Рішення

від 15.07.2015 по справі 395/166/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1271/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

15.07.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Черненко В.В.

суддів - Чорнобривець О.С., Кодрула М.А.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська» на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 31.03.2015 року за позовом приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська» до ОСОБА_2, фермерського господарства «ОСОБА_3О.», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції, відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області, Головне управління юстиції у Кіровоградській області про визнання договору оренди недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Агрофірма «Кам'янська» звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2, ФГ «ОСОБА_3О.», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 і ФГ «ОСОБА_3О.» щодо земельної ділянки кадастровий номер: 3523882900:02:000:0294 площею 2,5398 га розташованої в адміністративних межах Кам'янської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, зареєстрованого 7 липня 2014 року.

Позивач зазначив, що між ПП «Агрофірма «Кам'янська» та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, який зареєстровано 20 вересня 2006 року, а 14 липня 2011 року зареєстровано додаткову угоду до цього договору, якою продовжено строк дії договору на п'ять років, тобто договір є дійсним до 14 липня 2016 року.

Позивач зазначив, ОСОБА_2 до припинення чинності укладеного договору оренди уклав договір оренди належної йому земельної ділянки з ФГ «ОСОБА_3О.» строком на 10 років. Посилаючись на ці обставини, та вважаючи свої права на оренду землі порушеними, позивач просив задовольнити його вимоги.

Ухвалою Новомиргородського районного суду від 19.02.2015 року (а.с. 17, 18) до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Відділ Держземагенства у Новомиргородському районі та Головне управління юстиції у Кіровоградській області.

Рішенням Новомиргородського районного суду від 31.03.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначається , що договір оренди землі, укладений між позивачем і ОСОБА_2 діє до 14.07.2016 року (5 років з моменту реєстрації додаткової угоди та додаткової угоди), а тому укладення договору оренди між відповідачами порушує права позивача. На думку позивача висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № 294 кадастровий номер: 3523882900:02:000:0294 площею 2,5398 га розташованої на території Кам'янської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, зареєстрованого 7 липня 2014 року на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1У-КР № 034742 від 6 листопада 2001 року.

01.07.2014 року між ОСОБА_2 та ФГ «ОСОБА_3О.» укладено договір оренди належної ОСОБА_2 земельної ділянки строком на 10 років до 14.07.2016 року. Реєстрація цього договору здійснена Новомиргородським відділом КРФДП «ЦДЗК» 07.07.2014 року.

05.08.2008 року між ОСОБА_2 і ПП «Агрофірма «Кам'янська» укладено додаткову угоду до договору оренди від 06.08.2004 року, яка зареєстрована 20.09.2006 року.

Згідно п. 1 вказаної додаткової угоди сторони серед іншого дійшли згоди про продовження терміном на 5 років дії договору оренди з моменту реєстрації даної угоди.

Відповідно до п.5 Додаткової угоди від 05 серпня 2008 р. угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами (а.с.7).

01.07.2014 року між ОСОБА_2 та ФГ«ОСОБА_3О.» укладено договір оренди земельної ділянки за умовами якого ОСОБА_2 передав належну йому земельну ділянку площею 2,5398 га кадастровий номер: 3523882900:02:000:0294 , що розташована на території Кам'янської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (ту саму, що була предметом договору оренди від 06 серпня 2004 року, що не заперечують сторони) в оренду на 10 років ФГ«ОСОБА_3О.»

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на час державної реєстрації оспорюваного договору оренди у Державному земельному кадастрі не було зареєстровано обтяжень на належну ОСОБА_2 земельну ділянку, строк дії укладеного між позивачем і ОСОБА_2 договору оренди закінчився, а отже на час укладення між відповідачами договору відсутні перешкоди для його укладення і права позивача не порушено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди від 06 серпня 2004 року та додаткова угода до нього від 05 серпня 2008 року, які пов'язують початок перебігу строку дії договору з його державною реєстрацією, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними. Також суд вказав про наявність підстав для відмови в реєстрації цього договору через його невідповідність вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Проте цим вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Право змінити предмет або підставу позову належить лише позивачу (ч. 2 ст. 31 ЦПК).

Не зважаючи на те, що предметом оскарження в суді був договір оренди, укладений 1 липня 2014 року між ОСОБА_2 і ФГ «ОСОБА_3О.», а не договір оренди, укладений між позивачем і ОСОБА_2 06 серпня 2004 року, який ніким не оспорюється, поширюється презумпція його правомірності (ст. 204 ЦК України), суд першої інстанції фактично вдався до з'ясування питання його дійсності тим самим самостійно збільшивши предмет та підставу судового розгляду.

