Постанова

від 31.08.2009 по справі 2-а-5057/08/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

    31 серпня 2009 року                                                              

Справа

№2-а-5057/08/0970

   м.Івано-Франківськ  

Івано-Франківський

окружний адміністративний суд у складі:

Судді Басай

О.В.

при

секретарі Шовгенюк І.В.

за участю:

представників

позивача - ОСОБА_1,

ОСОБА_2;

представника

відповідача - ОСОБА_3;

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_4

до відповідача: Державної

податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про  скасування податкових повідомлень-рішень та

рішення про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків

за рахунок стягнення його активів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4звернулося

в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.

Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000022300/0

від 18.01.2008 року.

В судовому

засіданні представником позивача було подано заяву про збільшення позовних

вимог, згідно якої просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення

№0000022300/0 від 18.01.2008 року та рішення Державної податкової інспекції в

м. Івано-Франківську №64596/10/24-150 від 17.11.2008 року про застосування

заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його

активів.

Представники

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з

підстав, викладених у позовній заяві та пояснили, що відповідачем було

проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового,

валютного та іншого законодавства за період з 12.10.2004 року по 30.10.2007

року. За результатами даної перевірки складено акт №2/23-6/33162338 від

08.01.2008 року та винесено податкове повідомлення-рішення №0000022300/0 від

18.01.2008 року, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на

прибуток. За результатами оскарження зазначеного вище податкового

повідомлення-рішення були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000022300/1

від 31.03.2008 року, №0000022300/2 від 06.06.2008 року та №0000022300/3 від

18.08.2008 року.  Вважають дані податкові

повідомлення-рішення незаконним виходячи з наступного.  Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.83 Господарського

кодексу України зміни, які сталися в установчих документах господарського

товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній

реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації

товариства. Державна реєстрація господарського товариства здійснюється

відповідно до закону. Згідно п.4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №755-ІУ від 15.05.2003 року із

змінами та доповненнями до переліку документів, які необхідні для проведення

державної реєстрації юридичної особи, подається документ, що підтверджує

внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду

(статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі який

встановлений законом. Таким чином, державна реєстрація змін до Статуту

підприємства не відбудеться, якщо засновники не будуть мати підтвердження

внеску в статутний фонд, в даному випадку ця сума складає 50% від 2,2 млн. грн.

Крім того, терміни внесення додаткових коштів в статутний фонд до моменту

державної реєстрації, ні Господарським Кодексом України, ні Законом України «Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» не визначені.

Також зазначили, що відповідачем було прийнято рішення №64596/10/24-150 від

17.11.2008 року, яким вирішено застосувати доОСОБА_4заходи стягнення суми

податкового боргу за рахунок активів, що перебувають у власності, а також за

рахунок тих активів, права власності по яких виникне в майбутньому. Вважає таке

рішення неправомірним, оскільки відповідно до пп.5.2.3 ст.5 Закону України «Про

порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими

фондами» протягом строку адміністративного оскарження сума податкового

зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Також відповідно до пп.

5.2.4 ст.5 вищенаведеного Закону, при зверненні платника податків до суду з

позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове

зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та

прийняття відповідного рішення. Просять позов задовольнити повністю.  

Представник

відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на  частину 2 статті 87 Господарського Кодексу

України якою передбачено, що товариство має право змінювати (збільшувати або

зменшувати) розмір статутного фонду у порядку визначеному цим Кодексом та

законом, прийнятим відповідно до нього. Згідно з частиною 3 статті 87

Господарського Кодексу України рішення товариства про зміну розміру статутного

фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Відповідно до п.3 ст.4 Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців» зміни до установчих документів юридичної особи, а

також прізвища та/або імені, та/або по батькові або місця проживання фізичної

особи - підприємця, підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом

внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру в порядку,

встановленому цим Законом. Тому, посилання позивача на необхідність сплати

внесків до моменту державної реєстрації зміни до статутного товариства

державним реєстратором, не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того,

внесення учасниками 50% внесків до статутного фонду передбачено ст.25 даного

Закону лише у випадку первинної реєстрації юридичної особи, а не реєстрації

внесення зміни до статуту. Щодо вимоги позивача про визнання нечинним рішення

№64596/10/24-150 від 17.11.2008 року про застосування заходів погашення

податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів зазначив,

що при оскарженні платником податків до суду суми податкового зобов'язання (у

разі незастосування або закінчення платником податків процедури апеляційного

узгодження податкових зобов'язань, передбаченої підпунктами 5.2.2 - 5.2.4 ст.5

Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами») нарахованого податковим органом,

таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим до вирішення справи

адміністративним судом в апеляційній інстанції та прийняття відповідного

рішення. Однак при оскаржені платником податків до суду суми податкового боргу

(узгодженого податкового зобов'язання, несплаченого після спливу десяти

календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення) такий борг

не може вважатися неузгодженим податковим зобов'язанням. Тобто, у разі якщо

платник після закінчення процедури адміністративного оскарження протягом десяти

календарних днів звертається до суду, а суд в межах цього строку відкриє

провадження по справі, то процедура апеляційного оскарження не припиняється і

орган державної податкової служби не має права застосовувати заходи стягнення

боргу, так як борг відсутній. Проте в даному випадку, останнім днем сплати

податкового зобов'язання було 29.08.2008 року, а провадження в даній

адміністративній справі відкрито 03.09.2008 року. Просить в задоволенні позову

відмовити повністю.

