

За позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент"

про стягнення грошових коштів

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Стригун М.А. за посвідченням № 025147 від 26.03.2014 р.;

від позивача: Кривошея Д.А. за довіреністю № 220/316/д від 18.05.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Київського гарнізону звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" (далі - відповідач) про стягнення пені в сумі 39 121, 05 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару позивачу, що стало підставою для нарахування пені в сумі 39 121, 05 грн. Враховуючи зазначене, прокурор вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.03.2015 р. порушено провадження у справі № 917/472/15, розгляд справи призначено на 31.03.2015 р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.03.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 23.04.2015 р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.04.2015 р. матеріали справи № 917/472/15 в порядку ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва, справу № 917/472/15 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2015 р. суддею Ломакою В.С. справу № 917/472/15 прийнято до свого провадження, її розгляд призначено на 26.05.2015 р.

В судовому засіданні 26.05.2015 р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

При цьому, представник прокуратури подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 26.05.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 16.06.2015 р.

16.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.06.2015 р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.06.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Крім того, в судовому засіданні 16.06.2015 р. представниками прокуратури та позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 917/472/15 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2015 р. в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 917/472/15 на п'ятнадцять днів, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 14.07.2015 р.

08.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 14.07.2015 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Від представника позивача та прокурора в судовому засіданні 14.07.2015 р. надійшла заява, відповідно до якої він просить розглядати позов в межах вимог, заявлених позовних вимог без врахування клопотання про вихід за межі позовних вимог.

Вказана заява була прийнята судом.

У судовому засіданні 14.07.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2014 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір № 286/3/14/6 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовнику взуття різне, крім спортивного, захисного та ортопедичного (лот. 6 Черевики хромові з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані в цьому Договорі.

Виходячи з умов п. 1.2. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 до нього, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу черевики хромові з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення у кількості 1 560 пар на суму 482 976, 00 грн. у строк до 31.03.2014 р. включно.

Оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання щодо поставки визначеного умовами Договору товару, Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах Міністерства оборони України про зобов'язання відповідача поставити позивачу 1 560 пар хромових черевик з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення на загальну суму 482 976, 00 грн., а також стягнення з відповідача 14 972, 25 грн. пені за період з 01.04.2014 р. по 01.05.2014 р. та 33 808, 32 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 р. у справі № 917/1168/14 вищевказаний позов Заступника Генерального прокурора України задоволено; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Індастріал Девелопмент» (вул. Олександра Сербіченка, 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 33357578) поставити Міністерству оборони України (пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) 1 560 пар хромових черевик з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення на загальну суму 482 976 грн.; вирішено стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Девелопмент» (вул. Олександра Сербіченка, 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 33357578) на користь Міністерства оборони України (пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) пеню у розмірі 14 972 грн. 25 коп. та штраф у розмірі 33 808 грн. 32 коп.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що взяті на себе зобов'язання щодо поставки позивачу 1 560 пар хромових черевик з високими берцями клеєпрошивного методу кріплення на загальну суму 482 976, 00 грн. виконав лише 26.07.2014 р., що підтверджується Актом приймального контролю якості № 6 від 23.07.2014 р. та посвідченням № 370, згідно з яким спірний товар було завезено до місця поставки - в/ч А2756 - 26.07.2014 р.

З огляду на те, що відповідач несвоєчасно поставив позивачу обумовлений Договором № 286/3/14/6 товар, прокурором нарахована пеня відповідно до п. 7.3.4. Договору у розмірі 39 121, 05 грн. за період з 02.05.2014 р. по 22.07.2014 р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 671 Цивільного кодексу України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 р. у справі № 917/1168/14 було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару позивачу, які визначені п. 1.2. Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу, поняття неустойки охоплює поняття штрафу та пені, як її різновидів, однак ними не обмежується.

Пунктом 7.3.4. Договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Приписи вказаного пункту Договору узгоджуються з ч. 2 ст. 231 ГК України, якою встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, в даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що виконання зобов'язання за Договором фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Перевіривши викладений прокурором у позовній заяві розрахунок пені, суд встановив його відповідність вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо товару позивачу, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Девелопмент» (61010, місто Харків, вулиця Основ'янська, будинок 63, офіс 1; код ЄДРПОУ 33357578) на користь Міністерства оборони України (03168, місто проспект Повітрофлотський, будинок 6; код ЄДРПОУ 00034022) 39 121 (тридцять дев'ять тисяч сто двадцять одну) грн. 05 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Девелопмент» (61010, місто Харків, вулиця Основ'янська, будинок 63, офіс 1; код ЄДРПОУ 33357578) на користь Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2015 р.

Суддя В.С. Ломака