Вийшов за межі пред'явленого позову суд першої інстанції і тоді, коли вдався до перевірки відповідності умов укладеного між ПП «Агрофірма «Кам'янська» і ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки від 06 серпня 2004 року і додаткової угоди до неї вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі» та проведення його державної реєстрації.

Крім того, суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що договір від 06 серпня 2004 року та додаткова угода до нього від 05 серпня 2008 року є нікчемними через порушення публічного порядку, що на думку суду виявилося в бездіяльності позивача щодо державної реєстрації цього договору та додаткової угоди до нього.

Суд першої інстанції не вказав в чому саме полягає протиправність цього правочину, укладеного на підставі Закону України «Про оренду землі», який характер цього порушення та чиї і які саме права ним порушуються.

Значний проміжок часу між укладенням договору оренди і його державною реєстрацією не є доказом порушення публічного порядку, а вказує на момент з якого договір є чинним (ст. 18 Закону України «Про оренду землі», яка діяла на час укладення договору).

Помилково суд першої інстанції визначив і строк дії договору оренди земельної ділянки від 06 серпня 2004 року, з урахуванням додаткової угоди від 05 серпня 2008 року, а саме, що строк його дії закінчився.

Такий висновок суду не узгоджуються з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду України № 6-162цс13 від 16 лютого 2014 року.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору оренди від 06 серпня 2008 року) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Відповідно до п. 9.1. вказаного договору оренди земельної ділянки від 06 серпня 2004 року він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

В момент державної реєстрації договір набирає чинності, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати момент укладення договору.

Сторони по справі не заперечують, що договір оренди земельної ділянки між ПП «Агрофірма «Кам'янська» і ОСОБА_2 був підписаний його сторонами саме - 06 серпня 2004 року після того, як вони досягли згоди щодо істотних умов договору. Зазначений момент і є моментом укладення договору.

Згідно п. 2.2. цього договору, він укладається строком на 5 років, починаючи з дати його реєстрації і діє до 06.08. 2009 року.

Таким чином, на час укладення договору його сторони дійшли згоди щодо кінцевої дати строку його дії, яка є 06.08.2009 року.

05.08.2008 року, сторони дійшли згоди щодо збільшення строку дії договору, тобто його продовження на 5 років.

Хоча сторони в додатковій угоді вжили словосполучення «подовжити терміном на 5 років», фактично вони, виходячи з понять строку та терміну (ст. 251 ЦК), подовжили строк дії договору оренди, визначивши його роками (ст. 252 ЦК), що відповідає і ст.19 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, договір є продовженим (пролонгованим) з моменту коли закінчився раніше встановлений договором строк, тобто з 06 серпня 2009 року.

Таким чином, загальний строк дії договору оренди земельної ділянки від 06 серпня 2004 року, укладеного між ПП «Агрофірма «Кам'янська» і ОСОБА_2, з урахуванням додаткової угоди, становить 10 років (з 06 серпня 2004 року по 06 серпня 2014 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З матеріалів справи вбачається, що до того, як закінчився строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між ПП «Агрофірма «Кам'янська» і ОСОБА_2, а саме 06.08. 2014 року, ОСОБА_2 укладено інший договір оренди тієї ж земельної ділянки з ФГ«ОСОБА_3О.», за яким ОСОБА_2 належну йому земельну ділянку передає в оренду на 10 років.

Пред'являючи позов позивач посилався на те, що укладеним між відповідачами договором порушуються його права, як орендаря, але позивач не конкретизував, які саме його права порушено.

Згідно ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Таким чином, основним правом орендаря є використання об'єкта оренди.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що до закінчення строку дії договору від 06 серпня 2004 року, тобто до 06 серпня 2014 року, орендована позивачем земельна ділянка у нього не вилучалася і він користувався нею. Докази наявності вимог з боку відповідачів щодо її повернення позивач не надав. Отже належне позивачу право користування орендованою земельною ділянкою порушено не було.

У строк до 06 серпня 2014 року позивач не повідомляв ОСОБА_2 про свої наміри скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк (ч.2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»), а отже і це право позивача порушене не було.

Оскільки на час укладення оспорюваного договору оренди ще не закінчився строк дії договору від 06 серпня 2008 року, і не настали обставини з якими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» пов'язується поновлення договору оренди землі, відсутні підстави вважати, що право позивача на поновлення договору було порушене.

Виходячи із змісту ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 ст. 309 ЦК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 309, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська» задовольнити частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 31.03.2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову приватного підприємства «Агрофірма «Кам'янська» до ОСОБА_2, фермерського господарства «ОСОБА_3О.», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції, відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області, Головне управління юстиції у Кіровоградській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №0294 загальною площею 2,5398 кадастровий номер 3523882900:02:000:0294 укладеного між ОСОБА_2 та фермерським господарством «ОСОБА_3О» №87 від 01.07.2014 року-відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: