Рішення

від 14.07.2015 по справі 911/1852/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа № 911/1852/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В. ПРОМБУД",

02232, м. Київ, Деснянський р-н, просп. Володимира Маяковського, буд. 52, кв. 65

01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, офіс 308

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна",

07416, Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби

про стягнення 1 453 776,25 грн.

за участю представників:

позивача - Власко І.І. (довіреність від 23.10.2014);

відповідача - не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В. ПРОМБУД" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" (далі - відповідач) про стягнення 1 453 776,25 грн., яких: 930 000,00 грн. основного боргу, 52 742,46 грн. 3% річних та 471 033,79 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за мировою угодою, що затверджена ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2011 у справі № 21/258-09.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2015 порушено провадження у справі № 911/1852/15, розгляд справи призначено на 04.06.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13064/15 від 04.06.2015) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 29.04.2015.

У судове засідання 04.06.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.04.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 16.06.2015.

У судове засідання 16.06.2015 представники сторін не з'явились, розгляд справи відкладено на 30.06.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15194/15 від 26.06.2015) позивачем подано додаткові пояснення.

У судове засідання 30.06.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.04.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 09.07.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2015 продовжено строк розгляду спору, відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16102/15 від 08.07.2015) позивачем подано додаткові пояснення.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16585/15 від 14.07.2015) позивачем подано додаткові докази.

У судовому засіданні 14.07.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.07.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортісгруп" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" (далі - замовник) укладено договір від 12.09.2007 № 21-06 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик та своїми силами побудувати і здати замовнику згідно з затвердженої проектно-кошторисної документації та у встановлений термін об'єкт (пункт 1.1. Договору).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.2010 у справі № 21/258-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортісгруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна", позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" 1 310 000,00 грн. основного боргу, 152 481,17 грн. пені, 187 298,00 грн. інфляційних втрат, 39 820,57 грн. 3% річних, 16 896,00 грн. державного мита та 223,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортісгруп" та Приватним підприємством «Житло-Інвест-Буд» укладено договір про відступлення прав вимоги від 22.06.2011 № Ц-1 за договором від 12.09.2007 № 21-06.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2011 у справі № 21/258-09 в порядку процесуального правонаступництва, замінено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортісгруп" на Приватне підприємство «Житло-Інвест-Буд», цією ж ухвалою затверджено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі № 21/258-09.

Між Приватним підприємством «Житло-Інвест-Буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал Груп Строй" укладено договір про відступлення прав вимоги від 15.12.2011 № Ц-2 за договором від 12.09.2007 № 21-06.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2012 у справі № 21/258-09, в порядку процесуального правонаступництва, замінено Приватне підприємство «Житло-Інвест-Буд» на Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал Груп Строй".

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал Груп Строй" та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.В. ПРОМБУД" укладено договір про відступлення прав вимоги від 14.09.2012 № Ц-3 за договором від 12.09.2007 № 21-06, відповідно до умов якого, до позивача перейшло право вимоги у розмірі 970 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2012 у справі № 21/258-09 в порядку процесуального правонаступництва, замінено Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал Груп Строй" на Товариство з обмеженою відповідальністю "С.В. ПРОМБУД".

За умовами затвердженої судом мирової угоди, відповідач зобов'язувався сплачувати заборгованість за графіком, зазначеним у мировій угоді, останнім днем строку якого є 31.05.2013.

У зв'язку з порушенням графіку сплати платежів за умовами мирової угоди, позивач звернувся до суду про стягнення суми, що не сплачена за мировою угодою.

Відповідно до договору від 12.09.2007 № 21-06, до позивача перейшло право вимоги у розмірі 970 000,00 грн., проте, станом на день подання позову, відповідачем сплачено 40 000,00 грн., що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «Український Професійний банк» від 01.07.2015 № 01-10/2510.

Спір між сторонами у даній справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем умов мирової угоди, затвердженої господарським судом на стадії виконання рішення господарського суду.

Предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості за мировою угодою, зобов'язання за якою підлягають виконанню на загальних підставах.

Відповідно до частини 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно з статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

При розгляді даної справи, судом враховано правову позицію, що викладено у підпункті 3.19. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, про те, що у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах, а якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ, відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Згідно з пунктом 2 частни 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", ухвали підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець, зокрема, за заявою стягувача, відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до письмових пояснень позивача, ухвалу про затвердження мирової угоди не пред'явлено до виконання до органів державної виконавчої служби, отже, державним виконавцем, в порядку статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", не встановлено невідповідність ухвали господарського суду Київської області від 23.08.2011 про затвердження мирової угоди вимогам, встановленим статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

За висновками суду, вказана ухвала відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", відтак, підлягає виконанню державною виконавчою службою в порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у зв'язку з чим, у сторін з укладанням такої угоди, у разі її затвердження судом, виникають не цивільні чи господарські права та обов'язки, як помилково вважає позивач, а господарсько-процесуальні права та обов'язки, і, оскільки судом встановлено, що ухвалі про затвердження мирової угоди надано статус виконавчого документу, заінтересована сторона не позбавлена права пред'явити цей документ до примусового виконання.

Таким чином, провадження у справі у частині стягнення 930 00,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2010 у справі № 18/165.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявляє до стягнення 52 742,46 грн. 3% річних та 471 033,79 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано, що право вимоги до позивача перейшло саме за Договором від 12.09.2007 № 21-06 та нараховано на суму основного боргу.

Відповідно до пункту 1.4. Договору про відступлення прав вимоги від 14.09.2012 № Ц-3, права вимоги, які первісний кредитор передає новому кредитору по цьому Договору, переходять до нового кредитора з врахуванням всіх суміжних прав, в тому числі, включаючи право вимоги до боржника по сплаті інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом також враховано правову позицію, що викладено у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі 13/210/10, де зазначено, що виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків є всі підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Одночасно, судом враховано, що суми, які підлягали сплаті за рішенням суду щодо виконання якого укладено мирову угоду, мали різну правову природу, що не знайшло відображення у самій мировій угоді. Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно обгрунтовується нарахування інфляційних втрат та 3% річних виключно на суму основного боргу за Договором, з огляду на таке.

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

При цьому, судом враховано, що при здійсненні часткових сплат заборгованості за мировою угодою, відповідачем не визначалось, які саме частини боргу ним оплачуються та вказувалось призначення платежу: "оплата за мировою угодою від 23.08.2011 згідно ухвали суду від 23.08.2011 по справі № 21/258-09".

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, даний порядок зарахування коштів відповідачем не заперечено.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 52 742,46 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі, інфляційні втрати позивачем нараховано надмірно, правильний розмір інфляційних втрат складає 470 580,00 грн., у зв'язку з чим, позовна вимога, у частині 453,79 грн. інфляційних втрат, задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі у частині позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 930 000,00 грн. та часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 52 742,46 грн. та інфляційних втрат у розмірі 470 580,00 грн.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 29 075,52 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, частиною 1 статті 80, статтями 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" (07416, Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22909478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В. ПРОМБУД" (02232, м. Київ, Деснянський р-н, просп. Володимира Маяковського, буд. 52, кв. 65, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38293962) 52 742 (п'ятдесят дві тисячі сімсот сорок дві) грн. 46 коп. 3% річних, 470 580 (чотириста сімдесят тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 10 466 (десять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 45 коп. судового збору.

3. Провадження у справі у частині позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В. ПРОМБУД" 930 000,00 грн. основної заборгованості припинити.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.07.2015.

Суддя С.О. Саванчук