  Розглянувши позовну заяву, вислухавши

пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено,

що за результатами виїзної планової документальної перевірки позивача з питань

дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з

12.10.2004 року по 30.09.2007 року складено акт №2/23-6/33162338 від 08.01.2008

року та винесено податкове повідомлення-рішення №0000022300/0 від 18.01.2008

року., яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням

штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податку на прибуток на суму 38450,

00 грн. у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 38450, 00 грн. (а.

с. 31-48).  

За

результатами процедури апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення

№0000022300/0 від 18.01.2008 року були прийнятті податкові повідомлення-рішення

№0000022300/1 від 31.03.2008 року, №0000022300/2 від 06.06.2008 року та

№0000022300/3 від 18.08.2008 року.

Як

вбачається з акта перевірки, перевіркою правильності визначення валового доходу

встановлено заниження валового доходу за І півріччя 2005 року на суму 320, 4

тис. грн.,  оскільки, не зважаючи на те,

що зареєстрований статутний фонд був повністю сформований, учасники

підприємства продовжували вносити на поточний рахунок підприємства готівкові

кошти в якості внесків в статутний фонд. За період з 10.05.2005 року по

29.06.2005 року учасниками товариства було внесено на банківський рахунок

підприємства 320380, 00 грн., і відповідно дані кошти підлягають оподаткуванню

на підставі п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» як сума безповоротної фінансової допомоги. В зв'язку з цим, як

зазначено в акті перевірки, у перевіреному періоді занижено валовий доход за І

півріччя 2005 року - 320, 4 тис. грн. Внаслідок вище зазначених порушень,

товариством занижено податок на прибуток за: півріччя 2005 року на суму 76, 9

тис. грн. та завищено за 3 квартал 2005 року на суму 76, 9 тис. грн. Крім цього

перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.3 пункту 7.4 ст.7 Закону України

№168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» із змінами та

доповненнями, платнику зменшено рядок 22.2 та 26 на суму 50046, 00 грн. та

збільшено до сплати податку на додану вартість в сумі 1027, 00 грн. та

порушення  пп. 6.3.2 п.6.3 ст.6, п.17.1

ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від

22.05.2003 року та п. Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження

Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної

пільги» від 26.12.2003 року №2035, внаслідок чого, за 2005-2006 роки

донараховано податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 391, 50 грн.

         Суд не погоджується з такими

висновками відповідача, виходячи з наступного.

Протоколом

№1/1 Зборів учасників ОСОБА_4 від 01.05.2005 року було вирішено збільшувати

статутний капітал товариства поступово, для цього учасникам товариства

запропоновано поступово вносити кошти на збільшення статутного капіталу для

досягнення 50% від суми 2200000 грн., потрібних для реєстрації змін статутного

капіталу в державній реєстраційній палаті.(а. с. 99).

Протоколом

№1/а Зборів учасників ОСОБА_4 від 13.07.2005 року було вирішено включити нових

учасників: Компанія Євротрансгаз Скандинавія Холдінг А/C, ТзОВ «Газ-Ойл

Інвестиції» та виключити зі складу учасників ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Крім

того,  затверджено перерозподіл часток та

внесено відповідні зміни до Статуту (а. с. 100).

Протоколом

№1/2 Зборів учасників ОСОБА_4 від 28.07.2005 року було вирішено повернути

внесені раніше кошти в якості статутного капіталу колишнім учасникам ОСОБА_4

ОСОБА_6та ОСОБА_5не пізніше 30.08.2005 року та вирішено поступово  збільшувати статутний капітал ОСОБА_4 з 23700

грн. до 2200000 грн., та провести державну реєстрацію (а. с. 101).

Протоколом

№3 Зборів учасників ОСОБА_4 від 22.08.2005 року було вирішено збільшити

статутний фонд ОСОБА_4 який буде становити 2200000 грн., затверджено внески в

статутний капітал ОСОБА_4 за кожним учасником в запропонованій формі та

затверджено Статут ОСОБА_4 в новій редакції в зв'язку із збільшенням статутного

капіталу (а. с. 102).

Поступове

збільшення статутного капіталу ОСОБА_4, підтверджується виписками по особовому

рахунку ОСОБА_4 наданих Філією «Прикарпатське регіональне управління» ВАТ «Фінанси

та Кредити», з яких вбачається, що дані кошти були перераховані за призначенням

платежу - внесок в статутний фонд (а. с. 7, 103-105).

Суд вважає,

що позиція податкового органу стосовно того, що кошти, які надійшли від

учасників товариства, як внесок до статутного фонду, є безповоротною фінансовою

допомогою, яка повинна включатися до складу валового доходу, є такою, що не

ґрунтується на вимогах закону.

Внесені

кошти до статутного фонду не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні

п. 1.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» №334/94-ВР від

28.12.1994 року, згідно із якою безповоротна фінансова допомога це сума коштів,

передана платнику податку згідно з договорам дарування, іншими подібними

договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких

коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладення таких

угод.

Виходячи із

вимог п.п. 4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» суми коштів, що надходять платнику податків у вигляді прямих

інвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником, не включаються до

валового доходу.

Обґрунтовуючи

свою позицію щодо того, що кошти є саме безповоротною фінансовою допомогою,

відповідач посилається також і на те, що внески у статутний фонд були здійснені

до набрання чинності рішенням товариства про зміну розміру статутного фонду.

Проте, суд вважає, що у відповідності із законодавством для здійснення

державної реєстрації змін розміру статутного фонду необхідно перерахувати кошти

до статутного фонду.

Враховуючи

вищевикладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000022300/0 від

18.01.2008 року, №0000022300/1 від 31.03.2008 року, №0000022300/2 від

06.06.2008 року, №0000022300/3 від 18.08.2008 року.,  якими відповідачу визначено суму податкового

зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податку

на прибуток усього на суму 38450, 00 грн. у т.ч. за штрафними (фінансовими)

санкціями на суму 38450, 00 грн. , суперечать вимогам вищезазначених норм, а

тому підлягають скасуванню.

Щодо вимоги

позивача про визнання нечинними рішення №64596/10/24-150 від 17.11.2008 року

про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за

рахунок стягнення його активів, то дана вимога також підлягає задоволенню

виходячи з наступного.

Судом

встановлено, що відповідачем прийнято рішення №64596/10/24-150 від 17.11.2008

року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за

рахунок стягнення його активів, яким до позивача застосовано заходи стягнення

узгодженої суми податкового боргу за рахунок активів, що перебувають у його

власності, а також за рахунок тих активів, прав власності по яких він набуде в

майбутньому (а. с. 91).

Як

вбачається з матеріалів справи, відповідачем винесено рішення №64596/10/24-150

від 17.11.2008 року про застосування заходів погашення податкового боргу

платника податків за рахунок стягнення його активів на підставі п.п. 7.2.1

п.7.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно норми на підставі якої

було прийняте дане рішення, джерелами погашення податкового боргу платника

податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є

будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених

підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими

законами.

         Однак, згідно п.11 ст.10 Закону

України «Про державну податкову службу» №   509-XII від 04.12.1990 року   Державні податкові інспекції в районах, містах

без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні

податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до

підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і

стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших

випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про

стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за

рахунок їх майна.

Також,

відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення

його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники

податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій

кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення

боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість

задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Крім того, в

ч. 3 ст. 47 Господарського Кодексу України зазначено, що   держава гарантує недоторканність майна і

забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами

місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна

допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в

порядку, передбачених законом.

Частиною 6

ст. 41 Конституції України передбачено, що конфіскація майна може бути

застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку,

встановлених законом .

         Крім цього, на стадії примусового

погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків виникають

правовідносини власності між особою, в якої є податковий борг, та державою як

кредитором, а відтак, виходячи із загального правила правозастосування про

пріоритетність спеціальної правової норми над нормою загальною, норми п.п.

7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими встановлено

порядок стягнення податкового боргу за рішенням податкового боргу, не

підлягають застосуванню, оскільки ці норми не є спеціальними в правовому

регулюванні відносин власності.

Враховуючи

вищевикладене, суд вважає, що рішення №64596/10/24-150 від 17.11.2008 року про

застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок

стягнення його активів, яким на підставі п.п. 7.2.1 п.7.2 Закону України «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами» до позивача застосовано заходи стягнення узгодженої суми

податкового боргу за рахунок активів, що перебувають у його власності, а також

за рахунок тих активів, прав власності по яких він набуде в майбутньому,

суперечить вимогам вищезазначених норм, а тому підлягає скасуванню.

Згідно ч.2

ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Згідно ч.2

ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Виходячи з викладеного, суд вважає

вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

        На підставі ст.124 Конституції України,

керуючись ст.ст.158-163, ст.167, 258 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

        Позов задовольнити повністю.

        Скасувати податкові

повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

№0000022300/0 від 18.01.2008 року, №0000022300/1 від 31.03.2008 року,

№0000022300/2 від 06.06.2008 року, №0000022300/3 від 18.08.2008 року.

        Скасувати рішення Державної податкової

інспекції в м. Івано-Франківську №64596/10/24-150 від 17.11.2008 року про

застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок

стягнення його активів.

        Стягнути з Державного бюджету України

на користь ОСОБА_4, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33162338 - 3, 40 грн. судового збору.

        Постанова набирає законної сили в

порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського

апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС

України.  

        Виконавчий лист видати після набрання

постановою законної сили за заявою сторони на користь якої задоволено позов.

 Суддя                                            О.В.

Басай

                 Постанова в повному обсязі

складена 04.09.2009 року